Рішення № 107564391, 28.11.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 листопада 2022 р. Справа № 120/8679/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що отримує пенсію як військовий пенсіонер, яка була призначена відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-ХІІ). Вказує, що в березні 2018 року відповідачем здійснено перерахунок його пенсії, починаючи з 01.01.2016. Внаслідок проведеного перерахунку утворилась заборгованість за 2016-2017 роки, а сума перерахованих пенсій для виплати за вказаний період виплачувалась відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103), зокрема з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017; з 01.01.2020 - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 та до забезпечення повної виплати розрахованої суми. В подальшому, як зазначає позивач, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва по справі 826/12704/18 від 14.05.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019, визнано протиправним та скасовано п. 3 Постанови №103. Відтак, з огляду на викладене, позивач вважає, що має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасним отриманням частини щомісячних пенсійних виплат, перерахованих відповідачем відповідно до вимог Постанови №103, у виплаті та нарахуванні якої відповідач протиправно відмовив.

Ухвалою від 28.10.2022 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

14.11.2022 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що пунктом 3 Постанови № 103 було передбачено, що виплата перерахованої за період із 01.01.2016 по 31.12.2017 пенсії здійснюється поетапно. В подальшому порядок виплати перерахованої пенсії було унормовано постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1088 "Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян" (далі - Постанова № 1088). Доплата відповідно до Постанови №1088, як зазначено у відзиві, виплачувалась позивачеві разом з основним розміром пенсії включно по червень 2021 року.

Щодо виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, то відповідач зазначив, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050 (далі - Закон №2050) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок № 159), є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Відповідач переконаний, що виплата компенсації можлива в разі нарахування пенсії та не проведення її виплати, в місяці за який вона нарахована. Вважає, що підвищення до пенсії, яке є додатковою виплатою особі, яка визнана такою, що має на нього право, нерозривно пов`язано з виплатою пенсії і також має не визначений у часі граничний термін виплати.

З огляду на зазначене ГУ ПФУ у Вінницькій області зазначило, що на виконання Постанови №103 здійснило перерахунок пенсії та виплату було проведено в порядку визначеному пунктом 3 Постанови №103, в подальшому в порядку визначеному Постановою №1088, а тому правові підстави для нарахування та виплати компенсації відсутні.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій області та отримує пенсію за вислугу років, призначену згідно із Законом № 2262-ХІІ.

У березні 2018 року, на виконання Постанови № 103 у зв`язку зі зміною розміру грошового забезпечення поліцейських відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі - Постанова № 988). При цьому, виплата позивачеві перерахованої за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 пенсії не проведена відразу після перерахунку, а фактично завершена у червні 2021 року.

У зв`язку із цим позивач вважає, що відповідачем порушено строки виплати доходу, що є підставою для виникнення права на виплату спірної компенсації втраченого доходу.

26.09.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою від 21.09.2022 про нарахування виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати частини пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.

Відповідач за результатами розгляду вказаної заяви листом від 28.09.2022 за № 7795-7865/М-02/8-0200/22 відмовив у виплаті зазначеної компенсації у зв`язку з відсутністю правових підстав для її нарахування та виплати.

Позивач, не погоджуючись з діями відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів, звернувся до суду з цим позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з такого.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ.

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону №2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною вісімнадцятою статті 43 Закону №2262-ХІІ у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону №2262-ХІІ перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

За приписами частин першої, другої статті 63 Закону №2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

29.12.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" від 23.12.2015 №900-VIII, яким статтю 63 Закону №2262-XII доповнено новою частиною третьою, згідно з якою перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.

11.11.2015 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 988, яка набрала чинності 02.12.2015 та якою затверджено схему окладів за спеціальним званням поліцейських, схему посадових окладів курсантів закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, схеми посадових окладів поліцейських.

Пунктом 1 Постанови № 988 установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 3 Постанови № 103 встановлено перерахувати з 01.01.2016 пенсії, призначені згідно із Законом № 2262-ХІІ особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до Постанови № 988. Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.

Виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) ухвалено проводити з 1 січня 2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018 року та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку:

- з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року;

- з 1 січня 2020 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.

Тобто, Постанова № 103 визначала порядок виплати перерахованих пенсій, який, зокрема, передбачає здійснення таких виплат після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету, не змінюючи при цьому регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсій колишнім працівникам міліції.

Вказаними нормами Постанови №103 встановлено строк виплати перерахованої пенсії та фактично запроваджено поетапний порядок виплати перерахованих за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 пенсій колишнім працівникам міліції, при цьому обумовлено виплату перерахованих пенсій виділенням коштів на їх фінансування з державного бюджету.

Однак рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2019 у справі №826/12704/18 (залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019) п. 3 Постанови № 103 визнано нечинним.

