Рішення № 107552434, 28.11.2022, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

28 листопада 2022 року справа № 927/586/22 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., розглянувши матеріали справи за позовом Фізичної особи-підприємця Кошуби Тетяни Володимирівни, в? АДРЕСА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Промінь, вул. Миру, 2, с. Будо-Вороб?ївська, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16012,

про стягнення 350374,12 грн.

Без виклику сторін

в с т а н о в и в:

Фізичною особою-підприємцем Кошубою Тетяною Володимирівною подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь» про стягнення заборгованості у сумі 159160,00 грн., пені у сумі 114846,52 грн., відсотків за користування коштами (ст. 625 Цивільного кодексу України) у сумі 20027,43 грн., інфляційних нарахувань у сумі 56340,17 грн., що утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору суборенди транспортних засобів та самохідних машин (механізмів) з екіпажем №14/1-10 від 14.10.2019.

Ухвалою Господарського суд Чернігівської області від 12.09.2022 після усунення недоліків позовної заяви позовну заяву прийнято до розгляду, відкрите провадження у справі №927/586/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву№26/09 від 26.09.2022, у якому відповідач просив суд позовні вимоги у частині стягнення пені, відсотків за користування грошовими коштами та інфляційні витрати залишити без задоволення.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч.8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній доказами та матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

14.10.2019 між фізичною особою-підприємцем Кошубою Тетяною Володимирівною (суборендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Промінь (суборендар, відповідач) укладено договір суборенди траспортних засобів та самохідних машин (механізмів) з екіпажем №14/1-10 (далі за текстом - договір) (а.с. 57-58), відповідно до умов пункту 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених договором, суборендодавець зобов`язується передати суборендареві в строкове платне користування транспортні засоби та самохідні машини чи механізми (далі - техніка) разом із обслуговуючим персоналом (далі - екіпажем), а суборендар зобов`язується прийняти техніку суборендодавця та сплачувати суборендодавцеві орендну плату за її використання.

Відповідно до п. 3.1 договору техніка повинна бути передана суборендодавцем та прийнята суборендарем в термін, погоджений сторонами згідно Додатку №1 до цього договору. Суборендодавець за власний рахунок здійснює передачу техніки суборендарю за місцезнаходженням суборендаря або до іншого місця, вказаного суборендарем.

Передача техніки в суборенду здійснюється сторонами за Актом приймання-передачі. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін та скріплюється печатками суборендаря та суборендодавця (за наявності у суборендодавця печатки) (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 4.1-4.3 договору техніка вважається переданою в суборенду з дати підписання сторонами відповідного Акту приймання-передачі. Строк суборенди техніки визначається в додатках до цього договору. Строк суборенди також може бути змінений за згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору.

Загальна вартість суборенди техніки з екіпажем встановлюється згідно додатка №1 до договору, який є його невід`ємною частиною (п. 5.1 договору).

Згідно п. 5.2 договору Акт приймання - передачі наданих послуг оформлюється єдиним документом та підписується сторонами протягом 10 робочих днів після закінчення користування Технікою.

Виплата орендної плати проводиться відповідно до умов Додатка №1 до договору (п. 5.3 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами договором (п. 9.1 договору).

Сторонами договору укладено додаток №1 від 14.10.2019 до договору суборенди транспортних засобів та самохідних машин (механізмів) з екіпажем №14/1-10 від 14.10.2019 (а.с. 59), відповідно до якого позивач передав відповідачу в суборенду Трактор колісний NEW HOLLAND Т8040, Трактор колісний NEW HOLLAND Т8040, вартість послуг 459160,00 грн.

Пунктом 3 додатку №1 передбачено, що відповідно до п. 5.1 договору загальна вартість суборенди техніки з екіпажем (орендна плата) у розмірі 459160,00 грн. без ПДВ, сплачується суборендарем після підписання сторонами Акта приймання-передачі наданих послуг у термін до 15.09.2020.

Відповідно до акту приймання-передачі техніки (надання) від 15.10.2019 до договору, суборендодавець передав, а орендар прийняв в оренду (строкове платне користування)майно, а саме: Трактор колісний NEW HOLLAND Т8040, Трактор колісний NEW HOLLAND Т8040 (а.с. 60). Сторони встановили дату початку оренди майна -15.10.2019 (п. 4 акту).

Відповідно до акту приймання-передачі техніки (повернення) від 20.11.2019 відповідач повернув з суборенди позивачу орендоване майно (а.с. 61). Сторони встановили дату повернення майна з оренди 20.11.2019 (п. 3 акту).

Вказані обставини відповідачем у справі не спростовані.

Сторонами договору складено акт надання послуг №7 вд 01.12.2019 на суму 459160,00 грн. (а.с. 62).

