Ухвала суду № 107559585, 28.11.2022, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2022 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді ОСОБА_1

з секретарем: ОСОБА_2

за участю: прокурора ОСОБА_3

представника потерпілої сторони - ОСОБА_4

обвинуваченої ОСОБА_5

захисника адвоката ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі клопотання обвинуваченої ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження та звільнення її від кримінальної відповідальності, у зв`язку із закінченням строків давності, заявленого у кримінальному провадженні № 201/6176/20 (провадження № 1-кп/201/228/2022), відомості про яке 23 жовтня 2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040030002570, стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась у м. Вільногірськ, Верхньодніпровського району, Дніпропетровської області, громадянки України, з вищою освітою, не заміжньої, раніше не судимої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 обвинуваченої у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

22 січня 1996 року ОСОБА_5 зареєструвалась у встановленому законом порядку як фізична особа-підприємець з основним видом діяльності - вантажний автомобільний транспорт.

01 лютого 2018 року при реалізації своєї господарської діяльності ОСОБА_5 уклала з КП «Міськавтопарк» ДМР договір № 319 ОП «Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування». Відповідно до акту прийому-передачі від 01 лютого 2018 року остання отримала у користування за плату майданчик для паркування транспортних засобів комунальної форми власності, що розташовано за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 230,0 кв. м., з 20-ти машино місцями.

В подальшому, після підписання договору, більш точної дати та часу слідством не встановлено, у ОСОБА_5 при облаштуванні майданчику для паркування згідно договору № 319 ОП «Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування» виник злочинний умисел, спрямований на самовільне зайняття земельної ділянки, розташованої поруч, з метою особистого збагачення.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на самовільне зайняття земельної ділянки, ОСОБА_5 , діючи умисно з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення при облаштуванні земельної ділянки для паркування транспортних засобів, встановила будинок охорони та огородила залізобетонним парканом земельну ділянку площею 0,2260 (га), в порушення:

-ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України, які визначають, що набуття права користування земельними ділянками, які перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування згідно з його повноваженнями, визначеними статтею 122 Земельного кодексу України, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки;

-ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, які передбачають, що право користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації такого права відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». За відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування - Дніпровської міської ради, про передачу її у власність або передання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.

Згідно результатів проведення комплексної судової економічної та земельно-технічної експертизи № 1999/2001/2002-20 від 26.05.2020 року встановлено, що розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки становить 227 311,14 гривень.

Таким чином, ОСОБА_5 в період часу з лютого 2018 року по червень 2020 року, діючи з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, самовільно зайняла земельну ділянку площею 0,2260 (га), розташованою біля буд. АДРЕСА_2 , чим завдала інтересам територіальної громади м. Дніпро в особі Дніпровської міської ради матеріальну шкоду, на загальну суму 227 311,14 гривень, що складає 216 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, чим завдала значної шкоди.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 заявила клопотання про закриття кримінального провадження, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення її до кримінальної відповідальності, обґрунтовуючи яке, зазначила про те, що відповідно до обвинувального акта, інкримінований їй кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 197-1 КК України, було виявлено у жовтні2019року, априпинено учервні 2020року,а отже,з моментуйого вчиненняминуло більшеніж двароки,що,на підставіст.49КК України,свідчить просплив строківдавності тає підставоюдля закриттяцього кримінального провадження.

Захисник адвокат ОСОБА_6 повністю підтримав заяву обвинуваченої ОСОБА_5 і просив закрити кримінальне провадження, звільнивши останню від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених ст. 49 КК України.

Прокурор у судовому засіданні проти задоволення клопотання не заперечував, вказавши на наявність законних підстав для звільнення обвинуваченої ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.

Представник потерпілої сторони - ОСОБА_4 залишив вирішення вказаного питання на розсуд суду.

Розглядаючи питання про закриття кримінального провадження, суд виходить з наступного.

Положеннями ч. 4 ст. 286 КПК України передбачено, що якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно з вимогами ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до набрання вироком законної сили минули такі строки, а саме: два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

Так, інкриміноване ОСОБА_5 кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 197-1 КК України, у відповідності до вимог ст. 12 КК України, відноситься до кримінального проступку, за яке передбачено максимальне покарання у виді арешту на строк до шести місяців, при цьому, згідно з обвинувальним актом, з дня його вчинення минуло понад два роки, що є підставою для звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності, у зв`язку із закінченням строків давності на підставі пункту 2 ч. 1 ст. 49 КК України.

Крім того, під час судового розгляду кримінального провадження, судом були досліджені докази, надані учасниками кримінального провадження, на підставі яких, суд перевірив обставини того, чи мало місце діяння, яке інкримінується обвинуваченій ОСОБА_5 і чи містить воно склад кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, при цьому, відповідно до ст. 49 КК України, звільнення особи від кримінальної відповідальності, у зв`язку із закінченням строків давності, є обов`язком суду у разі наявності всіх передбачених законом про кримінальну відповідальність умов, що неодноразово встановлено практикою Верховного Суду, сформованою у його висновках, які є обов`язковими для врахування судами, а отже, суд не вирішує питання щодо винуватості обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні цього кримінального правопорушення, оскільки зазначене питання може бути вирішено виключно при ухваленні вироку суду в порядку, передбаченому ст.ст. 368-374 КПК України.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Як передбачено положеннями ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

За таких обставин, враховуючи, що з дня вчинення інкримінованого ОСОБА_5 , кримінального проступку минуло понад два роки, строки давності не зупинялись та не переривались, суд вважає, що кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, підлягає закриттю.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 174 КПК України, суд вирішує питання про скасування арешту майна.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 284, 285, 286, 288, 369-372 КПК України, ст.ст. 12, 49 КК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання обвинуваченої ОСОБА_5 про звільнення її від кримінальної відповідальності, у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження задовольнити.

Кримінальне провадження № 201/6176/20 (провадження № 1-кп/201/228/2022), відомості про яке 23 жовтня 2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040030002570, стосовно ОСОБА_5 , обвинуваченої у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України закрити, у зв`язку із закінченням строків давності, звільнивши ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності.

Арешт на земельну ділянку, площею 0,2490 (га), на якій фактично розташований майданчик для паркування транспортних засобів, за адресою: АДРЕСА_3 , який був накладений в рамках кримінального провадження № 12019040030002570, ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2020 року ОСОБА_7 - скасувати.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана учасниками кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом семи днів з дня проголошення ухвали суду.

Головуючий - суддя: ОСОБА_1