Проте після цього Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 1088 (набрала чинності із 01.01.2020), частиною 2 пункту 1 якої передбачалося, що особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) з 1 січня 2020 року виплачується пенсія, яка з 1 січня 2016 року перерахована з розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсії, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом), та щомісяця проводиться виплата 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої з 1 січня 2016 року, та місячним розміром пенсії, отриманої особою за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 року, до забезпечення повної виплати розрахованої суми різниці.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2020 у справі №640/620/20 (набрало чинності згідно з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020) ч. 2 п. 1 Постанови № 1088 визнано протиправною та нечинною.

Відтак, із 29.09.2020 нормативне регулювання правовідносин щодо виплати перерахованої позивачу за період із 01.01.2016 по 31.12.2017 пенсії не передбачало поетапного порядку її виплати.

Після визнання нечинною Постанови № 1088 дії відповідача щодо подальшого поетапного виплати перерахованої пенсії є такими, що вчинені не на підставі наданих повноважень та не у спосіб встановлений законодавством, адже жодним нормативно правовим актом після 29.09.2020 не встановлювався інший строк (відтермінування чи розстрочення) виплати пенсії перерахованої за період із 01.01.2016 року по 31.12.2017.

Тому після 29.09.2020 відповідач повинен був вчинити дії спрямовані на виплату перерахованої позивачу пенсії, а в протилежному випадку невиплачені суми пенсії вважаються доходами, що виплачуються із порушенням строку.

При цьому аргументи позивача про те, що порушення строків виплати йому пенсії (доходу) триває із 01.01.2016 є безпідставними з огляду на те, що перерахунок пенсії проведено лише у березні 2018 року на підставі Постанови № 103. Відтак, хоча цей перерахунок і проведено за минулий час (із 01.01.2016 по 31.12.2017), однак нормативна підстава його проведення виникла у лютому 2018 року, а тому стверджувати про неправомірну поведінку органу пенсійного фонду щодо невиплати у 2016 - 2017 роках перерахованої пенсії немає жодних підстав.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати врегульовано Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

Стаття 1 Закону № 2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

За приписами ст. 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Відповідно до ст. 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Зі змісту вказаних норм можна зробити висновок, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих доходів у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону № 2050-ІІІ).

З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Пункти 1, 2 Порядку № 159 відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Згідно з абз. 1 п. 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Аналізу наведених правових норм дає підстави для висновку, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 № 21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 810/1092/17, від 13.01.2020 у справі № 803/203/17 та від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19.

Частиною п`ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, суд вважає, що у випадку ненарахування та невиплати відповідачем сум пенсії, позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови покладення на відповідача відповідним нормативно-правовим актом обов`язку здійснити виплату належних позивачу сум.

Суд повторно зазначає, що норми п. 3 Постанови № 103 та ч. 2 п. 1 Постанови № 1088 (набрала чинності із 01.01.2020) передбачали поетапну виплату позивачу перерахованої за період із 01.01.2016 по 31.12.2017 суми пенсії.

Лише починаючи із 29.09.2020 (дата набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2020 у справі № 640/620/20) втратили чинність норми ч. 2 п. 1 Постанови № 1088, які встановлювали "відтермінування" у виплаті перерахованої за період із 01.01.2016 по 31.12.2017 пенсії. До 29.09.2020 норми зазначеної постанови відповідачем застосовувалися правомірно. Натомість після 29.09.2020 у відповідача виник обов`язок виплатити перераховану суму пенсії, а тому

Згідно зі ст. 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати перерахованої пенсії.

Відтак, право на нарахування та виплату компенсації виникло у позивача із листопада 2020 року (після спливу одного місяця з часу визнання нечинними норм постанови, які встановлювали відтермінування виплати).

Зі змісту листа відповідача від 28.09.2022 № 7795-7865/М-02-0200/22 видно, що період нарахування компенсації закінчився у червні 2021 року, оскільки у цьому місяці проведено повну виплату позивачеві пенсії перерахованої за період із 01.01.2016 по 31.12.2017.

Отже, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги у спосіб визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у здійсненні нарахування та невиплати позивачеві компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії, то суд зазначає таке.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв`язок вимоги про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та вимоги про зобов`язання вчинення ним певних дій. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої. Адже внаслідок визнання протиправними дій відповідача можливим є зобов`язання до вчинення певних дій для відновлення порушених прав та інтересів сторони.

З огляду на те, що судом визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у здійсненні нарахування та невиплати позивачеві компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, відповідно з метою відновлення порушених прав та інтересів позивача, суд вбачає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачеві компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, обраховуючи суму компенсації за період затримки виплати із листопада 2020 року по червень 2021 року.

Суд звертає увагу, що право на нарахування компенсації у позивача виникло саме з листопада 2020 року, а не з 01.01.2016, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частинами 1, 2 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписами частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що заявлений позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому згідно із ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково, судові витрати позивача зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн грн підлягають відшкодуванню в сумі 496,20 грн, тобто пропорційно розміру задоволених вимог, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії перерахованої за період з 01.01.2016 по 31.12.2017.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії перерахованої за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, обраховуючи суму компенсації за період затримки виплати із листопада 2020 року по червень 2021 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області витрати зі сплати судового збору в сумі 496,20 грн (чотириста дев`яносто шість гривень двадцять копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 13322403)

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович