Постанова № 1075336, 23.10.2007, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

 "23" жовтня 2007 р. Справа № 17/306а

м. Чернігів «23 »жовтня 2007 року

12 год. 00 хв.

Суддя Кушнір І.В. розглянув у відкритому судовому засіданні за участю:

Секретаря судового засідання: Чепурна О.В.

Представника позивача: ОСОБА_1 -повноважний представник, дов.№ВВТ425154 від 21.01.2005р.;

Представників відповідача: Адаменко О.В. - завідувач сектором, дов.№1643/9/10-003 від 24.09.2007р.;

Чуб І.А. -держподатінспектор, дов.№1590/9/10-013 від 19.09.2007р.

матеріали справи №17/306а

За ПОЗОВОМ: Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2

АДРЕСА_1

До ВІДПОВІДАЧА: Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції

16600, Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Поштова, 2

Про скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

СПД -фізичною особою ОСОБА_2 пред'явлено позов до Ніжинської ОДПІ про скасування рішення №0000312302/0 від 06.02.2007р. про застосування до Позивача штрафних санкцій у розмірі 340 грн. за порушення Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме за проведення розрахункових операцій без використання книги обліку розрахункових операцій, з наступних підстав.

Позивач, як платник єдиного податку, звільнений від застосування книги обліку розрахункових операцій.

Крім того, штрафні санкції в даному випадку могли накладатися лише згідно Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В акті перевірки Ніжинської ОДПІ не встановлено факту здійснення водієм на момент перевірки конкретної розрахункової операції

Працівниками Ніжинської ОДПІ порушено порядок проведення позапланової перевірки.

Відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог, вважаючи прийняте рішення законним та обґрунтованим.

Заслухавши представників сторін та дослідивши надані письмові докази, суд

ВСТАНОВИВ :

23 січня 2007р. працівниками Ніжинської ОДПІ Адаменко О.В. та ОСОБА_4 була проведена перевірка автобусу ГАЗ -ЧАЗ 32213Н, державний номер НОМЕР_1, який здійснював перевезення пасажирів по маршруту №16 в м. Ніжині „Залізничний вокзал -вул. Комунарів”, та який належить СПД ОСОБА_2.

За результатами перевірки складено акт перевірки №95/23-НОМЕР_3 від 23.01.2007р.

Як вбачається із акту, перевіркою було встановлено здійснення розрахункових операцій без використання книги обліку розрахункових операцій, а саме, на момент перевірки транспортного засобу ГАЗ -ЧАЗ 32213Н, державний номер НОМЕР_1, який здійснював перевезення пасажирів по маршруту №16 в м. Ніжині „Залізничний вокзал -вул. Комунарів, дозвіл виданий міською радою №103-04, дійсний до 05.05.07р., було встановлено, що розрахункові операції проводилися без використання зареєстрованої у встановленому порядку в органах ДПС України книги обліку розрахункових операцій.

Як зазначено в акті перевірки, цим порушено п.5 ст.3, ст.8 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до п.3 ст.17 Закону №265, за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах -двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян -у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій, або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або використання незареєстрованих чи непрошнурованих книг обліку розрахункових операцій, або незберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну.

На підставі даного акту перевірки Відповідачем було прийняте спірне рішення №0000312302/0 від 06.02.2007р. про застосування до Позивача штрафних санкцій у розмірі 340грн.

Вважаючи вищевказане рішення Відповідача незаконним та необґрунтованим, Позивач звернувся з позовом про його скасування.

Згідно ч.ч.1,3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України

“Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.”

Відповідно до ч.ч.4,5 ст.11 вищевказаного Кодексу:

“Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.”

Відповідно до ч.2 ст.69 зазначеного Кодексу:

«Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.»

Згідно ч.ч.4,5 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України:

«Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Суд може збирати докази з власної ініціативи.»

Згідно п.5 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.95р. №265/95-ВР (далі Закон №265), про порушення якого зазначено в акті перевірки:

«Суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України.»

