Рішення № 107551367, 29.11.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.11.2022Справа № 910/4969/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін господарську справу

За позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (Південне шосе, будинок 72, Запорізька обл., місто Запоріжжя, 69008, код ЄДРПОУ 00191230)

до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (вул. Єжи Ґедройця, будинок 5, місто Київ, 03150, код 40075815)

про стягнення 39 586, 10 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (далі - відповідач) про стягнення 39 586,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за договором перевезення вантажів залізничним транспортом по залізничних накладних №4682119, №46361325, №46618062, №46729133, №45063815, №45443827, №45580743, №45580750, №45580560, №45580586, №45580602, №45817632, №46294658, №46179032, №46179107, №46179115, №46179131, №46239711, №46239729, №46253639, №46119772, №46119822, №46119947, №46516316, №46382818, №46332722, здійснив доставку вантажу поза визначеним терміном, за що йому нараховано штраф у розмірі 39 586, 10 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4969/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

19.07.2022 року через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому останній зазначає, що він не заперечує той факт, що з боку АТ "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця" мали місце порушення визначених правилами термінів доставки вантажів позивачу, але ці порушення виникли з поважних і незалежних від відповідача причин, а саме: що майже вся залізнична мережа регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця" знаходиться в зоні проведення АТО, що значно ускладнило транспортне сполучення у межах регіональної філії "Донецька залізниця" та забезпечення виконання вимог та положень Статуту залізниць України і Правил перевезення вантажів, які були затверджені задовго до початку проведення АТО.

Окрім того, відповідач частково не погоджується з наданим позивачем розрахунком суми штрафу за несвоєчасну доставку вантажів, у зв`язку із чим структурним підрозділом "Служба комерційної роботи та маркетингу" регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця" було проведено перевірку розрахунку суми позовних вимог через систему АРМ ПТД. Відповідно до цієї системи за 26 накладними сума штрафу склала 30503, 60 грн. За 10 накладними заявлена сума штрафу не відповідає розрахованій через АРМ ПТД (7597,20грн), по 2 накладним заявлена сума штрафу 1485,30 грн., але при розрахунку в АРМі ПТД в графі "сума штрафу задоволена" - "0" , різниця між заявленою сумою штрафу та задоволеною в АРМі ПТД становить 9082,50 грн., у зв`язку із чим відповідач надав власний контррозрахунок цієї санкції та просив відмовити в задоволенні позовних вимог у необґрунтованій сумі - 9082,50 грн.

Також у відзиві Акціонерне товариство "Українська залізниця" просить зменшити розмір штрафу до 5%, обґрунтовуючи це тим, що бойові дії в АТО суттєво вплинули на фінансове становище регіональної філії "Донецька залізниця". Так, із початком повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України, Указом Президента №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 частини першої ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. строком на 30 діб (з подальшим продовженням строку дії воєнного стану). Вантажні перевезення, які фактично були основним джерелом доходу суб`єкта господарювання, скоротились. За наслідками обстрілу було знищено велику кількість об`єктів Акціонерного товариства "Українська залізниця". Також відповідачем наголошено, що останнім здійснювалась евакуація населення та прибуток від перевезення пасажирів також скоротився, що призвело до надскуртного матеріального становища Акціонерного товариства "Українська залізниця". Означені обставини у сукупності, на думку відповідача, є достатніми для зменшення розміру штрафу до 5% від суми позову.

Додатково до вищевикладеного, відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення вимог в частині витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Позивач своїм правом щодо надання відповіді на відзив не скористався.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -

УСТАНОВИВ:

За період вересень 2021 р. - грудень 2021 р. Акціонерним товариством «Українська залізниця в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» (далі - відповідач) було здійснено доставку вантажів на станцію призначення Маріуполь-Порт (експ.), одержувачем якого є ТОВ «Метінвест-Шиппінг» за наступними залізничними накладними: № 46182119, № 46361325, № 46618062, № 46729133, № 45063815, № 45443827, № 45580743, № 45580750, № 45580560, № 45580586, № 45580602, № 45817632, № 46294658, № 46179032, № 46179107, № 46179115, № 46179131, № 46239711, № 46239729, № 46253639, № 46119772, № 46119822, № 46119947, № 46516316, № 46382818, № 46332722.

Відповідно до вище перелічених залізничних накладних відповідачем у період з вересень 2021 року по грудень 2021 року було прийнято до перевезення вагони, які були доставлені одержувачу з порушенням строку доставки, визначеного, підпунктом 1.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів.

