Ухвала суду № 107532226, 22.11.2022, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/4954/22

Провадження № 1-кп/461/617/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.11.2022 року м. Львів

Галицький районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7

при розгляді у відкритому підготовчому судовому засіданні у кримінальному провадженні №461/4954/22 клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 153, ч. 4 ст. 152, ч. 2 ст. 156, ч.ч. 4, 5 ст. 301, ч. 1 ст. 301-1 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

20.09.2022 р. в провадження Галицького районного суду м.Львова надійшло кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.152 КК України, ч.3 ст.153 КК України, ч.2 ст.156 КК України, ч.ч.4 та 5 ст.301 КК України, ч.1 ст.301-1 КК України та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.153 КК України, ч.4 ст.152 КК України, ч.2 ст.156 КК України; ч.5 ст.301 КК України.

22.11.2022 р. в підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів. В клопотанні прокурор зазначив про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 153, ч. 4 ст. 152, ч. 2 ст. 156, ч.ч. 4, 5 ст. 301, ч. 1 ст. 301-1 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, перелічивши останні. Також прокурор зазначив, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочинів, за які передбачене покарання у вигляді позбавлення волі до п`ятнадцяти років. Даними обставинами прокурор мотивував існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема ОСОБА_5 може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується. Враховуючи, що існують обгрунтовані ризики, передбачені ст.177 КПК України та неможливість запобіганням їх шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, прокурор просить продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 строком до 60 діб.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник не заперечили проти клопотання прокурора.

Заслухавши учасників кримінального провадження суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ст.183КПК України (яка знаходиться в розділі ІІ КПК України) тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований в т.ч. до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 перевірена суддею під час обрання останнім запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

В суду є достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 може переховуватись від суду, оскільки останній обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, а саме за ч.3 ст.153, ч.2 ст.156, ч.4 ст.301, ч.1 ст.301-1 КК України та у вчиненні особливо тяжких злочинів, а саме за ч.4 ст.152, ч.5 ст.301 КК України. Строк покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, є додатковим мотивуючим особу фактором переховуватись від суду.

В ОСОБА_5 відсутні міцні соціальні зв`язки, оскільки останній офіційно не працює, не має постійного джерела доходу та не має постійного місця проживання, оскільки зареєстрований в м.Запоріжжя, фактично проживав у м.Києві до початку ведення воєнного стану в Україні, змінив місце проживання та винайняв квартиру у м.Львові. Також суд враховує тяжкість покарання у разі визнання ОСОБА_5 виним у вчиненні злочину, який передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років. Свою протиправну діяльноість ОСОБА_5 здійснював приховано, з метою унекнення відповідальності за вчинене. Також суд враховує тяжкість покарання у разі визнання ОСОБА_5 виним у вчиненні злочинів, які передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років.

Ризик переховування обвинуваченого від суду не може бути усунутий у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання під вартою.

Ризик передбачений п.2 ч.1 ст.177 КПК України підтверджується, тим що докази у вказаному кримінальному провадженні існують у вигляді інформації, яка в цифровій формі зберігається на носіях інформації, з яких може бути легко видалена.

Ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України підтверджується, тим що обвинувачений ОСОБА_5 може незаконно впливати на потерілих, свідків, експерта та спеціаліста шляхом їх переконання, залякування чи схиляння до зміни наданих ними показань, узгодження своїх показань з показаннями останніх. З урахуванням принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів (ст.23 КПК України) такі ще судом не допитані та надані ними під час досудового розслідування показання не можуть лягти в основу обвинувального вироку відносно ОСОБА_5 .

Крім цього, ризик передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України підтверджується, тим що обвинувачений ОСОБА_5 систематично, протягом тривалого часу отримував доступ до відеофайлів із дитячою поронографією та зберігав їх, розуміючи при цьому, що його дії є кримінально караними, продовжував це робити, відповідно ОСОБА_5 може вчинити повторно вказане кримінальне правопорушення.

Сукупність вищеперелічених відомостей про обвинуваченого є вагомою для підтвердження можливого ризику переховування обвинуваченого від суду, ризиків знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;незаконно впливатина потерпілого,свідка,іншого підозрюваного,обвинуваченого,експерта,спеціаліста уцьому жкримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується та не може бути усунута у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання під вартою.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Вищевказані ризики є вагоми та не можуть бути усунуті у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання під вартою.

З урахуванням викладених ризиків, які існують, особи обвинуваченого, обставин вчинення і суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_5 , суд вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Суд не вбачає доцільності у зміні раніше застосованого щодо обвинуваченого запобіжного заходу та приходить до висновку, що застосування такого слід продовжити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 331 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 153, ч. 4 ст. 152, ч. 2 ст. 156, ч.ч. 4, 5 ст. 301, ч. 1 ст. 301-1 КК України ОСОБА_5 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 153, ч. 4 ст. 152, ч. 2 ст. 156, ч.ч. 4, 5 ст. 301, ч. 1 ст. 301-1 КК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в державній установі «Львівська установа виконання покарань № 19» до 20.01.2023 року.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя ОСОБА_1