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону №265, форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

Як вбачається з наданої Позивачем копії свідоцтва про сплату єдиного податку серії НОМЕР_2 від 01.01.07р., СПД ОСОБА_2 є платником єдиного податку по виду діяльності: роздрібна торгівля, пасажирські перевезення.

Дійсно, відповідно до п.п.4,6 ст.9 Закону №265, на які посилається Позивач:

«Реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються:

4) при продажу проїзних і перевізних документів із застосуванням бланків суворого обліку на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю, а також при продажу білетів державних лотерей через електронну систему прийняття ставок, що контролюється у режимі реального часу Державним казначейством України, та квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів;

6) при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності -фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.»

Крім того, згідно ч.3 п.6 Указу Президента України від 03.07.1998р. №727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”:

«Суб'єкти підприємницької діяльності -фізичні особи -платники єдиного податку мають право не застосовувати електронні контрольно-касові апарати для проведення розрахунків із споживачами.»

Разом з тим, відповідно до ст.2 Закону №265:

«Реєстратор розрахункових операцій -пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Електронний контрольно-касовий апарат -реєстратор розрахункових операцій, який додатково забезпечує попереднє програмування найменування і ціни товарів (послуг) та облік їх кількості, друкування розрахункових та інших звітних документів. У цьому Законі до електронних контрольно-касових апаратів відносяться також торговельні автомати або інше подібне устаткування, що призначене для операцій з продажу товарів (послуг) без видачі покупцю чека, іншого звітного документа за готівкові кошти чи їх замінники - жетони, картки платіжних систем або інші замінники грошей, без участі фізичної особи, яка контролює здійснення оплати таких товарів (послуг).

Розрахункова книжка - належним чином зброшурована та прошнурована книжка, зареєстрована в органах державної податкової служби України, що містить номерні розрахункові квитанції, які видаються покупцям у визначених цим Законом випадках, коли не застосовуються реєстратори розрахункових операцій.

Книга обліку розрахункових операцій -прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Розрахунковий документ -документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.»

З викладеного вбачається, що Закон №265 розрізняє поняття «розрахункова книжка», «реєстратор розрахункових операцій»(і один з його видів «електронний контрольно-касовий апарат»), як засоби видачі розрахункових документів, та «книга обліку розрахункових операцій», як засіб обліку щоденних звітів, які складаються на підставі цих розрахункових документів.

Таким чином, п.п.4,6 ст.9 Закону №265 та ч.3 п.6 Указу звільняють платника єдиного податку та пасажирського автоперевізника від застосування саме розрахункових книжок та реєстраторів розрахункових операцій (і одного з його видів: електронного контрольно-касового апарату), проте не від застосування книги обліку розрахункових операцій.

Крім того, відповідно до п.п.2.2,2.3 п.2 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000р. за N614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001р. за N106/5297 ( в редакції чинній на момент перевірки):

«2.2. Книга ОРО реєструється на кожний реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО) або, якщо згідно з чинним законодавством розрахунки можуть проводитися без застосування РРО, - на окрему господарську одиницю, депо підприємства електротранспорту, а при наданні послуг пасажирським автомобільним транспортом - на кожного кондуктора або, за рішенням СПД, на кожний транспортний засіб. Форма книги ОРО на РРО наведена в додатку 2, форма книги ОРО на господарську одиницю наведена в додатку 3, книги ОРО на представництво агента (для сфери розповсюдження державних лотерей) - у додатку 4.

2.3. Форма книги ОРО, що використовується при наданні послуг пасажирським автомобільним транспортом у разі проведення розрахунків без застосування РРО, повинна відповідати формі товарно-касової книги, наведеній у додатку 13 (для міських та приміських автобусних маршрутів) та в додатку 14 (для міжміських автобусних маршрутів) до пункту 3.1.1 Інструкції про порядок обліку бланків квитків на проїзд автомобільним транспортом та готівки, отриманої від перевезень пасажирів і багажу, затвердженої наказом Міністерства транспорту України від 31.05.2000р. N279 "Про затвердження Інструкції про порядок обліку бланків квитків на проїзд автомобільним транспортом та готівки, отриманої від перевезень пасажирів і багажу" та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.06.2000р. за N369/4590.»

Згідно п.1 даного Порядку:

У Порядку наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

«Місцезнаходження (місце проживання) суб'єкта підприємницької діяльності (далі - СПД), назва СПД, господарська одиниця, назва господарської одиниці, адреса господарської одиниці, агент, найменування товару (послуги), літерне позначення ставки податку на додану вартість (далі - ПДВ), фіскальний номер, сума розрахунку - згідно з Положенням про форму та зміст розрахункових документів.»

Відповідно до п.1 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000р. за N614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001р. за N106/5297 ( в редакції чинній на момент перевірки):

«У Положенні наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

Господарська одиниця - стаціонарний або пересувний об'єкт, у т.ч. транспортний засіб, де реалізуються товари чи надаються послуги та здійснюються розрахункові операції.»

З урахуванням викладеного, суд не приймає доводи Позивача, що він, як платник єдиного податку, звільнений від застосування книги обліку розрахункових операцій.

Крім того, враховуючи, що застосовування фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності за невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, книги обліку розрахункових операцій, передбачено п.3 ст.17 Закону №265, суд вважає необґрунтованими доводи Позивача, що штрафні санкції в даному випадку могли накладатися лише згідно Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Разом з тим, стосовно виявленого факту порушення суд відмічає наступне.

Як зазначено вище, відповідно до п.3 ст.17 Закону №265, за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах -двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян -у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій.

Відповідно до ст.2 Закону №265:

«Розрахункова операція -приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки -оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.»

Таким чином, розрахункова операція передбачає передачу певним покупцем певному продавцю певної суми готівкових коштів, яка підтверджується наданням покупцю продавцем відповідного розрахункового документу, як то: касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ, зокрема на автомобільному транспорті талон, квитанція чи квиток.

Згідно п.п.1.3, 1.7., 2.3.2., 2.3.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. N327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005р. за N925/11205:

«1.3. За результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

1.7. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

2.3.2. За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

· у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

· зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

2.3.7. Результати невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок з питань дотримання вимог валютного та іншого законодавства оформляються аналогічно оформленню результатів перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства.»

Як вбачається з сторінки №2 акту, перевіркою встановлено факт реалізації товару (робіт, послуг), а саме перевезення пасажирів по маршруту №16 в м. Ніжині „Залізничний вокзал -вул.Комунарів по ціні 0,80 грн.

Як вбачається з сторінки №3 акту, перевіркою було встановлено здійснення розрахункових операцій без використання книги обліку розрахункових операцій, а саме, на момент перевірки транспортного засобу ГАЗ -ЧАЗ 32213Н, державний номер НОМЕР_1, який здійснював перевезення пасажирів по маршруту №16 в м. Ніжині „Залізничний вокзал -вул. Комунарів, дозвіл виданий міською радою №103-04, дійсний до 05.05.07р., було встановлено, що розрахункові операції проводилися без використання зареєстрованої у встановленому порядку в органах ДПС України книги обліку розрахункових операцій.

Стосовно видачі розрахункового документа в акті перевірки зазначено: не видавались.

Таким чином, в акті перевірки не зазначено прізвища жодної конкретної особи, яка проїхала у даному автобусі здійснивши розрахункову операцію, а саме оплативши проїзд у транспорті.

Перевірка проведена в присутності довіреної особи Позивача ОСОБА_1 та водія автобусу ОСОБА_3.

Як показав в судовому засіданні представник Відповідача Адаменко О.В., який проводив перевірку, вони з перевіряючим Костюченко знаходилися на кінцевій зупинці, коли під`їхав автобус. З нього вийшли пасажири і при цьому було встановлено, що ними сплачувалося по 0,80 грн. Водію було запропоновано перерахувати кошти, яких виявилося 55 грн., що було відображено в акті перевірки.

