Рішення № 10752808, 27.04.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "27" квітня 2010 р. Справа № 15/102

Господарський суд Житомирської області у складі:

Cудді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін

від позивача: Могильницької І.М. - представника за довіреністю від 23.09.2009р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Рута - С" (м.Житомир)

до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (м.Коростень)

про стягнення 9177,10 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на його користь з відповідача 7160,10грн. основного боргу, 1790,24грн. - 25% штрафу, 197,07грн. пені, 28,84грн. - 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, письмових заперечень не подав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином за адресою: АДРЕСА_1, про що свідчить реєстр на відправку рекомендованої кореспонденції.

У позовній заяві позивачем зазначено, що Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.60-61), місцем проживання Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 є: АДРЕСА_1.

Ухвала господарського суду від 04.02.2010р. та ухвала господарського суду від 09.03.2010р., які було направлено відповідачу за адресою: АДРЕСА_1, повернулися до господарського суду Житомирської області з відміткою відділення зв'язку "за зазначеною адресою не проживає".

Ухвала господарського суду Житомирської області від 30.03.2010р. яка направлялась відповідачу за адресою: АДРЕСА_1, на час розгляду справи, до суду не повернулась.

У пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. (з відповідними змінами) №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" вказано, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався.

Неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті, за наявними матеріалами справи, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Рута-С" (позивач / постачальник) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 (відповідач / покупець) було укладено договір № 162/1 (а.с. 8-9), за умовами якого, постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти і оплатити товар за цінами, в асортименті, кількості і в термін, вказані в рахунку або накладній (п.1.1 договору).

На виконання умов договору, відповідно до видаткових накладних: №РС-0143366 від 01.12.2009р. на суму 1465,88грн., №РС-0143364 від 01.12.2009р. на суму 2374,56грн., № РС-0143361 від 01.12.2009р. на суму 494,38грн., № РС-0143348 від 01.12.2009р. на суму 667,53грн., № РС-0143344 від 01.12.2009р. на суму 297,86грн., № РС-0143340 на суму 1860,74грн. від 01.12.2009р., відповідачем було отримано від позивача товар на загальну суму 7160,95грн. (а.с. 12-22).

Пунктами 3.1, 3.2, 3.3 договору № 362/1 від 01.01.2008р., сторони погодили, що розрахунки з постачальником за товар проводяться шляхом попередньої оплати. За попередньою домовленістю сторін оплата за товар може проводитись з відстроченням платежу, але не пізніше строків, вказаних в накладних. Якщо строк оплати за товар не вказано в накладній, то розрахунок за товар повинен бути проведений покупцем протягом 14 календарних днів з дня отримання товару.

Таким чином, за отриманий по вищезазначеним видатковим накладним товар, відповідач мав провести оплату в строк до 15.12.2009р.

Проте, у встановлений строк відповідач зобов'язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар не виконав, у зв'язку з чим, на момент подання позову до суду, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 7160,95грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що після звернення позивача з позовом до господарського суду, відповідачем було здійснено повне погашення суми основної заборгованості в розмірі 7160,95грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи чеками: № РР-0013230 від 02.03.2010р. на суму 1000,00грн., №РР-0014664 від 09.03.2010р. на суму 1000,00грн., № РР-0016156 від 13.03.2010р. на суму 1500,00грн., № РР-0016178 від 15.03.2010р. на суму 500,00грн., № РР-0017819 від 22.03.2010р. на суму 334,82грн., № РР-0017820 від 22.03.2010р. на суму 1165,18грн., № РР-0019560 від 29.03.2010р. на суму 1660,95грн. (а.с. 46-52).

Відповідно до п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 7160,10грн. підлягає припиненню.

Згідно з позовною заявою, крім стягнення суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 197,07грн. пені, 1790,24грн. - 25% штрафу та 28,84грн. - 3% річних.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені, штрафу та 3% річних, господарський суд враховує таке.

