Ухвала суду № 107502778, 21.11.2022, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/9352/22

Провадження № 1-кс/202/5342/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2022 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Індустріального районного суду м.Дніпропетровська клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на заставу, подане в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесені 01.10.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021040000000569 у відношенні:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Апостолове Дніпропетровської області, з вищою освітою, обіймає посаду міського голови м. Апостолове Дніпропетровської області, одруженого, має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , групи інвалідностіне має,на облікаху лікарівнарколога тапсихіатра неперебуває,статусу учасникабойових дій, державнихнагород не має, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -

підозрюваного увчиненні кримінальних правопорушень,передбачених ч.3 ст.27 ч.4 ст. 28 ч.5 ст. 191, ч.3 ст.27 ч.4 ст. 28ч.3 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ч.3 ст.27 ч.4 ст. 28 ч.1 ст. 366 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська надійшло зазначене клопотання,в обґрунтування якого захисник посилається на те, що слідчим управлінням ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42021040000000569 від 01.10.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209, ч.4 ст. 28 ч.1 ст. 366 КК України.

01.10.2022 ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 частково задовільнено клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні 42021040000000569 від 01.10.2021 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

Застосовано до підозрюваної підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів по 28 листопада 2022 року.

Встановлено ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 400 (чотириста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1040000 (один мільйон сорок тисяч) грн. 00 коп.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_9 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, яким здійснюється досудове розслідування, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду, окрім випадків необхідної евакуації чи з моменту запобігання загрози життю чи здоров`ю;

- утримуватись від спілкування із свідками у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду закордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Вказані обов`язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_9 строком на 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.

Заставу за ОСОБА_9 було сплачено в повному обсязі.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20.10.2022 року у справі № 202/7016/22 було скасовано ухвалу Індустріального районного суду та постановлено нову ухвалу, якою клопотання прокурора було задоволено повністю та обрано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів по 28 листопада 2022 року без встановлення застави.

ОСОБА_10 наразі тримається в слідчому ізоляторі (далі СІЗО), з 20.10.2022 у зв`язку з чим під час провадження досудового розслідування на протязі місяця обмежений прав та свобод, що є порушенням принципу поваги до свободи особистості.

Згідно вимог статті 201 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Щодо підстав подання вказаного клопотання.

На момент постановлення запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_10 знаходився на стаціонарному лікування та потребував оперативного втручання.

Встановлення запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою призвело до припинення процесу лікування, та як наслідок значного погіршення стану здоров`я ОСОБА_4 , яке потребує термінового оперативного втручання та тривалого складного лікуванння в подальшому.

Згідно з чинним законодавством, охорона здоров`я - один з пріоритетних напрямів державної діяльності. Держава формує політику охорони здоров`я в Україні та забезпечує її реалізацію.

Відповідно до ст. 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування

На сьогоднішній ОСОБА_8 вкрай необхідним є оперативне втручання, доступу до якого ОСОБА_10 був позбавлений через поміщення його до слідчого ізолятора.

Окрім того наразі безпосередньо під час знаходження у слідчому ізоляторі відбулось дуже сильне загострення гіпертонічної хвороби ОСОБА_4 , кожен день у нього відбувається гіпертонічний криз, що підтверджується і відповідями Філії державної установи «Центр охорони здоров`я у Дніпропетровській кримінально-виконавчій службі України» наданими на адвокатський запит.

Зокрема згідно листа №2202/Дн-22 від 10.11.2022 року зазначено, що ОСОБА_10 на момент огляду 29.09.2022 року мав артеріальний тиск 160/100, потребував систематичного прийняття лікарських препаратів. 21.10.2022 йому було визначено лікарями Філії державної установи «Центр охорони здоров`я у Дніпропетровській кримінально-виконавчій службі України» постановлено діагноз «Гіпетронічна хвороба ІІ ст., 2 ст., ризик помірний, рекомендовано лікування».

Таким чином, після первинного огляду подальшому при такому діагнозі ОСОБА_10 був оглянутий лікарем аж через 10 днів, ніхто систематично не заміряв йому тиск при наявності передінсультного стану, не слідкував за його станом здоров`я, не поміщував його до лікарні слідчого ізолятора, не викликав сторонніх спеціалістів для огляду попри клопотання захисту, що свідчить про байдуже ставлення до здоров`я ОСОБА_4 в умовах слідчого ізолятору.

Також згідно відповіді зазначено, що 01.11.2022, 04.11.2022 року скарги з боку ОСОБА_4 на стан здоров`я були відсутні, що не відповідає дійсності (кожен день ОСОБА_10 мав артеріальний тиск, що перевищує позначки 160/100 такий тиск згідно протоколів лікування є свідченням передінсультного стану особи та є підставою для госпіталізації) , вказані обставини свідчить про байдуже ставлення лікарів, та свідчить про неможливість надання ОСОБА_8 належної медичної допомоги в умовах тримання у слідчому ізоляторі.

Окремо необхідно зазначити, що стороною захисту подавалось клопотання, про допуск до ув`язненого лікарів для повного медичного дослідження, однак вказане клопотання залишилось поза увагою та без відповіді.

Вказані обставини підтверджуються відповідними медичними документами долученими до матеріалів справи та є підставою для перегляду запобіжного заходу з метою встановлення запобіжного заходу, який би надав можливість ОСОБА_8 отримувати належну медичну допомогу.

Щодо відсутності ризиків вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України

До поміщення Підозрюваного під арешт жодних приводів та підстав для думки, що він може переховуватись від слідства чи суду не було. Доказів того, що з дня відкриття кримінального провадження - з 01.10.2021 року ОСОБА_10 намагався переховуватися від органів досудового розслідування, у органів досудового розслідування немає.

ОСОБА_10 має постійне місце проживання, під час досудового розслідування з`являвся на всі виклики слідчого, є раніше не судимою особою, має родину, має дружину, має трьох дітей. Окрім того, підозрюваний має стійкі соціальні зв`язки, є публічною особою, керував територіальною громадою, яка знаходиться у зоні воєнних дій Апостолівська громада, забезпечував наразі функціонування повністю оборони територіальної громади, що свідчить про відсутність зазначених ризиків, усі вказані факти підтверджуються долученими до матеріалів справи доказами та є за своєю суттю стримуючими факторами для підозрюваного виконувати усі вимоги слідства та суду та свідчать про те, що він виконуватиме вимоги чинного законодавства.

Фактично на сьогоднішній день слідство не може довести існування ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, оскільки прокурор обґрунтовував існування цього ризику лише фактом вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, його тяжкістю та припущеннями, що згідно існуючого законодавства України та норм міжнародного права є неприпустимим.

Жодних інших обставин, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, та доказів, які обґрунтовуються ці обставини, стороною обвинувачення не надано.

Зі свого боку зазначаємо, що доказів існування ризику не існує і не може існувати.

У практиці ЄСПЛ визначено, що існування обґрунтованої підозри щодо скоєння заявником тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою, але Суд неодноразово зазначав, що тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою (рішення у справі «Єчус проти Литви»).

У своїх рішеннях ЄСПЛ звертає увагу на те, що тяжкість злочину, скоєного обвинуваченим, та ризик його ухилення від слідства залишаються єдиними підставами для відмови суду в задоволенні клопотань про звільнення. Проте згідно з п.3 ст.5 конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи й судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою, які мають бути чітко сформульовані (рішення від 21.12.2000 у справі «Яблонський проти Польщі», від 23.09.98 у справі «I.A. проти Франції», від 4.10.2001 у справі «Іловецький проти Польщі»).

При цьому ЄСПЛ зазначає, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення у справі «Смирнова проти Росії»). В усіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення від 23.09.2008 у справі «Вренчев проти Сербії»).

Як неодноразово наголошував ЄСПЛ у своїх рішеннях, пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув`язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

В рішенні "В. проти Швейцарії" від 26.01.1993 р., небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших ревалентних факторів, які можуть або підтвердити наявність такого ризику, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою, якими є характер обвинуваченого, його моральні якості, його кошти, зв`язки з державою.

Фактично ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, немає.

Щодо ризику знищення підозрюваним доказів та впливу на свідків, визначеним п. 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України необхідно зазначити наступне.

Прокурор з метою встановлення обґрунтованості підозри посилається на низку доказів, що свідчить про повноту проведення слідства та відповідно відсутність ризику втрати доказів, які фактично вже зібрані на момент розгляду клопотання, а свідки відповідно допитані,

Так зокрема прокурор не зазначає які саме докази він планує віднайти або забезпечити збереження, якщо вже кілька разів проводились обшуки вилучені усі існуючі докази на підставі яких і було пред`явлено підозру обґрунтованість якої саме і має підтверджуватись доказами.

ОСОБА_10 взагалі позбавлений можливості знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як всі речові докази, які мають суттєве значення для справи були вилучені під час обшуків.

Обвинувачений не має потреби незаконно впливати на свідків, адже всіх кого було необхідно допитати під час досудового розслідування були допитані.

Окрім того, не існує жодного належного доказу того що ризики визначені п. 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України взагалі коли-небудь існували з боку ОСОБА_4 .

А тому посилання прокурора на ризик, передбачений п.2, 3 ч.1 ст.177 КПК України (можливості впливу підозрюваного на потерпілих, свідків), носить характер припущення, як і посилання на ризик перешкоджання підозрюваним досудовому розслідуванню іншим чином, обґрунтування якого з посиланням на конкретні факти у клопотанні відсутнє.

