Рішення № 107564573, 25.11.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 листопада 2022 р. Справа № 120/4937/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

25 червня 2021 року позивача нагороджено Почесною грамотою Верховної Ради України за особливі заслуги перед Українським народом.

11 лютого 2022 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою щодо здійснення перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною".

Проте відповідач листом від 10 червня 2022 року повідомив, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за особливі заслуги перед Україною від 16 лютого 2022 року № 905090184616, оскільки нагородження Почесною грамотою Верховної Ради України за особливі заслуги перед Українським народом не визначено Законом України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" як підставу для встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною.

Не погодившись із таким рішенням пенсійного органу, позивач звернувся до суду з позовом із вимогами визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у встановленні надбавки в розмірі, визначеному статтею 5 Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною", а також зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з врахуванням надбавки за особливі заслуги перед Україною.

Ухвалою від 04 липня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

08 серпня 2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає їх безпідставними і необґрунтованими. Зокрема, відзив аргументований тим, що Закон України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" містить в собі вичерпний перелік підстав для призначення такого виду пенсій, а саме у статті 1 міститься безумовне застереження щодо визначення підстав такого призначення. Разом з тим нагородження Почесною грамотою Верховної Ради України за особливі заслуги перед Українським народом не передбачено Законом України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" як підставу для встановлення такої пенсії. Відтак, на думку відповідача, відсутні підстави для перерахунку пенсії позивача з врахуванням надбавки за особливі заслуги перед Україною.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до розпорядження Голови Верховної Ради України від 25 червня 2021 року № 476-к за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сприяння зміцненню патріотичного духу в суспільстві ОСОБА_1 нагороджено Почесною грамотою Верховної Ради України.

11 лютого 2022 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою щодо здійснення перерахунку призначеної йому пенсії за віком відповідно до пункту 6 статті 1 Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" в розмірі 20 - 25 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

За результатами розгляду такої заяви Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області 16 лютого 2022 року прийняло рішення № 905090184616 про відмову у призначенні пенсії за особливі заслуги перед Україною з огляду на те, що нагородження Почесною грамотою Верховної Ради України не визначено Законом України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" як підставу для встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною.

Надаючи правову оцінку рішенню, що оскаржується, суд враховує наступне.

Особливості встановлення громадянам, які мають значні заслуги у сфері державної, громадської або господарської діяльності, досягнення у галузі науки, культури, освіти, охорони здоров`я, фізичної культури і спорту тощо, пенсій за особливі заслуги перед Україною врегульовано Законом України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» (далі - Закон).

Статтею 1 Закону передбачено, що пенсії за особливі заслуги перед Україною встановлюються громадянам України:

1) Героям України, особам, нагородженим орденом Героїв Небесної Сотні, Героям Радянського Союзу, Героям Соціалістичної Праці, особам, нагородженим орденом Леніна, орденом Слави трьох ступенів, орденом Трудової Слави трьох ступенів, чотирма і більше медалями "За відвагу", чотирма і більше орденами України та колишнього Союзу РСР, повним кавалерам ордена "За службу Родине в Вооруженних Силах СССР", особам, відзначені" почесним званням України, колишніх Союзу РСР та Української РСР "народний";

2) ветеранам війни, нагородженим за бойові дії орденом, медаллю "За відвагу" або медаллю Ушакова, незалежно від часу нагородження;

3) Видатним спортсменам - переможцям Олімпійських та Паралімпійських ігор, Всесвітніх ігор глухих, чемпіонам і рекордсменам світу та Європи;

4) космонавтам, які здійснили політ у космос, членам льотно-випробувальних екіпажів літаків;

5) народним депутатам України, депутатам колишніх Союзу РСР та Української РСР, членам Кабінету Міністрів України та Уряду колишньої Української РСР;

6) особам, відзначеним почесним званням України, колишніх Союзу РСР та Української РСР "заслужений" , державними преміями України, колишніх Союзу РСР та Української РСР, нагородженим одним із орденів України або колишнього Союзу РСР, Почесною грамотою Президії Верховної Ради Української РСР або Грамотою Президії Верховної Ради Української РСР, а також особам, яким до 01 січня 1992 року було встановлено персональні пенсії союзного чи республіканського значення;?

7) депутатам - всього чотирьох і більше скликань Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад, районних, районних у містах, міських рад міст обласного значення в Україні та в колишній Українській РСР;

8) матерям, які народили п`ятеро і більше дітей та виховали їх до шестирічного віку. Якщо у разі смерті матері або позбавлення її батьківських прав виховання дітей до зазначеного віку здійснювалося батьком, право на пенсію за особливі заслуги надається батьку. При цьому враховуються діти, усиновлені в установленому законом порядку.

Відповідно до статей 2 та 3 Закону пенсії за особливі заслуги встановлюються територіальним органом Пенсійного фонду України.

За цим Законом встановлюються пенсії: за віком; по інвалідності; у разі втрати годувальника; за вислугу років.

Пенсії за особливі заслуги встановлюються громадянам, зазначеним у статті 1 цього Закону, які мають право на пенсію за віком, по інвалідності, у разі втрати годувальника та за вислугу років відповідно до закону (стаття 4 Закону).

Згідно із статтею 5 Закону розмір пенсії за особливі заслуги встановлюється у відсотковому відношенні від 20 % до 40 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, залежно від заслуг особи.

Відтак для встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною особа, що звернулася за призначенням такої пенсії, повинна належати до однієї з категорій громадян, що визначені статтею 1 Закону.

При цьому варто врахувати те, що статтею 1 Закону визначено вичерпний перелік осіб, яким пенсійний орган вправі встановити пенсію за особливі заслуги. Такий перелік не може бути піддано розширеному тлумаченню.

Водночас, на думку позивача, нагородження його Почесною грамотою Верховної Ради України є підставою для встановлення йому пенсії за особливі заслуги, адже у пункті 6 статті 1 Закону йдеться про осіб, що нагороджені Почесною грамотою Президії Верховної Ради Української РСР або Грамотою Президії Верховної Ради Української РСР.

Проте, на переконання суду, такі доводи є помилковими, адже перелік осіб, яким встановлюється така пенсія, є чітко визначеним статтею 1 Закону та вичерпним, а тому не може піддаватися розширеному тлумаченню.

За таких обставин, оскільки особи, що нагороджені Почесною грамотою Верховної Ради України, не згадуються у статті 1 Закону, тому відповідач цілком обгрунтовано відмовив позивачеві у встановленні пенсії за особливі заслуги.

Посилання позивача на статтю 3 Закону України «Про правонаступництво України» є безпідставним, оскільки цією нормою лише поширено дію законів Української РСР та інших актів, що ухвалені Верховною Радою Української РСР на території України як таких, що не суперечать законам України, що ухвалені після проголошення незалежності України.

А тому такі аргументи позивача не спростовують доводів відповідача про відсутність підстав для встановлення позивачеві пенсії за особливі заслуги, оскільки позивач не належить до жодної категорії осіб, що наведені у статті 1 Закону.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову в призначенні позивачеві пенсії за особливі заслуги перед Україною, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

У зв`язку із відмовою у задоволенні основної вимоги, тому задоволенню не підлягає і похідна вимога зобов`язального характеру.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, перевіривши доводи учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог відсутні підстави для відшкодування позивачеві понесених ним судових витрат.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21028, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13322403)

Повний текст рішення суду складено 25.11.2022

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович