Рішення № 10754977, 05.08.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 319

РІШЕННЯ

Іменем України

05.08.2010Справа №2-12/2612.1-2010 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал» (67800 Одеська область, смт. Овідіополь, вул. Одеська, 8)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітмет» (95034 м. Сімферополь, вул. Рєпіна, 122)

про визнання дійсним договору та стягнення суми заборгованості

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітмет» (95034 м. Сімферополь, вул. Рєпіна, 122)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал» (67800 Одеська область, смт. Овідіополь, вул. Одеська, 8)

про відшкодування вартості ремонту майна

Суддя Іллічов М.М.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача Криворучко В. О., представник, довіреність № 314 від 02.06.2010 р.

Від відповідача не зявився;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсенал» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітмет» та з урахуванням уточнень до позовних вимог просило визнати дійсним договір оренди № 02/01-01 від 02.01.2004 р. та стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 146143,93 грн.

У свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітмет» подало до господарського суду Автономної Республіки Крим зустрічний позов до ТОВ «Арсенал» про стягнення 73 200,00 грн., в якості відшкодування вартості капітального ремонту орендованого майна.

Заявою від 15 вересня 2009 року позивач за зустрічним позовом ТОВ «Вітмет» уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з ТОВ «Арсенал» вартість ремонту майна (крану мостового МК-15 № 862, крану мостового МК-10 № 9039) в сумі 73200 грн., переданого за договором оренди від 02 січня 2004 року № 02/01-01 (а.с. 2, том. 4).

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримав в повному обсязі, зустрічні позовні вимоги не визнає.

Відповідач за первісним позовом явку свого представника в судове засідання не забезпечив, сповіщений належним чином, про причини незявлення суд не повідомив, витребуваних судом документів не надав.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

02 січня 2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітмет» (Орендатор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Арсенал» (Орендодавець) було укладено договір оренди № 02/01-01 (далі Договір).

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що Орендодавець передає належне йому на праві власності, а Орендар приймає у строкове платне користування майно, що знаходиться за адресою: м. Сімферополь, ГРЕС, вул. Монтажна, 17, а саме: кран мостовий МК-15, вантажопідйомністю 15 тон, заводський номер 6942, реєстраційний номер 862, кран мостовий МК-10, вантажопідйомністю 10 т., заводський номер 6, реєстраційний номер 9039, а також частину складу готової продукції площею 2 592 кв.м.

Відповідно до пункту 2.1. Договору, метою оренди є приймання, зберігання, переробка і відвантаження металевого лому, а також зберігання макулатури.

Згідно пунктів 4.1., 4.2. Договору орендна плата становить 5 184,00 грн., в тому числі ПДВ 864,00 грн., яка вноситься у грошовій формі орендарем шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Орендодавця, щомісячно, протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання рахунку на оплату від орендодавця.

Також, пунктами 5.1.2., 6.1.6. Договору передбачалось, що орендодавець зобовязується здійснювати капітальний ремонт майна, яке знаходиться в оренді у орендатора, а останній зобовязується своєчасно і в повному обсязі здійснювати розрахунки з Орендодавцем за орендований обєкт.

При цьому, відповідно до пунктів 3.1., 3.2. договору, вступ Орендаря в користування майном наступає з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі вказаного майна. Повернення майна Орендарем Орендодавцю, з урахуванням природного фізичного зносу, здійснюється на підставі акта приймання-передачі на момент припинення дії даного Договору. Майно вважається повернутим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Пунктом 8.1. Договору передбачений строк його дії протягом 5-ти років, з 01.01.2004 р. по 01.01.2009 р.

Відповідно до акту приймання-передачі від 02.01.2004 року, орендоване майно було передано Орендодавцем Орендарю, при цьому щодо кранів мостових сторони визначили їх стан як неробочий.

Позивач звернувся до суду із відповідним позовом про визнання дійсним договору оренди в порядку ст. 220 Цивільного кодексу України та стягнення суми заборгованості.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши представника позивача, доходить висновку про обгрунтованість первісних позовних вимог у звязку із наступним.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 4 ст.202 Цивільного кодексу України встановлено, що дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Судом встановлено, що сторони Договору досягли згоди з усіх істотних умов договору, предмет договору індивідуально визначений, досягнута згода щодо розміру орендної плати та порядку її внесення, встановлено мету оренди, права, обовязки та відповідальність сторін, строк дії договору.

У відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеними, якщо між сторонами в передбачених законом порядку і формі досягнута угода за всіма його істотними умовами. Істотними є умови, визнані такими згідно із законом або необхідні для договорів даного вигляду. У будь-якому разі при укладенні господарського договору сторони зобов'язані погодити предмет, ціну та строк дії договору - позначені вимоги є дотриманими.

Матеріали справи не містять і суду під час нового розгляду справи не надавалось жодних доказів щодо звернення ТОВ «Вітмет» до ТОВ «Арсенал» з приводу неможливості використовувати належним чином передане майно та необхідності зменшення чи звільнення у звязку з цим від внесення плати згідно положень ст. 762 Цивільного кодексу України або стосовно необхідності капітального ремонту кранів.

ТОВ «Вітмет» використовувало орендоване майно відповідно до умов Договору та належним чином здійснювало орендну плату за період з 02.01.2004 року по 31.12.2006 р.

Як було зазначено вище, пунктом 4.2. договору визначено, що орендна плата за користування майном вноситься у грошовій формі Орендарем шляхом перерахування на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно протягом 10 банківських днів з моменту отримання рахунка на оплату від Орендодавця.

Позивачем за первісним позовом регулярно виставлялися товариству з обмеженою відповідальністю «Вітмет» рахунки на оплату орендної плати за січень-березень 2007 року, рахунки на оплату орендної плати за квітень 2007 р. грудень 2008 р.

Однак, відповідачем за первісним позовом не були оплачені рахунки щодо орендної плати за січень 2007 року червень 2008 року, у звязку з чим, виникла заборгованість в розмірі основної суми - 124416,00 грн.

Частиною 2 статті 793 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. При цьому, недотримання цієї умови тягне нікчемність договору у відповідності до приписів ч.1 ст. 220 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У такому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Суд зауважує, що орендоване за Договором оренди майно, яке було передано Орендодавцем за відповідним актом приймання-передачі, знаходилось у користуванні Орендаря, за що останнім частково сплачувалась орендна плата за Договором, яка приймалась в якості такої Орендарем, що свідчить про виконання сторонами умов цього Договору та надає правових підстав для визнання його дійсним.

У свою чергу, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобовязання, а також підстави його виникнення. Так, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У свою чергу, статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку заявленої суми первісного позову, у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань, враховуючі норми цивільного законодавства, позивачем були нараховані 3% річних в сумі 2 940,79 грн., інфляційні збитки 18 787,14 грн.

З огляду на вищенаведені обставини суд доходить висновку про обгрунтованість первісних позовних вимог та задовольняє їх в повному обсязі.

Щодо зустрічних вимог ТОВ «Вітмет» до ТОВ «Арсенал» про стягнення 73 200,00 грн., в якості відшкодування вартості капітального ремонту орендованого майна, суд не вбачає підстав для їх задоволення у звязку з наступним.

Позивач за зустрічним позовом вимагає стягнути з ТОВ «Арсенал» 73 200,00 грн. - вартість капітального ремонту орендованого майна мостових кранів.

Відповідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В якості доказів заявлених вимог, позивачем за зустрічним позовом надані рахунки на оплату деталей та ремонту, податкові накладні та акти виконаних робіт.

Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що рахунки на оплату деталей та ремонту, накладні та акти виконаних робіт, а також вказані дати на документах не дозволяють ідентифікувати та підтвердити, що вони стосуються саме обєктів оренди за Договором.

Правилами будови та безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 409 від 20.08.2002 року, що діяли до 01.09.2007 року, були передбачені терміни та умови технічного огляду вантажопідіймальних кранів, а також, визначено, що у випадках реконструкції та напрацювання строку служби, зазначеного в експлуатаційних документах, вказівках виробника або в чинних нормативних документах, попередньо має бути проведено спеціалізованою організацією експертне обстеження вантажопідіймального крана. Висновок за результатами експертного обстеження, затверджений керівником спеціалізованої організації, зберігається разом з паспортом вантажопідіймального крана.

Періодичність проведення ремонтних робіт вантажопідіймальних кранів визначається графіком планово-попереджувальних ремонтів, який складається на підприємстві з урахуванням технічного строку служби окремих груп деталей, вузлів та агрегатів таких кранів.

Доказів дотримання вказаних Правил та відповідної документації, передбаченої при проведенні ремонтів вантажопідіймальних кранів позивачем за зустрічним позовом не надано.

Крім того, на виконання ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.04.2008 року, експертами ТОВ «Інститут обліку та аудиту» була проведена судово-економічна та судово-технічна експертиза та наданий Висновок № 32 від 17.04.2009 року, відповідно до якого, роботи по капітальному ремонту кранів МК-15 № 862 та МК-10 № 9039 ТОВ «Вітмет» документально не підтверджуються; на дослідження первинні та інші бухгалтерські документи ТОВ «Вітмет», що підтверджують затрати по капітальному ремонту кранів мостових МК-15 № 862 та МК-10 № 9039 не представлені; види робіт, що відображені в затратах на ремонт мостових кранів ідентифікувати не представляється можливим, оскільки проектно-кошторисна документація на дослідження не представлена; ринкову вартість проведених товариством з обмеженою відповідальністю «Вітмет» робіт по капітальному ремонту кранів мостових МК-15 № 862 та МК-10 № 9039 встановити не представляється можливим.

При таких обставинах, суд не вбачає підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з ТОВ «Вітмет» на користь позивача витрати по сплаті держмита, інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу та 3000 витрат за проведення судової експертизи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Первісний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал» задовольнити.

2.Визнати дійсним договір оренди № 02/01-01 від 02 січня 2004 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітмет» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арсенал».

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітмет» (95034 м. Сімферополь, вул. Рєпіна, 122, р/р 26005013165000 в АКІБ «Укрсіббанк» м. Харків, МФО 351005, ідентифікаційний код 24029801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал» (67800 Одеська область, смт. Овідіополь, вул. Одеська, 8, р/р 26003035666200 в АКІБ «Укрсіббанк» м. Харків, код ЄДРПОУ 25052251) суму заборгованості за договором оренди в розмірі 124416,00 грн., збитки від інфляції в сумі 18787,14 грн., 3% річних в сумі 2940,79 грн., витрати по сплаті держмита в сумі 1461,43 грн., за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118,00 грн. та 3000 грн. витрат за проведення судової експертизи.

4.В задоволенні зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітмет» відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримІллічов М.М.