Ухвала суду № 107558816, 29.11.2022, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Єдиний унікальний номер справи937/9077/20

Номер провадження 1-і/333/75/22

УХВАЛА

іменем України

29 листопада 2022року місто Запоріжжя

Комунарський районний суд міста Запоріжжя в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя, в режимі відеоконференції, клопотання прокурора Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 2583 КК України, ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою застосованого відносно обвинуваченого

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополь Запорізької області, громадянина України, який має середню освіту, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-10.02.2003 року Якимівським районним судом за ч. 1 ст. 185 КК України основний вид покарання незазначений, на підставі ст. 75 звільнений від покарання з іспитовим строком 6 місяців;

-17.10.2005 року Мелітопольським міськрайонним судом за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;

-05.06.2008 року Мелітопольським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 70ь КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 остаточно призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. Звільнений 07.06.2012 року умовно-достроково на 1 місяць 12 днів;

-06.07.2014 року Мелітопольським міськрайонним судом за ч. 3 ст. 187 КК України до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнений 05.02.2020 року по відбуттю строку покарання

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області звернулась до суду з клопотанням про продовження строку дії застосованого відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 2583 КК України, ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України.

Клопотання обґрунтовано тим, що на розгляді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області перебуває кримінальне провадження № 12020080140002241 від 08.09.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_4 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України. Крім того, в провадженні вищевказаного суду перебуває кримінальне провадження № 22020080000000059 по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 258-3 КК України. Обвинувальні акти у вказаних кримінальних провадженнях об`єднані в одне кримінальне провадження.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 обраний у виді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», розпорядження Голови Верховного суду України № 4/0/9-22 від 14.09.2022 року, враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ в умовах воєнного стану, а саме змінено територіальну підсудність Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області на Комунарський районний суд м. Запоріжжя.

Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 05.10.2022 року продовжено відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком по 04.12.2022 року (включно).

Прокурор направив до суду клопотання про продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу, оскільки визначені ст. 177 КПК України ризики, що були підставою для його обрання, не зникли. Також не досліджені докази по справі, не допитані свідки та у разі необхідності провести інші процесуальні дії.

В судовому засіданні прокурор підтримала клопотання, просила його задовольнити.

Обвинувачений заперечував проти задоволення клопотання прокурора, вказуючи на те, що тривалий час утримується під вартою, а розгляд справи фактично не відбувається. Ризики, на які посилається сторона обвинувачення, як і пред`явлене обвинувачення, є недоведеними. Він має постійне місце реєстрації, має інвалідність 3 групи по захворюванню легенів, отримує пенсію, і не має наміру переховуватися від суду.

Захисник обвинуваченого, посилаючись на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, заявив клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт або особисте зобов`язання. Також пояснив, що дійсно на розгляді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області перебувало кримінальне провадження відносно обвинуваченого, однак на сьогодні м. Мелітополь є тимчасово окупованою територію, приміщення вищевказаного суду зайнято окупаційною владою, справи, які знаходилися у провадженні суду, знищені. У обвинуваченого на утриманні перебуває неповнолітня донька, батьки похилого віку.

Заслухавши думку учасників процесу, суд вважає, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому є доцільним, виходячи з наступного.

При вирішенні питання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу суд керувався положеннями ст. 331 КПК України, відповідно до ч. ч. 1, 3 якої під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно із ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

За змістом ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винною, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.

Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.

В силу ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні ряду злочинів, які є тяжкими та особливо тяжкими умисними корисливими злочинами, поєднаними з насильством над потерпілими та покаранні за які передбачено у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, від семи до дванадцяти років та від трьох до семи років відповідно. Обвинувачений притягувався до кримінальної відповідальності.

При вирішенні питання про продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує наявність обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_4 , а також відомості про те, що обвинувачений має постійне місце реєстрації, але на даний час є непідконтрольною територією Україні, знаходячись на свободі може переховуватися від суду, незаконно впливати на учасників кримінального провадження, які ще не допитані судом, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд погоджується з доводами сторони обвинувачення про те, що можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк, може спонукати обвинуваченого до вчинення дій з метою перешкодити встановленню істини у справі.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказував, що обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою. Необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також була достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Таким чином, підозра особи у скоєнні особливо тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є одним з факторів, який має враховувати суд при обранні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.

При розгляді даного клопотання суд дійшов до висновку, що заявлений ризик втечі обвинуваченого, навіть після завершення досудового розслідування не зменшився та продовжує існувати, що є підставою для відмови у звільненні затриманої особи.

Суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Водночас, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював і те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Також у своїх рішеннях суд зазначав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Обраний обвинуваченому запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю та обсягом обвинувачення, на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, потреби у проведенні судом дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення.

Доводи обвинуваченого про недоведеність вчинення ним злочину, не є підставою для зміни запобіжного заходу, оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду провадження по суті, а саме, питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинною у вчиненні злочину.

Враховуючи мету застосування запобіжних заходів, доведеність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, розцінюючи зазначені вище ризики як реальні та такі, що виправдовують обмеження свободи фізичної особи, суд з урахуванням викладеного продовжує відносно ОСОБА_4 строк тримання під вартою на 60 днів.

Керуючись ст.ст. 27, 176-178, 181, 183, 331, 369-372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Термін запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, у вигляді тримання під вартою, продовжити строком на 60 діб, тобто до 28 січня 2023 року (включно).

В задоволеніклопотання захисникаобвинуваченого -адвоката ОСОБА_5 про змінузапобіжного заходуз триманняпід вартоюна більшм`який запобіжнийзахід - відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали надіслати обвинуваченому та начальнику ДУ Запорізький слідчий ізолятор для виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд міста Запоріжжя протягом семи днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 28 листопада 2022 року о 16 годині 00 хвилині.

Суддя Комунарського районного суду

міста Запоріжжя ОСОБА_1