Ухвала суду № 107536810, 23.11.2022, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/7235/22

провадження 2/201/3048/2022

УХВАЛА

23 листопада 2022 року місто Дніпро

суддя Жовтневогорайонного судум.Дніпропетровська АнтонюкО.А.,розглянувши в порядкуспрощеного позовногопровадження безповідомлення сторінв приміщенніЖовтневого районногосуду м.Дніпропетровська ум.Дніпрі цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,Товариства зобмеженою відповідальністю«Альф туристичнийоператор» і ОСОБА_3 про захист прав споживача, розірвання договору і стягнення коштів за договором та витрат,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 28 вересня 2022 року звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 ,ТОВ «Альфтуристичний оператор»і ОСОБА_3 про захист прав споживача, розірвання договору і стягнення коштів за договором та витрат, позовні вимоги не змінювалися, але доповнювалися і уточнювалися. Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2022 року провадження по цій справі було відкрито та визначено порядок розгляду справи.

В суд від представника позивача надійшло клопотання про закриття провадження в справі в частині вимог до ОСОБА_3 через начебто погашення вказаним відповідачем своєї частки боргу в повному обсязі і відсутність через це претензій до вказаного відповідача - п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Суд вважає не можливим задоволення клопотання та закриття провадження в справі з заявлених в цьому клопотанні підстав, виходячи з наступного.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких грунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Судом з`ясовано, що позовні вимоги заявлено до відповідачів ОСОБА_2 ,ТОВ «Альфтуристичний оператор»і ОСОБА_3 про захист прав споживача, розірвання договору і стягнення коштів за договором та витрат і позивачем не визначено в цьому позові порядок стягнення вказаних коштів: солідарно чи пропорційно, а отже неможливо визначити суму боргу кожного відповідача і виокремити його, тому не зрозуміло з яких підстав позивач визначив суму боргу відповідача ОСОБА_3 саме 83337 грн. (як вказано в клопотанні) при загальній сумі боргу з трьох відповідачів 167427 грн. 34 коп..

Крім того, заявник надав суду довідку про рух коштів клієнта ОСОБА_1 , де зазначено, що поповнювалася картка на саме ОСОБА_3 , а не ОСОБА_1 ; позовні вимоги заявлені не тільки про стягнення коштів, а і про розірвання договору і інш..

При таких обставинах суд вважає не можливим прийняття відмови від позову у зазначеній частині.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. У зв`язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо), залишення позову без розгляду, закриття провадження не є порушенням права на справедливий судовий захист. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

Слід звернути увагу і на те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ до правосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.

При цьому суд звертає увагу на вимогистатті 121 ЦПК Українипро те, що справа має бути розглянута судом протягом розумного строку; не може бути залишене поза увагою положення статті 6 Конвенції, якими передбачено, що судові процедури при розгляді справи повинні бути справедливими, справа має бути розглянута в розумний строк, а також те, що в цивільному судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 липня 1989 рокуу справі «Юніон АліментаріяСандерс С.А. проти Іспанії» заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany)).

Приймаючи до уваги вказане, суд приходить до висновку про те, що клопотання про закриття провадження в справі в частині вимог є не обгрунтованим, тому в його задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, 49, 182, 186, 222, 255, 257, 258-261, 274, 352-354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представника позивача про закриття провадження в справі в частині вимог до одного відповідача ОСОБА_3 по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,Товариства зобмеженою відповідальністю«Альф туристичнийоператор» і ОСОБА_3 про захист прав споживача, розірвання договору і стягнення коштів за договором та витрат відмовити.

Ухвала набрала законної сили 23 листопада 2022 року.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя -