Рішення № 107568915, 24.11.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2022 року м. Київ № 640/9312/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Колодяжного В.Є., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , ел. пошта - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (далі - позивач або ОСОБА_1 ) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код - 42098368, ел. пошта - kiev_gu@kv.pfu.gov.ua) (надалі - відповідач або ГУ ПФУ в м. Києві), у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Дарницьким РУ ГУ МВС України в м. Києві 19.07.2002, РНОКПП: НОМЕР_1 призначити дострокову пенсію за віком у відповідності до положень п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058 та заяви ОСОБА_1 від 30.06.2021, та виплачувати призначену пенсію з 30.06.2021;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплачувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Дарницьким РУ ГУ МВС України в м. Києві 19.07.2002, РНОКПП: НОМЕР_1 дострокову пенсію за віком у відповідності до положень п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058 та заяви ОСОБА_1 від 30.06.2021 з 30.06.2021;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Дарницьким РУ ГУ МВС України в м. Києві 19.07.2002, РНОКПП: НОМЕР_1 провести обчислення стажу ОСОБА_1 в потрійному розмірі за період з 23 червня 1983 року по 03 травня 1985 року під час проходження строкової військової служби в ЗС СРСР та участі у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан в цей період;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести обчислення стажу ОСОБА_1 в потрійному розмірі за період з 23 червня 1983 року по 03 травня 1985 року під час проходження строкової військової служби в ЗС СРСР та участі у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан в цей період.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2022 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі № 640/9312/22, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

На виконання вимог ухвали відповідачем надано макет пенсійної справи позивача, однак відзив на позовну заяву не подано.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження в адміністративній справі та про право надати свій відзив на позов або заяву про визнання позову. У встановлений судом строк відповідач відзив на позов та додаткові документи до суду не надав.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 в період з 23 червня 1983 року по 03 травня 1985 року під час проходження строкової військової служби в ЗС СРСР брав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан, що підтверджується довідкою Головного управління СБУ у м. Києві та Київській області від 19.07.2021 № 126 та відомостями військового квитка серії НОМЕР_4 .

Позивач набув статусу учасника бойових дій та отримав відповідне посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_5 .

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про призначення дострокової пенсії за віком, як учаснику бойових дій, у відповідності до положень п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 13.07.2021 за вих. №2600-0205-8/113468 повідомило про відмову в призначенні пенсії з огляду на відсутність довідки військового комісаріату, про проходження військової служби в складі діючої армії в період бойових дій, яка видається в порядку, що визначається Міноборони. Крім того ГУ ПФУ в м. Києві було проведено обчислення страхового стажу за наданими документами, який становить - 35 років 10 місяців 18 днів.

Позивач зазначає, що на військовому обліку перебуває в Головному управлінні Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, тому надавав довідку видану Головним управлінням Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, а не військовим комісаріатом.

19.07.2021 позивач подав до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві довідку Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 19.07.2021 № 126.

З матеріалів пенсійної справи вбачається, що пенсійним органом прийнято рішення від 27.07.2021 № 262240011017 та від 05.08.2021 № 262240011017 про відмову в призначенні пенсії.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 05.08.2021 за вих. №2600-0205-8/125730 позивача повідомлено, що довідка видана ГУ СБУ у м. Києві та Київській області від 19.07.2021 № 126 для визначення права на пенсію та зарахування періоду участі в бойових діях в потрійному розмірі до розгляду взята не була. Підстава - довідка видана ГУ СБУ у м. Києві та Київській області, а не військовим комісаріатом у відповідності до форми затвердженої додатком № 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердженого постановою КМУ № 637 з відповідними змінами та доповненнями.

Листами Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 18.08.2021 за вих. № 2600-0205-8/132373 та від 27.08.2021 за вих. №22638-22515/Г-02/8-2600/21 позивача повідомлено про відмову в призначенні пенсії з наведених вище мотивів та про можливість оскаржити прийняте територіальним органом Пенсійного фонду України рішення в судовому порядку.

З урахуванням наведеного, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості. При цьому основи соціального захисту, а також форми і виді пенсійного забезпечення, визначаються виключно законами України (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

Зокрема, з огляду на положення статті 4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов`язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, які брали участь у бойових діях - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Частиною четвертою статті 24 цього Закону передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтями 4, 5 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII), ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни. Учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Пунктом 2 частини першої статті 6 Закону №3551-XII визначено, що учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаю військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).Постановою Кабінету Міністрів України «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 08.02.1994 №63 затверджено Перелік держав і періодів бойових дій на їх території, відповідно до якого бойові дії в Афганістані, під час яких йому надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, проходили в період з квітня 1978 року по грудень 1989.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 3551-XII, права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, установлені раніше законодавством України і законодавством колишнього СРСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.

Згідно з пунктом «в» частини третьої статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ), до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби.

Статтею 57 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Згідно з пунктом 3 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393, участь у бойових діях у воєнний час зараховується до вислуги років із розрахунку один місяць служби за три місяці.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно, постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено вказаний вище Порядок № 637 згідно з пунктом 1 якого, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 637 для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються:

військові квитки;

довідки військових комісаріатів, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС;

довідки архівних і військово-лікувальних установ.

Військова служба у складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов`язку, зараховується до трудового стажу на підставі довідок військових комісаріатів, які видаються в порядку, що визначається Міноборони (додаток № 2).

Згідно з додатком № 2 у довідці про проходження військової служби в складі діючої армії в період бойових дій під час виконання інтернаціонального обов`язку повинно бути зазначено загальну кількість років, місяців і днів такої служби. Зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.

Крім того, Порядок проходження військової служби за контрактом особами офіцерського складу, сержантського і старшинського складу, рядового складу Служби безпеки України, виконання ними військового обов`язку в запасі та особливості проходження військової служби в особливий період визначає Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затверджене Указом Президента України від 27.12.2007 року за № 1262/2007 (надалі - Положення № 1262/2007).

Це Положення № 1262/2007 застосовується також до відносин, що виникають у зв`язку з проходженням у Службі безпеки України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.

Розділом ІХ «Виконання військового обов`язку в запасі» Положення № 1262/2007 передбачено, що виконання військового обов`язку в запасі Служби безпеки України полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.

Запас Служби безпеки України складається з громадян України, які вислужили встановлені строки служби і звільнені зі служби у Службі безпеки України, придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі.

Військовозобов`язані запасу Служби безпеки України перебувають на військовому обліку в Центральному управлінні та регіональних органах Служби безпеки України.

Військовозобов`язані перебувають у запасі Служби безпеки України до досягнення граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу». Граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі Служби безпеки України.

З листа ІНФОРМАЦІЯ_3 від 29.07.2021 № 1497 вбачається, що позивач на військовому обліку не перебуває та не перебував. Для отримання довідки про підтвердження участі у бойових діях під час виконання інтернаціонального обов`язку запропоновано звернутись за місцем перебування на військовому обліку до Головного управління Служби безпеки України у м. Києві.

Отже, позивач перебуває на обліку в органах Служби безпеки України, що мають відомості щодо проходження ним військової служби та участі в бойових діях.

Судом встановлено, що Управлінням Служби безпеки України по м. Києву та Київській області 23.09.1997 видано ОСОБА_1 військовий квиток серії НОМЕР_4 .

У військовому квитку вказано, що позивач проходив строкову службу з 02.04.1983 по 03.05.1985 в Збройних Силах в/ч НОМЕР_6 та з 11.08.1992 по 27.12.1996 в органах Служби безпеки України. При цьому позивач брав участь в бойових діях з 23.06.1983 по 03.05.1985 за спецвідрядженням до ДРА. Запис скріплено печатками Управління Служби безпеки України по м. Києву та Київській області.

У військовому квитку наявна відмітка про взяття на облік 18.09.1997 Управлінням Служби безпеки України по м. Києву та Київській області, відмітки про зняття з обліку органів Служби безпеки України та постановки на облік в Збройних Силах України відсутні.

При цьому, посвідчення ветерана війни - учасника бойових дій серії НОМЕР_5 02.07.2004 видано також Управлінням Служби безпеки України по м. Києву та Київській області.

Водночас, у трудовій книжці серії НОМЕР_7 наявний запис б/н про службу в лавах Радянської Армії з 02.04.1983 по 03.05.1985.

Надана позивачем копія довідки Головного управління Служби безпеки України у м. Києві від 19.07.2021 № 126 підтверджує обставини проходження позивачем військової служби на території Демократичної Республіки Афганістан та участь у бойових діях, що є підставою для зарахування пільгового стажу.

Посилання відповідача як на підставу для відмови у призначенні пенсії, що надані довідки не можуть вважатись довідками за формою додатку № 2 Порядку № 637, суд вважає необґрунтованими, оскільки пенсійним органом не враховано обставини обліку позивача в органах Служби безпеки України, а також не спростовано факту його участі в бойових діях у період з 23.06.1983 по 03.05.1985.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (ст. 46 Основного Закону).

Суд зазначає про те, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій, який є основним документом, що засвідчує його статус, як особи, що має право на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до абз. 6 п. розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Період участі позивача в бойових діях на території Республіки Афганістан підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_4 та довідкою Головного управління Служби безпеки України у м. Києві від 19.07.2021 № 126.

За таких обставин, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії від 27.07.2021 № 262240011017 за заявою від 19.07.2021 є протиправним.

Разом з тим, щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача призначити пенсію, суд зазначає наступне.

Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.

Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

У силу положень ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.07.2021 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду щодо підтвердження довідкою Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 19.07.2021 № 126 обставин проходження позивачем військової служби у складі діючої армії в період бойових дій на виконання вимоги абзацу 6 пункту 6 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Водночас щодо обчислення стажу ОСОБА_1 в потрійному розмірі за період з 23 червня 1983 року по 03 травня 1985 року суд відмічає, що згідно з рішенням від 27.07.2021 № 262240011017 страховий стаж особи становить 34 роки 2 місяці 28 днів, якого достатньо для призначення пенсії на пільгових умовах.

Разом з тим, відомості щодо кратності розрахунку стажу у період з 23 червня 1983 року по 03 травня 1985 року у макетній пенсійній справі відсутні.

Право на захист - це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: «права і свободи людини і громадянина захищаються судом» (стаття 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації, тощо.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Суд відмічає, що Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві відмовило у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідних документів, а саме довідки військового комісаріату, відтак спору щодо зарахування стажу у трикратному розмірі у зв`язку з непризначенням пенсії на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало.

Таким чином, позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При розгляді цієї справи суд бере до уваги наступні позиції Європейського суду з прав людини.

Так, рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат у цій частині у відповідності до вимог статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 про відмову у призначенні пенсії від 27.07.2021 № 262240011017 за заявою від 19.07.2021.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код - 42098368, ел. пошта - kiev_gu@kv.pfu.gov.ua) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , ел. пошта - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від 19.07.2021 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду щодо підтвердження довідкою Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 19.07.2021 № 126 обставин проходження позивачем військової служби у складі діючої армії в період бойових дій на виконання вимоги абзацу 6 пункту 6 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя К.С. Пащенко