Допитаний в якості свідка перевіряючий ОСОБА_4 дав аналогічні свідчення, зокрема зазначивши, що з автобусу вийшов пасажир, від якого дізналися про розрахункову операцію, проте даного пасажира не пам`ятає.

На питання суду обидва перевіряючі Адаменко О.В. та ОСОБА_4 пояснили, що вони безпосередньої передачі грошей від пасажира водію не бачили. Квитків в автобусі не було. Проте, що у Позивача не має зареєстрованої в органах державної податкової служби книги обліку розрахункових операцій вони знали ще до початку перевірки.

Допитаний за клопотанням представників Відповідача в якості свідка ОСОБА_5 показав, що він працює старшим державним податковим ревізором-інспектором Ніжинської ОДПІ. Він також приймав участь у перевірці, проте з питання перевірки оформлення трудових угод між водіями та автоперевізником-Позивачем. З метою контролю він сів у автобус та поїхав до кінцевої зупинки, де чекали інші працівники податкової інспекції. Він оплатив проїзд в сумі 0,80 грн., проте квитка йому не дали. Водія він не пам`ятає, напевне вказати колір автобусу також не може: жовтий чи сірий. На кінцевій зупинці перевірялися два автобуси СПД ОСОБА_2.

Як показала в судовому засіданні представник Позивача ОСОБА_1, яка є дружиною Позивача, про перевірку її повідомив водій ОСОБА_6. Приїхала близько 12 години 30 хвилини. Пасажирів в автобусах не було. Ціна 0,80 грн. за проїзд є загальною для всіх пасажирів та інформація про дану вартість зазначена безпосередньо на самій маршрутці, про що перевіряючі могли дізнатися навіть не заходячи в автобус. Крім того, згідно п.2.3.6. Договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом №103-04 від 05.05.04р. (копія якого надана Позивачем до матеріалів справи), укладеного між Позивачем та Ніжинським міськвиконкомом, на Позивача покладений обов`язок перевозити безкоштовно та бездотаційно ряд пільгових категорій населення, які зазвичай їдуть в першій половині дня. Згідно п.2.3.7. ряд пільгових категорій населення провозяться не за кошти, а за талони управління соцзахисту населення. Крім того, представник Позивача зазначила, що свідчення перевіряючих Ніжинської ОДПІ про відсутність квитків у автобусі не відповідають дійсності, оскільки в кожному автобусі були квитки. Крім того, водіям з ранку видаються кошти для придбання пального.

Допитаний в якості свідка водій ОСОБА_3 показав, що квитки були в автобусі. Чи приїхав він з пасажирами чи без них на кінцеву зупинку перед початком перевірки не пам`ятає. В цей день провозилися з ранку пасажиру і сплачували кошти, проте з ранку їде багато і школярів з пенсіонерами, які їдуть безкоштовно. Кошти перерахував можливо він. Серед них були і кошти на заправку.

Згідно ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України:

«Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.»

Згідно ч.ч.1,2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України:

«1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

2. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.»

Таким чином, обов'язок доказування факту порушення, тобто факту здійснення конкретної розрахункової операції, а саме, передачі певним пасажиром водію ОСОБА_3 суми готівкових коштів в розмірі 0,80 грн., яка б підтверджувалася наданням пасажиру квитка, покладено саме на Ніжинську ОДПІ.

Разом з тим, в порушення п.п.2.3.2., 2.3.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, в акті перевірки не зазначено прізвища жодної конкретної особи, в т.ч. і ОСОБА_5, яка проїхала у даному автобусі здійснивши розрахункову операцію, а саме оплативши проїзд у транспорті у розмірі 0,80грн.

В свою чергу ціна 0,80 грн. за свідченням представника Позивача міститься безпосередньо на автобусі і даний факт Відповідачем належними доказами не спростований.

При цьому, на питання суду обидва перевіряючі Адаменко О.В. та ОСОБА_4 пояснили, що вони безпосередньої передачі грошей від пасажира водію не бачили.

Аналогічно Відповідачем не надані суду квитки, які б могли підтвердити факт розрахункової операції.

