Рішення № 107512408, 25.11.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/10271/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2022 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Потабенко В.А., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) до Управління праці та соціального захисту населення Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області (далі відповідач), у якому просить:

- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення, Дрогобицької районної державної адміністрації Львівській області щодо обмеження норм споживання пільг ОСОБА_1 , та членам його сім`ї права на 75-відсоткову знижку по оплаті житлової площі, комунальних послуг, а також палива з 24.12.2020;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Дрогобицької районної державної адміністрації Львівській області надавати ОСОБА_1 та членам його сім`ї згідно ст. 12 ЗаконуУкраїни «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» 75- відсоткову знижку на оплату житлової площі, комунальних послуг, а також палива без обмежень норм споживання, виконавши для цього всі необхідні дії в межах його повноважень, та здійснивши відшкодування витрат з дати обмеження норм споживання з 24.12.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що є учасником бойових дій та має право на отримання пільг, передбачених п.п. 4, 5, 6 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Дані пільгами в розмірі 75% від норм споживання, які встановлені постановою КМ України від 06.08.2014 №409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування», позивач отримував в обмеженому розмірі, оскільки даний розмір встановлювався вище згаданою постановою. 27.02.2020 року, № 3-р/2020 Конституційним Судом України по справі № 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст. ст. 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів, та бюджетів фонду загальнообов`язкового державного соціальною страхування. У квітні 2021 року позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Дрогобицької районної державної адміністрації Львівській області із письмовою заявою для надання йому пільги у розмірі 75% від загальної норми споживання, оскільки зміни, які були внесені КМ України, у норми і положення ст. ст. 12, 13, 14, 1 5 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визнані такими, що не відповідають Конституції України, тому не можуть використовуватися при наданні пільг. Однак, відповідно до відповіді Управління праці та соціального захисту населення, Дрогобицької районної державної адміністрації Львівській області від 05.05.2021 № 05-521 позивачу повідомлено, що він числиться в Єдиному державному автоматизованому реєстрі пільговиків, як учасник бойових дій, та пільги надаються згідно норми визначеної законодавством України, а саме постанови КМУ «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» від 06.08.2014 № 409 , яка є чинною та не скасованою на даний час. З 27.02.2020 застосовуються положення ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 № 367-XIV, а саме: 75-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю); - 75-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами). Отже, саме з 27.02.2020 (з дня втрати чинності п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачала, що норми і положення ст. ст. 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування), позивач має право на вирішення питання щодо належних йому пільг відповідно до закону. Тому у даному випадку не потребує доведенню нечинність постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування», де пільги надавалися у відповідності до постанови КМ України від 06.08.2014 № 409, та застосовувалися до норм і положення ст. ст. 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», так як дані зміни 27.02.2020 № 3-р/2020 Конституційним Судом України по справі № 247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Крім цього, постанова Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування», не встановлює та не визначає середні норми споживання житлово-комунальних послух, а визначає мінімальні норми споживання житлово-комунальних послух населення. У даній постанові не прописані середні розміри споживання, на які посилається відповідач, тому дії відповідача є протиправними.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 03.09.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії повернуто позивачеві.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2021 у справі №380/10271/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03.09.2021 про повернення позовної заяви у справі № 380/10271/21 скасовано в частині повернення позовної заяви щодо позовних вимог за період з 24.12.2020, а справу в цій частині направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою судді від 31.01.2022 прийнято позовну заяву та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач позову не визнав. 11.07.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №46341). Відповідач зазначає, що позивачем не враховано, що в п. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зазначено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги: 75-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю. Позивачу пільги надаються з врахуванням єдиних для всієї України соціальних норм житла та нормативів споживання житлово-комунальних послуг, визначених постановою Кабінету Міністрів від 06.08.2014 №409. Що стосується посилань позивача на рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі №1-247/2018 (3393/18), то відповідач зазначає, що даним рішенням суд визнав неконституційним положення Бюджетного кодексу України, а не норми ст. 12 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Окрім цього, у розглядуваному випадку Кабінет Міністрів України не змінював порядок застосування норми ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, а лише на підставі наданих повноважень та в межах своєї компетенції визначив середні норми споживання (нормативи споживання), в рамках яких надаються пільги ветеранам війни. Таким чином, твердження позивача про неконституційність змін, які були внесені у норми і положення ст. ст. 12,13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», де надавалось право Кабінету Міністрів України встановлювати розмір пільг, не заслуговують на увагу. Більше того, постанова №409 надалі є чинною, не скасованою та підлягає застосуванню до внесення відповідних змін у законодавства України. Отже, законодавством України не передбачено надання позивачу та членам його сім`ї безтермінового (довічного) права на 75-відсоткову знижку по оплаті житлової площі, комунальних послуг, а також палива без обмежень норм споживання, враховуючи норми законодавства України. Надання позивачу вказаних пільг без обмежень норм споживання спричинить порушення принципу соціальної справедливості, оскільки позивач всупереч законодавства надмірно зможе використовувати ресурси держави.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 03.02.2016 позивач є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій.

