Ухвала суду № 107513503, 23.11.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

23 листопада 2022 року м. Київ № 640/26242/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Качура І.А., суддів Келеберди В.І., Амельохіна В.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження заяву позивача про перегляд рішення суду за виключними обставинами в адміністративній справі

за позовом доОСОБА_1 Міністерства оборони Українипро визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський пр., 6, код ЄДРПОУ 00034022), в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо не призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності ІІ групи, яка настала внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови КМУ від 25.12.2013р. № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, як призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві»;

- скасувати рішення Міністерства оборони України від 25.11.2019р. у формі затвердження Міністром оборони 25.11.2019р. протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22.11.2019р. № 161 у частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок травми, пов`язаної з виконанням ним обов`язків військової служби;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з настанням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність ІІ групи (01.01.19).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2020, залишеним в силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2021, відмовлено повністю.

До суду від позивача надійшла заява про перегляд рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2020 за виключними обставинами на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 06.04.2022 № 1-р(ІІ)/2022 визнано неконституційною норму, яку застосував суд при вирішенні цієї справи, а саме пункт 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Ухвалою від 10.05.2022 відкрито провадження за виключними обставинами та призначено судовий розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи колегією у складі трьох суддів.

Відповідачем подано пояснення щодо поданої заяви, у якій просить відмовити у її задоволенні, зазначаючи, що рішення суду вже виконане, а тому не може переглядатись за виключними обставинами.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заяву про перегляд рішення за виключними обставинами, представник відповідача заперечив проти задоволення заяви. За результатами судового засідання суд ухвалив продовжити розгляд заяви про перегляд рішення за виключними обставинами у порядку письмового провадження.

Судом встановлено таке.

На час виникнення спірних правовідносин діяли положення пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", що передбачали, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Така норма застосована судом при ухваленні рішення від 20.10.2020 у цій справі.

У подальшому, Конституційним Судом України ухвалено рішення від 06.04.2022 № 1-р(ІІ)/2022с у справі № 3-192/2020(465/20), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

У рішенні КСУ зазначено, що пункт 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Згідно з положеннями статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, з огляду на відсутність у рішенні КСУ вказівки на інший порядок правозастосування, положення пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" були чинними на дату встановлення позивачу ІІ групи інвалідності під час повторного огляду.

За наведених обставин, вказане рішення Конституційного Суду України не може бути застосовано до спірних правовідносин, що виникли до його прийняття.

Отже, рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення.

Крім того, відповідно до положень частини першої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Пунктом 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 19.02.2021 по справі № 808/1628/18 сформував правовий висновок щодо практичного застосування положень зазначеної вище процесуальної норми.

Зокрема, у цьому судовому рішенні зазначено, що положення пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України містять імперативний припис. Встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами лише тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане.

Так, словосполучення "ще не виконане", яке вживається у пункті 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння, а також "розширеного тлумачення". Вказана процесуальна норма має імперативний характер, є чіткою та не може бути застосована інакше, ніж це передбачено процесуальним законодавством.

Верховний Суд також звертає увагу, що не може вважатись невиконаним, у розумінні положень пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду, що набрало законної сили та яким у задоволенні позову відмовлено, оскільки таке рішення не передбачає примусового виконання.

У цьому випадку позивач просить переглянути за виключними обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2020, яке набрало законної сили та яким відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Отже, із врахуванням наведеного вище правового висновку Верховного Суду, законні підстави для задоволення заяви позивача відсутні, адже рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2020 у справі № 640/26242/19 не передбачає механізму примусового виконання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2020 у справі № 640/26242/19.

Частиною першою статті 369 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 361-369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2020 у справі № 640/26242/19 за виключними обставинами відмовити.

2. Копію ухвали направити сторонам.

Відповідно до частин другої та третьої статті 369 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими або виключними обставинами може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції.

Згідно з частиною другою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.А. Качур

Судді В.І. Келеберда

В.В. Амельохін