Рішення № 107493674, 27.10.2022, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/6389/21

№ 2/183/1512/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2022 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Городецького Д. І.

з секретарем судового засідання - Пономаренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Новомосковську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Підгородненська міська рада Дніпровського району Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав, зміну прізвища імені та по батькові дитини,-

в с т а н о в и в:

10 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав,зміну прізвища імені та по батькові дитини.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилалася на те, що 03 червня 2006 року Виконавчим комітетом Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області зареєстрований шлюб між нею і відповідачем, актовий запис № 06.

Від даного шлюбу вони мають дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

18 червня 2008 року шлюб між нею та відповідачем розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 98, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 18 червня 2008 року, після реєстрації розірвання шлюбу позивач залишила прізвище ОСОБА_4 .

14 серпня 2020 року позивач змінила прізвище ОСОБА_4 на дошлюбне ОСОБА_5 , актовий запис № 29, що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_2 від 14 серпня 2020 року.

Позивач вказує, що відповідач сплачує аліменти, але більше ніякої допомоги на утримання дитини не надає, зокрема батько дитини не спілкується з донькою понад 15 років, розвитком дитини не цікавиться, повністю усунувся від виховання доньки та її належним матеріальним забезпеченням, а тому, останній може бути позбавлений батьківських прав.

Крім того, дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не бажає залишати своє прізвище, ім`я та по батькові, яке їй надав її батько ОСОБА_2 .

У зв`язку з тим, що батько дитини самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, ухиляється від їх виконання, позивач ОСОБА_1 просила суд: позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав відносно дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та змінити прізвище, ім`я та по батькові дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на ОСОБА_6 .

Ухвалою суду від 22 вересня 2021 року відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 06 вересня 2022 року підготовче провадження у справі закрите, справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 29 вересня 2022 року до участі у справі в якості належної третьої особи залучено Підгородненську міську раду Дніпровського району Дніпропетровської області.

Таким чином, судом розглядались позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Підгородненська міська рада Дніпровського району Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав,зміну прізвища імені та по батькові..

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник не з`явилися, згідно заяви представника позивача, остання просила розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує, просить суд задовольнити позов, у разі повторної неявки відповідача в судове засідання не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

Представники третьої особи - Підгородненська міська рада Дніпровського району Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився, згідно заяви просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує, надав висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 відносно дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи наведене, судом постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши надані сторонами докази, приходить до наступного.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 03 червня 2006 року Виконавчим комітетом Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , актовий запис № 06, після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 присвоєно прізвище ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 03 червня 2006 року.

Від даного шлюбу сторони мають дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про народження № 32 від 17 жовтня 2006 року, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 17 жовтня 2006 року.

Встановлено, що 18 червня 2008 року шлюб між ОСОБА_7 і ОСОБА_2 розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 98, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 18 червня 2008 року. Після реєстрації розірвання шлюбу ОСОБА_7 залишила прізвище ОСОБА_4 .

Встановлено, що 14 серпня 2020 року ОСОБА_7 змінила прізвище на дошлюбне ОСОБА_5 , актовий запис № 29, що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_2 від 14 серпня 2020 року.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_2 сплачує аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заборгованість зі сплати аліментів у останнього відсутня.

Судом встановлено, що дитина проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 та знаходиться на її утриманні.

Відповідач ОСОБА_2 з 2006 року самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до своєї доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , іншої будь-якої допомоги на утримання дитини не надає, протягом 15 років не навідує дитину, не спілкується з нею, не цікавиться фізичним, духовним розвитком дитини.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку що відповідач ОСОБА_2 з 2006 року самоусунувся від здійснення своїх батьківських обов`язків щодо дитини, не цікавиться її здоров`ям, фізичним, духовним та моральним розвитком, окрім сплати аліментів, по яких заборгованість хоч і відсутня, але іншої допомоги на утримання доньки не надає, не спілкується з нею та не відвідує її.

Згідно зі ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, лю6ові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину.

Статтею 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та и людської гідності; батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини; відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства; ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Статтею 165 Сімейного кодексу України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Оскільки дитина проживає разом з матір`ю, тобто позивачем ОСОБА_1 , вона має право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківства відносно батька дитини.

Відповідно до ст. 164 Сімейного Кодексу України, батько (мати) можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він (вона) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків. В пункті 16 даної Постанови зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. А тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він є хронічними алкоголіками або наркоманами.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