Як зазначено в п. 143 Рішення ЄСПЛ «Бойченко проти Молдови» одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказання підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню по справі, переховуватись від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатніми для ухвалення рішення про тримання заявника під вартою (аналогічні справи «Беччієв проти Молдови» та «Сарбан проти Молдови»).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Зокрема доказами на обґрунтування ризику можуть бути зокрема фактичні знищення, ховання або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; показання свідків, про намір підозрюваного вчинити дії особи, спрямовані на знищення, схов або спотворення важливих для слідства речей чи документів, спроба підозрюваної особи вчинити дії направлені на знищення доказів - підтверджені документально; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні - підтверджені документально; документи, підтверджуючі, що підозрюваний вчиняв подібні дії у минулому, показання свідків, дані про особу, підтверджуючі його протиправну поведінку; інформація про притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності, інформація про кримінальні зв`язки особи; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином - підтверджене документально; необхідні докази того, що особа вчиняє якісь конкретні дії, направлені на створення перешкод правосуддю; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується; документами, довідками про те, що особа вже притягалась до кримінальної відповідальності, була засуджена, має не зняту чи не погашену судимість, схильна до протиправної поведінки, притягалась до адміністративної відповідальності, інформація про те, що не будучи раніше судимою, особа вчинила декілька злочинів.

Однак слідством не було надано жодного реального доказу наявності ризику втрати документів чи впливу на свідків, усі посилання слідчого мають характер припущень та не підтверджуються жодним наявним у матеріалах слідчого чи судової справи доказом.

Щодо ризику вчинення інших кримінальних порушень передбачених п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України необхідно зазначити наступне.

У даному випадку посилання прокурора на якесь ефемерне «можливе» правопорушення з боку підозрюваного не обґрунтовано жодним реальним доказом, окрім особистої думки слідчого, зокрема у тому випадку якщо встановлено спробу рейдерського захоплення підприємства будь-якими особами має бути відкрито кримінальне провадження, мають бути наявні певні докази документи, докази аудіо та відео спостереження тощо.

Однак, в своєму клопотанні прокурор посилається виключно на особисту уяву з метою забезпечення тримання особи під вартою, що свідчить про відсутність реальних ризиків передбачених ст. 177 КПК, а всі спроби прокурора обрати запобіжний захід у вигляді тримання особи під вартою зумовлені в реальності лише суворістю ймовірного покарання.

А тому посилання слідчого на ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України (можливості впливу підозрюваного на потерпілих, свідків),носить характер припущення, як і посилання на ризик перешкоджання підозрюваним досудовому розслідуванню іншим чином, обґрунтування якого з посиланням на конкретні факти у клопотанні відсутнє.

Клопотання про застосування запобіжного заходу обов`язково повинно містити:

- посилання на один або кілька ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу;

- виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;

- обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Тобто, одних припущень прокурора щодо наявності певних ризиків недостатньо для винесення слідчим суддею, судом рішення про обрання запобіжного заходу, кожен конкретний ризик має бути доведений та обґрунтований доказами його існування, з наданням копій матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Окремо необхідно зазначити, що прокурор з метою встановлення обґрунтованості підозри посилається на низку доказів, що свідчить про повноту проведення слідства та відповідно відсутність ризику втрати доказів таких, оскільки згідно позиції слідства всі свідки, якими обґрунтовано підозру вже зібрано, підозра є обґрунтованою.

Так зокрема прокурор не зазначає які саме докази він планує віднайти або забезпечити збереження, якщо вже в сукупності кримінальне провадження розслідується вже рік, якщо іще якісь докази на цей момент не зібрано виникає питання у некомпетентності слідства як такого.

А тому посилання слідчого на вказані ризики носять характер припущення, як і посилання на ризик перешкоджання підозрюваним досудовому розслідуванню іншим чином, обґрунтування якого з посиланням на конкретні факти у клопотанні відсутнє.

Згідно ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

Згідно ст.. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили (також вказана позиція підтримується ч. 1 ст. 62 Конституції, ст. 11 Загальної декларації прав людини, ч. 2 ст. 6 ЄКПЛ). Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (ч. 1 ст. 62 Конституції, ст. 11 Загальної декларації прав людини, ч. 2 ст. 6 ЄКПЛ).

Презумпція невинуватості належить до числа спростовних правових (процесуальних) презумпцій. Обов`язок спростувати її у кримінальному провадженні покладається винятково на сторону обвинувачення. ЄСПЛ вирішив, що у кримінальних справах правило ч. 2 ст. 6 ЄКПЛ (презумпція невинуватості) вимагає, щоб обов`язок доказування покладався на сторону обвинувачення ("Capeau v. Belgium").

