Рішення № 10751598, 07.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.07.10 р.                     Справа № 36/83пд                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Н.В.Будко

при секретарі судового засідання В.Г.Гребенніковій

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНБАС-АВТО» м.Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНРОСТБАНК» в особі філії «Донбаське регіональне управління» Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНРОСТБАНК» м.Донецьк

про: визнання недійсними кредитних договорів №52 від 06.05.09р. та №45 від 16.05.08р.

за участю:

представників сторін:

від позивача: не з”явився;

від відповідача: Головченко І.О.

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОНБАС-АВТО» м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНРОСТБАНК» в особі філії «Донбаське регіональне управління» Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНРОСТБАНК» м.Донецьк, про визнання недійсними кредитних договорів №52 від 06.05.09р. та №45 від 16.05.08р.

          Під час розгляду справи відповідач наддав суду Статут ПАТ „ФІНРОСТБАНК”, пунктом 1.1 якого передбачено, що Товариство з обмеженою відповідальністю „ФІНРОСТБАНК” перетворене у Публічне акціонерне товариство „ФІНРОСТБАНК” згідно рішенням Загальних зборів учасників від 07.09.09р. (протокол засідання №6), який є правонаступником прав та обов”язків Товариства з обмеженою відповідальністю „ФІНРОСТБАНК”.

          За таких обставин, господарський суд відповідно до ст.25 Господарського процесуального кодексу України здійснює заміну відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „ФІНРОСТБАНК” на його правонаступника – Публічне акціонерне товариство „ФІНРОСТБАНК”.

          В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що оспорювані договори з боку ТОВ «ДОНБАС-АВТО» були укладені директором Крипак А.М. з перевищенням наданих повноважень, без наявності у відповідача відповідної ліцензії, у зв»язку з чим вважає, що вони суперечать чинному законодавству і повинні бути визнані недійсними на підставі ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України.

          Відповідач позовні вимоги не визнає, оскільки вважає, що укладені між сторонами спірні кредитні договори не суперечать чинному законодавству, і будь-які підстави для визнання означених договорів недійсними відсутні.

          Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача та оцінивши подані докази судом ВСТАНОВЛЕНО:

16 травня 2008 року між позивачем і відповідачем було укладено кредитний договір №45, згідно якого відповідач відкриває позивачу відзивну відновлювальну лінію у розмірі 5000000,00 (п’ять мільйонів) грн., терміном з 16 травня 2008 року по 13 травня 2011 року на поповнення обігових коштів зі сплатою 24 відсотків річних за користування кредитними коштами.

В забезпечення вимог за цим договором сторони уклали іпотечний договір від 16.05.08р.

Предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно позивача, а саме: будівля кафе літера Б-3, загальною площею 1055,3 кв. м., яка розташована за адресою: м. Донецьк, вул. Таманська, 18.

          Крім того, 06 травня 2009 року між позивачем і відповідачем було укладено кредитний договір №52, згідно якого відповідач відкриває позивачу відзивну відновлювальну лінію у розмірі 1000000,00 (один мільйон) грн., терміном з 06 травня 2009 року по 06 листопада 2009 року на поповнення обігових коштів зі сплатою 26 відсотків річних за користування кредитними коштами.

          В забезпечення вимог за цим договором відповідач уклав з Яценко О.А. та Яценко Н.М. договір застави часток у статутному капіталі ТОВ „ДОНБАС-АВТО” від 06.05.09р., за яким заставодавці передають належні їм частки у статутному капіталі позивача, розмір якого становить 1918427грн.

Позивач вважає, що вищевказані кредитні договори підписано від імені позивача директором Крипак Анжелою Миколаївною, повноваження якої на укладання договорів обмежувалися п.11.17 Статуту, який передбачає, що директор має право вчиняти дії від імені Товариства на суму, що перевищує 20 мінімальних заробітних плат тільки при отриманні попередньої згоди від Загальних зборів учасників Товариства, однак незважаючи на це, оспорюванні кредитні договори №45 від 16.05.08р. та №52 від 06.05.09р. були укладені на суму 5000000 грн. та 1000000 грн. відповідно без надання згоди Загальних зборів ТОВ «ДОНБАС-АВТО», тобто з перевищенням наданих Статутом повноважень, у зв»язку з чим просить суд визнати їх недійсними на підставі ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України.

