Ухвала суду № 107513645, 24.11.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1У Х В А Л А

про залишення позовних вимог без розгляду в частині позовних вимог

24 листопада 2022 року м. Київ№ 640/28936/21Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П. при секретарі судового засідання Дурман Н.В.,

за участі представників:

позивача - Равенка Олексія Володимировича (довіреність від 02.11.2022 № 153/22),

позивача - Гаврися Ярослава Богдановича (довіреність від 21.10.2021 № 284/22)

відповідача - Колесник Анни Сергіївни (самопредставництво суб`єкта владних повноважень)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО"

до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби

Міністерства юстиції України

про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "ЦЕНТРЕНЕРГО" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить визнати протиправними та скасувати:

- постанову від 06.07.2021 про стягнення виконавчого збору у розмірі 5 913 303,47 гривень у виконавчому провадженні № 65975322,

- постанову від 17.09.2021 про відкриття виконавчого провадження № 66855335 з примусового виконання постанови від 06.07.2021 про стягнення виконавчого збору у розмірі 5 913 303,47 гривень у виконавчому провадженні № 6597532.

Відповідачем в наданому суду відзиві на позовну заяву зазначено про наявність підстав для залишення позову без розгляду з огляду на те, що позивач постанову про стягнення виконавчого збору від 06.07.2021 отримав 13.07.2021, що підтверджується супровідним листом, списком зареєстрованих поштових відправлень № 5509 та крекінгом відправлень з офіційного сайту Укрпошти. Також відповідач зазначив про те, що вказаний факт підтверджується заявою позивача про зупинення виконавчого провадження від 07.07.2021 № 08/1966.

Позивачем подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суд з огляду на те, що оскаржувані постанови отримано засобами поштового зв`язку 28.09.2021, про що свідчить відбиток штемпеля печатки канцелярії та відповідні докази, які долучені до матеріалів справи позивачем. Також позивач зазначив про те, що постанова про стягнення з боржника основної винагороди може бути оскаржена лише у разі її фактичного стягнення після закінчення виконавчих дій, передбачених законом, оскільки до моменту закінчення виконавчого провадження постанова про стягнення виконавчого збору не порушує права та інтереси позивача.

Відповідачем надано суду заперечення на заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суд, в яких жодні з наведених позивачем в заяві тверджень на спростовують факту того, що постанова про стягнення виконавчого збору від 06.07.2021 була отримана позивачем 07.07.2021.

У судовому засіданні позивач підтримав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суд, а відповідач просив залишити позов без розгляду.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15.12.2017) позовну заяву може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

З наявної в матеріалах справи копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.07.2021 ВП № 65975322 судом встановлено, що пунктом 3 резолютивної частини вказаної постанови з позивача стягнуто виконавчий збір у розмірі 5913303,47 грн. Зазначена постанова була направлена на адресу позивача супровідним листом від 06.07.2021 № 65975322/20.1/3.

Факт своєчасного отримання позивачем вказаної постанови підтверджується заявою позивача про зупинення виконавчого провадження, яка була зареєстрована відповідачем 14.07.2021, копія якої наявна в матеріалах справи.

Таким чином посилання позивача на факт того, що він про постанову про стягнення з нього виконавчого збору дізнався лише 28.09.2021 не відповідають дійсності, оскільки він мав дізнатися про відповідний факт з пункту 3 постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.07.2021 ВП №65975322.

Крім того відповідач посилається на те, що факт своєчасного отримання позивачем постанови про стягнення виконавчого збору від 06.07.2021 підтверджується супровідним листом, списком зареєстрованих поштових відправлень № 5509 та крекінгом відправлень з офіційного сайту Укрпошти, копії яких надані позивачем суду.

Посилання позивача на факт того, що до моменту закінчення виконавчого провадження постанова про стягнення виконавчого збору не порушує права та інтереси позивача суд вважає необґрунтованими з огляду на те, що позовні вимоги позивач обґрунтовує саме відсутністю у відповідача правових підстав на стягнення з нього судового збору, а отже факт порушення свого права він пов`язує саме з діями відповідача щодо стягнення з нього виконавчого збору, а не з діями спрямованими та його примусове стягнення.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку про те, що позивач про порушення своїх прав в частині стягнення з нього виконавчого збору у розмірі 5 913 303,47 мав дізнатися в період до 14.07.2021 року, а отже саме з вказаного часу підлягає відліку строк на звернення до суду.

Адміністративний позов датований 08.10.2021 та надійшов до суду 12.10.2021, а отже позивачем пропущено строк на звернення до суду.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що право на доступ до суду, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.

При цьому, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, зазвичай, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа «Мушта проти України»); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи «Рябих проти Росії», «Устименко проти України»); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи «Безруков проти Росії», «Брумареску проти Румунії»).

Позивачем не дотримано строків звернення з даним позовом в частині оскарження постанови від 06.07.2021 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 65975322, оскільки його було подано майже через три місяці, тоді як процесуальним законодавством визначено десятиденний строк на звернення до суду за оскарженням рішення органів виконавчої служби.

Слід зазначити, що дотримання строків звернення до суду є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків відносини стають стабільними.

Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Вирішення суддею питання про можливість продовження процесуального строку в конкретній справі залежить від наведених у клопотанні обставин, підтверджених відповідними засобами доказування, та є правом суду, а не обов`язком.

Водночас, у випадку пропуску строку підставою для його поновлення є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Суд вважає неповажними причини пропуску строку звернення до суду, тому що позивач мав реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав та інтересів з пункту 3 постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.07.2021 ВП № 65975322, яка була ним отримана до 14.07.2021.

Таким чином, у даному випадку суд приходить до висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду через байдужість до своїх прав, що не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, а отже у задоволенні клопотання про поновлення строків звернення до суду слід відмовити.

Відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Вказане положення кореспондується також із пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на викладене, керуючись статтями 240, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву залишити без розгляду в частині позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 06.07.2021 про стягнення виконавчого збору у розмірі 5913303,47 гривень у виконавчому провадженні № 65975322.

2. Копію ухвали направити сторонам.

Згідно з частиною першою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Відповідно до частини третьої статті 240, частини другої статті 293, статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя О.П. Огурцов