Рішення № 107559152, 23.11.2022, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/5341/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2022 року місто Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Рожко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за адміністративним позовом

позивач ОСОБА_1

( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ),

представник позивача адвокат Пазюк Євген Сергійович

(01054, м. Київ-54, а/с 26)

до

відповідач Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради

(79008, м. Львів, пл.. Ринок, 1, ЄДРПОУ: 44448833)

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

Позиції сторінта учасниківсправи,заяви,клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Адвокат Пазюк Євген Сергійович, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить:

- скасувати постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення серії РАП № 631128840 від 06 квітня 2022 року, прийнятої заступником начальника управління начальником відділу інспектором з паркування відділу інспекторів з паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Дяковичем Юрієм Володимировичем та закрити провадження у справі;

- стягнути Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 сплачені ним 1147,64 грн, які складаються зі штрафу 600 грн, основної винагороди приватного виконавця 60 грн, мінімальних витрат виконавчого провадження 487,64 грн;

- стягнути Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі: 496,20 грн судового збору; 8000 грн за надання професійної правничої допомоги адвоката.

В обґрунтування позову покликається на те, що ОСОБА_1 станом на 20 квітня 2022 року був власником автомобіля OPEL INSIGNIA SPORTS TOURER, д.н.з. НОМЕР_2 .

21 вересня 2022 року ОСОБА_1 дізнався, що на його грошові кошти, які перебувають на банківському рахунку, приватним виконавцем Білецьким І.М. накладено арешт.

Отримавши за допомогою системи «ДІЯ» постанову про відкриття виконавчого провадження № 69851222, ОСОБА_1 дізнався, що 06.09.2022 року представник департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Оксана Семашко звернулася до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. із заявою, у якій просить прийняти до примусового виконання постанову по справі про адміністративне правопорушення серії РАП631128840 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 гривень.

Із оскаржуваної постанови вбачається, що 20 квітня 2022 року об 11 год 01 хв водієм транспортного засобу OPEL INSIGNIA SPORTS TOURER, д.н.з. НОМЕР_2 , здійснено користування майданчиком для платного паркування, що знаходиться за адресою: В1008, пр.. Шевченка, м. Львів, з неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного користування, чим порушено вимоги абз. 2 п. 26 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою КМУ від 03.12.2009 № 1342, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 152-1 КУпАП.

Представник позивача вважає оскаржувану постанову протиправною, такою, що підлягає скасуванню судом, оскільки ОСОБА_1 здійснив оплату за користування майданчиком для паркування за адресою: АДРЕСА_2 :42 в розмірі 90 грн за три години стоянки, тобто ОСОБА_1 міг безперешкодно перебувати на паркінгу до 12:42. У той же час, в оскаржуваній постанові вказано, що правопорушення відбулося до 11:01, тобто в період часу, коли вартість паркування була сплачена ОСОБА_1 .

Позивач зазначає, що у з`язку з необхідністю зняття арешту з грошових коштів, ОСОБА_1 сплатив 1147,64 грн на рахунок приватного виконавця Білецького І.М. за призначенням платежу «погашення боргу по виконавчому провадженню 69851222 на користь Управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради».

У зв`язку з вищевикладеним, позовні вимоги просить задовольнити.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 17.10.2022 року поновлено ОСОБА_1 десятиденний строк оскарження постанови та відкрито провадження в адміністративній справі, справу вирішено розглядати за правилами встановленими статтею 286 КАС України.

08 листопада 2022 року від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

14 листопада 2022 року від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив.

Позивач подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, згідно якої позовні вимоги підтримав.

Відповідач, згідно відзиву, просив проводити розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч.4 ст. 229 КАС України).

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування.

Суд, розглянувши наявні у справі документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, виходить з наступних доводів та мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 станом на 20 квітня 2022 року був власником автомобіля OPEL INSIGNIA SPORTS TOURER, д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

Постановою серії РАП № 631128840 від 06 червня 2022 року, заступника начальника управління начальника відділу інспектора з паркування відділу інспекторів з паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Дяковича Юрія Володимировича, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 гривень.

Із оскаржуваної постанови вбачається, що 20 квітня 2022 року об 11 год 01 хв водієм транспортного засобу OPEL INSIGNIA SPORTS TOURER, д.н.з. НОМЕР_2 , здійснено користування майданчиком для платного паркування, що знаходиться за адресою: В1008, пр.. Шевченка, м. Львів, з неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування, чим порушено вимоги абз. 2 п. 26 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою КМУ від 03.12.2009 № 1342.

Частина 1статті 152-1КУпАП передбачаєвідповідальність за порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування.

Частина 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з вимогами абз. 4 п. 4 Правил паркування транспортних засобів затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342 (далі Правила паркування), відведені майданчики для паркування майданчики для паркування, розміщені в межах проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

Відповідно до п. 26 Правил паркування, користувач зобов`язаний:

поставити транспортний засіб на місце для паркування відповідно до дорожньої розмітки та дорожніх знаків, а також з дотриманням вимог цих Правил і Правил дорожнього руху;

сплатити вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування;

розмістити на час паркування на майданчиках для паркування, на яких не запроваджено автоматизовану систему, під лобовим склом транспортного засобу документ про оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування у спосіб, що забезпечує його видимість для перевірки;

після закінчення часу паркування, за який сплачено, звільнити місце паркування або сплатити вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування за час фактичного паркування. Допускається безоплатна стоянка транспортного засобу протягом 10 хвилин після закінчення часу паркування, за який сплачено.

Відповідно до вимог абз. 4 примітки до ст. 152-1 КУпАП «Під неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в`їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика).».

З долучених до відзиву фотознімків встановлено, що транспортний засіб Opel Insignia Sports Tourer, державний номерний знак НОМЕР_4 , який належить позивачу, знаходився на відведеному майданчику для платного паркування, код майданчика для платного паркування В1008, з 10:29 20.04.2022 по 11:01 20.04.2022.

Оцінюючи доводи представника позивача про те, що о 09:42 20 квітня 2022 року ОСОБА_1 було проведено оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 29 Правил паркування, факт оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування підтверджується відповідним документом із зазначенням в ньому реєстраційного номера транспортного засобу, що розміщується під лобовим склом транспортного засобу, за винятком випадків оплати вартості послуг за допомогою засобів мобільного зв`язку, коли факт такої оплати підтверджується захищеною комп`ютеризованою системою, або випадків паркування на майданчиках, обладнаних автоматичними в`їзними та виїзними терміналами, на яких оплата (перевірка оплати) здійснюється під час виїзду з такого майданчика.

Із копій квитанцій, долучених представником позивача до позовної заяви, неможливо достовірно встановити за паркування якого саме автомобіля та на якому майданчику для паркування здійснено оплату.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідачем було подано запит до оператора майданчика для платного паркування, код В1008, ЛКП «Львівавтодор» щодо проведених оплат 20 квітня 2022 за транспортний засіб із д.н.з. НОМЕР_4 в межах майданчика на пр. Шевченка.

Згідно долученої до матеріалів справи відповіді ЛКП «Львівавтодор», у зазначений період часу за державним номерним знаком НОМЕР_4 , оплат за паркування в межах майданчика, розташованого на пр..Шевченка (код майданчика В1008) не здійснювалось.

Однак, згідно з відомостями, наданими ЛКП «Львівавтодор», о 09:42 була також проведена оплата за користування вищевказаним майданчиком для платного паркування із зазначенням державного номерного знаку НОМЕР_5 , який належить іншому транспортному засобу, а не тому, що перебуває у власності позивача.

Таким чином, факт оплати вартості послуг з користування майданчиком, що був розміщений на пр. Шевченка, за транспортним засобом із державним номерним знаком НОМЕР_4 не зафіксовано.

Також, суд відзначає, що у випадку сплати послуг з користування майданчиком для платного паркування, ОСОБА_1 , у відповідності до п. 26 Правил паркування, був зобов`язаний розмістити у лівому нижньому куті лобового скла транспортного засобу платіжний документ у спосіб, що забезпечує його видимість для перевірки, що останнім, як встановлено в ході судового розгляду, не було зроблено.

Вищенаведеним спростовуються доводи представника позивача про те, що ОСОБА_1 належним чином було здійснено оплату за паркування транспортного засобу, а також дотримано вимог встановлених для користування вищевказаним майданчиком для платного паркування.

Наведені встановлені судом обставини вказують на те, що дійсно позивач міг провести оплату за перебування на платному паркінгу. Водночас, притягнення позивача до відповідальності фактично стало прямим наслідком неналежного дотримання ним правил користування майданчиком для платного паркування, а саме невірне відображення номерного знаку автомобіля під час оплати та недотримання правил розміщення документа про оплату парковки.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 245КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказах, висновків експертів, показів свідків.

Виходячи із норм викладених у ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи доводи позивача та дотримуючись стандартів мотивування судами своїх рішень, суд у даній справі враховує позиції Європейського суду з прав людини неодноразово висловленої у відповідних рішеннях про те, що не можна тлумачити п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент під час обґрунтування судами своїх рішень.