У позовній заяві позивач вказав на те, що відповідачем всупереч встановленим Правилам обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 було допущено прострочення термінів доставки, визначених статтями 41, 116 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, що підтверджується календарними штемпелями, а також відомостями у графах 51 "прибуття вантажу", 52 "видача вантажу" зазначених у вищевказаних накладних, у зв`язку з чим позивачем нараховано штраф за несвоєчасну доставку вантажу залізницею на загальну суму 39 586,10 грн (10% та 20% від провізної плати).

Відповідач у відзиві визнав прострочення терміну доставки вантажу лише частково, не погоджуючись із наданим позивачем розрахунком пред`явленої до стягнення суми штрафу за окремими накладними, надав власний контррозрахунок цієї санкції, відповідно до якого за 26 накладними сума штрафу склала 30503,60 грн.

Розглянувши даний спір по суті заявлених вимог, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші угоди.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Положеннями статті 908 Цивільного кодексу України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу перевізник зобов`язується доставити ввірений йому вантажовідправником вантаж до пункту призначення в установлений строк та видати його вантажоодержувачу, а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 року затверджено Статут залізниць України, який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Пунктом 6 Статуту залізниць України, поміж іншого, передбачено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Таким чином, відповідачем взято на себе зобов`язання з перевезення вантажу на підставі складених залізничних накладних № 46182119, № 46361325, № 46618062, № 46729133, № 45063815, № 45443827, № 45580743, № 45580750, № 45580560, № 45580586, № 45580602, № 45817632, № 46294658, № 46179032, № 46179107, № 46179115, № 46179131, № 46239711, № 46239729, № 46253639, № 46119772, № 46119822, № 46119947, № 46516316, № 46382818, № 46332722.

За приписами ст. 133 Статуту залізниць України, передача іншим організаціям або громадянам права на пред`явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред`явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

Пунктом 2 Правил заявлення та розгляду претензій (статті 130 - 137 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28 травня 2002, встановлено, що згідно зі статтею 133 Статуту передача права на пред`явлення претензій та позовів відправником одержувачу або одержувачем відправнику, а також відправником або одержувачем вищій організації засвідчується переуступним написом на відповідному документі (накладній, квитанції про приймання вантажу до перевезення, багажній квитанції) такого змісту: "Право на пред`явлення претензії та позову передано (найменування організації)". Переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства.

На виконання та дотримання умов ст.ст. 130, 133 Статуту залізниць України та п. 2 Правил заявлення та розгляду претензій ТОВ «Метінвест-Шиппінг» (вантажоодержувач) здійснив передачу права на пред`явлення претензій і позовів за вищенаведеними перевізними документами вантажовідправнику ПАТ «Запоріжсталь», про що свідчать переуступні написи на залізничних накладних такого змісту: «Право на пред`явлення претензії та позову передано ПАТ «Запоріжсталь». Відповідні переуступні написи засвідчені підписами директора, головного бухгалтера ТОВ «Метінвест-Шиппінг» та печаткою товариства.

Таким чином, ПАТ "Запоріжсталь" набув права пред`явлення цього позову до Акціонерного товариства "Українська залізниця" за несвоєчасну доставку вантажів згідно вищевказаних залізничних накладних як вантажовідправник, якому таке право надано вантажоодержувачем.

Як зазначено у п. 11 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-8/91 від 29.11.2007 "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус «вантажу», і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов`язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.

Відповідно до пункту 41 Статуту залізниць України залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року (зі змінами та доповненнями), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року № 644 (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Відповідно до підпункту 1.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів (п. 41 Статуту залізниць України) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на ___число ___місяць" (п. 2.1 Правил).

Згідно з п. 2.4 наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Суд зазначає, що прийняття відповідачем вантажу до перевезення від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов`язання доставити переданий вантаж у терміни, встановлені договором, пунктом 41 Статуту та Правилами обчислення термінів доставки вантажів.

Разом з тим, як встановлено судом в процесі розгляду справи, вантаж, що прямував за вказаними позивачем залізничними накладними, відповідачем було доставлено із порушенням встановлених термінів доставки, про що свідчать відповідні записи у залізничних накладних, а саме календарні штемпелі прибуття вантажу (графа 51) та видачі вантажу (графа 52).

Водночас, відповідно до пункту 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів про причини затримки, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції. В залізничних накладних, за якими вагони були доставлені з порушенням встановлених строків і оригінали яких були додані до позовної заяви, відсутні будь-які відмітки залізниці, які б свідчили про підстави збільшення терміну доставки.

