Рішення № 107515634, 29.09.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/25870/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2022 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Матійчук Г.О.

секретар судового засідання Музика В. П.

справа № 757/25870/21-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнанання кредитного договору недійсним, -

представник позивача - адвокат Бабій Л. В.

представник відповідача - адвокат Тузова В. О.

В С Т А Н О В И В :

У травні 2021 року позивач звернулась до суду із вказаним позовом до відповідача, в якому просила визнати кредитний договір від 09.06.2012 року, укладений між ОСОБА_2 та Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») недійсним.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач ОСОБА_1 є матір?ю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 05.04.2019 року. Після смерті останньої відкрилась спадщина, яку позивач прийняла у встановлений законом строк.

02.03.2021 року П?ятою Харківською міською державною нотаріальною конторою позивачу було надіслано листа, в якому зазначалась про те, що ОСОБА_2 за життя мала заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 73 314, 82 грн, яку позивач, як спадкоємець, має погасити.

Зазначає, що позивача при прийнятті спадщини не було проінформовано про те, що до складу спрадщини, окрім нерумого майна, грошових коштів, входить також заборгованість перед відповідачем. А оскільки кредитний договір був укладений у 2012 році, вважає, що відповідач пропустив строк позовної давності для заявлення претензії до боржника.

Тако вважає, що укладений між ОСОБА_2 та АТ КБ «ПриватБанк» кредитний договір від 09.06.2012 року є недійсним, оскільки при укладенні вказаного договору шляхом підписання Анкети-заяви, відповідачем не були дотримані умови щодо належного інформування ОСОБА_2 про процентну ставку, яка застосовуватиметься до спірних правовідносин, а отже було порушено одну з істотних умов договору, що свідчить про те, що вказаний кредитний договір підлягає визнанню недійсним, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.05.2021 року відкрито провадження у справі та вирішено розглянути її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» та П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори докази. Запропоновано відповідачу не пізніше п`ятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз`яснено відповідачу, що він має право не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву (а.с. 19-20).

Копію ухвали від 18.05.2021 року було направлено на адреси сторін та на виконання до П?ятої Харківської міської державної нотаріальної контори, крім того відповідачу було направлено копію позовної заяви з додатками.

Відповідно до рекомендованого повідомлення, направленого на адресу відповідача, останній отримав копію ухвали від 18.05.2021 року та копію позовної заяви з додатками 27.07.2021 року (а.с. 25).

13.08.2021 року через канцелярію суду надійшов відзив відповідача, в якому просить відмовити у позовних вимогах в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві. У відзиві, зокрема, зазначено, що кредитний договір від 09.06.2012 року був укладений між ОСОБА_3 та АТ КБ «ПриватБанк» на підставі волевиявлення позичальника, остання користувалась кредитними коштами у період із 2012 по 2018 роки, що підтверджується випискою по її картковому рахунку, наданою банком. Оскільки у ОСОБА_2 виникла заборгованість за вказаним договором АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом. Так, рішенням Московського районного суду м. Харкова від 17.01.2019 року, справа №643/14766/19, було стягнуто із ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість, на виконання якого було відкрито виконавче провадження №59505944, та було закрито у зв`язку із смертю боржника. Вказує, що позивач, успадкувавши кредитну заборгованість ОСОБА_2 , намагається уникнути відповідальності за кредитними зобов?язаннями шляхом визнання договору недійсним. Також, оскільки за життя ОСОБА_2 не зверталась до суду із позовом щодо визнання недійним вказаного договору, це свідчить про те, що позичальник погоджувалась з його умовами (а.с. 26-131).

17.08.2021 року від представника відповідача - адвоката Тузової В. О. надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи документів, наданих на виконання ухвали від 18.05.2021 року про витребування доказів (а.с. 132-145)

12.10.2021 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що аргументи, наведені відповідачем у відзиві, не спростовують доводи позивача (а.с. 146-160).

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи та характер спірних правовідносин, об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) було укладено договір №б/н від 09.06.2012 року, згідно якого ОСОБА_3 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, шляхом підписання Анкети-заяви. Своїм підписом ОСОБА_3 підтвердила, що підписана нею Анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» і «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг (а.с. 34-35).

Відповідно до виписки по карті/рахунку ОСОБА_2 за період із 09.06.2012 року по 10.08.2021 року заборгованість за договором від 09.06.2012 року становить 73 314, 82 грн. Також, як вбачається із зазначеної виписки, ОСОБА_2 користувалась кредитними коштами у період із червня 2012 року по квітень 2018 року (а.с. 67-123).

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 17.01.2019 року, справа №643/14766/19, було стягнуто із ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 09.06.2012 року у розмірі 51 702, 20 грн та судовий збір у розмірі 1 762, 00 грн. Рішення набрало законної сили 18.02.2019 року (а.с. 124-125).

