Рішення № 107526564, 11.11.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/30503/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2022 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Матійчук Г.О.

секретар судового засідання Музика В. П.

справа № 757/30503/20-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач 1: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України

відповідач 2: Київська митниця Держмитслужби,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом громадянина США ОСОБА_1 до Держави Українав особі Державної казначейської служби України, Київської митниці Держмитслужби про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

представник позивача - адвокат Рибак А. В.

В С Т А Н О В И В :

У липні 2020 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідачів, у якому просить стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, на користь громадянина США ОСОБА_1 в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 37 784, 00 грн, завданої матеріальної шкоди у розмірі 11 700, 00 грн та судові витрати у розмірі 25 000, 00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач ОСОБА_1 , який є громадянином Сполучених Штатів Америки, 24.01.2019 року о 16-55 год. прилетів до України рейсом PS 232, сполученням «Нью-Йорк - Київ», маючи з собою колекцію монет та злитків дорогоцінних металів на суму до 10 000, 00 євро.

Вказує, що під час проходження митного контролю співробітниками митниці йому були задані запитання стосовно наявості товарів для декларування, але оскільки позивач не володіє українською мовою, він не повідомив останніх про їх наявність.

У зв?язку з чим, відносно позивача був складений протокол про порушення митних правил від №0024/12500/19 від 24.01.2019 року, згідно якого вбачається, що дії позивача кваліфіковано за ст. 471 МК України, а саме - переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через «зелений коридор» товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, або товарів в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України.

Також, у зазначеному протоколі зазначено, що своїми діями, позивач порушив встановлений ст. 366 МК України порядок проходження митного контролю в зонах спрощеного митного контролю, що полягали у переміщенні через митний контроль за допомогою обраного каналу «зелений коридор» банківських металів, переміщення яких заборонено Постановою НБУ «Про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України» № 148 від 27.05.2008 року із змінами внесеними Постановою НБУ від 25.07.2012 року № 312.

Зазначає, що Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.04.2019 року, справа №359/2957/19, ОСОБА_1 був визнаний винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, на нього накладене стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 (ста) неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Крім того, було постановлено вилучити вказані валютні цінності.

Постановою Київського апеляційного суду від 04.10.2019 року, постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.04.2019 року, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу, та конфіскацією товарів згідно протоколу про порушення митних правил №0024/12500/19 було скасовано, провадження у справі було закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Вважає, що незаконними діями органів митниці та незаконним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області йому була завдана матеріальна та моральна шкода, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2020 року для розгляду вищевказаної справи визначено суддю ОСОБА_2. (а.с. 52).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.11.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено, що справа буде розглядатись за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі (а.с. 108).

Відповідно до розпорядження №380 від 21.10.2021 року, у зв`язку із смертю судді ОСОБА_2. вказану цивільну справу, було передано на повторний автоматичний розподіл справ згідно ст. 14 ЦПК України (а.с. 134).

У відповідності до повторного розподілу справи, згідно ст. 14 ЦПК України, для розгляду вищевказаної справи визначено суддю Матійчук Г. О. (а.с. 135-137).

Ухвалою судді від 21.10.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у вказаній справі та вирішено, що справа буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п`ятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз`яснено відповідачу, що він має право не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву (а.с. 138).

Копію ухвали від 21.10.2021 року було направлено на адреси сторін (а.с. 139).

Відповідачі своїм правом подати відзив на позов не скористались. До суду повернулось рекомендовані повідомлення, відповідно до яких відповідач 1 отримав ухвалу від 21.10.2021 року - 13.12.2021 року (а.с. 145), а відповідач 2 - 12.12.2021 року (а.с. 144).

Відповідно до рекомендованого повідомлення представник позивача отримав ухвалу від 21.10.2021 року 22.02.2020 року (а.с. 146).

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

За ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Таким чином, сторони вважаються належно повідомленими про розгляд даної справи.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , який є громадянином Сполучених Штатів Америки, 24.01.2019 року о 16-55 год. прилетів до України рейсом PS 232, сполученням «Нью-Йорк - Київ», маючи з собою колекцію монет та злитків дорогоцінних металів на суму до 10 000, 00 євро.

Відносно ОСОБА_1 був складений протокол про порушення митних правил від №0024/12500/19 від 24.01.2019 року, згідно якого вбачається, що його дії кваліфіковано за ст. 471 МК України, а саме - переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через «зелений коридор», товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, або товарів в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України (а.с.16-18).

Також, у протоколі зазначено, що своїми діями, ОСОБА_1 порушив встановлений ст. 366 МК України порядок проходження митного контролю в зонах спрощеного митного контролю, що полягали у переміщенні через митний контроль за допомогою обраного каналу «зелений коридор» банківських металів, переміщення яких заборонено Постановою НБУ «Про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України» № 148 від 27.05.2008 року із змінами внесеними Постановою НБУ від 25.07.2012 року № 312 (а.с. 16-18).

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.04.2019 року, справа №359/2957/19, ОСОБА_1 був визнаний винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, на нього накладене стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 (ста) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, та постановлено вилучити вказані валютні цінності (а.с. 26-32).

Постановою Київського апеляційного суду від 04.10.2019 року, постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.04.2019 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу, та конфіскацією товарів згідно протоколу про порушення митних правил №0024/12500/19 було скасовано, провадження у справі було закрито, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення (а.с. 34-39).

Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені частиною сьомоюстатті 1176 ЦК України.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності зазавдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою у випадках вчинення незаконних дій, перелік яких охоплюється частиною першоюстатті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173,1174 цьогоКодексу).

Статтями 2,4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

Так, судом встановлено, що позивач у зв`язку із складенням на нього адміністративного протоколу був змушений звернутись за правовою допомогою до адвоката Рибака А. В. та 10.03.2019 року уклав з ним договір про надання правової допомоги (а.с. 41), вказаним адвокатом безпосередньо виготовлялись письмові клопотання про закриття провадження по справі, які спрямовувались до митного органу та суду першої інстанції. Крім того, вказаним адвокатом була складена й апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції. Згідно розділу 4 вказаного договору, позивач сплатив адвокату грошову суму в розмірі 10 000, 00 гривень, що підтверджується квитанцією, доданою до позову (а.с. 49).

Судом також встановлено, що вказаним адвокатом була виконана наступна робота: усна консультація щодо наявності підстав для закриття провадження по справі, вартістю 1 000 гривень; складення та направлення до митного органу клопотання про закриття провадження, вартістю 2 000 гривень; складення та направлення до суду першої інстанції клопотання про закриття провадження по справі, вартістю 1 000 гривень; складення апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, вартістю 3 000 гривень; складення та направлення до митного органу заяви про повернення вилучених цінностей, вартістю 500 гривень; фактичне отримання матеріальних цінностей за нотаріально посвідченою довіреністю в м. Києві та перевезення їх до м. Одеси, разом із транспортними витратами 2 500 гривень, що підтверджується показами позивача та матеріалами справи.

Так, оскільки постановою Київського апеляційного суду від 04.10.2019 року, постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.04.2019 року, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу та конфіскацією товарів згідно протоколу про порушення митних правил №0024/12500/19 було скасовано, провадження у справі було закрито, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку що позивач поніс витрати на захист своїх прав при розгляді вказаного адміністативного протоколу.

Тому суд приходить до висновку про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 10 000, 00 грн, що підтверджується квитанцією, доданою до позову, які були понесені позивачем на правову допомогу.

Що стосується вимоги про стягнення суми шрафу у розмірі 1 700, 00 грн, стягнутого на підставі постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.04.2019 року, суд приходить до висновку про відмову у цій частині, оскільки позивачем не надано суду доказів, що вказані кошти не були повернуті позивачу. При цьому вказане твердження грунтується лише на показах позивача.

Щодо відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадках: встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

У наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода (п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону).

За змістом статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зав`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Частинами другою та третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно визначати, виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвали про закриття кримінального провадження. Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18).

Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду», відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

При цьому, суд враховує, що визначений законом розмір - є мінімальним, який гарантований державою, а тому суд, виходячи із обставин конкретної справи може визначити і більший розмір відшкодування, оскільки обмежень щодо максимального розміру закон не містить.

Згідно позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 20 вересня 2018 року у справі №686/23731/15-ц, визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду, суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

На підставі вищевикладеного, враховуючи характер правопорушення, тривалість його розгляду, глибину фізичних та душевних страждань, виходячи із засад розумності та виваженості, суд вважає за можливе стягнути у якості моральної шкоди 37 784, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Здійснення безпосереднього списання коштів казначейством передбачено п. 35 Постанови Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників».

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, Державна казначейська служба України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 (далі - Порядок).

Відповідно до пунктів 35, 38 цього Порядку, Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе зобов`язати Державну казначейську службу України виплатити з рахунку державного бюджету позивачу в рахунок відшкодування моральної шкоди 37 784, 00 грн.

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правовою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

В силу вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частинами 5, 6 зазначеної статті передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що 13.01.2020 року між позивачем та адвокатом Рибак А. В. було укладено договір про надання правової допомоги №б/н, відповідно до якого гонорар ставить 20 000, 00 грн, долучено квитанцію до прибуткового касового ордеру від 13.01.2020 року, відповідно до якої позивач сплатив адвокату 20 000, 00 грн за договором надання правової допомоги №б/н від 13.01.2020 року, також позовна заява містить детальний опис робіт (наданих послуг).

Оскільки позивачем документально підтверджено та доведено оплату послуг адвоката у сумі 20 000, 00 грн, суд вважає що саме ця сума підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, в якості витрат на професійну правову допомогу.

Судовий збір компенсується за рахунок держави.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 59 Конституції України, ст. ст. 23, 1176 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 137, 141, 174, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355, 15.5) Прикінцевих положень ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов громадянина США ОСОБА_1 до Держави Українав особі Державної казначейської служби України, Київської митниці Держмитслужби про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, на користь громадянина США ОСОБА_1 в рахунок відшкодування, завданої моральної шкоди, у розмірі 37 784, 00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, на користь громадянина США ОСОБА_1 в рахунок відшкодування, завданої матеріальної шкоди, у розмірі 10 000, 00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, на користь громадянина США ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн.

В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України за веб-адресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач 1: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, адреса: вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567646.

Відповідач 2: Київська митниця Держмитслужби, адреса: бульвар Вацлава Гавела, 8, м. Київ, код ЄДРПОУ 43337359.

Суддя Г.О.Матійчук