Пунктом 2.10 Правил, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Відповідно до п. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

- 10 % провізної плати - за прострочення на дві доби;

- 20 % провізної плати - за прострочення на три доби;

- 30 % провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем зі станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Згідно з роз`ясненнями, наведеними у інформаційному листі Вищого господарського суду України «Про обчислення термінів доставки залізницею вантажів та визначення розміру штрафу за порушення цих термінів» № 01-06/420/2012 від 04.04.2012, встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш, як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.

Згідно з п. 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Як підтверджується календарними штемпелями на накладних, відповідачем доставлено позивачу вантаж із порушенням встановленого терміну доставки, визначеного пунктом 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, що у відповідності до пункту 116 Статуту та пункту 1.1. Правил є підставою для застосування до відповідача як перевізника відповідальності у вигляді штрафу.

Отже, враховуючи відзив, перевіривши розрахунок штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, з урахуванням кількості днів прострочення, залізничного тарифу, вказаного у накладних, суд дійшов висновку, що долучений позивачем розрахунок є арифметично невірним з огляду на наступне.

Так, за залізничними накладними № 46119772, № 46119822, № 46179032, № 46179107, № 46179115, № 46179131, № 46239711, № 46239729, позивачем зроблено невірний розрахунок штрафу, а саме невірно розраховано кількість днів прострочення доставки.

Окрім того, вимоги про стягнення штрафу за залізничними накладними № 46119947 та № 46253639 не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не допущено порушення строків перевезення вантажу.

Як вбачається з накладної № 46119947, вантаж було прийнято до відправлення 10.12.2021, відстань перевезення такого вантажу склала 328 км (Запоріжжя-Ліве - Маріуполь-Порт (експ.)), вантаж прибув до станції прибуття 15.12.2021, провізна плата - 1758,00 грн. Норма доставки: 2 доби (на відстань 328 км) + 1 доба (на операції, пов`язані з відправленням-прибуттям) = 3 доби, отже кінцева дата доставки вантажу - 13.12.2021. Порушення строку доставки вантажу - 1 доба, у зв`язку із чим, відповідно до ст. 116 Статуту підстави для нарахування штрафу відсутні, оскільки прострочення доставки вантажу відбулося менш, ніж на дві доби (не більше 48 годин).

Як вбачається з накладної № 46253639, вантаж було прийнято до відправлення 10.12.2021, відстань перевезення такого вантажу склала 328 км (Запоріжжя-Ліве - Маріуполь-Порт (експ.)), вантаж прибув до станції прибуття 15.12.2021, провізна плата - 11337,00 грн. Норма доставки: 2 доби (на відстань 328 км) + 1 доба (на операції, пов`язані з відправленням-прибуттям) = 3 доби, отже кінцева дата доставки вантажу - 13.12.2021. Порушення строку доставки вантажу - 1 доба, у зв`язку із чим, відповідно до ст. 116 Статуту підстави для нарахування штрафу відсутні, оскільки прострочення доставки вантажу відбулося менш, ніж на дві доби (не більше 48 годин).

Разом із тим, за накладною №46332722 вантаж у вагоні №63179287 прийнято відповідачем 18.09.2021 (графа 56), товар прибув на станцію призначення 28.09.2021 (графа 51). Отже, фактичний термін доставки вантажу - 9 діб. Оскільки нормативний термін доставки вантажу за цією накладною - 6 діб (964/200 +1), то прострочення доставки вантажу - 3 доби. Позивачем нараховано штраф за прострочення на 2 доби у сумі 3006,30 грн. З урахуванням положень частини другої статті 237 ГПК України, згідно з якою при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, стягненню з відповідача підлягає штраф за розрахунком Товариства.

Таким чином, за розрахунком суду, правильною до стягнення є сума штрафу в розмірі 30503,60 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій до 5%, суд зазначає наступне.

За приписами частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Водночас за змістом частини 3 статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частини 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

За частиною 2 статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18 та постанові Верховного Суду від 26.01.2021 р. у справі № 922/4294/19.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі №917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19).

Слід зауважити, що в постанові від 18.10.2019 р. по справі № 910/1526/19, Верховний Суд погодився із зменшенням на підставі статті 233 Господарського кодексу України штрафу, нарахованого відповідно до статті 116 Статуту залізниць України.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Отже, суд може зменшити штраф, який стягується у відповідно до приписів Статуту залізниць України за власною ініціативою.

