Рішення № 107524942, 28.11.2022, Березанський міський суд Київської області

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченків шлях, 32, м. Березань, Київська область, 07541

Справа № 356/339/22

№ провадження 2-а/356/11/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.11.22 року Березанський міський суд Київської області в складі:

Головуючого судді Лялик Р.М.

При секретарях Харченко Ж.В., Стрижак В.О..

З участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Березанського міського суду Київської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Батальйону патрульної поліції у місті Бориспіль Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Департамент патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, який обґрунтував тим, що 28.08.2022 року він був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП (не пред`явлення посвідчення водія відповідної категорії) інспектором Батальйону патрульної поліції у м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції України Кияшко Ю.О.

Так, після зупинки працівник поліції запропонував йому пред`явити своє водійське посвідчення. Відразу надавши посвідчення водія позивач поцікавився у працівника поліції про причину зупинки. Коли отримав відповідь про те, що без причини зупиняти транспортні засоби працівникам поліції надає Закон України «Про правовий режим воєнного стану», позивач висловив свої заперечення з приводу неправильного розуміння Закону працівниками поліції, оскільки даний Закон не регулює повноваження працівників поліції на відміну спеціального Закону України «Про Національну поліцію».

На його заперечення працівник поліції почав грубити і висловлювати претензії з приводу того, що він не вчасно пред`явив свої документи, що насправді суперечить дійсним обставинам справи.

Відтак, позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАР № 5817127 від 28.08.2022 року, винесену інспектором Батальйону патрульної поліції у м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції України Кияшко О.Ю. та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Стягнути з відповідача на його користь судові витрати в сумі 1026, 20 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, позов просив задовольнити, вважає дії поліцейських незаконними.

Відповідач - батальйон патрульної поліції у місті Бориспіль Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Департамент патрульної поліції, в судове засідання не направили своїх представників, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у суді першої інстанції.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини в адміністративній справі, підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні, суд дійшов таких висновків.

Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України визначається Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року (далі - ПДР).

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.08.2022 року інспектором Батальйону патрульної поліції у м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції України Кияшко Олегом Юрійовичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАР № 5817127 від 28.08.2022 року за ч.1 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень (а.с. 20).

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353-ХІІ, учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Також, відповідно до приписів п. 1.3 ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).

В розділі 2 ПДР України закріплено обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів.

Відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.

Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII, а саме: водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (стаття 16 Закону України «Про дорожній рух»).

Також, відповідно до пункту 21.3 статті 21 Закону України від 01 липня 2004 року №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті (підрозділів Національної поліції), на їх вимогу.

Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується з обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Аналогічна правова позиція була неодноразово викладена у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зокрема у справі № 127/19283/17 від 25 вересня 2019 року, у справі № 522/2280/16-а від 21 листопада 2019 року, у справі № 711/4707/17 від 19 червня 2019 року та інших.

Частиною першою статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказана норма є імперативною, та встановлює відповідальність за відсутність при собі або не пред`явлення для перевірки відповідних документів, а відтак, є самостійним складом адміністративного правопорушення.

Отже, керування транспортним засобом можливе лише за наявності посвідчення водія, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), і такі документи можуть бути предметом перевірки при встановленні права особи на керування транспортним засобом та самостійною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Щодо тверджень позивача про те, що він мав право не пред`являти посвідчення водія та страховий поліс цивільно-правової відповідальності на вимогу поліцейського для перевірки, доки останній не доведе, що зупинка транспортного засобу була законною, суд зазначає, що такі доводи позивача не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів та не мають відношення до обов`язку водія транспортного засобу мати при собі та пред`явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені вище документи.

В силу приписів статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 4 статті 77 КАС України передбачено, що докази суду надають учасники справи.

В той же час, з урахуванням положень ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Судом досліджено приєднаний до матеріалів справи відеозапис, з якого вбачається, що при спілкуванні ОСОБА_1 з поліцейським на неодноразову вимогу він не пред`явив документи, визначені в пункті 2.4 а ПДР України. Окрім цього, позивач декілька разів повідомляв поліцейському, що документи в нього в наявності, але він вважає зупинку незаконною та на його думку з цієї підстави він не має пред`являти документи, доки поліцейський не доведе йому, що зупинка транспортного засобу була законною. Таке посилання позивача на те, що він не зобов`язаний надавати на вимогу поліцейського документи, а саме водійське посвідчення, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є необґрунтованими. Таким чином на відеозаписі підтверджено факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу приписів ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем достатніми, належними та допустимими доказами підтверджено факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП, за обставин, викладених в оскаржуваній постанові.

Враховуючи, що обставини, вказані в постанові про адміністративне правопорушення (непред`явлення на вимогу поліцейського для перевірки посвідчення водія та поліса обов`язкового страхування) знайшли своє підтвердження під час розгляду даної справи, тому вимоги позивача про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 268-272, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 121, 222, 245 КУпАП,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Батальйону патрульної поліції у місті Бориспіль Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Департамент патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення.

Суддя Р.М. Лялик