Рішення № 107499717, 25.11.2022, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1882/22

Справа №754/17425/21

РІШЕННЯ

Іменем України

(повне рішення суду виготовлено 25 листопада 2022 року)

22 листопада 2022 року м. Київ, Деснянський районний суд міста Києва, суддя: Грегуль О.В., секретар судового засідання: Гончаренко М.М., справа № 754/17425/21

ОСОБА_1 - позивач

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» - відповідач 1

Комунальний концерн «Центр комунального сервісу» - відповідач 2

Акціонерне товариство «К.Енерго» - третя особа

Вимоги позивача: захист прав споживача та здійснення перерахунку (коригування) заборгованості за послуги щодо гарячого водопостачання (ГВП) у розмірі 12427,32 грн. за період з 01.08.2017 по 01.05.2018

ОСОБА_2 - представник позивача,

Король О.М. - представник відповідача 1

Коваленко С.С. - представник відповідача 2

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому посилаючись на порушення своїх прав, як споживача просить зобов`язати відповідачів здійснити перерахунок (коригування) заборгованості послуги щодо гарячого водопостачання (ГВП) за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 12427, 32 грн. за період з 01.08.2017 по 01.05.2018 з яких 9870,90 грн. - заборгованість за послуги постачання гарячої води; 838,87 грн. - три проценти річних, 1717,55 грн. - втрата від інфляції.

Позивач і представник позивача в судове засідання не з`явились і доказів про поважність причин своєї неявки суду не надали, хоча про час і місце розгляду справи представник позивача повідомлений під розписку.

Третя особа в судове засідання не з`явилась і доказів про поважність причин своєї неявки суду не надала, хоча про час і місце розгляду справи неодноразово повідомлялась належним чином поштою, а також інформація про рух справи розміщується на сайті суду і є загальнодоступною.

представники обох відповідачів позовні вимоги не визнали та не заперечували проти розгляду справи по суті за відсутності сторони позивача та третьої особи.

Також від обох відповідачів до суду надійшли відзиви з проханням про відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII, 1. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. 2. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Заяв/клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

З урахуванням викладеного і ст. ст. 128-131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності сторони позивача і третьої особи.

Вислухавши представників відповідачів, дослідивши матеріали справи суд у судовому засіданні встановив наступне.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, позивач є власником кв. АДРЕСА_2 і зареєстрований у ній з 10.03.1998, що підтверджується копією паспорта позивача.

Позивач є споживачем житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно ст. 5 та ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII, 1. До житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. 1. Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно ст. 13 ЦПК України, 1. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. 2. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. 3. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. 4. Суд залучає відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Згідно ч. 1, ч. 4 - ч. 7 ст. 81 ЦПК України, 1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 4. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. 5. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. 6. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 7. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Прецидентна практика ЄСПЛ виходить з того, що реалізовуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16.12.1992 у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції).

При вирішенні спору в межах заявлених позивачем і викладених у прохальній частині позову суд дійшов наступного висновку.

Виклад змісту позовних вимог і їх обґрунтування та зазначення доказів у обґрунтування позовних вимог, це не лише право, а й обов`язок позивача.

У позові позивач зщазначає, що кв. АДРЕСА_2 ніхто не проживає, а тому, послугами з гарячого водопостачання ніхто не користувався.

При цьому, будь-яких конкретних правових доказів, окрім посилання на це сторони позивача, що в кв. АДРЕСА_2 ніхто не проживає, а тому, послугами з гарячого водопостачання ніхто не користувався, стороною позивача суду не надано і судом не здобуто.

Про наявність та показники лічильників саме в спірний період, зокрема з 01.08.2017 по 01.05.2018 у позові й доданих до нього документах не йдеться.

За таких обставин, позов задоволенню не підлягає за недоведеністю позовних вимог.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VІ, 1. Судовий збір справляється: у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом.

При подачі позову позивач був звільнений від сплати судового збору.

Згідно з ч. 1, ч. 2 і ч. 6 ст. 141 ЦПК України, 1. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 2. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 6. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса листування: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (місцезнаходження: м. Київ, пл. І.Франка, 5, ЄДРПОУ: 40538421) і комунального концерну «Центр комунального сервісу» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Львівська, 57 А, ЄДРПОУ: 39946227).

Понесені позивачем судові витрати покласти на позивача.

Судові витрати відповідачів компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: