Рішення № 107557962, 29.11.2022, Любарський районний суд Житомирської області

Справа № 282/646/22

Провадження № 2/282/140/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2022 року

смт.Любар

Любарський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Носача В.М.,

при секретарі судового засідання - Поварчук Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача Стефківський Володимир Іванович , до Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (приватне) про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача - адвокат Стефківський В.І. звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з АТ "Страхова група "ТАС" (приватне) на користь ОСОБА_1 19500,00 грн. страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого, та 4000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, представник позивача зазначає, що 12.02.2022 близько 23 год. 00 хв. в с. Велика Волиця Любарського району Житомирської області відбулась дорожньо-транспортна пригода, в якій водій, керуючи автомобілем «Opel Astra», р.н. НОМЕР_1 , допустив перекидання із подальшим зануренням у водойму.

Внаслідок даної ДТП пасажир автомобіля ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від отриманих ушкоджень загинув.

Станом на дату настання ДТП, відповідальність водія за спричинену шкоду майну, здоров`ю та/або життю третіх осіб, була застрахована у Відповідача за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АТ1636819, який діяв на момент настання ДТП.

За фактом ДТП СУ ГУНП в Житомирській області внесло матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022060000000098. Станом на сьогодні досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022060000000098, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, триває.

В результаті вищевказаної ДТП та наслідків від неї, мати потерпілого ОСОБА_3 - ОСОБА_1 зазнала шкоди, у зв`язку з чим виникло права на її відшкодування за рахунок відповідача.

Ухвалою суду від 19 серпня 2022 року відкрито провадження у даній справі та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.

13.09.2022 представник відповідача надіслав до суду Відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі. У поданому відзиві зазначено, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Opel Astra», р.н. НОМЕР_1 на момент ДТП дійсно була застрахована в АТ «СГ «ТАС» (приватне) за Полісом № АТ/1636819. Проте, особи, які мають право на отримання відшкодування, зобов`язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин ДТП, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї ДТП протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально.

Представником відповідача зазначено, що позивач станом на 23.08.2022 не звертався до АТ «СГ «ТАС» (приватне) для отримання страхового відшкодування, внаслідок чого питання про виплату страхового відшкодування не розглядалося, а отже звернення позивачів до суду є безпідставним, оскільки факту порушення, невизнання або оспорювання прав та інтересів відповідача з боку АТ «СГ «ТАС» (приватне) не було.

Також представником відповідача зазначено, що підстав для здійснення виплати страхового відшкодування не має, оскільки позивачем не надано доказів виникнення цивільно-правової відповідальності застрахованої особи, тобто Вироку суду по кримінальному провадженню №12022060000000098.

Разом з Відзивом представником відповідача надіслано до суду клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням (Вироком) по досудовому розслідуванні №12022060000000098.

17.10.2022 представник позивача надіслав до суду відповідь на відзив, в якому вважає доводи представника відповідача необгрунтованими з наступних підстав.

Представник позивача зазначає, що підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Тому саме річний строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування є припинювальним і з його спливом у страховика настає право на відмову у виплаті страхового відшкодування.

Окрім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №465/4621/16-к (провадження №13-24кс19) зазначено, що попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом до МТСБУ із заявою із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст.35 Закону №1961-ІV, загалом не є обов`язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування.

Щодо виникнення цивільно-правової відповідальності відповідача, представник позивача зазначає, що факт настання вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди та причинно-наслідковий зв`язок між її настанням та смертю пасажира автомобіля ОСОБА_3 підтверджено листом СУ ГУНП в Житомирській області № 2244/24-2022 від 05.04.2022 та лікарським свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 № 1062 від 14.02.2022. Факт настання дорожньо-транспортної пригоди внаслідок якої загинув ОСОБА_3 ніким не оспорюється, в матеріалах справи наявні належні докази, відповідно до норм ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки життю і здоров`ю потерпілого відшкодовується незалежно від вини володільця джерела підвищеної небезпеки

Ухвалами суду від 27 жовтня 2022 року клопотання представника відповідача про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням (Вироком) по досудовому розслідуванні №12022060000000098 залишено без задоволення, закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлені вчасно та належним чином. Представник позивача надав до суду клопотання щодо розгляду справи за відсутності позивача та його представника.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване введенням в країні військового стану, оголошенням періодичних повітряних тривог та загрозами ракетних ударів, а тому з метою збереження життя і здоров`я учасників судового процесу, представник відповідача просив відкласти судовий розгляд на період дії військового стану.

Що стосується клопотання представника відповідача щодо відкладення розгляду справи на період дії військового стану, то суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Згідно зі статті 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи й установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України й законами України. Відповідно до ст. 26 цього Закону скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Так, відповідно до рекомендацій роботи судів в умовах воєнного стану, оприлюднених Радою суддів України 02.03.2022, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, слід керуватись реальною поточною обстановкою, що склалась в регіоні на день розгляду даної справи.

На даний час, на території Житомирської області не ведуться активні бойові дії, що свідчить про те, що поточна ситуація в області є стабільною, а в умовах воєнного стану робота судів не може бути припинена і не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист, а тому відкладення розгляду справи на період дії військового стану не передбачене нормами ЦПК України та порушить вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4. XI. 1950), за яким кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. При цьому, суд зазначає, що представник відповідача не був позбавлений права подати до суду заяву про розгляд справи у режимі відеоконференції за допомогою будь-яких технічних засобів, зокрема власних за допомогою системи EASYCON.

Враховуючи те, що представником відповідача не наведено об`єктивних підстав щодо неможливості його особистої участі в судовому засіданні, в тому числі у режимі відеоконференції за допомогою будь-яких технічних засобів, суд дійшов висновку, що в задоволенні клопотання представника відповідача щодо відкладення розгляду справи на період дії військового стану слід відмовити.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

У ч.1 ст. 223 ЦПК України зазначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та надані учасниками процесу доказами, судом встановлено наступне.

Згідно копії обвинувального акту у кримінальному провадженні №12022060000000098 від 13.02.2022 відносно ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.286-1 КК України вбачається, що 12.02.2022 близько 22 год. 40 хв. в с. Велика Волиця Любарської ОТГ Житомирського району відбулась дорожньо-транспортна пригода, в якій водій, керуючи автомобілем «Opel Astra», р.н. НОМЕР_1 , виїхала за межі проїжджої частини в лівий кювет, де відбувся з`їзд автомобіля в ставок та його перекидання.

Внаслідок даної ДТП пасажир автомобіля ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від отриманих ушкоджень загинув на місці пригоди.

Факт смерті ОСОБА_3 посвідчується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , а/з № 57 .

Відповідно до Лікарського свідоцтва про смерть №1062 від 14.02.2022 вбачається, що причиною смерті ОСОБА_3 є утоплення у воді.

За фактом ДТП слідче управління ГУНП в Житомирській області внесло відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022060000000098 за ч.4 ст.286-1 КК України.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 на момент ДТП була застрахована в АТ «СГ «ТАС» (приватне) за Полісом №АТ/636819, страховик є діючим членом МТСБУ.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ст.ст 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

У частинах першій та другій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки(пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Зокрема статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

За статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (пункт 23.1 статті 23 Закону).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

Порядок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого, визначено у статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вказаною нормою встановлено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок ДТП настала протягом одного року після ДТП та є її прямим наслідком.

Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Подібні за змістом правові висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 556/1514/16-ц (провадження № 61-26405св18).

Таким чином обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.

У пункті 35.1 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 вказаного Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Абзацами першим-третім пункту 36.2 статті 36 Закону передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Згідно з частиною п`ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином закон містить вказівку на перерозподіл обов`язку доказування та зобов`язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом із тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 204/3783/16-ц (провадження № 61-1141св18).

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, передбаченої частиною другою статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними.

При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із тим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18), від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18), від 03 червня 2020 року у справі № 345/3335/17 (провадження № 61-22598св18), від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19 (провадження № 61-320св20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19), зазначено, що у Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

Отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

При цьому наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Крім того, вищенаведеним пунктом 36.2 статті 36 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено лише підставу припинення здійснення страхового відшкодування у разі, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, та не передбачено можливості відмови у стягненні страхового відшкодування у справі, яка вже розглядається судом в порядку цивільного судочинства, за наслідками такого розгляду.

Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі №447/2222/20 (провадження № 61-19906св21) від 21 квітня 2022 року.

З огляду на зазначене не звернення потерпілого до страховика з досудовою вимогою про виплату страхового відшкодування не позбавляє його права звернутися з такими вимогами у судовому порядку, тому доводи відповідача щодо передчасно звернулася до суду із таким позовом є необґрунтованими.

Також суд відхиляє твердження представника АТ «СГ «ТАС» (приватне), що для розгляду даного позову є обов`язкова наявність встановлення вини водія у скоєнні ДТП, оскільки такі доводи не відповідають нормам чинного законодавства.

У даній справі не встановлено, що ДТП сталася внаслідок умислу потерпілого ОСОБА_3 або непереборної сили.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Відповідно до статті 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами (пункт 27.3 статті 27 Закону України № 1961-IV).

У відповідності до свідоцтва про народження ОСОБА_3 , серія НОМЕР_4 , його батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

02.02.2022 між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_7 , батьками якої є ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 .

Таким чином, особами, які мають право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди у зв`язку із смертю ОСОБА_3 є: - батько загиблого ОСОБА_5 , - мати загиблого - ОСОБА_1 , - дружина загиблого - ОСОБА_8 та донька загиблого ОСОБА_7 .

З матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , а тому має право на відшкодування моральної шкоди внаслідок смерті сина.

На день настання страхового випадку, статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" встановлено у 2022 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 6 500,00 грн.

Таким чином, загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить: 6500,00 грн. (шість тисяч п`ятсот гривень 00 копійок) * 12 місяців = 78 000 (сімдесят вісім тисячі) грн. 00 (нуль) коп.

Отже, частка, яка припадає на кожну особу, що має право на отримання страхового відшкодування, в порядку п.27.3 Закону №1961-ІV становить: 78000 грн. / на 4 (чотирьох осіб) =19500 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот) гривень.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування моральної шкоди підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1, пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 5 закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Отже, позивач звільнений від сплати судового збору, а тому витрати по сплаті судового збору на користь держави слід стягнути з відповідача.

Крім того, стороною позивача заявлено клопотання про стягнення судових витрат на правничу допомогу у розмірі 4000 грн.

На підтвердження наданих послуг стороною позивача додано: Договір про надання професійної правничої (правової) допомоги №Ж»948/» від 21.02.2022, Додаток від 17.05.2022 до Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №Ж»948/» від 17.02.2022, детальний розрахунок робіт (наданих послуг виконаних для надання правничої (правової) допомоги від 11.08.2022 на суму 4000 грн., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №033 Стефківського В.І., Виписку є ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Адвокатського об`єднання «Всеукраїнський Центр Адвокатських Розслідувань ДТП «Автопоміч», Ордер на надання правничої правової допомоги №1155368.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 (провадження № 61-16723св20) вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 465/3458/15-ц (провадження № 61-19582св20), від 09 листопада 2021 року у справі № 759/14346/16 (провадження № 61-12783св21).

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, наведеними в постановах Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20) та від 16 червня 2021 року у справі № 640/4126/19 (провадження № 61-14735св20).

У поданому відвизі представник відповідача заявив клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, оскільки заявлені витрати не відповідають критеріям реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Разом з тим, у зв`язку з відсутністю належних обґрунтувань заявленого клопотання представником відповідача, підстав для зменшення витрат на правничу допомогу суд не вбачає.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 258, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , представник позивача Стефківський Володимир Іванович , до Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (приватне) про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (приватне) на користь ОСОБА_1 19500 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (приватне) в дохід Держави 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок судового збору, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: казначейство України; рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (приватне) на користь ОСОБА_1 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач 1: ОСОБА_1 : місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» (приватне), місце знаходження: 03062, Проспект Перемоги, 65, м.Київ, ЄДРПОУ: 30115243.

Головуючий суддя В.М. Носач