Рішення № 10753014, 05.08.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.08.2010                                                             Справа № 12/63

за позовом дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ

до відповідача відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз”, м. Ужгород

про стягнення заборгованості в сумі 22318336,79 грн. (в т.ч. 20426514,71 грн. – основного боргу; 1485211,88 грн. – пені; 222771,57 грн. – 3 % річних та 183838,63 грн. – інфляційних збитків)

Суддя Тисянчин В. М.

Представники:

Від позивача – Михалевська З.О., (представник за довіреністю № 89/10 від 28.12.2009 року)

Від відповідача – Ярошик Н.П., (представник за довіреністю № 07/39д від 07.07.2010 року) та Качала О.І., (представник за довіреністю № 07/40д від 14.07.2010 року)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов дочірньою компанією „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз”, м. Ужгород про стягнення заборгованості в сумі 22318336,79 грн. (в т.ч. 20426514,71 грн. – основного боргу; 1485211,88 грн. – пені; 222771,57 грн. – 3 % річних та 183838,63 грн. – інфляційних збитків).

Представникам сторін роз’яснено права і обов’язки передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

          Позивач підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи.

Письмовим відзивом на позов (вх. № 6028 від 05.08.2010 року) поданим в судовому засіданні представники відповідача позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій (пені, 3 % річних та інфляційних збитків) не визнали та просять суд їх зменшити. Водночас, представники відповідача пояснили об’єктивність виникнення боргу, скрутним фінансовим становищем через суб’єктів споживання, в т.ч. бюджетних установ до яких здійснюються претензійно – позовні заходи.

          Відтак, об’єктивність обставин виникнення боргу стверджено відповідачем документально (довідка № 07/1666 від 03.08.2010 року).

           продовження рішення Господарського суду Закарпатської області по справі № 12/63

           від 05.08.2010 року

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представників кожної сторони, суд

ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 20426514,71 грн. – основного боргу щодо оплати за поставлений, згідно договору № 06/08 – 2288 від 31.12.2008 року, природний газ для подальшої реалізації населенню, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- актами приймання – передачі природного газу за січень – грудень 2009 року 2009 року;

- розрахунком боргу від 31.12.2008 року;          

- актом звірки розрахунків станом на 31.05.2010 року;

- розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново – господарські зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов’язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов’язання – кредитор вправі вимагати виконання обов’язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов’язань у відносинах. Підставою виникнення зобов’язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов’язальні відносини між сторонами, є постачання природного газу для подальшої реалізації населенню (ст. 11 ЦК України).

          Отже, обов’язок відповідача оплатити вартість поставленого природного газу для подальшої реалізації населенню є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу

кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого

продовження рішення Господарського суду Закарпатської області по справі № 12/63

           від 05.08.2010 року

індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % - річних від простроченої суми (п.2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 222771,57 грн. – 3 % річних та 183838,63 грн. – інфляційних збитків правомірні і підлягають задоволенню.

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, відповідачу відповідно до п. 6.2 укладеного договору нарахована до сплати пеня в розмірі 1485211,88 грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до п. 2 ст. 258, ст. ст. 546, 548, 610, 611 ЦК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, судом визнано обґрунтовані позовні вимоги в цій частині і такими, що заслуговують на увагу суду.

Однак, з огляду підстав, що заслуговують на увагу суду (періоду існування боргу, об’єктивні причини виникнення боргу пов’язані з низькою платоспроможністю населення (в т. ч. пільгових категорій), державних організацій та установ, що фінансуються з державних та міських бюджетів, відсутністю значних збитків спричинених відповідачем позивачу, ступеню поетапних розрахунків, майново – економічний стан сторін), додаткових позовних вимог (відшкодування 3 % річних та інфляційних збитків), що задовольняються, суд обмежує, як виняток, стягнення пені до 500 000 грн., а в решті вимог в цій частині позову належить відмовити (п. 3 ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 509, ч. 3 ст. 551 ЦК України). До того ж, належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора з огляду нетривалості в часі існування боргу та обставин справи.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов’язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов’язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно – правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку – письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а

продовження рішення Господарського суду Закарпатської області по справі № 12/63

           від 05.08.2010 року

перевіряються на достовірність.

Досліджуючи критерії розмежування вини і недобросовісності суб’єктів спірних відносин суд притримувався лінії розмежування специфічних для різних видів цивільних відносин форм дотримання або порушення обов’язкових з погляду права моральних велінь вочевидь, що має визначатися колом обставин, які зумовлюють застосування до правопорушника заходів цивільно – правової відповідальності.

Позаяк, невідповідність параметрам добросовісності конкретних характеристик діяння учасника цивільних відносин залежно від мети правового регулювання може призводити не тільки до ненабуття ним певного права або відмови йому у праві на використання того чи іншого засобу правового захисту, а й до зміни його правового становища.

          Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, однак позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

          Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.           Позов задоволити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз” (м. Ужгород, вул. Погорєлова, 2; код 05448610) на користь дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (м. Київ, вул. Шолуденка, 1; код 31301827) суму 20 426 514,71 (двадцять мільйонів чотириста двадцять шість тисяч п'ятсот чоирнадцять грн. 71 коп.) – основного боргу; 500 000(п’ятсот тисяч грн.) – пені; 222771,57 (двісті двадцять дві тисячі сімсот сімдесят одну грн. 57 коп.) – 3 % річних; 183838,63 (сто вісімдесят три тисячі вісімсот тридцять вісім грн. 63 коп.) – інфляційних збитків та 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот грн.) – у відшкодування витрат по оплаті держмита; 236 (двісті тридцять шість грн.) – у відшкодування витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.           В задоволенні решти стягнення пені – відмовити.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тисянчин В. М.