На виконання рішення Московського районного суду м. Харкова від 17.01.2019 року, справа №643/14766/19, було видано виконавчий лист від 18.02.2019 року (а.с. 126-127) та відкрито виконавче провадження №59505944.

Постановою від 24.11.2020 року виконавче провадження №59505944 було закрито у зв?язку із смертю боржника (а.с. 129).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11).

10.07.2019 року П?тою Харківською міською державною нотаріальною конторою було відкрито спадкову справи №731/2019 відносно ОСОБА_2 (а.с. 12).

02.03.2021 року П?ятою Харківською міською державною нотаріальною конторою було надіслано листа ОСОБА_1 , в якому зазначалось про те, що ОСОБА_2 за життя мала заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 73 314, 82 грн, яку ОСОБА_1 , як спадкоємець, має погасити (а.с. 13).

Так, згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміна кредитора у зобов`язанні, а також у інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

За змістом вказаної статті у позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі.

Отже, процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому, не залежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.

Разом з тим, спірні правовідносини щодо кредитних зобов`язань допускають правонаступництво. Законодавець зберігає за кредитором право вимоги у разі смерті боржника.

Загальні правила пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців визначається нормами статті 1281 ЦК України.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті: це може бути як рухоме, так і нерухоме майно, грошові кошти, вклади, а також боргові зобов`язання (статті 1218, 1281 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Таким чином, обов`язок задовольнити вимогу повернути заборгованість, яка на думку банку виникла внаслідок неповернення відповідачем боргу за кредитним договором згідно зі статтею 1219 ЦК України не є таким, що нерозривно пов`язаний з особою спадкодавця, а тому відповідно до вимог чинного ЦК України з його смертю цей обов`язок не припинився і спадкується його спадкоємцями, тобто є таким, що входить до складу спадщини.

Суд наголошує, що часткове прийняття спадщини, а саме - відмова від прийняття її боргової частини - не допускається, обов`язковою умовою вступу в спадщину є беззастережне прийняття спадкоємцями як прав, так і обов`язків, які залишилися після смерті спадкодавця.

Так, оскільки позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2 до неї переходить не тільки нерухоме/рухоме майно, грошові кошти, вклади, а також боргові зобов`язання, які залишились після смерті спадкодавця. При цьому, суд зазначає, що задоволення вимоги кредитора здійснюється в повному обязі, але лише в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Що стосується посилання позивача щодо визнання недійсним кредитного договіру від 09.06.2012 року на те, що при укладенні вказаного договору шляхом підписання Анкети-заяви, відповідачем не були дотримані умови щодо належного інформування ОСОБА_2 про процентну ставку, яка застосовуватиметься до спірних правовідносин, а, отже, було порушено одну з істотних умов договору, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правила надання грошових коштів у кредит АТ КБ «ПриватБанк» в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті (https://privatbank.ua), а саме у розділі «Умови та правила надання банківських послуг» «Тарифи банку». Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Разом з тим, спадкодавець ОСОБА_2 , укладаючи даний кредитний договір, приєдналась до вказаних умов договору (договір-приєдання).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні ризики тощо, які передують укладенню договору.

Посилання позивача на те, що під час укладення спірного кредитного договору спадкодавцю ОСОБА_2 не надано усю необхідну та достатню інформацію щодо умов кредитування, кредитний договір, а саме Анкета-заява не містить всіх необхідних для споживчих кредитів умов визначених законом є безпідставні, оскільки спірні правочини укладені у письмовій формі, містять положення щодо розміру кредиту, дату його видачі, розмір річної відсоткової ставки, право дострокового повернення кредиту, детальний розпис загальної вартості кредиту.

Також суд бере до уваги, що позивач, як спадкоємець позичальника ОСОБА_2 , не може володіти інформацією про обсяз обізнаності ОСОБА_2 щодо умов, на яких вказаний договір було укладено, а її твердження базуються лише на припущеннях останньої.

Разом з тим, ОСОБА_2 було підписано Анкету-заяву, а отже сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Позивач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов цього договору та в подальшому виконувала його умови протягом періоду із 2012 року по 2018 роки, що підтверджується випискою по рахунку ОСОБА_2 .

Посилання позивача, що оскільки кредитний договір був укладений у 2012 році, то відповідач пропустив строк позовної давності для заявлення претензії до боржника, не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи, оскільки вказаний договір на момент відкриття спадщини був діючим, а ОСОБА_2 продовжувала коритуватись кредитними коштами до 2018 року включно.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено частиною другою ст. 77 ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17.

За таких обставин, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю позовних вимог.

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 6, 203, 215, 626, 628, 633-634, 638, 641, 644, 1054, 1218, 1219, 1281, 1282 ЦК України, ст. ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 55, 76-82, 89, 95, 141, 174, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнанання кредитного договору недійсним - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України за веб-адресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», адреса: вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570.

Суддя Г.О.Матійчук