Листом Управління праці та соціального захисту населення Дрогобицької районної державної адміністрації від 05.05.2021 №05-521 повідомило позивача на його звернення щодо надання пільг без обмеження норм споживання з оплати житлово-комунальних послуг, що законодавством України не передбачено надання позивачу та членам його сім`ї безтермінового (довічного) права на 75-відсоткову знижку по оплаті житлової площі, комунальних послуг, а також палива без обмежень норм споживання, оскільки Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», як в редакції чинній на момент отримання статусу учасника бойових дій, так і в редакції чинній на момент отримання звернення із заявою до Управління праці та соціального захисту населення Дрогобицької районної державної адміністрації про надання пільг без обмеження норм споживання, передбачено надання таких пільг в межах середніх норм споживання.

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-ХІІ (далі - Закон №3551-ХІІ) вказаний закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров`я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я.

Перелік пільг, які надаються учасникам бойових дій визначені ст. 12 Закону №3551-XII.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій визначені Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-III (далі - Закон №2017-III).

Згідно зі ст. 1 Закону №2017-III державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

У той же час, державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, встановлені законами пільги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Соціальні норми і нормативи - показники необхідного споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг та забезпечення освітніми, медичними, житлово-комунальними, соціально-культурними послугами.

Система і класифікація соціальних нормативів встановлені ст. 4 Закону № 2017-III.

Так, за характером задоволення соціальних потреб соціальні нормативи поділяються на: нормативи споживання, нормативи забезпечення та нормативи доходу.

За визначенням, яке міститься у вказаній статті, нормативи споживання - розміри споживання в натуральному виразі за певний проміжок часу (за рік, за місяць, за день) продуктів харчування, непродовольчих товарів поточного споживання та деяких видів послуг.

Згідно зі ст. 5 Закону №2017-III державні соціальні стандарти і нормативи формуються, встановлюються та затверджуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за участю та погодженням з іншими сторонами соціального партнерства, якщо інше не передбачено Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст. 9 Закону №2017-III державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування встановлюються з метою визначення державних соціальних гарантій щодо надання житлово-комунальних послуг та розмірів витрат на найм житла, управління житлом і оплату комунальних послуг, які забезпечують реалізацію конституційного права громадянина на житло.

До державних соціальних нормативів належать: гранична норма витрат на управління житлом, оплату комунальних послуг, передбачених Законом України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від отримуваного доходу; соціальна норма житла та соціальні нормативи користування комунальними послугами, з оплати яких держава надає пільги та встановлює субсидії громадянам; показники якості управління багатоквартирним будинком і надання комунальних послуг.

Так, з метою забезпечення державних соціальних гарантій у сфері житлово-комунального обслуговування, приведення існуючих норм споживання житлово-комунальних послуг до їх фактичного обсягу споживання, дотримання принципу соціальної справедливості під час надання пільг і субсидій, відповідно до ст. ст. 5 і 9 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 06.08.2014 № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» (далі - Постанова №409).

Саме вказаною Постановою №409 встановлено соціальні нормативи, в межах яких надаються пільги та субсидії на оплату житлово-комунальних послуг.

У той же час, законодавцем правовідносини щодо нарахування пільг учасникам бойових дій були з 01.01.2015 також врегульовані п. 26 розділу VI Бюджетного кодексу України, яким було встановлено, що норми і положення ст. ст. 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати, зокрема, розміри пільг на оплату житлово-комунальних послуг.

