Рішення № 107561899, 24.11.2022, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/13424/21 2/760/417/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2022 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ішуніної Л. М.,

за участю секретаря судового засідання Омельченко Ю. М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», третя особа - приватний нотаріус Івано-Франківського міського округу Личук Тарас Володимирович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Елфт Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Еліт Фінанс»), в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т. В. 22 вересня 2020 року зареєстрований в реєстрі за № 3576 щодо стягнення з нього заборгованості у розмірі 560 097,69 грн та стягнути з ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» на його користь кошти в сумі 129 185,58 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 22 вересня 2020 року було вчинено вищевказаний виконавчий напис, на підставі якого 19 жовтня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Валявським О. А. відкрито виконавче провадження № 63348672, в межах якого з нього стягнуто 129 185,58 грн за рахунок реалізованого належного йому автомобіля марки OPEL VECTRA 0ZCF69, номер кузову НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .

Позивач вважає, що вказаний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мінітсерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, оскільки відповідачем не надано всі необхідні документи, що підтверджують правомірність стягнення з нього боргу, зокрема засвідчений стягувачем розрахунок заборгованості та оригіналу нотаріально посвідченого кредитного договору. Жодних листів щодо наявності боргу та вимог про сплату боргу від нового кредитора ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» він не отримував. Крім того зазначає, що виконавчий напис було вчинено поза межами позовної давності, а нарахування передбачених договором процентів відповідачем здійснено після спливу визначеного договором строку кредитування, що свідчить про незаконність та протиправність таких дій. Також, позивач зазначає, що при вчиненні виконавчого напису не було враховно того, що заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 квітня 2013 року, яке набрало законної сили, вже була стягнута заборгованість за кредитним договором від 14 лютого 2008 року у сумі 170 366,78 грн, що свідчить про те, що сума боргу не є безспірною.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та просить позов задовольнити в повному обсязі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 травня 2021 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 28 травня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін за вищевказаним позовом.

Оскільки розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторони в судове засідання не викликались.

Згідно з даними зворотніх повідомлень про вручення поштових відправлень, учасники справи отримали копії ухвал про відкриття та позовних заяв з додатками.

Відповідач у встановлений судом строк не скористався своїм правом на подання відзиву, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Треті особи пояснення до суду не надали.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з наступного.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріусами виконавчих написів визначений у Главі 14 Закону України «Про нотаріат» та Главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Суд установив, що 14 лютого 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 405-0201034/ФКВ-08, згідно з пунктами 1.1-1.3. якого сума кредиту - 25 533 дол. США, строк кредитування - 72 місяці, дата повернення кредиту - 13 лютого 2014 року.

13 червня 2010 року активи та кредитні зобов`язання Укрпромбанку передано на користь Дельта Банку, про що свідчить відповідний договір.

З матеріалів справи вбачається, що 22 вересня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т. В. вчинено виконавчий напис та зареєстровано в реєстрі за № 3576 про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» заборгованості за кредитним договором від 14 лютого 2008 року № 405-0201034/ФКВ-08 у сумі 560 097,69 грн.

З виконавчого напису, договору № 2273/К про відступлення прав вимоги від 02 липня 2020 року та Додатку № 2 до договору № 2273/К про відступлення прав вимоги від 02 липня 2020 року вбачається, що правонаступником усіх прав та обов`язків ПАТ «Дельта Банк» за вказаним кредитним договором є ТОВ «ФК «Еліт Фінанс».

19 жовтня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Валявським О. А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63348672 на підставі виконавчого напису № 3576, виданого 22 вересня 2020 року про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» заборгованості в розмірі 560 097,69 грн, з урахуванням суми, сплаченої за вчинення виконавчого напису.

20 жовтня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Валявським О. А. в межах вказаного виконавчого провадження винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою постановлено накласти арешт на транспортний засіб марки OPEL VECTRA 0ZCF69, 2007 року випуску, сірого кольору, номер кузову НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .

Згідно з Актом № 63348672 про проведені електронні торги від 02 грудня 2020 року вищевказаний автомобіль був проданий за ціною: 131 567 грн.

22 грудня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Валявським О. А. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, оскільки останнім було подано письмову заяву про повернення виконавчого документа, в якій зазначено, що залишок коштів до стягнення становить 430 912,11 грн.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі- Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти до наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Таким чином, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на викладене, та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 та узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).

Позивач, звертаючись до суду з указаним позовом, посилався на те, що виконавчий напис вчинено з порушенням Закону України «Про нотаріат» та Порядку вичнення нотаріальних дій, посилаючись на те, що заборгованість не є безспірною, оскільки наявність заборгованості не підтверджена належними доказами, наданий відповідачем кредитний договір не посвідчений нотаріально, пропущено позовну давність для вчинення виконавчого напису та нараховано передбачені договором проценти після спливу визначеного договором строку кредитування.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі виконавчого напису від 22 вересня 2020 року № 3576 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором від 14 лютого 2008 року № 405-0201034/ФКВ-08 у розмірі 560 097,69 грн, яка утворилася за період з 02 липня 2020 року по 01 вересня 2020 року та складається з заборгованості за кредитом - 463 641,14 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом - 90 263,62 грн, заборгованості за комісіями - 5 892,93 грн, а також 300 грн - плати за вчинення виконавчого напису.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі № 750/1627/18.

