Ухвала суду № 107495789, 21.11.2022, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/2975/22

Провадження № 1-кп/461/459/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2022 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова

в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря - ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

при розгляді у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні № 461/2975/22 клопотання прокурорапро продовження строкутримання підвартою обвинуваченому увчиненні кримінальних правопорушень,передбачених ч.4ст.296,ч.2ст.28-ч.2ст.194КК України ОСОБА_4 ,-

В С Т А Н О В И В:

20.06.2022 р. в провадження Галицького районного суду м.Львова надійшло кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 28-ч. 2 ст. 194 КК України.

21.11.2022 р. в судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів. В клопотанніпрокурор зазначивпро наявністьобґрунтованої підозри ОСОБА_4 увчиненні кримінальних правопорушень,передбачених ч.4ст.296,ч.2ст.28-ч.2ст.194КК України,що підтверджуєтьсязібраними укримінальному провадженнідоказами,перелічивши останні.Також прокурорзазначив,що ОСОБА_4 обвинувачується увчиненні злочинів,за якіпередбачене покаранняу виглядіпозбавлення волідо десятироків.Даними обставинамипрокурор мотивувавіснування ризиків,передбачених ст.177КПК України,зокрема ОСОБА_4 може переховуватисьвід судуз метоюуникнення кримінальноївідповідальності,незаконно впливатина потерпілих,свідків,обвинуваченого,іншим чиномперешкоджати кримінальномупровадженню,а такожпродовжити своюзлочинну діяльність. Враховуючи, що існують обгрунтовані ризики, передбачені ст.177 КПК України та неможливість запобіганням їх шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, прокурор просить продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 строком до 60 діб.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник (в режимі відеоконференції) заперечили проти клопотання прокурора, просили відмовити в задоволенні данного клопотання. Заслухавши учасників кримінального провадження суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ст.183КПК України (яка знаходиться в розділі ІІ КПК України) тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований в т.ч. до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 перевірена суддею під час обрання останнім запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

В суду є достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 може переховуватись від суду, оскільки останній обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, а саме за ч.2 ст.194 КК України за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років та за ч.4 ст.296 КК України за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до семи років. Строк покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, є додатковим мотивуючим особу фактором переховуватись від суду.

В ОСОБА_4 відсутні міцні соціальні зв`язки, оскільки останній не одружений, немає офіційних джерел доходу. Також суд враховує тяжкість покарання у разі визнання ОСОБА_4 виним у вчиненні злочину, який передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років.

Ризик переховування обвинуваченого від суду не може бути усунутий у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання під вартою.

Також обвинуваченийможе незаконновпливати напотерпілих,свідків,обвинуваченого у даному кримінальномупровадженні тапідозрюваного ОСОБА_7 , матеріали відносноякого виділенов окремепровадження,а такожінших осіб, яким відоміобставини скоєнняданих кримінальних шляхом їхпереконання тазалякування,схиляння дозмiнинаданих ними показань зметою викривленняфактичних обставин,створення собі штучного алібінепричетності довчинення інкримінованихзлочинів та уникнення кримінальноївідповідальності завчинене. Окрім цього, ОСОБА_4 може намагатисьвплинути на обвинуваченого уданому кримінальномупровадженні тапідозрюваного ОСОБА_7 ,матеріали відносноякого виділенов окремепровадження,з метою наданняпоказань,які бвиправдовували йогоу вчиненніінкримінованих кримінальних правопорушень,а такожузгоджувати зними своiпоказання та створювати штучнідокази непричетностідо вчиненняінкримінованих злочинів.

Крім цього, ОСОБА_4 може надалізайматися злочинноюдіяльністю тавчиняти іншікримінальні правопорушення,зважаючи накількість,характер тaтяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 та зогляду натой факт,що останнійофіційно непрацює,не маєпостійного джерела доходу,а вчиненняподібного родукримінальних правопорушеньє його основним джерелом незаконного заробітку та збагачення.

Сукупність вищеперелічених відомостей про обвинуваченого є вагомою для підтвердження можливого ризику переховування обвинуваченого від суду, ризиків вчинити інші кримінальні правопорушення, впливати на потерпілих, свідків, обвинуваченого та не може бути усунута у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання під вартою.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Вищевказані ризики є вагоми та не можуть бути усунуті у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання під вартою.

З урахуванням викладених ризиків, які існують, особи обвинуваченого, обставин вчинення і суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_4 , суд вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Суд не вбачає доцільності у зміні раніше застосованого щодо обвинуваченого запобіжного заходу та приходить до висновку, що застосування такого слід продовжити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 331 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурорапро продовженнястроку триманняпід вартоюобвинуваченому увчиненні кримінальних правопорушень,передбачених ч.4ст.296,ч.2ст.28-ч.2ст.194КК України ОСОБА_4 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому у вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених ч.4ст.296,ч.2ст.28-ч.2ст.194КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в державній установі «Львівська установа виконання покарань № 19» до 19.01.2023 року.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя: ОСОБА_1