Належними доказами, крім слів перевіряючих проти слів представника Позивача та водія, Відповідачем належними доказами не спростований факт наявності квитків у автобусі, а отже і можливість їх отримати на підтвердження розрахункової операції та відобразити як доказ в акті перевірки.

Стосовно видачі розрахункового документа в акті перевірки зазначено: не видавались, проте, не зазначено, що дані квитки були відсутні у автобусі взагалі.

Крім того, враховуючи не зазначення у акті перевірки жодного пасажира і не будучи присутніми при передачі грошей, залишилося недоведеним та незрозумілим: від кого конкретно перевіряючі дізналися про не видачу розрахункових документів, крім ОСОБА_5

В свою чергу, пояснення свідка ОСОБА_5 суд також не може вважати достовірними та неупередженими, оскільки, по-перше він працює старшим державним податковим ревізором-інспектором Ніжинської ОДПІ та приймав участь у перевірці Позивача, хоч і з питання перевірки оформлення трудових угод між водіями та автоперевізником Позивачем.

Крім того, водія він не пам`ятає, напевне вказати колір автобусу також не може: жовтий чи сірий. Разом з тим, і згідно його свідчень, і згідно наданих Позивачем Довідок Ніжинської ОДПІ від 23.01.07р. про результати перевірки-обстеження місця діяльності фізичної особи СПД, на кінцевій зупинці ОСОБА_5 перевірялися два автобуси СПД ОСОБА_2, а тому не можливо достовірно встановити: в якому саме з двох автобусів він їхав.

Витребуваних ухвалою суду від 25.09.07р. документальних доказів фактичного здійснення конкретних розрахункових операцій з відповідним суб`єктом платежу, сумою операції, часом та місцем її проведення та поясненням причин не відображення конкретних розрахункових операцій безпосередньо в акті перевірки

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що Ніжинська ОДПІ не довела належними та достатніми доказами факту здійснення водієм на момент перевірки конкретної розрахункової операції між водієм Позивача та певним ідентифікованим пасажиром, а тому суд вважає необґрунтованим прийняте Відповідачем спірне рішення №0000312302/0 від 06.02.2007р. про застосування до Позивача штрафних санкцій у розмірі 340 грн. за проведення розрахункових операцій без використання книги обліку розрахункових операцій, а тому дане рішення підлягає скасуванню.

Досліджуючи доводи Позивача про порушення працівниками Відповідачів порядку проведення позапланової перевірки, суд доходить наступних висновків.

Згідно ч.7 ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 4 грудня 1990 року N509-XII (далі Закон №509), в редакції чинній на момент перевірки:

“Позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.”

З урахуванням викладеного, та того факту, що необхідність застосування книги обліку розрахункових операцій визначена Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суд не приймає посилання Позивача на те, що в даному випадку мала проводитися планова документальна перевірка.

Також, суд вважає необґрунтованими доводи Позивача, що у Відповідача були відсутні визначені ч.6 ст.11-1 Закону №509 підстави проведення позапланової перевірки, на підставі наступного.

По-перше, з аналізу ч.6 ст.11-1 Закону №509 вбачається, що вона стосується підстав проведення позапланової перевірки податкового законодавства, проте Закон №265 не є законом, який регулює податкові правовідносини.

По-друге, як зазначено вище, наступна ч.7 ст.11-1 Закону №509 передбачає, що позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", проте не зазначено, що вони проводяться саме з підстав, визначених ч.6 ст.11-1 Закону №509.

Згідно ч.8 ст.11-1 Закону №509:

“Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.”

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.11-2 Закону №509:

«Посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.»

