Рішення № 107498684, 21.11.2022, Лохвицький районний суд Полтавської області

Справа № 538/1111/22

Провадження № 2/538/356/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2022 року м. Лохвиця

Лохвицький районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Цімботи Л.Г., з участю секретаря судового засідання Дробот О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лохвиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області, Служба у справах дітей виконавчого комітету Заводської міської ради про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 і просить позбавити її батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що з 2014 року між ним та ОСОБА_2 виникли шлюбні відносини, але вони офіційний шлюб не укладали. Від спільного життя у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя з відповідачем не склалося, вона епізодично покидала дитину, могла не перебувати вдома тиждень або два, потім поверталася, після чого знову кудись зникала. 14.03.2022 року відповідач зібрала свої речі та повідомила йому, що виїздить за кордон, а сина залишає йому. На даний час вона знаходиться за межами України. Відповідач ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами сина, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти, створились умови, які шкодять інтересам дитини. Відповідач, покладених законом на батьків обов`язків, не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні сина. Всі питання щодо виховання вирішуються ним самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Дитина знаходиться на повному його утриманні. У зв`язку з цим, він звернувся до органу опіки та піклування м. Першотравенськ з проханням надати висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, на що йому було надано висновок від 29.07.2022р., згідно якого орган опіки та піклування м. Першотравенськ вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 . Вважає, що зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини матір`ю, свідомого нехтування нею своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків.

Ухвалою судді від 21.09.2022р. вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадженння та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 18.10.2022 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду, зобов`язано службу у справах дітей виконавчого комітету Заводської міської ради надати до суду письмовий висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 .

В судове засідання позивач не з`явився, в заяві до суду від 27.08.2022р просив справу слухати без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, в силу положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається такою, що належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи.

Третя особа ССД виконавчого комітету Заводської міської ради в судове засідання явку представника не забезпечила, в клопотанні до суду просила справу розглянути за його відсутності та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням поданих позивачем доказів.

Третя особа ССД виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області явку представника в судове засідання не забезпечила, в клопотанні до суду просила справу розглянути за її відсутності та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства, враховуючи інтереси малолітньої дитини, беручи до уваги висновок органу опіки та піклування.

За таких обставин, суд розглядає справу за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження в м. Дніпро, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , батьком якого записаний ОСОБА_1 , матір`ю ОСОБА_4 (а.с. 34).

У Висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Першотравенської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 щодо малолітньої дитини ОСОБА_3 від 29.07.2022р зазначено, що орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9).

З довідки № 1648/1 від 22.03.2022 року виконавчого комітету Першотравенської міської ради вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.27).

У акті № 95 від 22.03.2022 року комісії у складі ПП "Комунальщик-1" зазначено, що ОСОБА_1 та син ОСОБА_3 прописані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 28).

Відповідно до характеристики виконавчого комітету Першотравенської міської ради КДНЗ "Калинка" від 23.03.2022 року № 30, вбачається, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відвідує КДНЗ "Калинка" з вересня 2020р. Дитина виховується у повній сім`ї: мати ОСОБА_4 не працює, батько ОСОБА_1 працює гірником підземним шахтоуправління «Першотравенське». До дитячого садочка хлопчика приводили та забирали і мама, і тато. В зв`язку з воєнним станом в Україні, мати дитини виїхала за кордон з старшим сином. ОСОБА_5 проживає з батьком за адресою АДРЕСА_2 (а.с.29).

Згідно акту обстеження умов проживання від 07.04.2022 року ОСОБА_1 , проведено обстеження умов проживання по АДРЕСА_1 , дитина має окрему кімнату, ліжко, постільну білизну, одяг за сезоном, іграшки, шафу для одягу. За цією адресою проживають і мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 . Для проживання, виховання та розвитку дитини створені належні умови (а.с. 31).

З довідки про доходи ВП "Шахтоуправління Першотравенське" ОСОБА_1 від 07.04.2022р. вбачається, що його загальна сума доходу за період з 01.04.2021 року по 31.03.2022 року становить 156 929 грн. 42 коп. (а.с.32).

З довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку/осіб) Заводської міської ради від 14.07.2016 року, вбачається, що за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстровані: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 (а.с.35).

Згідно листа служби у справах дітей виконавчого комітету Заводської міської ради № 01-12/76 від 14.11.2022 року встановлено, що за адресою АДРЕСА_3 проживає ОСОБА_7 , мати ОСОБА_4 , яка повідомила, що її дочка разом зі своєю старшою дитиною знаходяться за межами України і не дозволила оглянути приміщення. Враховуючи відсутність ОСОБА_4 за її адресою проживання та неможливість дослідження достатніх фактів щодо участі матері у вихованні дитини, служба у справах дітей виконавчого комітету Заводської міської ради не може надати на виконання вимог ухвали суду письмовий висновок про доцільність (недоцільність) позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Надаючи правову оцінку позовним вимогам стосовно позбавлення батьківських прав, суд зазначає наступне.

Статтею 150 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

При цьому у частині четвертій статті 164 СК України визначено, що під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Пленум Верховного Суду України в Постанові №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та про поновлення батьківських прав», наголошує, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом.

