Рішення № 10755013, 11.08.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

11 серпня 2010 р.           Справа 2/121-10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Валром Україна", вул. Вінницька, 49, смт. Сутиски, Тиврівський район, Вінницька область, 23320

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Стінг ЛТД", вул. Київська, 78, м. Вінниця, 21100

про стягнення 31 686,76 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Кошелюк М.В.- за довіреністю;

          відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Валром Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стінг ЛТД" про стягнення 31 686, 76 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 21.06.2010 р. порушено провадження у справі №2/121-10 та призначено її до розгляду в засіданні на 11.08.2010 р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з"явився, витребуваних ухвалою суду від 21.06.2010 року документів не надав, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи № 2/121-10, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 20087464 від 25.06.2010 року, яке міститься в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

У жовтні 2007 року між ТОВ «Валром Україна» та ТОВ «СтінгЛТД» було укладено усний договір купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей.

Згідно вказаної домовленості відповідач зобов'язався продавати позивачеві товарно-матеріальні цінності (матеріали необхідні для виробництва метало пластикових труб), а позивач зобов'язався оплачувати куплену продукцію по цінам визначеним відповідачем у рахунках.

Відповідно до зазначеного договору купівлі-продажу сторони впродовж жовтня 2008 - травень 2009 року виконували визначені зобов'язання, що підтверджується актом звірки, рахунками на оплату товару, банківськими виписками про здійснення оплати та накладними про отримання товару, які знаходяться в матеріалах справи.

18 грудня 2007 року позивач замовив відповідачеві телефонограмою ТМЦ (сітка, пруток, швелер), всього на загальну суму 6 322,18 грн.

Відповідно до п.18 Положення Ради Міністрів СРСР №888 від 25.07.1988 року «Про поставки продукції виробничо-технічного призначення» постачальник - відповідач прийняв замовлення до виконання, що підтверджується отриманими позивачем рахунками про сплату вартості замовленої продукції.

Так, 19          грудня 2007 року ТОВ «Валром Україна» отримало від відповідача рахунок № 217 від 19.12.2007 року на загальну суму 900,00 грн., та рахунок №216 від 19.12.2007 року на загальну суму 5 422,18 грн. (а.с.31, 32)

20.12.2007 року позивач здійснив авансовий платіж в розмірі 100% від вартості товару, що підтверджується платіжним дорученням №738 від 20.12.2007 року на суму 6 322,18 грн. (а.с.33)

11 червня 2008 року позивач замовив відповідачеві телефонограмою ТМЦ (круглий сліток , поразка), всього на загальну суму 22 586,08 грн.

11 червня 2008 року ТОВ «ВАЛРОМ Україна» отримало від відповідача рахунок №94 від 11.06.2008 року на загальну суму 22 586,08 грн. (а.с.27)

12.06.2008року позивач здійснив авансовий платіж в розмірі 100% від вартості товару, що підтверджується платіжним дорученням №915 від 12.06.2008 року на суму 22 586,08 грн. (а.с.28)

14 травня 2009 року позивач замовив відповідачеві телефонограмою ТМЦ, всього на загальну суму 5 814,00 грн.

В той же день ТОВ «Валром Україна» отримало від відповідача рахунок № 52 від 14.05.2009 року на загальну суму 5 814.00 грн. (а.с.29)

15 травня 2009 року позивач здійснив авансовий платіж в розмірі 100% від вартості товару, що підтверджується платіжним дорученням № 480 від 15 травня 2009 року па суму 5 814,00 грн. (а.с.30) Згідно усної домовленості поставка товару повинна була відбутися впродовж 10-ти календарних днів з моменту здійснення попередньої оплати.

Але, відповідач не виконав своє зобов'язання з поставки товару, у зв'язку з чим станом на день звернення з позовом до суду його заборгованість складає 31 686,76 грн.

У зв'язку з невиконанням умов усної домовленості позивач втратив зацікавленість у товарі і листом №3010 від 04.09.2009 року звернувся до відповідача з вимогою про негайне повернення грошових коштів.

Станом на день звернення з позовом до суду відповідач не виконав вимогу щодо повернення коштів, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 31 686,76 грн.

За вказаних обставин, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України визначає підстави виникнення цивільних прав та обов'язків. Зокрема, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що визначаються законами, а також із дій осіб, які за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Так, однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договори, які можуть укладатися як письмово так і усно.

Укладенням усної угоди є виконання сторонами певних зобов'язань у момент їх вчинення, зокрема, передача матеріальних цінностей, видача накладних тощо.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

На підставі зібраних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про те, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов’язки, аналогічні зобов’язанням за договором купівлі-продажу.

В силу ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання по оплаті товару належним чином.

В порушення норм закону відповідач не виконав свого обов'язку щодо поставки товару, про що свідчить відсутність в матеріалах справи на момент її розгляду доказів поставки товару, вказаного у рахунках №№216,217 від 19.12.2007 р., № 94 від 01.06.2008 р., №52 від 14.05.2009 р. та доказів з повернення грошових коштів позивачу (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на вказану суму.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Частиною третьою статті 612 ЦК України встановлено, в разі якщо внаслідок прострочення боржника зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Користуючись своїм правом позивач відмовився від виконання відповідачем зобов'язання з поставки товарно-матеріальних цінностей та вимагав повернення перерахованих коштів у встановлений термін.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, вимоги позивача про повернення коштів за непоставлений товар підлягають задоволенню в сумі 31 686,76 грн., оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 21.06.2010 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 612, 655 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стінг ЛТД" (21100, м.Вінниця, вул.Київська, 78, р/р 26000050266261 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 315018, код 23057416) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Валром Україна" (23320, Вінницька область, Тиврівський район, смт.Сутиски, вул.Вінницька, 49, п/р 2600715263, МФО 302247, код 33731431) 31 686,76 грн. заборгованості, 316,86 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 13 серпня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу вул. Вінницька, 49, смт. Сутиски, Тиврівський район, Вінницька область, 23320

3 - відповідачу вул. Київська, 78, м. Вінниця, 21100