Відповідачем наданий наказ начальника Ніжинської ОДПІ №51 від 23.01.07р. про проведення позапланової перевірки та направлення-посвідчення на перевірку №№55,56 від 23.01.2007р., якими завідувачу сектору оперативного контролю Ніжинської ОДПІ Адаменко О.В. та головному держподатревізору-інспектору Ніжинської ОДПІ ОСОБА_4 було доручено провести позапланову перевірку СПД ОСОБА_2 щодо дотримання вимог законодавства, визначеного, в тому числі, і Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Перевірка проведена в присутності довіреної особи Позивача ОСОБА_1 та водія автобусу ОСОБА_3

Як показали в судовому засіданні представник Відповідача Адаменко О.В. та допитаний в якості свідка перевіряючий ОСОБА_4, вони пред`явили наказ та направлення на перевірку водію ОСОБА_3, проте він заявив, що не уповноважений давати пояснення, а тому відмовився давати пояснення та підписувати будь-які документи, і зателефонував представникові Позивача. Після цього приїхала представник Позивача ОСОБА_1, який під розписку було вручено наказ та направлення на перевірку. Їй же віддали копію акту перевірки.

Як показала в судовому засіданні представник Позивача ОСОБА_1 після її приїзду їй надали наказ і направлення на перевірку, проте вона вважає, що працівники Ніжинської ОДПІ незаконно розпочали перевірку без Позивача чи його представника. Крім того, їй акт перевірки дали спочатку тільки для ознайомлення, а копію надали лише ввечері. Також вважає, що податківці незаконно застосовували тиск на водіїв шляхом їх залякування та шляхом виходу на перевірку великої кількості перевіряючих з залученням працівників ДАІ, податкової міліції та виконкому.

Допитаний в якості свідка водій ОСОБА_3 показав, що представників податкової інспекції та міліції було чоловік 7. Вони представлялись, проте чи показували та чи надавали якісь документи він не пам`ятає. Також підписав якусь одну бумагу, проте не пам`ятає яку саме. Представник Позивача ОСОБА_1 приїхала десь через півгодини після початку перевірки.

З врахуванням ч.ч.1,2 ст.71, ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд доходить наступних висновків.

Представником Позивача ОСОБА_1 були отримані під час перевірки наказ про проведення позапланової перевірки та направлення на перевірку, що підтверджується як її поясненнями, так і наявністю у неї даних документів, доданих до позовної заяви.

Також їй була надана в цей день і копія акту перевірки, тому Позивач не був позбавлений можливості ознайомитися з висновками та результатами перевірки і оскаржити прийняте рішення про застосування штрафних санкцій, а тому не вбачає, що надання акту перевірки представнику Позивача в кінці дня якимось чином впливає на встановлення факту наявності чи відсутності правопорушення в діях Позивача та, відповідно, обґрунтованості чи необґрунтованості спірного рішення.

Крім того, свої письмові заперечення представник Позивача виклала безпосередньо і в акті перевірки, разом з тим, ці заперечення стосуються юридичних заперечень стосовно суті правопорушення, а не порядку проведення перевірки.

Стосовно початку перевірку без Позивача чи його представника суд доходить наступного.

З пояснень представника Позивача та водія ОСОБА_3 вбачається, що водій фактично керує автобусом, отримує кошти, на які купує пальне, проводить розрахунки за перевезення пасажирів, видає їм квитки та веде білетно-облікові листи, тобто він фактично відповідає за автобус, надання послуг по перевезенню пасажирів та грошові кошти, отримані від пасажирів та власника, а тому у суду відсутні достатні підстави вважати в даному випадку водія автобуса ОСОБА_3 не уповноваженою особою суб`єкта господарювання.

Крім того, Позивачем не наведено норм законів чи інших нормативних актів, які б визначали, що перевірка має проводитися лише за участю уповноваженої особи суб`єкта господарювання та нормативно визначали б, кого в даному випадку, а саме, проведення перевірки податковими органами, слід вважати уповноваженою особою суб`єкта господарювання.

Представник Відповідача Адаменко О.В. та допитаний в якості свідка перевіряючий ОСОБА_4 показали, що вони пред`явили наказ та направлення на перевірку водію ОСОБА_3, проте він заявив, що не уповноважений давати пояснення, а тому відмовився давати пояснення та підписувати будь-які документи

Водій ОСОБА_3 не спростував дані свідчення, зазначивши, що він практично нічого не пам`ятає про порядок перевірки за спливом значного часу.

Таким чином, суд не вбачає порушень чинного законодавства в діях працівників Ніжинської ОДПІ по початку перевірки без Позивача чи його представника з довіреністю, проте при наявності водія автобусу.

Стосовно доводів Позивача, що податківці незаконно застосовували тиск на водіїв шляхом їх залякування та шляхом виходу на перевірку великої кількості перевіряючих з залученням працівників ДАІ, податкової міліції та виконкому, суд не вбачає в цих доводах прямої пов`язаності чи впливу на встановлення факту наявності чи відсутності правопорушення в діях Позивача, зазначеного в акті перевірки. Інша оцінка цих дій не входить до предмету розгляду даної справи.

Крім того, законність цих дій була предметом перевірки Ніжинської міжрайонної прокуратури, за результатами якої 20.04.07р. винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно працівників Ніжинської ОДПІ під час проведення ними перевірок у громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_1

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що при розгляді справи не встановлено конкретних явних та грубих порушень працівниками Ніжинської ОДПІ порядку проведення даної позапланової перевірки, визначених ст.ст.11-1, 11-2 Закону №509, які б суттєвим чином впливали на встановлення факту наявності чи відсутності правопорушення в діях Позивача та, відповідно, обґрунтованості чи необґрунтованості, спірного рішення.

Згідно ч.1 ст.216 Господарського кодексу України від 16.01.03р., який набрав чинності з 01.01.04р.:

“Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.217 даного Кодексу:

1. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

2. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

3. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

4. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.”

Згідно ст.238 Господарського кодексу України:

“За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.”

Згідно ст.239 даного Кодексу:

“Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції:

· вилучення прибутку (доходу);

· адміністративно-господарський штраф;

· стягнення зборів (обов'язкових платежів);

· зупинення операцій за рахунками суб'єктів господарювання;

· застосування антидемпінгових заходів;

· припинення експортно-імпортних операцій;

· застосування індивідуального режиму ліцензування;

· зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності;

· анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності;

· обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання;

· скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання;

· інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.»

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.241 вищевказаного Кодексу:

“Адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.”

Штрафні санкції за порушення норм Закону №265 за своєю правовою природою є вищевказаними адміністративно-господарськими санкціями.

Згідно ст.250 Господарського кодексу України:

“Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.”

Як вбачається з акту перевірки, скоєння порушення Позивачем чинного законодавства вміняється Відповідачем 23.01.07р., а спірне рішення винесено Відповідачем 06.02.07р., тобто Відповідачем не порушено вищевказані вимоги ст.250 Господарського кодексу України.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що Відповідачем доведено дотримання працівниками державної податкової служби порядку проведення позапланової перевірки, проте не доведено факту здійснення водієм на момент перевірки конкретної розрахункової операції між водієм Позивача та певним ідентифікованим пасажиром, а тому суд вважає необґрунтованим прийняте Відповідачем спірне рішення №0000312302/0 від 06.02.2007р. про застосування до Позивача штрафних санкцій у розмірі 340 грн. за проведення розрахункових операцій без використання книги обліку розрахункових операцій, а тому позов підлягає задоволенню, а вищевказане рішення скасуванню повністю.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України:

“Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).”

З урахуванням викладеного, суд вважає, що Позивачу мають бути відшкодовані понесені судові витрати по сплаті державного мита та витрат в сумі 3,40 грн.

Керуючись ст.ст.71, 94, 158-163, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати повністю рішення Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції №0000312302/0 від 06.02.2007р. про застосування до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 (код НОМЕР_3) штрафних санкцій у розмірі 340 грн.

3. Відшкодувати з Державного бюджету (р/р31117095500002 УДК в Чернігівській області МФО 853592, код 22825965) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_3) понесені судові витрати, а саме 3 грн. 40 коп. на відшкодування держмита.

Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили в разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.

4. Дана Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в наступному порядку. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

5. Дана Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

6. Дана Постанова після набрання законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Постанова виготовлена в повному обсязі та підписана 26.10.07р.

Суддя І.В. Кушнір