Суд відзначає, що за змістом п. 116 Статуту залізниць України штраф стягується безвідносно до стягнення збитків у суб`єкта підприємницької діяльності, проте така норма регулює в аспекті ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України питання стягнення збитків у повній сумі понад штрафні санкції.

При цьому, диспозиція частини третя статті 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо а) він значно перевищує розмір збитків, та б) за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В даному випадку, позивач взагалі не вказав на те, що йому спричинені збитки, а відтак розмір штрафу значно перевищує збитки, а наявність інших обставин, які мають істотне значення, підтверджується наступним.

Суд зазначає, що 24.02.2022 було розпочато повномасштабні військові дії проти України, у зв`язку з чим з 24.02.2022, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб.

Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022 та № 341/2022 від 17.05.2022, 573/2022 від 12.08.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні.

АТ "Українська залізниця" як стратегічне підприємство залізничного транспорту, яке після початку збройної агресії виконує евакуаційні рейси, перевезення військових та військових вантажів по всій Україні, а відповідні рейси є безкоштовними для людей.

Систематично здійснюються ракетні обстріли залізничної інфраструктури та відповідач власними силами, засобами та коштами здійснює відновлення інфраструктури з метою підтримки обороноздатності нашої держави.

Критично зменшились обсяги вантажних перевезень, у зв`язку із бойовими діями на території України, і як наслідок різке зменшення доходів АТ "Українська залізниця".

Суд враховує, що до повномасштабної військової агресії російської федерації проти України основним джерелом доходу відповідача було комерційне перевезення вантажів, однак після початку військових дій комерційні перевезення значно скоротились, а в деяких регіонах повністю припинились. Тобто, відповідач наразі, докладаючи всіх зусиль для збереження життів людей та зміцнення обороноздатності країни, несе значні витрати для виконання таких завдань при одночасному значному зменшенні доходу від здійснення своєї основної підприємницької діяльності.

Частиною 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування

Загальновідомість фактів військової агресії, виконання відповідачем евакуаційних рейсів, здійснення перевезення для потреб Збройних Сил України, ракетні обстріли об`єктів залізничної інфраструктури підтверджуються органами державної влади та місцевого самоврядування України, безліччю публікацій у національних та міжнародних засобах масової інформації, а також не заперечується агресором.

Таким чином, наведені факти є загальновідомими обставинами, а отже, в силу приписів частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування. При цьому, ці обставини (повинні бути) відомі обом сторонам.

Суд враховує, що порушення відповідачем зобов`язань мало місце до початку військової агресії, проте наведене не нівелює права суду за наявності наведених обставин станом на дату розгляду спору зменшити розмір неустойки, оскільки якби порушення строків перевезення вантажів мало б місце після 24.02.2022 (тобто, після запровадження військового стану), то підлягав би доведенню сам факт наявності такого порушення з огляду на очевидність причин затримки.

Отже, беручи до уваги те, що відповідачем доставлено вантажі в пункт призначення, тоді як позивачем не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення строків доставки вантажів, враховуючи, що відповідач в умовах воєнного стану має для країни вкрай важливе стратегічне значення, постійно зазнає людських та інфраструктурних втрат внаслідок бойових дій на території України, усунення яких потребує значних ресурсів, власними силами, засобами та коштами здійснює відновлення інфраструктури з метою підтримки обороноздатності держави, враховуючи інтереси сторін, ступінь виконання зобов`язання, незначність прострочення виконання відповідачем доставки вантажу, суд, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін, суд дійшов до висновку про наявність підстав задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій - частково та стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" 15251,80 грн (50% від обґрунтованого розміру штрафу здійсненого за перерахунком суду).

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 481,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 211,01 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог з огляду на часткове задоволення позову. Суд відзначає, що оскільки позивачем не був наданий до суду остаточний розрахунок суми судових витрат (витрат на адвокатську допомогу), тому розподіл вказаних судових витрат судом не здійснюється. Водночас, сторонам не позбавлена права звернутися до суду щодо розподілу судових витрат в порядку статті 244 ГПК України.

При цьому, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись статтями 74, 76-80, 86, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (Південне шосе, будинок 72, Запорізька обл., місто Запоріжжя, 69008, ідентифікаційний код 00191230) штраф за несвоєчасну доставку вантажів у розмірі 15251 (п`ятнадцять тисяч двісті п`ятдесят одна) грн 80 коп. та судовий збір у розмірі 1911 (одна тисяча дев`ятсот одинадцять) грн 77 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 29.11.2022

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА