Ухвала суду № 107508277, 25.11.2022, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 25.11.2022Справа № 554/13969/22 Провадження № 1-кп/554/1566/2022

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.11.2022 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4

та обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду у м. Полтаві кримінальне провадження № 12022221170003034 від 26.09.2022 року відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, неодруженого, освіта професійно-технічна, непрацюючого, раніше в силу ст. 89 КК України несудимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 357 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Октябрського районного суду м. Полтави перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 357 КК України.

Ухвалою суду вказане кримінальне провадження призначене до підготовчого судового засідання.

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що він 19.09.2022 року, у період дії в Україні воєнного стану, який введено 24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022, строк дії якого було продовжено Указом Президента України від 12.08.2022 року № 573/2022 з 05 год. 30 хв. 23.08.2022 року строком на 90 діб, приблизно о 19 год. 50 хв., знаходячись біля будинку, розташованого за адресою: м. Харків, просп. Тракторобудівників, 162, побачив раніше йому не знайомого ОСОБА_6 , у якого при собі знаходилася барсетка.

В цей час у ОСОБА_5 виник злочинний умисел на відкрите заволодіння вказаною барсеткою.

Так, ОСОБА_5 діючи з корисливих мотивів раптово виниклим наміром, спрямованим на відкрите викрадення чужого майна, яке належить ОСОБА_6 , діючи умисно, реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите заволодіння майном, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом ривку забрав у потерпілого ОСОБА_6 його барсетку, яка матеріальної цінності для нього не представляє, в якій знаходились ключі від його та сусідської квартири, які матеріальної цінності для нього не представляють, мобільний телефон Redmi 9-A 2 GB RAM 32 GB ROM IMEI-1: НОМЕР_1 , IMEI-2: НОМЕР_2 , вартістю згідно висновку експерта 4050 грн. 00 коп.

Після цього, ОСОБА_5 з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 4050 гривень 00 копійок.

Крім того, 19.09.2022, у період дії в Україні воєнного стану, який введено 24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022, строк дії якого було продовжено Указом Президента України від 12.08.2022 року № 573/2022 з 05 год. 30 хв. 23.08.2022 року строком на 90 діб, ОСОБА_5 , приблизно о 20 год. 00 хв., знаходячись біля будинку, розташованого за адресою: м. Харків, просп. Тракторобудівників, 105-А, побачив раніше йому не знайомого ОСОБА_7 , який ніс на спині рюкзак.

В цей час у ОСОБА_5 виник злочинний умисел на відкрите заволодіння згаданим рюкзаком та його вмістом.

Так, ОСОБА_5 діючи з корисливих мотивів раптово виниклим наміром, спрямованим на відкрите викрадення чужого майна, яке належить ОСОБА_7 , поєднаного із насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, повторно, діючи умисно наніс один удар в область потилиці потерпілого ОСОБА_7 , від чого потерпілий впав на землю.

В подальшому, ОСОБА_5 продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на відкрите заволодіння майном, поєднаного із насильством, яка не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що опір потерпілого до супротиву подавлений, з метою особистого незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, забрав у потерпілого ОСОБА_7 з кишені джинсів одягнених на ньому його мобільний телефон REDMI 9 4 GB RAM 64 GB ROM IMEI-1: НОМЕР_3 , IMEI-2: НОМЕР_4 , вартістю згідно висновку експерта 3319 грн. 00 коп., та рюкзак, який матеріальної цінності для потерпілого не представляє, в середині якого знаходились гаманець, який матеріальної цінності для потерпілого не представляє, пластикова карта «МоноБанку» на ім?я ОСОБА_7 , грошові кошти у загальній сумі 400 грн. 00 коп.

Після цього, ОСОБА_8 з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 3719 грн. 00 коп.

Крім того, 19.09.2022 року, ОСОБА_5 , приблизно о 20 год. 00 хв., знаходячись біля будинку, розташованого за адресою: м. Харків, просп. Тракторобудівників, 105-А, здійснивши відносно потерпілого ОСОБА_7 грабіж, заволодівши в тому числі картою «МоноБанку».

Далі ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що дана картка є офіційним документом відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 року, п. п. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31, ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2000 року, ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 року з метою їх подальшого використання у злочинних цілях, а саме, заволодіння грошовими коштами, з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зникли.

В подальшому у період часу з 20 год. 50 хв. 19.09.2022 року по 12 год. 26 хв. 21.09.2022 року ОСОБА_5 , скориставшись пластиковою карткою «МоноБанку», яка була без пінкоду, держателем якої є потерпілий ОСОБА_7 , здійснював зняття грошових коштів та покупки на загальну суму 7465 грн. 70 коп., чим спричинив потерпілому матеріальний збиток.

Крім того, 19.09.2022 року, ОСОБА_5 , у період дії в Україні воєнного стану, який введено 24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022, строк дії якого було продовжено Указом Президента України від 12.08.2022 року № 573/2022 з 05 год. 30 хв. 23.08.2022 року строком на 90 діб, приблизно о 20 год. 00 хв., знаходячись біля будинку, розташованого за адресою: м. Харків, просп. Тракторобудівників, 105-А, здійснив відносно потерпілого ОСОБА_7 грабіж, заволодівши в тому числі картою «МоноБанку».

В подальшому у ОСОБА_5 виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, вчиненого повторного, в період дії в Україні воєнного стану, шляхом вільного доступу, з корисних спонукань, з метою власного збагачення, в період часу з 20 год. 50 хв. 19.09.2022 року по 12 год. 26 хв. 21.09.2022 року викрав грошові кошти на суму 7465 грн. 70 коп., шляхом використання картки «МоноБанку», яка була без пінкоду, держателем якої є потерпілий ОСОБА_7 , а саме, розраховуючись за її допомогою за товари та знімаючи готівкові кошти на касах супермаркетів, тим самим спричинивши своїми злочинними діями потерпілому матеріальний збиток на суму 7465 грн. 70 коп.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 4 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 4 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров?я потерпілого, вчинене в умовах воєнного стану, вчинено повторно.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення - кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 357 КК України, тобто викрадення, офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів.

Дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 4 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене в умовах воєнного стану, вчинено повторно; ч. 1 ст. 357 КК України, тобто викрадення, офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів; ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

В підготовчомусудовому засіданніпрокурор вважавможливим призначитисудовий розглядна підставіобвинувального акту.

Заявив клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так як ризики, передбачені ст. 177 КПК України продовжують існувати, а саме: переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконний вплив на потерпілих, свідків, що обґрунтовується характером та обставинами вчинення злочину, наявністю потерпілих та свідків, яким відомі обставини вчинення злочину, показання яких відкриті обвинуваченому, з зазначенням їх місця проживання, контактних номерів телефонів та інше, що дає йому можливість впливати на їх свідчення. З огляду на насильницький спосіб та засіб вчинення обвинуваченим даного кримінального правопорушення, є можливість здійснення впливу на будь-кого з вказаних учасників.

Захисник ОСОБА_4 заперечувала щодо призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту.

Заявила клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, який склав обвинувальний акт, в обґрунтування якого зазначив, що останній складений з порушеннями, а саме: викладене в акті формулювання обвинувачення є неконкретним. Йому, як захиснику та обвинуваченому не зрозуміло пред`явлене обвинувачення, а саме місця, з яких він здійснив можливе викрадення грошових коштів у сумі 7465 грн. 70 коп. Вважала за доцільне відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу. Звернула увагу, що прокурором не доведені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а тому вважала за доцільне змінити запобіжний захід на більш м`який у виді домашнього арешту.

Обвинувачений підтримав позицію захисника. Вважав за необхідне повернути обвинувальний акт прокурору, оскільки пред`явлене обвинувачення є неконкретним та йому незрозуміле. Просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обравши запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Суд, ознайомившись з обвинувальним актом та доданими до нього матеріалами, вислухавши думку учасників судового провадження, вважає, що обвинувальний акт слід повернути прокурору з наступних підстав.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт, в тому числі, має містити такі відомості: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону та статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Згідно ст. 110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 цього Кодексу.

Проте, в порушення зазначених положень кримінального процесуального закону, обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 складений з порушенням вимог КПК України.

Дії ОСОБА_5 , окрім іншого, кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Разом з тим, з викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та формулювання обвинувачення, ОСОБА_5 вчинив таємне викрадення майна ОСОБА_7 в умовах воєнного стану, повторно, натомість при викладенні правової кваліфікації вказаного кримінального правопорушення, стороною обвинувачення не зазначена кваліфікуюча ознака повторність.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Крім того, статтею 91 КПК України встановлено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення та інші.

Аналіз змісту указаних вимог закону у сукупності свідчить про те, що формулювання в обвинувальному акті обвинувачення, яке за визначенням у п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, є твердженням про вчинення особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, з достатньою повнотою повинно містити конкретні обставини, що були встановлені органом досудового розслідування, та які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні згідно зі ст. 91 цього ж Кодексу, логічно узгоджуватися та відповідати наведеній правовій кваліфікації кримінального правопорушення, яке ставиться у вину особі, з тією метою, щоб вона мала змогу зрозуміти суть пред`явленого їй обвинувачення та, виходячи з його змісту, обирати власну правову позицію захисту.

Натомість, в обвинувальному акті не зазначене місце (конкретна адреса чи адреси) вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України викрадення грошових коштів у сумі 7465 грн. 70 коп., які є предметом вказаного кримінального правопорушення.

При цьому суд звертає увагу, що адреси кас супермаркетів, в яких ОСОБА_5 розраховувався за товари та знімав готівку, не є загальновідомими. Не зазначено в обвинувальному акті чи охоплювалися дії обвинуваченого єдиним умислом на заволодіння усією сумою 7465,70 грн., чи обвинувачений мав умисел на заволодіння окремими сумами частками.

Конкретне обвинувачення, фактичні обставини по справі та визначена правова кваліфікація злочину є важливішим елементом кримінального переслідування, оскільки не тільки впливає на право обвинуваченого захищатись від обвинувачення, але й на весь визначений КПК України порядок судового розгляду.

В порушення вищезазначених вимог закону в обвинувальному акті виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення не узгоджується із правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, що свідчить про неконкретність пред`явленого обвинувачення, порушує право обвинуваченого на захист і в подальшому позбавить суд можливості належним чином роз`яснити обвинуваченому суть обвинувачення на виконання вимог ст. 348 КПК України, та розглянути кримінальне провадження в його межах.

Згідно ч. 3 ст. 42 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують. Підозрюваний, обвинувачений має право на захист, яке полягає у надані йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватись правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, що передбачено ст. 20 КПК України.

Про те, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, вказано й у п. п. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Україною.

З даного приводу Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 25.07.2000 року у справі «Маттоціа проти Італії» зазначив, що «…обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту».

З огляду на вищенаведене та враховуючи специфіку судового розгляду, який відповідно ч. 1 ст. 337 КПК України проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, на основі засад змагальності сторін, у підготовчому судовому засіданні суд наділений повноваженнями перевірити повноту і правильність викладених в обвинувальному акті відомостей, які вимагаються ст. 291 КПК України, з правової точки зору, але не вдаючись до їх оцінки, а звідси дійти висновку про можливість чи неможливість здійснення судового розгляду на підставі такого обвинувального акта.

Вказані недоліки обвинувального акту не можуть бути усунені шляхом зміни обвинувачення в суді згідно ст. 338 КПК України, оскільки зазначені обставини не є новими фактичним обставинами кримінального правопорушення, враховуючи, що вони зазначені в обвинувальному акті.

Таким чином, дослідивши всі представлені до суду дані та надавши їм належну оцінку, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт не відповідає вимогам, встановленим нормами ст. 291 КПК України, а тому у відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків, а клопотання захисника ОСОБА_4 про повернення обвинувального акту прокурору, який склав обвинувальний акт, для усунення протягом розумного строку вказаних в ухвалі суду недоліків - задоволенню.

Окрім цього, як встановлено під час підготовчого судового засідання, ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 30.09.2022 року відносно ОСОБА_5 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 10 год. 30 хв. 26.11.2022 року.

Відповідно до вимог ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

До спливу строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

В обґрунтування поданого клопотання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_5 , прокурор посилається на те, що на теперішній час існують заявлені ризики, що визначені у ч. 1 ст. 177 КПК України: переховування від суду, незаконний вплив на потерпілих та свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинувачених, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначених осіб.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оскільки ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні кримінального проступку, за який передбачене покарання у виді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років; тяжких злочинів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років та у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, відповідно, суд вважає обґрунтованими доводи прокурора, що тяжкість інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень є вагомим доводом, що збільшують ризик переховування від суду.

При цьому суд враховує правову позицію ЄСПЛ у рішенні у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої «для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому лише тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.

Крім того, як зазначив прокурор, після відкриття матеріалів кримінального провадження стороні захисту, обвинувачений дізнався про обсяг зібраних доказів, у тому числі потерпілих та свідків, показання яких можуть підтверджувати його вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Оцінюючи можливість впливу на потерпілих та свідків, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є потерпілими та свідками, у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на потерпілих та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від потерпілих, свідків та дослідження їх судом.

Разом із цим, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням потерпілих та свідків, обвинувачений обізнаний як про їх персональні данні, так і про зміст наданих ними показань на стадії досудового розслідування.

Вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони обвинувачених на потерпілих та свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

Також суд звертає увагу, що як зазначили під час підготовчого судового засідання сторони кримінального провадження, ОСОБА_5 раніше притягався до кримінальної відповідальності.

Таким чином, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 , у разі визнання його винуватим, з огляду на вірогідність переховування від суду; незаконного впливу на потерпілих та свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення, свідчать про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Всі інші питання фактичні обставини кримінального провадження, питання винуватості чи не винуватості в скоєнні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів будуть вирішуватися на іншій стадії кримінального процесу судового провадження під час розгляду справи по суті. Встановлення того, вчинив чи не вчинив ОСОБА_5 кримінальні правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід.

Таким чином, суд вважає встановленим продовження існування ризиків, щодо обвинуваченого, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість обвинувачених переховуватися від суду; незаконний вплив на потерпілих та свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення.

Судом вивчалася можливість щодо не доцільності продовження строку тримання під вартою обвинувачених.

Відповідно до ст. ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.

Таким чином, враховуючи продовження існування зазначених ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 в разі визнання винуватими у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, враховуючи дані про особи обвинуваченого, суд приходить до висновку, що запобіжний заход у виді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню від суду. На теперішній час наявні підстави для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

В той же час, виходячи з цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, принципу правової визначеності, суд вважає необхідним з урахуванням часу надходження обвинувального акту до суду, продовжити строк застосованого запобіжних заходів відносно обвинувачених у виді тримання під вартою до 20.01.2023 року включно.

Крім того, згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього

Суд враховує, що ОСОБА_5 обвинувачується, окрім іншого, у вчиненні кримінального правопорушення, поєднаним з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, зазначено про вчинення вказаних дій з корисливих мотивів, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку, а тому, враховуючи відомості про особу обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, позицію сторони обвинувачення, суд приходить до висновку про існування випадку для визначення застави, з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у розмірі, передбаченому п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме у максимальному розмірі - 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 198480 грн. 00 коп. (2481 грн. 00 коп. х 80), та вважає її достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 91, 214, 217, 291, 314-317, 369 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Клопотання захисника ОСОБА_4 про повернення обвинувального акту прокурору задовольнити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022221170003034 від 26.09.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 357 КК України, повернути прокурору, який склав обвинувальний акт, для усунення протягом розумного строку вказаних в ухвалі суду недоліків.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 - задовольнити.

Міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без змін - у виді тримання (взяття) під вартою, продовживши строк цього запобіжного заходу до 20.01.2023року включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_5 суму застави у розмірі 198480 (сто дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) грн. 00 коп., які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Полтавській області (розрахунковий рахунок UA398201720355289002000015950 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЗКПО 26304855, отримувач ТУ ДСАУ в Полтавській області, справа № 554/13969/22, н/п 1-кп/554/1566/22), обвинувачений ОСОБА_5 , платник (прізвище, ініціали).

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_5 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 обов`язки: 1) прибувати до слідчого,прокурора чисуду за кожною вимогою; 2) не відлучатися з м. Харкова без дозволу слідчого, прокурора чи суду; 3) повідомляти слідчого,прокурора чисуд про зміну свого місця проживання в м. Харкові.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Роз`яснити заставодавцю, що обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується, окрім іншого, у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене законом покарання до 10 років позбавлення волі, та попередити його про обов`язки із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом до суду, а також про наслідки не виконання цих обов`язків.

Покласти на заставодавця наступні обов`язки: забезпечувати належну поведінку обвинуваченого; забезпечувати явку, належно повідомленого обвинуваченого до слідчого, прокурора чи суду; повідомлення слідчого,прокурора чисуд про причини неявки обвинуваченого.

Зобов`язати заставодавця забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків щодо повідомлення слідчого,прокурора чисуд про зміну свого місця проживання або перебування, обов`язку не відлучатися з м. Харкова без дозволу слідчого, прокурора чи суду.

Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самого обвинуваченого обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвала суду в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду, а обвинуваченим - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду. Ухвала суду в іншій частині може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Головуючий суддя ОСОБА_1