          Однак господарський суд з даними твердженнями позивача погодитися не може з наступних підстав.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частиною 2 ст.207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчиняти правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

В силу ст.239 ЦК України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Статтею 65 ГК України встановлено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Частиною 5 названої статті передбачено, що керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Оспорювані кредитні договори підписано від імені позивача директором Крипак Анжелою Миколаївною, яка була призначена на цю посаду протоколом загальних зборів засновників ТОВ «ДОНБАС-АВТО» від 12.10.04р.

Відповідно до пунктів 11.1, 11.2 Статуту позивача, в редакціях які діяли на момент укладання оспорюваних договорів, вищим органом управління Товариства є Загальні збори учасників Товариства або їх представників, виконавчим органом товариства є директор.

Виходячи з п.11.17 Статуту директор має право вчиняти дії від імені Товариства на суму, що перевищує 20 мінімальних заробітних плат тільки при отриманні попередньої згоди від Загальних зборів учасників Товариства.

Як вбачається з матеріалів справи, для наділення директора Крипак А.М. повноваженнями на підписання кредитного договору №45 від 16.05.08р., протоколом загальних зборів засновників ТОВ «ДОНБАС-АВТО» від 15.05.08р. було вирішено звернутися до відповідача з клопотанням про відкриття відзивної відновлювальної кредитної лінії у розмірі 5000000грн. на поповнення обігових коштів строком на 3 роки, надати в іпотеку відповідачу нерухоме майно, розташоване за адресою м.Донецьк, вул. Таманська, 18, а саме будівлю кафе літ.Б-3 загальною площею 1055,3кв.м., та уповноважити Крипак А.М. на підписання та отримання кредитного договору, договору іпотеки та всіх документів, необхідних для одержання, обслуговування та забезпечення кредиту.

Крім того, згідно протоколу загальних зборів засновників ТОВ «ДОНБАС-АВТО» від 29.12.08р. було вирішено звернутися до відповідача з клопотанням про внесення змін до графіку погашення кредитної заборгованості за кредитним договором №45 від 16.05.08р. та уповноважити директора Крипак А.М. на підписання та отримання всіх необхідних угод, пов»язаний з внесенням змін до кредитного договору №45 від 16.05.08р.

Протоколом загальних зборів засновників ТОВ «ДОНБАС-АВТО» від 10.02.09р. було вирішено звернутися до відповідача з клопотанням про збільшення кредитного ліміту по договору №45 від 16.05.08р. на 1025150грн. та уповноважити директора Крипак А.М. на підписання та отримання всіх необхідних документів та угод, пов»язаних з внесенням змін до кредитного договору №45 від 16.05.08р. та договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Соловйовим О.М. 16.05.08р., зареєстрованому в реєстрі за №1650.

Враховуючи вищевикладені обставини господарський суд дійшов висновку, що кредитний договір №45 від 16.05.08р. був підписаний директором підприємства позивача Крипак А.М. в межах наданих поноважень при наявності попередньої згоди Загальних зборів учасників, що відповідає вимогам п.11.17 Статуту ТОВ «Донбас-Авто».

Відповідно до протоколу №36 від 29.04.09р. загальних зборів засновників ТОВ «ДОНБАС-АВТО» було вирішено звернутися до відповідача з клопотанням про відкриття відзивної відновлювальної кредитної лінії у розмірі 1000000грн. та уповноважити директора Крипак А.М. на підписання та отримання кредитного договору, договорів про внесення змін до кредитного договору та підписання та отримання всіх документів, необхідних для одержання та обслуговування кредиту.

Як вбачається з протоколу №37 від 30.04.09р. загальних зборів засновників ТОВ «ДОНБАС-АВТО», засновники надали згоду на додаткове забезпечення застави та уповноважили Крипак А.М. на підписання та отримання договору застави, договорів про внесення змін до договору застави, договорів задоволення вимог заставодержателя та підписання і отримання всіх документів, необхідних для одержання та обслуговування кредиту.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що загальні збори учасників ТОВ «ДОНБАС-АВТО» надали директору підприємства Крипак А.М. право на укладання кредитних договорів №45 від 16.05.08р. та №52 від 06.05.09р., а твердження позивача в частині того, що оспорювані договори укладені директором ТОВ «ДОНБАС-АВТО» з перевищенням повноважень суд вважає безпідставними та до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справі ви доказами.