Як роз`яснено у пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо. Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав (тобто позбавлення прав на виховання, захист інтересів, на відібрання дитини від інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття, і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Відповідно до частини п`ятої статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодиться з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

Як вбачається з самого висновку наразі відповідач перебуває у Польщі, куди поїхала разом зі своїм старшим сином, ці обставини відомі зі слів ОСОБА_1 , так само зі слів ОСОБА_1 відомо, що мати з дитиною не спілкується, матеріально не утримує, не цікавиться успіхами, та станом здоров`я сина. За період їх спільного проживання ОСОБА_4 не працювала, знаходилася на його утриманні, не завжди належним чином виконувала свої батьківські обов`язки, через що у них відбувалися сварки. В телефонній розмові ОСОБА_4 повідомила, що вона не повернеться проживати до свого співмешканця, так як він її ображає. Приїхати із Польщі наразі у неї не має можливості. Також повідомила, що у неї відсутнє житло та кошти на його придбання, або оренду квартири.

Тобто обставини, що мають істотне значення для вирішення питання про доцільність позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав щодо сина, встановлювались комісією виключно на підставі пояснень позивача та телефонної розмови, ніби-то, з відповідачем, що ставить під сумнів об`єктивність позиції органу опіки та піклування, викладеної у такому висновку.

Висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав стосовно малолітнього сина має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (частини 5, 6 ст. 19 СК України), від його висновку суд має право мотивовано відступити, такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом. Вказане узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 6 травня 2020 року у справі № 753/2025/19.

Враховуючи вищенаведене, висновокоргану опіки та піклування виконавчого комітету Першотравенської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 щодо малолітньої дитини ОСОБА_3 , не може бути покладено в основу рішення, а повинен оцінюватися в комплексі з іншими доказами по справі з метою забезпечення найкращих інтересів дитини.

Статтею 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчим органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків.

Як вказано в ч.1 ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України").

З позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що відповідач ніби-то перебуває за межами України, але заява відповідача про розгляд справи без її участі та те, що вона підтримує позовні вимоги надіслано з України від адресата ОСОБА_1 , що підтверджується конвертом з інформацією про відправника, що дає підстави суду для сумнівів, що заява складена і підписана відповідачем і є її волевиявленням (а.с.17-18).

Крім того, матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження перебування відповідача за межами України. Клопотань про витребування відповідної інформації з Держприкордонної служби позивач не заявляв.

Матеріали справи не містять достатніх відомостей для застосування такої виключної міри як позбавлення відповідача батьківських прав. Судом не встановлено злісного небажання відповідачем виконувати свої обов`язки по вихованню сина.

Згідно прецедентної практики Європейського суду з прав людини питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості заявника та його поведінці (справа "Хант проти України" від 7 грудня 2006 року).

Позбавлення батьківських прав є втручанням у приватне і сімейне життя. Однак, на думку суду, у даній ситуації таке втручання не є виправданим і пропорційним, оскільки матеріали справи не свідчать про умисне невиконання відповідачем своїх обов`язків, зокрема стосовно участі у вихованні дитини.

Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов`язків щодо виховання. Необхідно також установити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо. Для виявлення таких обставин суд ретельно перевірив докази, якими позивач обгрунтовує свої вимоги, та вважає що, позбавлення батьківських прав є крайньою мірою відповідальності, тому суд застосовує її тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультативними.

До суду не було надано доказів того, що відповідач жорстоко поводився з дитиною, перебуває на обліку щодо захворювання на алкоголізм чи наркоманію, або своєю поведінкою негативно впливає на виховання.

Позивачем не надані суду допустимі і беззаперечні докази винної поведінки та свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками відповідачем, які б свідчили про ухилення ОСОБА_4 від виховання сина і, як наслідок, необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав, оскільки з матеріалів справи вбачається виключно конфлікт між сторонами.

Крім того, з характеристики на дитину ОСОБА_3 , складеною директором закладу КДНЗ "Калинка" від 23.03.2022р, вбачається, що "до дитячого садочка хлопчика приводили та забирали і мама, і тато. В зв`язку з воєнним станом в Україні, мати дитини виїхала за кордон з старшим сином", тобто до видачі такої характеристики відповідач приймала участь у вихованні сина.

Будь-яких даних, які б свідчили про умисне залишення малолітньої дитини і виїзд (можливий) за кордон лише з старшою дитиною, а також про обставини та мотиви такого (можливого ) вчинку, матеріали справи не містять.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачено, що суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дітей і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, аналізуючи подані позивачем докази та даючи їм оцінку у співвідношенні із діючим законодавством, враховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківські обов`язки, з урахуванням обставин справи та ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч.ч. 7, 8 ст. 7, 164 СК України, піклуючись при цьому про інтереси дитини, для виховання якої необхідна участь обох батьків, суд дійшов висновку про відсутність виняткової ситуації, яка б викликала необхідність позбавити відповідача батьківських прав, а відтак суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, приймаючи таке рішення суд враховує поведінку позивача, який подав позов, проте в судовому засіданні безпосередньо участі взяти не побажав, ні особисто, ні в режимі відеоконференції.

Крім того, суд зазначає, що враховуючи те, що в державі Україна в даний час відбуваються воєнні дії, введений воєнний стан, відбувається мобілізація, то у суду виникли сумніви щодо того, чи не має цей спір очевидно штучний характер.

Оскільки суд відмовив у задоволенні позову, судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 18, 81,258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області, Служба у справах дітей виконавчого комітету Заводської міської ради про позбавлення батьківських прав.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку передбаченому п.15.5) Перехідних положень ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 25 листопада 2022 р.

Суддя Лохвицького

районного суду Л.Г.Цімбота