Одним із елементів, що складає зміст презумпції невинуватості, є те, що сумніви щодо винуватості особи повинні тлумачитися на її користь (ч. 3 ст. 62 Конституції).

Враховуючи вказані обставини виникає нагальна потреба зміни забіжного заходу осі а.п на інший, наприклад заставу, яка до речі на момент розгляду клопотання захисту вже сплачена.

Окремо необхідно зазначити, що згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини.

Щодо вказаних обставин необхідно зазначити наступне:

- є публічною особою, яку поважають серед співробітників громади;

- позитивно характеризується за місцем роботи;

- має низку грамот та подяк за сумлінну та якісну роботу на користь нашої держави;

- підозрюваний має постійне місце проживання, родину, позитивно характеризується у місці постійного проживання;

- є особою, що раніше не була судимою, не підозрювалась у скоєнні злочинів.

- має неповнолітню дитину.

- здійснює матеріальне забезпечення південного фронту.

Начальником районної військової адміністрації надано лист. Зокрема начальник військової адміністрації зазначив, що Апостолівський міський голова ОСОБА_10 зарекомендував себе як авторитетний та відповідальний керівник громади, яка знаходиться на прифронтовій території.

У період воєнного стану ОСОБА_11 забезпечує повноцінну роботу Апостолівської міської ради та депутатського корпусу, вчасно проводяться засідання сесій, приймаються рішення. Незважаючи на те, що громада знаходиться біля лінії розмежування та періодично страждає від ворожих обстрілів, у штатному режимі працює вся інфраструктура громади, апарат управління, у повному обсязі здійснюються бюджетні виплати, на високому рівні організована дистанційна форма навчання.

Криворізька районна військова адміністрація співпрацює з Апостолівським міським головою у різних напрямках, в тому числі щодо облаштування захисних споруд та забезпечення населення громади і ВПО гуманітарною допомогою.

Апостолівським міським головою ОСОБА_12 у співпраці з районною військовою адміністрацією в оперативному режимі здійснюється забезпечення військових частин, що дислокуються на території громади та ближніх районах, продовольством та необхідними матеріалами. ОСОБА_11 приймає активну участь у будівництві фортифікаційних споруд та оборонної лінії Криворізького району, а саме в частині залучення комунальних підприємств, техніки, підприємців та інших ресурсів громади.

Завдяки зусиллям ОСОБА_13 повністю забезпечена робота Апостолівської міської лікарні у напрямку допомоги пораненим, у стислі терміни та з обмеженим фінансовим ресурсом створені всі необхідні умови для проведення невідкладних оперативних втручань, у тому числі у підвальних приміщеннях в умовах можливих обстрілів. До роботи у лікарні залучені фахівці з інтернаціональних бригад.

Громада в особі міського голови ОСОБА_14 співпрацює із великою кількістю фондів та організацій, як міжнародних так і в межах країни.

Враховуючи досвід співпраці із головами громад Криворізького району, запевняємо, що Апостолівський міський голова ОСОБА_10 - це керівник громади, який здатен оперативно організовувати вирішення поставлених військовою адміністрацією задач в критичні строки та із мобілізацією всіх наявних ресурсів.

Військова адміністрація вважає неприпустимим відсторонення від виконання обов`язків Апостолівського міського голови ОСОБА_13 , особливо у період воєнного стану. Залишення прифронтової громади без досвідченого керівника, який чітко знає аспекти діяльності та проблематику громади, призведе до вкрай негативних наслідків та поставить під загрозу нормальне функціонування громади.

Таким чином, усунення від виконання обов`язків міського голови ОСОБА_4 шляхом поміщення під варту фактично жодним чином не сприятиме забезпечені виконання завдань кримінального провадження, проте громаді у воєнний час буде нанесений непоправна шкода.

Додатково необхідно зазначити, що після постановлення рішення Дніпровським апеляційним судом стороною захисту було встановлено нові докази, які позитивно характеризують особу підозрюваного, а саме:

- заява від Благочинного Апостолівського району Настоятеля Собору 12 Святих апостолів протоієрея Іоана Шевчука про зміну запобіжного заходу;

- документи щодо погіршення стану здоров`я матері ОСОБА_4 ОСОБА_15 ;

- грамоти та подяки видані ОСОБА_8 за вклад в розвиток підприємництва, підтримку громади та церкви на 19 аркушах, які раніше не розглядались судом та не були прийняті до уваги.

- документи щодо погіршення стану здоров`я дружини.

Вказані обставини також є підставою для перегляду запобіжного заходу та мають бути враховані судом, як такі що є виключними підставами для зміни запобіжного заходу.

Таким чином вказана інформація свідчить про наявність великої кількості позитивних рис Підозрюваного та обставин його життя, які свідчать про відсутність необхідності застосовувати до підозрюваного такий захід забезпечення кримінального провадження як тримання під вартою, окрім того зазначені обставини позитивно впливатимуть на дотримання Підозрюваним усіх вимог слідчого та суду та характеризують його як особистість не схильну до порушення правил та вимог що ставляться до нього суспільством та законом.

Таким чином під час розгляду клопотання вкрай необхідно врахувати вказані обставини.

Щодо необхідності застосування застави до ОСОБА_4 , також необхідно зазначити, що ч. 3 ст.183 КПК (2012 року) зобов`язує слідчого суддю під час застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначати розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з ч. 5 ст. 182 КК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таке право суду передбачено, ч.4 ст. 183 КПК України, згідно якої слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Закон передбачає призначення застави у розмірі, який перевищує встановлений законом розмір у виключних випадках. Проте вважаємо, що даний випадок не є виключним та застосовувати заставу у сумі 400 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не існувало підстав.

Аналізуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, що регулює застосування інституту застави, зокрема виключно повноваження суду у вирішенні цього питання при застосуванні даного запобіжного заходу як альтернативи триманню під вартою, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, його суспільну небезпеку, майновий та сімейний стан обвинуваченого, наявність утриманців, стан здоров`я, інші дані про його особу відсутність передбачених ст.177 КПК України, а також те, що утримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, сторона захисту вважає про достатність визначення підозрюваному як альтернативу, застави в розмірі, що в межах розміру визначеному чинним законодавством: у розмірі 80 прожиткових мінімумів доходів громадян 208 000 гривень.

Враховуючи ту обставину, що підозрюваним на момент розгляду вказаного клопотання вже сплачено запобіжний захід у розмірі 1 040 000 гривень, вважаємо за доцільним залишити вже сплачений запобіжний захід.

Також необхідно звернути увагу суду, що суд першої інстанції жодним чином за текстом ухвали не аргументував якими саме обставинами суд керувався під час визначення розміру застави.

Саме такий розмір застави та зазначені вище обов`язки у разі її внесення, на думку суду, не є непомірним з урахуванням всіх обставин справи, захищеного законного інтересу, тяжкості злочинів, що інкримінуються обвинуваченому, і забезпечить стимулюючий ефект цього запобіжного заходу, належну процесуальну поведінку обвинуваченого під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання обвинуваченим обов`язків (вказаний висновок відповідає правовій позиції Європейського суду з прав людини, викладеному у рішенні по справі «Мангурас проти Іспанії» від 08.01.2009).

Підсумовуючи наведене вище зазначаємо наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Згідно практики ЄСПЛ існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (див. рішення у справі «Смирнова проти Росії» (Smirnova v. Russia), заяви №№ 46133/99 і 48183/99, п. 63, ECHR 2003-IX (витяги).

У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (див. рішення від 23 вересня 2008 р. у справі «Вренчев проти Сербії» (Vrenсev v. Serbia), заява № 2361/05, п. 76).

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 26 червня 1991 р. у справі «Летельє проти Франції» «попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку».

Відповідно до рішення ЄСПЛ по справі "Ноймайстер проти Австрії" позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.

Стан здоров`я підозрюваного (обвинуваченого) може вказувати на меншу вірогідність того, що він може ухилятися від слідства і суду, перешкоджати встановленню істини у справі. При обранні запобіжного заходу у виді взяття під варту необхідно переконатися, що його застосування не призведе до погіршення стану здоров`я особи. Коли підозрюваний, обвинувачений тяжко хворий і в умовах слідчого ізолятора не має можливості здійснювати необхідне лікування, до нього не варто застосовувати такий запобіжний захід.

Як зазначено в Постанові N 14 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 р. «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» врахування стану здоров`я обвинуваченого у разі необхідності стаціонарного лікування у зв`язку з тяжкими хронічними захворюваннями.

Так, однією із підстав порушення п. 1 ст. 5 Конвенції у справі «Барило проти України» (рішення ЄСПЛ від 16.05.2013) стало те, що у заявниці було наявне тяжке захворювання (третя група інвалідності), у зв`язку з чим вона потребувала спеціального лікування, дієти і постійного медичного нагляду.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Калашник проти Росії» тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має биту «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі. Якщо законом встановлено презумпцію щодо обставин, які стосуються підстав тримання під вартою, має бути, крім того, переконливо доведена наявність конкретних обставин, які переважують правило поваги до особистої свободи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Свершов проти України» тяжкість злочину, в якому обґрунтовано підозрюється особа, має суттєве значення, однак не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою.

В даній справі прокурор і слідчий вважають, що ризики ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою інших запобіжних заходів, а саме встановленням застави.

Щодо строків подання клопотання зазначаємо, що за період часу з моменту обрання первинного запобіжного заходу до моменту подання клопотання підозрюваний знаходиться під вартою більше місяця, що дає право для перегляду запобіжного заходу, як і виняткові обставини викладені у клопотанні.

На підставі викладеного захисник звернувся суду з відповідним клопотанням.

Підозрюваний ОСОБА_10 в судовому засіданні підтримав клопотання та зазначив, що за період тримання під вартою його стан здоров`я різко погіршився що підтверджується наданою суду медичною документацію. Зазначив, що він займається суспільно-корисною діяльністю, має гарну репутацію та допомагає Збройним силам України, одружений та має на утриманні неповнолітню доньку, що також доведено наданими суду копіями відповідних подяк, грамот та свідоцтва. Крім того зазначив, що його відсторонено від посади, тому більшість ризиків. Викладених у клопотанні прокурора відсутні.

У судовому засіданні захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтримали клопотання та доводи викладені в ньому та зазначили, що повідомлення про підозру є необґрунтованою, ризики, визначені ст.177 КПК України відсутні. За час тривалого утримання ОСОБА_4 під вартою погіршився стан його здоров`я, він потребує оперативного втручання, що об`єктивно унеможливлює його перебування під вартою та подальше утриманні в умовах слідчого ізолятору. Просили задовольнити клопотання з підстав, викладених у ньому та письмових поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Прокурор у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання та зазначив, що підозра пред`явлена ОСОБА_8 обґрунтована і підтверджується належними доказами. З метою запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, 01.10.2022 ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави у розмірі 400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1040000 гривень. Ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду від скасовано ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 01.10.2022 та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки ОСОБА_10 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ст.255 КК України. Вказані ризики не зменшились та продовжують існувати.

Заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали досудового розслідування та копії матеріалів, якими слідчий та прокурор обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя вважає його таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст.177КПКУкраїни є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст.194КПКУкраїни під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У силу ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя зобов`язаний, крім передбачених ст.177 КПК України ризиків, оцінити у сукупності інші обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання підозрюваного винуватим у інкримінованому правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків та низку інших факторів, які мають суттєве значення для застосування певного запобіжного заходу.

Вищевикладене, а також тлумачення норм ст.ст. 177, 194 КПК у їх системному зв`язку з положеннями Глави 4 КПК приводить слідчого суддю до висновку, що під час вирішення питання щодо зміни запобіжного заходу оцінка зібраних доказів має спрямовуватися не на досягнення твердого переконання у винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення, а має на меті встановити, чи є підозра обґрунтованою.

В судовому засіданні встановлено, що подане захисником клопотання відповідає вимогам ст.ст. 201 КПК України.

Відповідно до ч.4 ст.200 КПК України слідчий суддя, суд зобов`язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Так, відповідно до п. 1 ч.1 ст. 178 КПК України слідчий суддя перевіряє вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.

29.09.2022, відповідно до вимог ст. ст. 276-278 КПК України, ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.4 ст. 28 ч.5 ст. 191, ч.3 ст.27 ч.4 ст. 28ч.3 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ч.3 ст.27 ч.4 ст. 28 ч.1 ст. 366 КК України.

29.09.2022 ОСОБА_9 затримано в порядку вимог ст. 208 КПК України.

Наявність обґрунтованоїпідозри ОСОБА_4 вчиненні інкримінованих йомукримінального правопорушенняповністю підтверджується наданими слідчому судді доказами у кримінальному провадженнідоказами,а саме, протоколом аудіо-, відео контролю особи у приміщенні службового кабінету ОСОБА_4 від 20.01.2022, протоколом огляду від 14.10.2022.

Слідчий суддя вважає, що за обставин, викладених у клопотанні про зміну запобіжного заходу, та у письмових запереченнях прокурора прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри щодо причетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення та існування фактів, які в контексті практики Європейського суду з прав людини можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити даний злочин.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що в судовому засіданні прокурором надано достатньо доказів щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_16 кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.4 ст. 28 ч.5 ст. 191, ч.3 ст.27 ч.4 ст. 28ч.3 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ч.3 ст.27 ч.4 ст. 28 ч.1 ст. 366 КК України, а саме: створення злочинної організації та керівництва такою організацією; організації заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого повторно, вчиненого в особливо великих розмірах, вчиненого злочинною організацією; організації здійснення фінансових операцій з майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, зміна форми (перетворення) такого майна, вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна, вчинені особою, яка знала або повинна була знати, що таке майно одержано злочинним шляхом, вчиненого повторно, вчиненого злочинною організацією; організації внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчиненого злочинною організацією.

Посилання захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо необґрунтованості підозри, викладені у клопотання та письмових поясненнях, а також надані у судовому засіданні слідчий суддя не може прийняти до уваги, оскільки на даній стадії кримінального провадження судом лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання чи зміни відповідного запобіжного заходу, а тому докази, які є достатніми для висновку про наявність обґрунтованої підозри, не обов`язково мають бути настільки ж переконливими та повними, як докази на стадії висунення особі обвинувачення у вчиненні злочину або на стадії судового розгляду такого обвинувачення.

При аналізіпитання наявностізазначених прокуроромризиків,слідчий суддявраховує,що ухвалоюслідчого суддіІндустріального районногосуду Дніпропетровськоїобласті від01.10.2022 слідчим суддею встановлено існування ризиків, передбачених п. п. 1,2,3,4,5 ч.1 ст.177КПК України та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави у розмірі 400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1 040 000 гривень.

Ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду від 20.10.2022 скасовано ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 01.10.2022 та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки ОСОБА_10 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ст.255 КК України.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 178 КПК України слідчий суддя пересвідчився у тяжкості покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винним у вчиненні кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється, зокрема через те, що санкції:

- ч. 5 ст. 191 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна;

- ч.3 ст. 209 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна;

- ч.1 ст. 255 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна;

- ч.1 ст.366 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення штрафу від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.178 КПК України слідчий суддя зауважує, що підозрюваний має середній вік та стан його здоров`я за період утримання підозрюваного під вартою значно погіршився, що підтверджено встановленими у судовому засіданні документами.

Відповідно до вимог п. 4 ч.1 ст.178 КПК України слідчий суддя встановив, що підозрюваний має міцні соціальні зв`язки, а саме одружений, має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має постійне місце реєстрації та проживання.

Встановлюючи обставини, передбачені п.5 ч.1 ст.178 КПК України слідчий суддя визначив, що підозрюваний має постійне місце роботи та займає посаду Апостолівського міського голови.

Щодо репутації підозрюваного, відповідно до вимог п. 6 ч.1 ст.178 КПК України встановлено, що ОСОБА_10 має вищу освіту, має задовільну характеристику з місця роботи та подяки за вагомий внесок у розвиток територіальної громади.

Щодо майнового стану підозрюваного, в дотримання вимог п. 7 ч.1 ст.178 КПК України, слідчий суддя відзначає, що ані стороною обвинувачення надано витяги з Державного реєстру прав на нерухоме майно, відповідно до якого встановлено, що у власності ОСОБА_4 перебуває житловий будинок. Інших відомостей про майновий стан підозрюваного не надано.

На виконання вимог п. 8, 9, 10 ч.1 ст.178 КПК України в ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_10 раніше не судимий, даних про застосування до підозрюваного інших запобіжних заходів не надано, як і відомостей про наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог, визначених п. 11 ч. 1 ст.178 КПК України встановлено, що розмір майнової шкоди, завданої громадам Криворізького району Дніпропетровської області у даному кримінальному провадженні становить 2 412 028 (два мільйони чотириста дванадцять тисяч двадцять вісім) гривень 19 копійок.

Ризику продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризику летальності, що його створює підозрюваний, відповідно до п.12 ч.1 ст. 178 КПК України, у судовому засіданні не встановлено.

При вирішенні питання щодо заявленого клопотання, слідчий суддя приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, а саме справу «Харченко проти України», за якою встановлено порушення вимог п.3 ст. 5 Конвенції щодо надмірного тривалого тримання особи під вартою, а також те, що національні суди не розглядали жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів.

По справі «Мамедова проти Росії», ЄСПЛ зазначив, що посилання на тяжкість обвинувачення як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що особа буде переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою, які мають бути чітко сформульовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року у справі «Яблонський проти Польщі», від 23 вересня 1998 року у справі «І.А. проти Франції», від 04 жовтня 2001 року у справі «Іловецький проти Польщі»).

При цьому ЄСПЛ зазначає, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення ЄСПЛ у справі «Смирнова проти Росії» ). У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства ( суду ) можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів ( рішення ЄСПЛ від 23 вересня 2008 року у справі «Вренчев проти Сербії»).

В рішенні «Тодоров проти України» ЄСПЛ зазначив, що для продовження тримання особи під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.

Слідчий суддя приймає до уваги, що підозрюваний тривалий час перебуває під вартою, а саме з 29.09.2022.

Також слідчий суддя звертає увагу, що інші особи, які мають статус підозрюваних у вказаному кримінальному провадженні, зокрема ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 на даний час обрано запобіжний захід у вигляді застави, який останні не порушують.

Не можливо залишити поза увагою той факт, що ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 04.10.2022 ОСОБА_9 відсторонено від посади Апостолівського міського голови, тому він позбавлений можливості знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

Крім того на даний час не надано жодних належних та допустимих доказів, що у випадку зміни запобіжного заходу підозрюваний дійсно буде переховуватися від органу досудового розслідування чи суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

За час утримання підозрюваного під вартою, значно погіршився стан здоров`я підозрюваного.

Згідно листа №2202/Дн-22 від 10.11.2022 року зазначено, що ОСОБА_10 на момент огляду 29.09.2022 року мав артеріальний тиск 160/100, потребував систематичного прийняття лікарських препаратів. 21.10.2022 йому було визначено лікарями Філії державної установи «Центр охорони здоров`я у Дніпропетровській кримінально-виконавчій службі України» постановлено діагноз «Гіпетронічна хвороба ІІ ст., 2 ст., ризик помірний, рекомендовано лікування».

Відповідно до довідки № 3366 від 19.10.2022 ОСОБА_10 перебував на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні КП «Криворізька міська клінічна лікарня№2» КМР з 10.10.2022 та продовжує лікування стаціонарно, має рекомендацію до оперативного втручання та за умови оперативного втручання не може перебувати під вартою.

Слідчий суддя зауважує що відповідно до ст.27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

Відповідно до ст. 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.

Так, однією із підстав порушення п. 1 ст. 5 Конвенції у справі «Барило проти України» (рішення ЄСПЛ від 16.05.2013) стало те, що у заявниці було наявне тяжке захворювання (третя група інвалідності), у зв`язку з чим вона потребувала спеціального лікування, дієти і постійного медичного нагляду.

Водночас, відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно із ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Таким чином, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, слідчий суддя вважає, що захисником доведено необхідність зміни запобіжного заходу, а прокурором не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатен забезпечити належної поведінки підозрюваного, у зв`язку із чим клопотання підлягає частковому задоволенню.

Разом із тим, слідчий суддя враховує, що питання про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави вже вирішувалось слідчим суддею, та, відповідно до ухвали Дніпровського апеляційного суду від 20.10.2022 вказаний запобіжний захід визнано таким, що не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти наявним ризикам, визначеним ст. 177 КПК України.

Крім того,запобіжний західу виглядідомашнього арешту,у розуміннівимог ч.1ст.176КПК Україниє більшм`яким запобіжнийзаходом ніжтримання підвартою, однак більш суворим ніж запобіжний захід у вигляді застави, а тому, приходячи до висновку про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на час розгляду клопотання є невиправдано суворим, слідчий суддя вважає, що існують всі передбачені законом підстави, які встановлені у судовому засіданні задля зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 на запобіжний захід більш м`який, ніж тримання під варто, однак більш суворий ніж застава, а саме домашній арешт.

З огляду на викладене, також з урахуванням даних в їх сукупності про особу ОСОБА_4 , наявності постійного місця проживання, міцність його соціальних зв`язків, стан здоров`я та репутацію підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне змінити підозрюваному ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає у забороні підозрюваному залишати житло у період часу з 19 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. за місцем його мешкання за адресою: АДРЕСА_1 в межах строку досудового розслідування строком на дев`ять днів тобто до 29 листопада 2022 року з покладенням передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язків.

Згідно ч.5 ст.202 КПК України у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про відмову у продовженні строку тримання під вартою, про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на інший запобіжний захід, про звільнення особи з-під варти у випадку, передбаченому частиною третьою статті 206 цього Кодексу, або у випадку закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою підозрюваний, обвинувачений повинен бути негайно звільнений, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Керуючись ст.ст.110, 131, 132,176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 369-372 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Змінити підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні підозрюваному залишати житло у період часу з 19 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 в межах строку досудового розслідування строком на дев`ять днів тобто до 29 листопада 2022 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України зобов`язати підозрюваного ОСОБА_9 :

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, який здійснюватиме досудове розслідування, прокурора, та/або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

- не залишати у період часу з 19 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. житло за адресою: АДРЕСА_1 , окрім випадків необхідної евакуації чи з метою запобігання загрози життю чи здоров`ю або у випадку перебування на амбулаторному чи стаціонарному лікуванні у медичних закладах та пов`язаних із вказаним лікуванням пересувань.

- утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

Негайно в залі суду звільнити ОСОБА_9 з-під варти та зобов`язати невідкладно прибути до місця свого проживання: АДРЕСА_1 .

Ухвала слідчого судді діє в межах строку досудового розслідування протягом дев`яти днів тобто до 29 листопада 2022 року та підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали направити до ВП №8 КРУП ГУНП у Дніпропетровській області за зареєстрованим місцем проживання підозрюваного, для забезпечення контролю за поведінкою підозрюваного ОСОБА_4 під час дії відносно нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1