Рішення № 10754957, 11.08.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

11.08.2010Справа №2-18/1401-2010 За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮС Імпорт Експорт», Дніпропетровська обл., смт. Солоне (52400, Дніпропетровська обл., Солонянський район, смт. Солоне, вул. Гагаріна, 12-А)

До відповідача – Фізичної особи - підприємця Суворової Тетяни Миколаївни, м. Євпаторія (97400, м. Євпаторія, вул. 9-го Травня, буд. 84, кв. 3)

Про розірвання договору суборенди, зобов’язання відповідача повернути приміщення та стягнення 17255,48 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Дидюк О.В. – представник, дов. від 01.07.2010 року

Від відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮС Імпорт Експорт», Дніпропетровська обл., смт. Солоне – позивач, звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Суворової Тетяни Миколаївни, м. Євпаторія – відповідача, в якій просить розірвати Договір суборенди нежитлового приміщення, зобов’язати відповідача повернути приміщення та стягнути з відповідача на користь позивача 17255,48 грн., з яких 16552,00 грн. – сума заборгованості по орендній платі, 703,48 грн. – сума пені за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 16, 526, 611, 651 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 01.10.2009р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір суборенди нежитлового приміщення № 02/КМ55-09. Відповідно до Договору, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне володіння і користування нежитлові приміщення загальною площею 206,9 кв. м., які розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 55. Відповідач зобов'язався сплачувати орендну плату в розмірі 4138,00 грн. в місяць та компенсувати витрати по утриманню приміщення, відповідно до виставлених рахунків. Починаючи з листопада 2009 року, відповідач не виконує свої зобов’язання, у зв'язку з чим, розмір його заборгованості за Договором склав 16552,00 грн., що і стало приводом звернення позивача до суду.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 05.03.2010 року суд прийняв позовну заяву до розгляду і порушив провадження у справі № 2-18/1401-2010.

06.04.2010р. відбулося судове засідання.

Ухвалою від 06.04.2010р. судом було відкладено розгляд клопотання відповідача про зупинення провадження у справі у зв’язку з проведенням Бабушкінським та Кіровським РВ ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області перевірки щодо підроблення та шахрайства з боку колишнього директора ТОВ «УкрАнтКонсалтінг» Стеблянко О.Л. документів щодо передання в оренду та суборенду приміщень по пр. Карла Маркса, 55 в м. Дніпропетровську. Також, у даній ухвалі суд відмовив відповідачу у задоволенні клопотання від 06.04.2010р. про передачу даної справи до господарського суду Дніпропетровської області.

Розгляд справи було відкладено на 26.04.2010р., у зв’язку з клопотанням відповідача та необхідністю витребування у сторін додаткових документів.

21.04.2010 року до господарського суду Автономної Республіки Крим від Фізичної особи - підприємця Суворової Тетяни Миколаївни надійшла апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.03.2010 року у справі № 2-18/1401-2010.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 N 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» у разі оскарження в апеляційному порядку ухвал суду першої інстанції останній, надсилаючи одержану апеляційну скаргу або подання разом зі справою відповідному апеляційному господарському суду, одночасно виносить ухвалу про зупинення провадження у даній справі на підставі частини 1 статті 79 ГПК.

Згідно з частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Відповідно до Роз’яснень Вищого Арбітражного суду України N 02-5/289 від 18.09.97 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» за змістом статті 79 ГПК оскарження у встановленому порядку ухвал суду першої інстанції, і, відповідно, надіслання матеріалів справи до апеляційної інстанції може бути підставою для зупинення ним позовного провадження або провадження у справі про банкрутство.

З рахуванням викладеного, суд вважав за необхідне зупинити розгляд дійсної справи до розгляду апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Суворової Тетяни Миколаївни на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.03.2010 року у справі № 2-18/1401-2010.

08.07.2010 р. Севастопольський апеляційний суд прийняв ухвалу, у якій припинив апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця від 21.04.2010 у справі № 2-18/1401-2010.

Ухвалою господарського суду від 12.07.2010р. провадження у справі було поновлено.

У судове засідання 26.07.2010 року представники сторін не з’явилися.

11.08.2010 року представник позивача надав суду заяву про уточнення пункту 2 своїх позовних вимог, відповідно до якої просить пункт 2 своїх позовних вимог викласти у наступній редакції: розірвати договір суборенди нежитлового приміщення № 02/КМ55-09, укладений між позивачем та відповідачем і зобов’язати відповідача повернути позивачеві суборендоване нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 55, загальною площею 206,9 кв.м., з яких: торгівельна площа 116,8 кв.м., площа підсобних приміщень 67,6 кв.м. та площа підвальних приміщень 22,5 кв.м.

Суд приймає таку заяву позивача до свого розгляду.

11.08.2010 року відповідач у судове засідання не з’явився, про день та час слухання справи був сповіщений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Слухання справи відкладалося у порядку, передбаченому статтею 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

24.09.2009 року між Корпорацією «Дагзбері, інк» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮС Імпорт Експорт» (орендар) укладено договір оренди № 2, строком на 2 роки та 360 днів.

Згідно з таким договором оренди № 2, орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування нерухоме майно: приміщення у підвалі (загальною площею 887,4 кв.м.) та на першому поверсі (загальною площею 928,9 кв.м.), що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 55.

У пункті 1.2 договору сторони погодили, що майно буде використовуватися орендарем, зокрема, для передачі в суборенду.

У наступному, 01.10.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮС Імпорт Експорт» (орендар) та фізичною особою - підприємцем Суворовою Тетяною Миколаївною (суборендар) укладено договір суборенди нежитлового приміщення № 02/КМ55-09.

У пункті 3.1 договору встановлено, що він набуває чинності з дати його підписання і діє до 13.08.2012 року.

Відповідно до ст. 759 Цивільного Кодексу України (далі – ЦК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Відповідно до пункту 1.1 договору, орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 55, загальною площею 206,9 кв.м., з яких: торгівельна площа 116,8 кв.м., площа підсобних приміщень 67,6 кв.м. та площа підвальних приміщень 22,5 кв.м.

У пункті 2.1 договору сторони погодили, що передача приміщення у суборенду оформлюється Актом прийому-передачі, що є невід’ємною частиною договору.

Орендар зобов’язується передати, а суборендар прийняти приміщення в суборенду протягом 30 днів з дати підписання договору. Приміщення вважається переданим у суборенду з дати підписання повноважними представниками сторін акту прийому-передачі (п. 2.2 і 2.3 договору).

Судом встановлено, що такий Акт було підписано сторонами за договором 01.10.2009 року (а.с. 14 т. 1)

Статтею 762 ч.1 та 5 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За погодженням сторін, з урахуванням індексації, розмір орендної плати складає 4138,00 грн. за місяць, у тому числі ПДВ – 689,67 грн. У зв’язку з необхідністю проведення ремонтних робіт, за останній місяць користування приміщення встановлюється пільговий розмір орендної плати, який становить 2069,00 грн., у тому числі ПДВ – 344,84 грн.

Такі суми орендної плати суборендар перераховує на поточний рахунок орендаря не пізніше 5-го числа місяця за кожний поточний календарний місяць користування приміщенням.

За жовтень 2009 року відповідач сплатив орендну плату у розмірі 4138,00 грн., щт підтверджується банківською випискою від 18.11.2009 року (а.с. 9 т. 2).

Проте з листопада 2009 року відповідач не сплачує позивачеві орендну плату, у зв’язку із чим позивач звернувся з позовом до суду щодо стягнення заборгованість за період з листопада 2009 року по лютий 2010 року включно у сумі 16552,00 грн., розірвання договору суборенди нежитлового приміщення, зобов’язання відповідача повернути приміщення та стягнути з відповідача 703,48 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідач не представив суду доказів оплати коштів за суборенду приміщення у розмірі 16552,00 грн. за період з листопада 2009 року по лютий 2010 року включно, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. У зв’язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 16552,00 грн. підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 0,5% від суми невиконаного відповідачем зобов’язання у сумі 703,48 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Поняття пені та штрафу передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчинюється у письмовій формі.

Дійсно, пункт 9,3 договору містить забезпечення виконання зобов’язання у вигляді пені у розмірі 0,5% у разі прострочення суборендарем внесення орендної плати.

Статтею 230 Господарського Кодексу України також передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватися пенею.

Але відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за з г о д о ю с т о р і н.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З пункту 9.,3 договору від 01.10.2009 року вбачається, що сторони у договірному порядку узгодили саме верхню границю розміру відповідальності, яку може нести боржник – 0,5 %, який перевищує подвійну облікову ставку Національного Банку України, тому пеня у розмірі 0,5 % не може бути стягнута з відповідача.