Отже, відповідач не надав доказів того, що звертаючись до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису, подав документи, які підтверджують безспірність заборгованості боржника.

Будь-яким чином перевірити безспірність заборгованості по наданому відповідачем нотаріусу кредитному договору та розрахунку заборгованості суд позбавлений можливості, такий обов`язок на суд не покладається, оскільки довести безспірність такої заборгованості має банк при зверненні до нотаріуса.

Крім того, у матеріалах справи, що розглядається відсутні докази того, що укладений між банком та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально.

Таким чином, серед документів наданих нотаріусу для вчинення виконавчого напису оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, відсутній, а отже не може бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц).

Також, у матеріалах справи, що розглядається відсутні докази надсилання вимоги від стягувача про виконання умов кредитного договору від 14 лютого 2008 року № 405?0201034/ФКВ-08 позивачу, що є порушенням підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Таким чином, позивач, не будучи повідомлений про намір вчинення виконавчого напису, був позбавлений можливості заперечувати проти вимоги відповідача та надати докази неправомірності та безпідставності такої вимоги про стягнення коштів.

Крім того, позивачем на підтвердження того, що заборгованість є спірною надано заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 квітня 2013 року, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором від 14 лютого 2008 року № 405?0201034/ФКВ-08 у сумі 170 366,78 грн.

Із зазначеного рішення вбачається, що банк стягнув усю заборгованість за вищевказаним кредитним договором, яка утворилася станом на 21 серпня 2012 року, та становить 170 366,78 грн., з яких: 138 434,20 грн - заборгованість за кредитом; 26 243,74- заборгованість за відсотками; 5 688,84 грн - сума комісій, передбачених договором.

Натомість заборгованість, що стягується з позивача за оскаржуваним виконавчим написом визначена за період з 02 липня 2020 року по 01 вересня 2020 року та складається також із заборгованості за кредитним договором від 14 лютого 2008 року № 405?0201034/ФКВ-08, зокрема із заборгованості за кредитом в розмірі 463 641,14 грн, за відсотками в розмірі 90 263, 62 грн та за комісіями - 5 892,93 грн.

Отже, вчинення оскаржуваного виконавчого напису призведе до подвійного стягнення заборгованості з позивача, а також доводить відсутність факту безспірності вимог банку.

Також обгрунтованими є посилання позивача на те, що оскаржуваний виконавчий напис вчинено з порушенням позовної давності з огляду на наступне.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до пункту 3.4. Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Відповідно до пунктів 1.2-1.3. вказаного договору від 14 лютого 2008 року строк кредитування - 72 місяці, дата повернення кредиту - 13 лютого 2014 року.

При цьому, для вчинення виконавчого напису ТОВ «ФК «Еліт Фінанс»» звернулося до приватного нотаріуса лише 22 вересня 2020 року, тобто через шість років після виникнення права вимоги, що перевищує загальну позовну давність тривалістю у три роки, встановлену нормами чинного законодавства.

Водночас з оспорюваного виконавчого напису нотаріуса вбачається, що сума заборгованості в тому числі за процентами визначена за період з 02 липня 2020 року по 01 вересня 2020 року.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України та частиною першою статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З аналізу вищевикладених норм, суд приходить до висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження - № 14-10 цс 18).

З огляду на викладене ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», відповідно до статті 1048 ЦК України, має право на стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, що також свідчить про те, що заборгованість ОСОБА_1 не є безспірною.

Отже, нотаріус не перевірив додержання строків на звернення стягувача з заявою про вчинення виконавчого напису, не з`ясував, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу, не надав цим обставинам відповідної оцінки, не дотримався строків, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, та не встановив, чи підтверджують надані банком документи безспірність боргу.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач наведені позивачем обставини не спростував, доказів наявності законних підстав, передбачених для видачі виконавчого напису не надав.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та їх задоволення в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача коштів у сумі 129 185,58 грн, набутих без правової підстави, то суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали. Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Вказана правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18.

Відповідно до положень частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.

Так, з матеріалів справи вбачається, що арештований автомобіль марки OPEL VECTRA 0ZCF69, 2007 року випуску, сірого кольору, номер кузову НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , було реалізовано шляхом продажу на електронних торгах на підставі виконавчого напису, який на той час не був визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, .

Таким чином, правовою підставою для перерахування грошових коштів від реалізації майна - автомобіля був виконавчий напис нотаріуса.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення коштів є передчасними, оскільки рішення суду про визнання оспорюваного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню не набрало законної сили, а тому підстави для застосування статті 1212 ЦК України відсутні.

Крім того, матеріали справи не містять доказів визнання електронних торгів з продажу автомобіля недійсними.

Ураховуючи викладене, позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Частиною п`ятою статті 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

За змістом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, тому підлягає стягненню з відповідача на користь держави сума судового збору, пропорційно розміру задоволеної частини позовних вимог. Відтак, сума судового збору становить 908 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, статтями 15, 16, 18. 257 ЦК України, статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личука Тараса Володимировича від 22 вересня 2020 року зареєстрований за № 3576.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на користь держави судовий збір у розмірі 908 грн.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Відомості щодо учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», код ЄДРПОУ: 40340222, місцезнаходження: 03035, м. Київ, пл. Солом`янська, 2;

третія особа - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, місцезнаходження: 76014, м. Івано-Франківськ, вул. Коновальця Євгена, 433, кім. 28-29.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л. М. Ішуніна