У висновку Підгородненська міська рада Дніпровського району Дніпропетровської області № 829 від 08 квітня 2022 року, органом опіки та піклування встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 03 червня 2006 року. Від даного шлюбу у них народилася дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак, сімейне життя у подружжя не склалося через відсутність взаєморозуміння, у зв`язку з чим 18 червня 2008 року шлюб між батьками дитини був розірваний. Після розірвання шлюбу між батьками, дитина проживає разом з матір`ю. Зі слів ОСОБА_1 фактичне існування сім`ї було припинено у листопаді 2006 року, тобто через два тижні після народження доньки. З того часу, батько дитини не спілкується та не відвідує доньку ОСОБА_3 , хоча мешкає в тому ж селі. Батько дитини не спілкується з дитиною взагалі понад 15 років. Крім сплати аліментів, по яких відсутня заборгованість, батько ніякої іншої матеріальної допомоги на утримання доньки не надавав. ОСОБА_2 не піклується про фізичний і духовний розвиток доньки ОСОБА_3 , не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, тобто не дбає про свою доньку. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 стверджує, що за весь час не отримала жодної іграшки , жодного разу її батько не привітав її зі святами, в тому числі, з днем народження. Батько не намагався налагодити спілкування з донькою ОСОБА_3 ні при зустрічах, ні через соціальні мережі. ОСОБА_2 жодного разу не був у навчальному закладі, де навчається ОСОБА_3 . Про це свідчить характеристика КЗ «Спаська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів», де зазначено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 регулярно відвідує заняття у школі, дитина завжди охайна, доглянута. Мати дитини ОСОБА_1 спілкується з педагогами, які навчають доньку, цікавиться шкільним життям дитини, а батько ОСОБА_2 ніколи не відвідував школу та батьківські збори. Класний керівник дитини ОСОБА_9 надала заяву, в якій зазначила, що батько участі у вихованні дитини не приймає, батьківські збори жодного разу не відвідував. З акту обстеження умов проживання сім`ї № 14 від 30.03.2022 року, складеного службою у справах дітей Підгородненської міської ради вбачається, що для виховання та розвитку дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 створені належні умови, також дитина підтвердила, що її батько з нею не спілкувався, вихованням не займався. З письмових пояснень сусідів відомо, що батько з дитиною не спілкується і ніяких відносин з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не підтримує. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Підгородненської міської ради розглядалося дане питання, запрошувались батьки дитини разом з дитиною. Батько ОСОБА_2 надав пояснення та зазначив, що він сплачує аліменти, заборгованість по яким у останнього відсутня, з дитиною він не спілкується, бо не склалися відносини з її матір`ю. саме через конфлікти з матір`ю дитини він не спілкується з донькою та бажання спілкуватися з донькою не має, в той же час бажає залишитися батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Мати ОСОБА_1 на комісії повідомила, що батько дитини вихованням доньки не займається, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, зокрема про стан дитини, не виконує своїх батьківських обов`язків, хоча жодних перешкод у побаченні з дитиною ніхто йому не чинив і не чинить.

В своєму висновку Підгородненська міська рада Дніпровського району Дніпропетровської області в особі органу опіки та піклування вважає за доцільне позбавити відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 батьківських прав відносно дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Оцінивши докази, досліджені в судовому засіданні, суд приходить до переконання, що позивачем доведений той факт, що відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов`язків протягом тривалого часу, а саме з 2006 року, не цікавився долею дитини, не спілкується з нею, не цікавиться її життям та здоров`ям, не приймає участі у вихованні та матеріальному забезпеченні доньки, повністю обірвав з нею зв`язок, тобто, ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В зв`язку з наведеним, суд приходить до переконання, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню, а тому в інтересах дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , необхідно позбавити відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 батьківських прав.

Стосовно вимог позивача про зміну прізвища, імені та по батькові дитини, суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо права фізичної особи на зміну по батькові» від 03.11.2020 № 942-IX, який набрав чинності 01 січня 2021 року, внесені зміни до статті 149 Сімейного кодексу України та статті 295 Цивільного кодексу України. Зокрема, статтею 149 Сімейного кодексу України передбачено:

1.Дитина, яка досягла шістнадцяти років, має право на власний розсуд змінити своє прізвище та (або) власне ім`я, та (або) по батькові.

2.Дитина, яка досягла чотирнадцяти років, має право змінити своє по батькові за згодою батьків.

У разі якщо над дитиною, яка досягла чотирнадцяти років, встановлено піклування, зміна прізвища та (або) власного імені, та (або) по батькові такої дитини здійснюється за згодою піклувальника.

3.Дитина, яка досягла чотирнадцяти років, має право змінити своє по батькові за згодою одного з батьків, якщо другий з батьків помер, визнаний безвісно відсутнім, оголошений померлим, визнаний обмежено дієздатним, недієздатним, позбавлений батьківських прав стосовно цієї дитини або якщо відомості про батька (матір) дитини виключено з актового запису про її народження, або якщо відомості про чоловіка як батька дитини внесені до актового запису про її народження за заявою матері.

4.У разі заперечення одного з батьків щодо зміни по батькові дитини спір щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов`язків стосовно дитини та інші обставини, що засвідчують відповідність зміни по батькові інтересам дитини".

Судом встановлено, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 досягла 16-річного віку, а тому саме вона на власний розсуд має право змінити своє прізвище та (або) власне ім`я, та (або) по батькові.

Враховуючи наведені норми закону, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки не вбачається наявності спору у зазначених правовідносинах.

При цьому, згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Між тим, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Також слід зазначити, що згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Тому аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що позивач ОСОБА_1 є інвалідом з дитинства, а тому при звернені до суду згідно до приписів п. 9 ст. ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» була звільнена від сплати судового збору в сумі 908,00 грн., ув`язку з чим, зазначена сума судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141-142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-289, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Підгородненська міська рада Дніпровського району Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав,зміну прізвища імені та по батькові дитини, - задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянина України, уродженця м. Дніпропетровськ батьківських прав відносно дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Спаське Новомосковського району Дніпропетровської області (актовий запис про народження № 32, зроблений 17 жовтня 2006 року Виконавчим комітетом Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати в сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім грн. 00 коп.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 , - відмовити.

Учасники справи:

-позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованаза адресою: АДРЕСА_1 ;

-відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

-третя особа: Підгородненська міська рада Дніпровського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 05520750, місцезнаходження за адресою: 52001, Дніпропетровська область, Дніпровський район, м. Підгородне, вул. Центральна, буд. 46.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Повне судове рішення складене 27 жовтня 2022 року.

Суддя Д.І. Городецький