Ухвала суду № 107568938, 25.11.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

25 листопада 2022 року м. Київ№ 640/13997/22Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Надра Юзівська»

до Державної податкової служби України

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Надра Юзівська» (далі-позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової служби України (далі-відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби України по незабезпеченню збільшення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку Товариства з обмеженою відповідальністю "Надра Юзівська" (угода про розподіл продукції від 24.01.2013 № Б/Н - інвестор (оператор) ТОВ "НАДРА ЮЗІВСЬКА" 38077614 (індивідуальний податковий номер 592740078) має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме сплачену суму ПДВ в розмірі 3 580 779, 52 гривень;

- зобов`язати Державну податкову службу України вчинити дії щодо збільшення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку Товариства з обмеженою відповідальністю "Надра Юзівська" (угода про розподіл продукції від 24.01.2013 №Б/Н - інвестор (оператор) ТОВ "НАДРА ЮЗІВСЬКА" 38077614 (індивідуальний податковий номер 592740078) має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме суму ПДВ у розмірі 3 580 779, 52 гривень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2022 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів надати відзив на позовну заяву.

Представником Державної податкової служби України подано клопотання про залишення позову без розгляду, в обгрунтування якого останній вказує, що позивачем було пропущено шестимісячний строк для звернення до суду, який обчислюється з дня коли особа дізналась про порушення своїх прав. Відповідач зазначає, що твердження позивача, що про порушення своїх прав дізнався 18.01.2022, є хибним, адже, у липні 2021року позивач знав про відсутність у СЕА ПДВ реєстраційного ліміту в сумі 3 580 779,52 грн.

На думку Державної податкової служби України, позивач з липня 2021року міг і повинен був знати про порушення свого права, на захист якого 26.08.2022 подано цей позов. Вказано, що на переконання відповідача ніщо не перешкоджало позивачу своєчасно звернутись до суду за даним позовом.

Розглянувши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 5 Кодексу адмінстративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

У відповідності до частини другої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, положення "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 жовтня 2019 року (справа №640/20468/18) здійснив правовий висновок, за яким рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податкового кодексу України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексом України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

З матеріалів справи вбачається, що предметом оскарження в даній справі є протиправна бездіяльність Державної податкової служби України по незабезпеченню збільшення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку Товариства з обмеженою відповідальністю "Надра Юзівська" (угода про розподіл продукції від 24.01.2013 №Б/Н - інвестор (оператор) ТОВ "НАДРА ЮЗІВСЬКА" 38077614 (індивідуальний податковий номер 592740078) має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме сплачену суму ПДВ в розмірі 3 580 779, 52 гривень.

За посиланням позивача, останнім 18.01.2022 направлено податковому органу лист №01/22-9, в якому просив відновити облік показників в СЕА ПДВ реєстраційної суми, які були до аналювання реєстрації платника ПДВ Угода про розподіл продукції від 24.01.2013 №Б/Н-інвестор (оператор) ТОВ «НАДРА ЮЗІВСЬКА», а саме 3580779, 52 грн.

Однак, відповідач наголошує, що про порушення своїх прав позивачу було відомо з листа Державної податкової служби України від 23.07.2021№17003/6/99-00-18-03-04-06, в якому позивача повідомлено, що з метою реалізації вимог пункту 200.3 статті 200 Кодексу та урегулювання питання, щодо перерахунку показника ЕНакл за звітний (податковий) період, в якому відбулося анулювання реєстрації платника податку, яке скасоване (відмінене), ДПС тривають роботи по доопрацюванню СЕА ПДВ в частині обрахунку суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН на підставі показників формули платника, якому відновлено реєстрацію платника ПДВ за рішенням контролюючого органу або рішенням суду, яке набрало законної сили. Позивачу повідомлено, що після доопрацювання зазначеного механізму показники в СЕА ПДВ буде автоматично перераховано згідно з нормами Кодексу відповідно до Закону України №466.

Отже, з липня 2021 позивачу було відомо про не збільшення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку Товариство з обмеженою відповідальністю "Надра Юзівська" має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме суму ПДВ у розмірі 3 580 779, 52 гривень.

Позивач звернувся з позовною заявою до суду лише 26.08.2022, що підтверджується відміткою на поштовому конверті, в якому надійшла позовна заява на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.

Таким чином, позивачем пропущений строк на подання позову по даній справі.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis, пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява №45783/05; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 8 квітня 2010 року в справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).

Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року в справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» («Перез де Рада Каванілес проти Іспанії»), заява №28090/95). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна Держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року «Osman v. the United Kingdom» («Осман проти Сполученого Королівства»), заява №23452/94 та пункт 54 рішення від 19 червня 2001 року «Kreuz v. Poland» («Круз проти Польщі»), заява №28249/95).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року (пункт 47, заява №3236/03) суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їхня свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.07.2022 у справі №420/5508/20.

Додатково суд наголошує, оскільки позивач не скористався наданим правом на подання інших пояснень щодо поважності причин пропуску строку, зважаючи на встановлені судом обставини, відсутні підстави для визнання попередніх пояснень причин пропуску поважними.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. При цьому, як вже зазначалося, відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду і поважних причин такого пропуску товариством з обмеженою відповідальністю «Надра Юзівська» не повідомлено.

Керуючись статтями 122, 123, 240, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву в адміністративній справі №640/13997/22 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Надра Юзівська» до Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,- залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.