Частина 1 статті 546 ЦК України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно із ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (ч.3 ст.549 ЦК України).

Пунктом 6.1 договору №162/1 від 01.01.2008р. сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної (неповної) оплати покупцем товару відповідно до п. 3.3, він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, починаючи з дня отримання товару.

У випадку прострочення покупцем оплати отриманого товару згідно п. 3.3. покупець, окрім пені сплачує постачальнику штраф в розмірі 25% від суми заборгованості, починаючи з дня отримання товару (п. 6.2 договору № 162/1 від 01.01.2008р.)

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 197,07грн. нараховану за період з 16.12.2009р. по 02.02.2010р. на суму заборгованості 7160,95грн. (а.с. 11).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 197,07грн. пені обґрунтовані та підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті за товар отриманий, згідно видаткових накладних на суму 7160,95грн., у відповідності до п. 6.2 договору №162/1 від 01.01.2008р., позивачем нараховано відповідачу штраф в сумі 1790,24грн., вимога про стягнення якого є обґрунтованою, оскільки відповідачем допущено прострочення оплати товару.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із розрахунком позивача (а.с.11), розмір 3% річних нарахованих за період з 16.12.2009р. по 02.02.2010р. на суму заборгованості 7160,95грн. становить 28,84грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, господарський суд вважає його обґрунтованим, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 28,84грн. - 3% річних такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, встановивши правомірність заявлених позивачем вимог в частині стягнення 197,07грн. пені та 1790,24 - 25% штрафу, суд, водночас, враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 п.1 ст. 175 Господарського кодексу майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня), згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. При цьому, згідно ст.217 ГК України, "господарські санкції" є заходами впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 1 ст.550 Цивільного кодексу України встановлено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Водночас, у відповідності до ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності обставин, які мають істотне значення.

Згідно із ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 Господарського кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Юридичний аналіз наведених правових норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Суд вважає, що у даному випадку, наявні підстави для застосування судом права зменшити розмір пені. При цьому, судом враховується ступінь виконання відповідачем зобов'язання, а саме повне погашення заборгованості по оплаті вартості отриманого товару на сумі 7160,95грн.; добровільне усунення відповідачем порушення; невідповідність розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, з врахуванням незначності прострочення у виконанні зобов'язання та співвідношення суми правомірно нарахованої позивачем відповідачу неустойки розміру дебіторської заборгованості відповідача.

Крім того, майнове право та інтерес позивача щодо отримання компенсації за користування утримуваними грошовими коштами, належними йому до сплати, захищене положенням ст.625 ЦК України, якою встановлено право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням, зокрема, 3% процентів річних.

Приймаючи до уваги вищевикладене, розглянувши в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом і користуючись наданими господарському суду правами, а також надавши юридичну оцінку співвідношенню пред'явлених до стягнення санкцій і наслідків допущеного відповідачем порушення, господарський суд дійшов висновку про необхідність зменшення належних до сплати штрафних санкцій, а саме 197,07грн. пені та 1790,24грн. штрафу, в сукупності до 1000,00 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позовні вимоги не оспорив.

Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1000,00грн. штрафних санкцій та 28,84грн. - 3% річних. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 7160,10грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 546, 549, ч. 3 ст. 551, ч. 2 ст. 625 ЦК України, ч.1 ст.173,ч. 1 ст. 193, ст. 233 ГК України та керуючись ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір штрафних санкцій (197,07грн. пені та 1790,24грн. штрафу) до 1000,00грн.

3. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Рута-С" (10014, м.Житомир, вул. Баранова, 52, ідентифікаційний код 33649845):

- 1000,00грн. штрафних санкцій;

- 28,84грн. - 3% річних;

- 102,00грн. витрат по сплаті державного мита;

- 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Припинити провадження у справі в частині стягнення 7160,10грн. основного боргу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1- до справи,

2,3- сторонам