Приймаючи до уваги вищевикладене, пеня, яка нарахована позивачем з посилкою на договір від 01.10.2009 року у сумі 703,48 грн., стягненню не підлягає, як безпідставно нарахована.

Крім стягнення заборгованості з суборендної плати та пені позивач у своїй позовній заяві позивач також просить розірвати договір нежитлового приміщення № 02/КМ55-09.

Стаття 651 ЦК України передбачає підстави для зміни або розірвання договору.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. При цьому таке право орендодавець має незалежно від того, чи внесе орендар у подальшому плату за користування чи ні.

Крім того, у пункті 10.2 договору сторони погодили, що орендар має право розірвати договір за письмовим попереджанням за 10 календарних днів, якщо суборендар не вніс плату протягом одного місяця від дня строку платежу.

Судом встановлено, що позивач направив на адресу відповідача претензію № 1 про сплату заборгованості по орендній платі у сумі 15703,94 грн. або звільнення приміщення.

Така претензія була отримана фізичною особою - підприємцем Суворової Тетяною Миколаївною, про що свідчить підпис відповідача на претензії (а.с. 15 т. 1).

Проте як вже встановлено судом, кошти за користування приміщенням так і не були перераховані позивачеві, доказів звільнення приміщення відповідач суду також не представив.

У зв’язку із чим позовні вимоги позивача щодо розірвання договору суборенди нежитлового приміщення № 02/КМ55-09, укладеного між позивачем та відповідачем 01.10.2009 року підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Отже, у зв'язку з розірванням договору оренди, відповідач зобов'язаний повернути позивачу нежитлове приміщення що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 55, загальною площею 206,9 кв.м., з яких: торгівельна площа 116,8 кв.м., площа підсобних приміщень 67,6 кв.м. та площа підвальних приміщень 22,5 кв.м.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у сумі 16552,00 грн., розірвання договору суборенди та повернення приміщення позивачу. У частині стягнення пені у сумі 703,48 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають, у зв’язку із їх безпідставністю.

Судові витрати суд відносить на сторони пропорційно розміру задоволених вимог в порядку ст. 49 ГПК України.

Вступна та резолютивна частини рішення були оголошені судом у судовому засіданні 11.08.2010 року.

Повний текст рішення підписаний суддею 12.08.2010 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Прийняти до свого розгляду заяву позивача про уточнення пункту 2 позовних вимог від 11.08.2010 року.

2.          Позов задовольнити частково.

3.          Стягнути з фізичної особи - підприємця Суворової Тетяни Миколаївни, м. Євпаторія (97400, м. Євпаторія, вул. 9-го Травня, буд. 84, кв. 3; ідентифікаційний номер 2956119609) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮС Імпорт Експорт», Дніпропетровська обл., смт. Солоне (52400, Дніпропетровська обл., Солонянський район, смт. Солоне, вул. Гагаріна, 12-А; код ЄДРПОУ 34868019) заборгованість по орендній платі у сумі 16552,00 грн., 335,52 грн. державного мита та 177,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.          Розірвати договір суборенди нежитлового приміщення № 02/КМ55-09, укладений 01.10.2009 року між фізичною особою - підприємцем Суворовою Тетяною Миколаївною, м. Євпаторія (97400, м. Євпаторія, вул. 9-го Травня, буд. 84, кв. 3; ідентифікаційний номер 2956119609) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮС Імпорт Експорт», Дніпропетровська обл., смт. Солоне (52400, Дніпропетровська обл., Солонянський район, смт. Солоне, вул. Гагаріна, 12-А; код ЄДРПОУ 34868019)

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.          Зобов’язати фізичну особу - підприємця Суворову Тетяну Миколаївну, м. Євпаторія (97400, м. Євпаторія, вул. 9-го Травня, буд. 84, кв. 3; ідентифікаційний номер 2956119609) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮС Імпорт Експорт», Дніпропетровська обл., смт. Солоне (52400, Дніпропетровська обл., Солонянський район, смт. Солоне, вул. Гагаріна, 12-А; код ЄДРПОУ 34868019) нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 55, загальною площею 206,9 кв.м., з яких: торгівельна площа 116,8 кв.м., площа підсобних приміщень 67,6 кв.м. та площа підвальних приміщень 22,5 кв.м.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

6.          У частині позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 703,48 грн. у позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.