Ухвала суду № 107519255, 25.11.2022, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/7447/21

2/214/567/22

У Х В А Л А

Іменем України

про передачу цивільної справи за підсудністю

25 листопада 2022 року м. Кривий Ріг

Суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Ткаченко А.В., дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою шляхом направлення поштовою кореспонденцією 02 вересня 2021 року (надійшла до суду 09 вересня 2021 року) в порядку Закону України «Про захист прав споживачів», в якій просить суд визнати недійсним договір позики №2493154 від 12 січня 2021 року, укладений між нею та ТОВ «Мілоан».

За результатами автоматизованого розподілу матеріали позову передано в провадження судді Черновій Н.В. 09 вересня 2021 року. З метою перевірки підсудності пред`явленого ОСОБА_1 позову, судом направлено запит до адресно-довідкового органу щодо отримання інформації про зареєстроване місце проживання / перебування позивача.

Крім того, ухвалою суду від 10 вересня 2021 року (головуючий суддя Чернова Н.В.) позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю її вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України.

За результатами повторного автоматизованого розподілу на підставі розпорядження керівника апарату суду №1322 від 10 жовтня 2022 року матеріали позовної заяви передано в провадження судді Ткаченку А.В.

Дослідивши матеріали позовної заяви з додатками, суд дійшов висновку, що вона не підсудна Саксаганському районному суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у зв`язку з чим підлягає передачі за підсудністю до належного суду.

Відповідно до визначеного ст.8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» права на повноважний суд, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Вказана норма кореспондується з положеннями ст.6 Конвенції, відповідно до якої в поняття «суд, встановлений законом», входить лише той суд, до підсудності якого віднесений розгляд тієї чи іншої справи.

Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (ст.ст.26-30 ЦПК України). Розгляд справи неповноважним складом суду, порушення правил юрисдикції є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч.2 ст.27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (з урахуванням положень ст.93 ЦК України).

При цьому, положеннями ч.5 ст.28 ЦПК України передбачено підсудність позовів за вибором позивача, зокрема позовів про захист прав споживачів, які можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Як визначено у п.п.37, 46 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01 березня 2013 року № 3, право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві. Якщо на позов, пред`явлений за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання чи перебування відповідача, поширюється альтернативна підсудність, то визначення підсудності за місцем знаходження / проживання відповідача (за наявності відповідного клопотання) усупереч волевиявленню позивача не застосовується.

Згідно з преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів», Рішенням Конституційного Суду України №14-рп/2011 від 10 листопада 2011 року в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року, з наступними змінами, у взаємозв`язку з положеннями ч.4 ст.42 Конституції України треба розуміти так, що дія Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

У розумінні ст.1054 ЦК України договір про надання споживчого кредиту (кредитний договір) відноситься до договорів про надання послуг, зокрема фінансових, тому правовідносини, які виникають стосовно нього регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, підсудність позову ОСОБА_1 є альтернативною і право на її визначення відповідно до ст.28 ЦПК України належить позивачеві. Саме на вказану норму позивач посилається в пред`явленому нею позові, однак вказує на його пред`явлення за місцем її реєстрації.

Відповідно до положень ч.ч.1,6 ст.29 ЦКУкраїни, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Реєстрація проживання або перебування фізичних осіб на території України регулюється Законом України«Про свободупересування тавільний вибірмісця проживанняв Україні» (зі змінами та доповненнями), Правилами реєстрації місця проживання та Порядком передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №207 від 02 березня 2016 року.

Зі змісту ст.3 Закону України«Про свободупересування тавільний вибірмісця проживанняв Україні» вбачається, що місцем перебування фізичної особи є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців за рік. Місцем проживання є житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини. Відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування, підлягають реєстрації шляхом внесення інформації до реєстру територіальної громади, із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Отже, на території України обов`язковій реєстрації підлягає як місце проживання, так і місце перебування фізичної особи.

З доданих до позовної заяви матеріалів, зокрема Витягу з Єдиного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання слідує, що позивач ОСОБА_1 значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана обставина позивачем також не заперечується.

Посилання позивача на фактичну адресу її проживання по АДРЕСА_2 як на підставу зміни територіальної підсудності, не може бути прийнятим до уваги за відсутності доказів дійсності її проживання за вказаною адресою. Враховуючи, що ОСОБА_1 не внесена в реєстр територіальної громади Саксаганського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, суд вважає, що вказану адміністративно-територіальна одиницю не можна вважати місцем перебування позивача. Відтак обставин, які б визначали можливість визначення підсудності пред`явленого нею позову Саксаганському районному суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області не встановлено.

Відповідно до ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншого суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою ЦПК України підсудністю з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

З огляду на викладене, предмет спору та характер правовідносин, суд приходить до переконання, що позовна заява ОСОБА_1 про захист прав споживача в рамках кредитних правовідносин не підсудна Саксаганському районному суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. З метою недопущення порушення прав та інтересів позивача, дотримання принципу диспозитивності, забезпечення можливості реалізації прав та їх захисту в порядку п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Криничанського районного суду Дніпропетровської області за зареєстрованим місцем проживання позивача відповідно до ч.5 ст.28 ЦПК України.

Окремо суд звертає увагу на неприпустимість спорів про підсудність між судами та обов`язковість прийняття справи до провадження судом, якому вона надіслана (передана) в порядку ст.31 ЦПК України, що регламентовано ст.32 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.28, 31-32, 260, 261, 352-353 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійсним передати на розгляд за підсудністю Криничанському районному суду Дніпропетровської області.

Передачу справи здійснити не пізніше 5 днів після закінчення строку на оскарження ухвали, а в разі подання апеляційної скарги після залишення її без задоволення.

Ухвала набирає законної сили через 15 днів з дня її підписання, але може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя А.В. Ткаченко