Рішення № 107527246, 16.11.2022, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/1409/22

провадження № 2/136/359/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2022 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Кривенка Д.Т.,

за участю секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Липовецької міської ради (далі - відповідач), у якому просила:

-встановити юридичний факт про те, що позивач перебувала на утриманні своєї тітки ОСОБА_2 з 1998 року до дня її смерті;

-визнати за позивачем, в порядку спадкування за законом, після ОСОБА_2 право на земельну ділянку площею 4,2435 га, на території Липовецької міської ради, згідно державного акту на право приватної власності на землю ВН №07431 від 01.02.2002.

Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.

У січні 2000 померла тітка позивача ОСОБА_2 , а після її смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 4,2435 га, на території Липовецької міської ради. ОСОБА_2 була одинокою та не мала власної сім`ї, однак з 1998 року, після погіршення стану здоров`я позивача, саме ОСОБА_2 опікувалася нею та її утримувала. Після смерті ОСОБА_2 позивач організувала поховання та фактично вступила в управління її майном протягом шести місяців. Однак, позивач позбавлена можливості оформити спадщину своєї тітки, через недоведеність нотаріусу факту свого перебування на утриманні ОСОБА_2 та відсутності оригіналу документу на спадкове майно.

Викладені обставини слугували підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 30.09.2022 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку загального позовного провадження з викликом сторін, а відповідачу визначено строк для подання відзиву і витребувано спадкову справу.

Відповідачем у визначений судом строк відзиву на позов не подано, однак представник подав заяву про визнання позову та про розгляд справи без його участі.

У судове засідання позивач не з`явилася, однак заяві представника просили суд про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримали та просили задовольнити.

Суд вважає, що за результатами підготовчого провадження можливо ухвалити рішення, тому розгляд справи проводить у даному судовому засіданні, на підставі наявних у справі доказів, за відсутності сторін, не здійснюючи при цьому фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом.

Суд, дослідивши зібрані докази, встановив наступні фактичні обставини.

Згідно з довідкою, виданою виконкомом Зозівської сільської ради, вбачається, що ОСОБА_2 до дня смерті в січні 2000 року проживала і була прописана по АДРЕСА_1 (а.с. 7), також записом акта про смерть підтверджується, що « ОСОБА_3 », ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Зозів (а.с.21). На ім`я ОСОБА_2 було видано державний акт на право приватної власності на землю ВН №07431 від 01.02.2002, а саме на земельну ділянку площею 4,2435 га, на території Зозівської сільської ради (а.с.8). На запити суду з нотаріальної контори та архіву було надано відповіді про те, що спадкову справу ОСОБА_2 не виявлено. Позивач стверджує, що ОСОБА_2 була одинокою та не мала власної сім`ї, однак з 1998 року, після погіршення стану здоров`я позивача, саме ОСОБА_2 опікувалася нею та її утримувала, а після смерті ОСОБА_2 позивач організувала поховання та фактично вступила в управління її майном протягом шести місяців, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом у складі депутата Липовецької міської ради та сусідів (а.с. 10,11). Однак, позивач позбавлена можливості оформити спадщину своєї тітки, через відмову нотаріуса який вказав на недоведеність факту перебування позивача на утриманні ОСОБА_2 та відсутності оригіналу правовстановлюючого документу на спадкове майно.

Суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як визначено в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Для встановлення факту перебування на утриманні з метою оформлення права на спадщину необхідно, щоб утриманець був непрацездатним на день смерті спадкодавця і перебував на утриманні останнього незалежно від родинних чи шлюбних відносин з ним не менше одного року.

Судом встановлено, що наявні у матеріалах справи письмові докази, які суд вважає належними, допустимими й такими, дають змогу підтвердити той факт, що ОСОБА_2 була одинокою та не мала власної сім`ї, однак з 1998 року, після погіршення стану здоров`я позивача, саме ОСОБА_2 опікувалася нею та її утримувала більше року, а після смерті ОСОБА_2 в січні 2000 року позивач організувала поховання та фактично вступила в управління її майном протягом шести місяців, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом у складі депутата Липовецької міської ради та сусідів. Суд вважає, що наявність порушених прав позивача є очевидною, отож вони підлягають захисту судом у вибраний спосіб.

Разом з тим, позивач не може в нотаріальному порядку оформити спадщину після смерті ОСОБА_2 , через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу на спадкове майно.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7 передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Таким чином, позивач обґрунтовано звернулася до суду з позовом в частині визнання права власності на спадкове майно.

Суд зауважує, що до дня набрання чинності ЦК України - 01.01.2004, за ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР передбачалася можливість для спадкоємців прийняти спадщину шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном, якщо зазначені дії були вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 531 ЦК УРСР до числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до дня його смерті.

Крім того, як визначено в ст. 392 ЦК України в разі відсутності документів на право власності, власник може вимагати визнання права в судовому порядку.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Оскільки позивач будучи непрацездатною не менше одного року проживала з покійною ОСОБА_2 та перебувала на утриманні до дня її смерті, а після чого протягом шести місяців обробляла земельну ділянку, фактично прийнявши спадщину в порядку ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР, а тому позивач має право успадкувати належну земельну ділянку ОСОБА_2 , яка заповіту не лишала, не мала спадкоємців та була одинокою.

Суд, оцінивши подані позивачем докази, вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, підтверджують існування обставин на які посилається позивач і які не оспорює відповідач, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність обставин, які входять до предмета доказування.

Крім того, представник відповідача визнав позов під час судового розгляду. Суд зауважує, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Інших належних та допустимих доказів на противагу вищезазначених висновків суду не встановлено.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що вимоги про встановлення юридичного факту про те, що позивач перебувала на утриманні своєї тітки ОСОБА_2 з 1998 року до дня її смерті, а також про визнання за позивачем, в порядку спадкування за законом, після ОСОБА_2 право на земельну ділянку площею 4,2435 га, на території Липовецької міської ради, згідно державного акту на право приватної власності на землю ВН №07431 від 01.02.2002, ґрунтуються на нормах законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 200, 259, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області (місцезнаходження: вул. Героїв Майдану, буд. 4, м. Липовець, Вінницький р-н, Вінницька обл., ЄДРПОУ - 04325957) про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування - задовольнити.

Встановити юридичний факт про те, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні своєї тітки ОСОБА_2 з 1998 року до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом, після ОСОБА_2 право на земельну ділянку площею 4,2435 га, на території Липовецької міської ради, згідно державного акту на право приватної власності на землю ВН №07431 від 01.02.2002.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Дмитро КРИВЕНКО