Також суд зазначає, що Яценко О.А. та Яценко Н.М., які відповідно до Статуту є засновниками ТОВ „ДОНБАС-АВТО”, були особисто ознайомлені з оспорюваним договором, про що свідчать їхні підписи на договорі №52 від 06.05.09р.

При цьому, згідно наявних в матеріалах справи банківських виписок, позивач частково здійснював платежі за оспорюваними кредитними договорами, тобто і після укладання договорів вчиняв дії, направлені на їх реальне виконання.

Крім того, позивач стверджує, що виходячи з вимог Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» та Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 18.10.05р. №4802, кредитна установа може провадити діяльність з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів тільки після отримання ліцензії Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України відповідно до ліцензійних умов. На підставі ліцензії, отриманої відповідно до ліцензійних умов, кредитна установа має право надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів. Однак відповідач уклав оспорюванні кредитні договори без наявності у нього відповідної ліцензії на надання фінансових послуг, що суперечить вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» та Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 18.10.05р. №4802, у зв»язку з чим просить суд визнати їх недійсними.

Однак з даними твердженнями позивача господарський суд погодитись не може з наступних підстав.

Відповідач не є кредитною установою, а відповідно до ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг.

Стаття 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачає, що банк це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

29.01.1993р. Національним банком України видано ліцензію про реєстрацію ТОВ «Фінростбанк».

24.05.05р. Національним банком України видано відповідачу банківську ліцензію №143 на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та п.5-11 ч.2 ст.47 Закону України „Про банки та банківську діяльність”, а також 16.10.09р. Національний банк України видав відповідачу дозвіл №143-5 на здійснення банківських операцій.

Таким чином, укладання оспорюваних кредитних договорів було здійснено відповідачем за наявності відповідної ліцензії, виданої в установленому законом порядку.

За статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, тобто, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до Роз’яснення Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. №02-5/111 (зі змінами та доповненнями) угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом; у кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною. Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

В силу статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За приписами статті 33 вказаного кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства та встановлені обставини справи, господарський суд вважає, що зміст спірних договорів не суперечить чинному законодавству, а позивач не надав будь-яких доказів в підтвердження наявності правових підстав для визнання оспорюваних кредитних договорів недійсними, тобто не довів ті підстави, на які він посилається як на підставу позову, у зв’язку з чим господарський суд відмовляє позивачу у задоволені позовних вимог.

Водночас, враховуючи те, що у задоволенні позовних вимог суд відмовляє, а також приймаючи до увагу заяву відповідача від 07.06.09р. про скасування заходів забезпечення позову, господарський суд відповідно до ст.68 Господарського процесуального кодексу України скасовує вжиті ухвалою від 26.04.10р. заходи забезпечення позову в частині зупинення стягнення на підставі виконавчого напису №401 виданого 29.03.10р., вчиненого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Соловйовим О.М., про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: будівля кафе літера Б-3, загальною площею 1055,3кв.м., яка розташована за адресою м.Донецьк, вул. Таманська, 18, що належить на праві власності ТОВ „ДОНБАС-АВТО” код ЄДРПОУ 25578214.

Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.22, 25, 33, 49, 68, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНБАС-АВТО» м.Донецьк до Публічного акціонерного товариства «ФІНРОСТБАНК» в особі філії «Донбаське регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «ФІНРОСТБАНК» м.Донецьк про визнання недійсними кредитних договорів №52 від 06.05.09р. та №45 від 16.05.08р.

Скасувати вжиті ухвалою від 26.04.10р. заходи забезпечення позову в частині зупинення стягнення на підставі виконавчого напису №401 виданого 29.03.10р., вчиненого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Соловйовим О.М., про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: будівля кафе літера Б-3, загальною площею 1055,3кв.м., яка розташована за адресою м.Донецьк, вул. Таманська, 18, що належить на праві власності ТОВ „ДОНБАС-АВТО” код ЄДРПОУ 25578214.

Суддя