Суд вважає, що здобуті та досліджені в ході розгляду у суді даної справи докази є достатніми для ухвалення законного рішення у справі та належної перевірки доводів учасників процесу, а також доказів у справі.

Відповідно дост. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено і обвинувачена особа є винною у його вчиненні.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих суду доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення (в даному випадку суть правопорушення наведена у постанові) має пояснювати усі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення, тобто в даному випадку версії Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за інкримінованим обвинуваченням.

Крім того, у п. 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону. У розумінніКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції.

Зважаючи на суть правопорушення, його характер, санкцію, наведені положення можуть бути застосовані і у даній справі.

Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Так, з досліджених під час судового розгляду матеріалів справи, зокрема оскаржуваної постанови, встановлено те, що така відповідає вимогам чинного законодавства, винесена з дотриманням встановленої процедури на підставі належних та допустимих доказів уповноваженою особою. Крім того, стягнення призначене органом який виніс постанову визначено в межах санкції відповідної статті КУпАП, з врахуванням фактичних обставин справи. Таке стягнення відповідає засадам його призначення.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що постанова серії РАП № 631128840 від 06 червня 2022 року, заступника начальника управління начальника відділу інспектора з паркування відділу інспекторів з паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Дяковича Юрія Володимировича відповідає критеріям правомірності рішень су`єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому є правомірною та не підлягає скасуванню.

Зокрема, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП повністю підтверджується долученими до матеріалів справи доказами, зокрема:

-фотознімками, якими зафіксовано факт стоянки транспортного засобу з д.н.з. НОМЕР_4 на майданчику для платного паркування транспортних засобів з 10:29 20.04.2022 по 11:01 20.04.2022;

-листом ЛКП «Львівавтодор» №4-2508-10451 від 07.11.2022, відповідно до якого, 20 квітня 2022 року не здійснювалось оплата вартості послуг з паркування на майданчику для платного паркування на пр. Шевченка у м. Львові автомобіля з державним номерним знаком НОМЕР_4 .

Оцінюючи вищеописані зібрані по справі, досліджені та перевірені в судовому засіданні докази, суд визнає їх такими, що знаходяться у об`єктивному взаємозв`язку з інкримінованим правопорушенням, не спростовані в ході судового розгляду, передбачені як джерела доказування чинним законодавством та зібрані у відповідності процесуальними нормами, відтак суд вважає, що при ухваленні оскаржуваної позивачем постанови про притягнення його до відповідальності факт вчинення особою інкримінованого адміністративного правопорушення був доведений поза розумним сумнівом належними та допустимими доказами.

За правилами ч. 3ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищевикладенідоводи тамотиви,суд дійшоввисновку,що постановазаступника начальникауправління начальника відділу інспектораз паркуваннявідділу інспекторівз паркуванняуправління безпекидепартаменту міськоїмобільності тавуличної інфраструктуриЛьвівської міськоїради ДяковичаЮрія Володимировича серії РАП № 631128840 від 06 червня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 152-1 КУпАП є правомірною, а підстави для її скасування, як того просить представник позивача,відсутні, тому відсутні законні підстави для задоволення позову.

Водночас, суд вважає за необхідне відзначити, що відмова у задоволенні позову не позбавляє позивача права ініціювати перед відповідачем питання про повернення йому коштів, які не були зараховані як оплата за паркування належного йому транспортного засобу, у зв`язку із невірним відображенням даних про автомобіль під час оплати, а саме номерного знаку.

Керуючись ст.ст. 241-246,286 КАС України,суд,

ухвалив:

Позовну заяву адвоката Пазюка Євгена Сергійович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення залишити без задоволення.

Постанову заступниканачальника управління начальникавідділу інспектора зпаркування відділуінспекторів зпаркування управліннябезпеки департаментуміської мобільностіта вуличноїінфраструктури Львівськоїміської радиДяковича ЮріяВолодимировича серії РАП№ 631128840від 06червня 2022року пропритягнення ОСОБА_1 до адміністративноївідповідальності завчинення адміністративногоправопорушення,передбаченого ч.1ст.152-1КУпАП залишити без змін.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1

( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

представник позивача адвокат Пазюк Євген Сергійович (01054, м. Київ-54, а/с 26);

відповідач Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл.. Ринок, 1, ЄДРПОУ: 44448833).

Повний текст судового рішення складений 23.11.2022 року.

Головуючий суддя Стрельбицький В.В.