Однак, рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення п. 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст. ст. 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У вказаному рішення Конституційний Суд України прийшов до висновку, що встановлення п. 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України іншого, ніж у ст. ст. 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Бюджетного кодексу України та Закону №3551-XII, що суперечить принципу верховенства права, встановленому ст. 8 Конституції України.

При цьому в п. 2.2 мотивувальної частини рішення від 27.02.2020 № 3-р/2020 Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

Поряд з цим, Конституційний Суд України у рішенні від 26.12.2011 року №20-рп/2011 одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері визначив додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність), Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов`язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державною, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства.

У рішенні Конституційного Суду України від 25.01.2012 №3-рп/2012 зазначено, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов`язується з його функціями, визначеними в п. п. 2, 3 ст. 116 Конституції України.

Суд зауважує, що постанова Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №409 прийнята у відповідності до ст. ст. 5 і 9 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», які у свою чергу визначають, що державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування встановлюються, серед іншого, з метою визначення державних соціальних гарантій щодо надання житлово-комунальних послуг та оплати комунальних послуг. При цьому, дана постанова є чинною, а тому є обов`язковою для застосування.

Окрім того, суд зазначає, що у даному випадку, відносини, пов`язані з наданням пільг учасникам бойових дій, врегульовані Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», положення якого є чинним та не визнані такими, що не відповідають Конституції України. При цьому, як у редакції, чинній на момент отримання статусу позивачем учасника бойових дій, так і в редакції чинній на момент звернення позивача із заявою до відповідача про перерахунок пільг, зазначеним Законом передбачено надання пільг по оплаті житлово-комунальних послуг як учаснику бойових дій виключно в межах середніх норм споживання (нормативів споживання), право на встановлення, формування та затвердження яких надано саме Кабінету Міністрів України у відповідності до вимог ст. 5 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Суд також зазначає, що позивач користується правами, зазначеними у п. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та числиться в Єдиному державному автоматизованому реєстрі пільговиків, як учасник бойових дій, пільги якому надаються згідно норми, визначеної законодавством України, а саме постанови Кабінету Міністрів України №409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» від 27.04.2018. Спростувань щодо даної обставини позивачем не подано.

Щодо згадки в прохальній частині позову про протиправність дій відповідача щодо обмеження норм споживання членам сім`ї позивача, а також вимог про надання знижки 75% на оплату житла, комунальних послуг та палива членам його сім`ї, то такі є необґрунтованими.

Так, в позовній заяві не наведено жодного аргументу з цього приводу - ані про склад сім`ї позивача, ані про підстави спонукання відповідача надавати цим неназваним членам його сім`ї знижку 75% на необмежені обсяги споживання житлово-комунальних послуг чи житлову площу. Тому суд відхиляє такі вимоги як очевидно безпідставні.

За наслідком розгляду справи суд дійшов висновку, що позивачу правомірно, у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надано пільги у розмірі 75-відсоткової знижки по оплаті житлово-комунальних послуг, як учаснику бойових дій, в межах середніх норм споживання (нормативів споживання) згідно постанови Кабінету Міністрів України № 409 від 06.08.2014.

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд не встановив факту обмеження розміру пільг позивачу чи зупинення їх надання.

За таких обставин підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження норм споживання пільг позивачу та членам його сім`ї безтермінового (довічного) права на 75-відсоткову знижку по оплаті житлової площі, комунальних послуг, а також палива з 24.12.2020 відсутні, а тому позовна вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

Таким чином, оскільки суд не встановив факту обмеження розміру пільг позивачу чи зупинення їх надання, позовна вимога про зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Дрогобицької районної державної адміністрації Львівській області надавати ОСОБА_1 та членам його сім`ї згідно ст. 12 ЗаконуУкраїни «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» 75- відсоткову знижку на оплату житлової площі, комунальних послуг, а також палива без обмежень норм споживання, виконавши для цього всі необхідні дії в межах його повноважень, та здійснивши відшкодування витрат з дати обмеження норм споживання з 24.12.2020 також не підлягає задоволенню, як похідна.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення ч. 2 ст. 2 КАС України відповідачем дотримано в повній мірі.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд доходить висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 19-20, 22, 25-26, 73-77, 139, 162, 243-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 25.11.2022.

Суддя Потабенко В.А.