Позивач у позовній заяві зазначив про те, що відповідач свої зобов`язання за договором у частині сплати орендної плати виконав частково, сплативши 300000,00 (01.12.2019, 07.10.2020, 10.11.2020, про що зазначено у акті звірки розрахунків (а.с. 67), заборгованість склала 159160,00 грн.

Заборгованість у сумі 159160,00 грн. заявлена до стягнення з відповідача за даним позовом.

У поданому відзиві на позовну заяву відповідач щодо суми боргу будь-яких заперечень не надав.

Відповідно до п. 8.2 договору сторони не відповідають за порушення своїх зобов`язань за цим договором, якщо воно відбулося не з їх вини, вважається невинною, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язання.

Згідно із пункту 8.1 договору у разі порушення своїх зобов`язань за даним договором сторони несуть відповідальність, визначену договором і чиним законодавством України. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконанні порушенням умов, визначених змістом зобов язання.

У позовній заяві позивачем зазначено про те, що у разі прострочення орендарем вартості послуг за договором, він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що передбачено п. 8.2 договору.

На підставі умов договору позивачем нарахована пеня за період з 01.12.2019 до 06.06.2022 на суму 114846,52 грн., що позивач обґрунтовує наявним у позовній заяві розрахунком (а.с. 64-65).

На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення плати орендних платежів з 01.12.2019 до 06.06.2022 на суму 20027,43 грн., а також інфляційні нарахування за період з 01.12.2019 до 06.06.2022 на суму 56340,17 грн., що позивач обґрунтовує наявним у позовній заяві розрахунком (66,68-69).

У поданому відзиві на позов відповідач просив суд позовні вимоги у частині стягнення пені, відсотків за користування грошовими коштами та інфляційні витрати залишити без задоволення. Зазначає, що вказані нарахування надмірно високі, порівняючи з сумою основної заборгованості, просить їх зменшити.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Спір між сторонами виник у зв`язку з несплатою відповідачем вартості наданих послуг оренди траспортного засобу з екіпажем відповідно до умов укладеного сторонами у справі договору суборенди траспортниз засобів та самохідних машин (механізмів) з екіпажем №14/1-10 від 14.10.2019.

За змістом ст. 283 Господарського кодексу України та ст. 759 Цивільного кодексу України орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, ч.3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов`язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

В силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджений факт укладення сторонами у справі договору суборенди траспортниз засобів та самохідних машин (механізмів) з екіпажем №14/1-10 від 14.10.2019, факт передачі позивачем та повернення відповідачем орендованої техніки за актами приймання-передачі, підписані сторонами без зауважень та заперечень.

Факт користування орендованою технікою відповідачем не спростовано.

Відповідач орендну плату здійснив частково на суму 300000,00 грн. Решта боргу у сумі 159160,00 грн. сплачена відповідачем не була.

Вказані обставини відповідачем у справі не спростовано.

Розмір заборгованості відповідача з орендної плати за у сумі 159160,00 грн. підтверджено матеріалами справи, її фактичними обставинами, та відповідачем у справі не спростований.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача 159160,00 грн. заборгованості з орендної плати є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 8.2 договору сторони не відповідають за порушення своїх зобов`язань за цим договором, якщо воно відбулося не з їх вини, вважається невинною, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язання.

Згідно із пункту 8.1 договору у разі порушення своїх зобов`язань за даним договором сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором і чиним законодавством України. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконанні порушенням умов, визначених змістом зобов язання.

У позовній заяві позивачем зазначено про те, що у разі прострочення орендарем вартості послуг за договором, він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що передбачено п. 8.2 договору.

На підставі умов договору позивачем нарахована пеня за період з 01.12.2019 до 06.06.2022 на суму 114846,52 грн., що позивач обґрунтовує наявним у позовній заяві розрахунком (а.с. 64-65).

Щодо вимоги позивача про стягнення пені суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України ).

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Виходячи із зазначених норм закону, сторони мають досягти згоди щодо застосування такого виду відповідальності як неустойка (штраф, пеня) у письмовому вигляді.

Згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18, розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Судом встановлено, що відповідальність відповідача за порушення строків оплати орендної плати у вигляді пені не передбачена договором від 14.10.2019.

З огляду на характер правовідносин, які склались між сторонами, відповідальність у вигляді пені за порушення строків орендної плати не передбачена законодавчими актами.

Оскільки сторони, укладаючи договір, не погодили відповідальність суборендаря за прострочення сплати орендної плати у вигляді пені, то вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 114846,52 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача на підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних за період прострочення плати орендних платежів з 01.12.2019 до 06.06.2022 на суму 20027,43 грн., а також інфляційні нарахування за період з 01.12.2019 до 06.06.2022 на суму 56340,17 грн., що позивач обґрунтовує наявним у позовній заяві розрахунком.

Суд звертає увагу, що у договорі суборенди від 14.10.2019 з урахуванням додатку №1 до договору, а саме п. 3 додатку №1, сторони установили, що відповідно до п. 5.1 договору, загальна вартість суборенди техніки з екіпажем (орендна плата) у розмірі 459160,00 грн. без ПДВ, сплачується суборендарем після підписання сторонами Акта приймання-передачі наданих послуг у термін до 15.09.2020.

Як встановлено судом, акт надання послуг №7 від 01.12.2019 на суму 459160,00 грн. сторонами підписано 01.12.2019, проте, враховуючи додатку №1 до договору, а саме п. 3 додатку №1, початком періоду з якого слід нараховувати відсотки річних та інфляційні є 16.09.2020, наступний день після 15.09.2020 (встановлена дата у додатку №1 до якої необхідно сплатити розмір орендного платежу).

Судом враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення відсотків річних, інфляційних нарахувань та пені (постанова Верховного суду №910/2615/18 від 25.02.2020, № 912/2750/18 від 10.12.2019, від 14.08.2019 у справі № 920/200/16).

Наданий позивачем розрахунок вказаних 3% річних розрахований з допущенням помилок у визначенні початкової дати та кінцевих дат прострочення, оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу за який здійснюється стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань (не враховано, що відповідачем 01.12.2019, 07.10.2020, 10.11.2020 сплачено по 100000,00 грн., що разом складає 300000,00 грн).

З урахуванням зазначених обставин судом здійснено перерахунок належних до стягнення сум 3% річних та інфляційних нарахувань.

За розрахунком суду стягненню з відповідача на користь позивача у справі підлягають 3% річних у загальному розмірі 9021,47 грн., а саме: за період з 16.09.2020 до 06.10.2020, з 08.10.2020 до 14.10.2020, з 16.10.2020 до 09.11.2020, з 11.11.2020 до 06.06.2022.

Решта вимог у частині стягнення 3% річних у розмірі 11005,69 грн. задоволенню не підлягає.

За розрахунком суду стягненню з відповідача на користь позивача у справі підлягають інфляційні нарахування у сумі 52620,48 грн.

Решта вимог у частині стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 3719,19 грн. задоволенню не підлягає.

Таким чином, позов підлягає задоволенню у частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості у сумі159160,00 грн., 3% річних у сумі 9021,47 грн., інфляційних нарахувань у сумі 52620,48 грн. В решті позову слід відмовити за необгрунтованістю.

Відповідач контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав, проте вказав, що нараховані позивачем пеня, відсотки за користування грошовими коштами та інфляційні витрати надмірно високі, порівнюючи з сумою основної заборгованості та просив їх зменшити, мотивуючи зазначене тяжким фінансовим становищем підприємства внаслідок воєнний дій в Україні, а тому стягнення нарахованих сум стане для відповідачем відчутним тягарем.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази та доводи відповідача, суд зазначає, у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення пені судом відмовлено внаслідок необгрунтованості, а тому відсутні підстави для зменшення пені.

Застосування позивачем відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України здійснено з урахуванням 3% річних, що відповідає чинному законодавству України та такий розмір не є надмірним, враховуючи часткове задоволення позову у цій частині.

Разом з тим, інфляційні витрати не є неустойкою або штрафними санкціями, в розумінні ст.549 Цивільного кодексу України та ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, з огляду на що, у суду відсутні підстави для зменшення розміру інфляційних витрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У складі судових витрат позивач просить стягнути суму оплати послуг адвоката у розмірі 25000,00 грн.

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2-6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У підтвердження вимоги про стягнення витрат на оплату послуг адвоката позивачем надано договір про надання правової допомоги №4 від 19.06.2022, ордер про надання правової допомоги від 15.10.2022 на підставі договору про надання правової допомоги №б/н 15.10.2022.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 зауважив, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Як встановлено судом, позивачем у підтвердження витрат на правову допомогу надано договір про надання правової допомоги №4 від 19.06.2022. Будь-яких інших доказів у підтвердження факту надання адвокатом та прийняття замовником (позивачем) правничої допомоги за договором не надано. Крім того, у наданому до матеріалів справи ордері про надання правової допомоги від 15.10.2022 зазначено договір на підставі якого надавалась правова допомога договір 15.10.2022, тобто не договір у межах справи, що розглядається.

Враховуючти вищевикладене, суд доходить висновку про те, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено факту надання адвокатом послуг, підстави для стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 25000 грн. відсутні.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Промінь, вул. Миру, 2, с. Будо-Вороб?ївська, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16012, код 30829348, на користь фізичної особипідприємця Кошуби Тетяни Володимирівни, в? АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 , заборгованість у сумі 159160 грн. 00 коп., 3% річних у сумі 9021 грн. 47 коп., інфляційних нарахувань у сумі 52620 грн. 48 коп. та судовий збір у сумі 3312 грн. 02 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення підписано 28.11.2022

Суддя Демидова М.О.