Рішення № 107491964, 22.11.2022, Оболонський районний суд міста Києва

22.11.2022 Справа № 756/11404/21

Номер справи 756/11404/21

Номер провадження 2/756/1093/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2022 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Шролик І.С.,

секретаря судового засідання - Гаврилко Д.О.,

за участю представника позивача - Смілик Т.М.,

представника відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі судових засідань в м. Києві цивільну справу за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

28 липня 2021 року позивач Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (надалі - КП«Київтеплоенерго»)звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 20092,99 грн.; заборгованості за спожиті з 01 травня 2018 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 23643,06 грн., витрати пов`язані з отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 33,00 грн. та витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого опалення та послуг з постачання гарячої води, які надаються за адресою: АДРЕСА_1 .

Як зазначає позивач, відповідачу надавалися послуги з постачання гарячої води, проте відповідач своєчасно не сплачувала за спожиті послуги, в результаті чого утворилася заборгованість, яка станом на 01 червня 2021 року становить 23643,06 грн.- заборгованість за послуги централізованого постачання гарячої води.

Окрім того, позивач на підставі Договору № 602-18 про відступлення прав вимоги від 11 жовтня 2018 року, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» прийняв право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого постачання гарячої води у розмірі 20092,99 грн.

Надання послуг здійснювалося на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами, який був опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року № 111 (4511).

Відповідач від послуг централізованого постачання гарячої води у встановленому законодавством порядку не відмовлялася (не відключалася).

З цих підстав позивач просить суд задовольнити заявлені позовні вимоги та вирішити питання судових витрат.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 липня 2021 року справу передано для розгляду головуючому судді Андрейчуку Т.В.

Ухвалою судді Оболонського районного суду м. Києва від 11 серпня 2021 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Оболонського районного суду м. Києва від 19 травня 2022 року № 33, у зв`язку з мобілізацією судді Андрейчука Т.В., призначено повторний автоматизований розподіл справи № 756/11404/21 (2/756/1093/22).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 травня 2022 року справу передано судді Шролик І.С.

Ухвалою суду від 20 травня 2022 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідач подала відзив на позовну заяву, в якому зазначала, що позивачем пропущено строк позовної давності до заборгованості, яка утворилась у період до 01 травня 2018 року у сумі 20092,99 грн. Щодо заборгованості, яка утворилась в період з 01 травня 2018 року відповідач також заперечувала, проти її стягнення. Зазначила, що у 2016 році у квартирі було встановлено бойлер, у зв`язку з чим гарячою водою, яка постачається централізовано в будинок вона не користується.

У поданій відповіді на відзив представник КП "Київтеплоенерго" стверджувала, що позовна давність до вимог позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, яка утворилась у період до 01 травня 2018 року не спливала, оскільки 11 жовтня 2018 року між ПАТ "Київенерго" та КП "Київтеплоенерго" укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18, до моменту укладення договору позивач не знав про наявну заборгованість, тобто про порушення його права позивачу стало відомо лише в жовтні 2018 року. Крім того вказував, що строки позовної давності були продовжені у зв`язку з дією карантину. Також вказував, що на особовому рахунку закріпленому за відповідачем фіксуються часткові сплати заборгованості, що свідчить про визнання боргу та переривання строків позовної давності. Також позивач зазначив, що не дивлячись на наявність в квартирі відповідача лічильника, відповідач не передавав показання квартирних засобів обліку, у зв`язку з чим КП "Київтеплоенерго" керуючись Правилами, проводило нарахування відповідно до показань будинкових засобів обліку води.

27 червня 2022 року до суду надійшли додаткові пояснення від сторони відповідача, в яких представник повідомила суд, що 18 квітня 2022 року працівником відповідача складено акт зняття контрольних показань з вузла розподільника обліку гарячої води, покази якого становлять 4м3. Цим же виходом спеціаліста встановлено наявність лічильника, який встановлено у 2016 році, який пройшов повірку 2019 році та наявність пломб на ньому. Того ж дня відповідач направила звернення по постачальника з проханням здійснити перерахунок заборгованості за фактичним споживанням та показами лічильника.

05 вересня 2022 року представник позивача подала заперечення на заяву про застосування строків позовної давності в якій зазначила що позивачем не пропущений строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості з оплати послуг централізованого постачання гарячої вони, спожитих з квітня 2017 року.

В судовому засіданні 13 вересня 2022 року представником позивача подано уточнюючий розрахунок розміру заборгованості за період з 01 травня 2018 року до 30 червня 2022 року. З розрахунку вбачається що позивачем проведений перерахунок на суму 19640,66 грн., тобто сума скорегованого розміру по заборгованості з гарячого водопостачання зменшена до 4002,40 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав наведених у позовній заяві, просила позов задовольнити. Пояснила, що залишок заборгованості утворився за період, який передував зверненню споживача зі заявою про проведення перерахунку за фактичними показами лічильника. З огляду на відсутність у постачальника інформації щодо індивідуального лічильника у споживача, тому нарахування здійснювалось за тарифами по кількості зареєстрованих осіб.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала. Вказувала про відсутність підстав для нарахування будь-якої заборгованості, оскільки в квартирі відповідача встановлений бойлер. Відповідач не користується гарячою водою, яка подається централізовано. Також у квартирі встановлений лічильник у 2016 році, який взятий на облік попереднім надавачем послуг, своєчасно проходить повірку, покази лічильника станом на проведення звірки становлять 4м3. Оскільки ОСОБА_1 не користується гарячою водою, з часу його встановлення 2016 року показники лічильника майже не змінилися, відповідач своєчасно передає покази лічильника до Центру комунальних послуг. В заяві про проведення перерахунку зазначала про зняття заборгованості за весь період, безпідставного нарахування, вважає вимоги такими, що не підлягають задоволенню. Долучені до справи відомості про передачу через Центр комунальних послуг показів лічильника, щомісячно з показниками 4м3.

Дослідивши повно та всебічно обставини справи, оцінивши в сукупності всі наявні по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам. У зв`язку з чим КП «Київтеплоенерго» здійснює з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» укладеного Договір № 602-18 про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат.

Відповідно до Додатку № 1 та/або додатку № 2 до Договору цесії позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 .

Мешканцям будинку, в якому розташована квартира відповідача, послуги з постачання гарячої води надаються комунальним підприємством виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго».

Надання послуг здійснювалося на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами, який опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року № 111 (4511).

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання Відділу з питань реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб Оболонської РДА, та є споживачем послуг, які надаються позивачем.

З Інформаційної довідки, виданої Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 02 грудня 2021 року № 062/14 слідує, що квартира АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Каплуном Ю.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 17 жовтня 2022 року за № 4250, зареєстрованого в Бюро 28 жовтня 2002 року. (а.с.38).

Як вбачається з акту про прийняття на комерційний облік лічильника гарячого водопостачання від 06 жовтня 2016 року, лічильник за № 235068 встановлений у квартирі відповідача та опломбований із показами 2,355 м3. (а.с. 99).

Також досліджено свідоцтво про повірку лічильника за № 235068 від 30 вересня 2016 року та чинне до 30 вересня 2020 року (а.с.98).

Судом також встановлено, що відповідачем 13 грудня 2019 року отримано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 30 вересня 2016 року з терміном чинності до 13 грудня 2023 року. Повірка проведена на підставі договору від 12 грудня 2019 року (а.с. 55, 98).

Також судом досліджено акт № 024635 зняття контрольних показань з вузла розподільного обліку гарячої води № 235068 від 18 квітня 2022 року. У зазначеному акті зафіксовані покази лічильника - 4,437 м3.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV та ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Проте, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Водночас, такому праву прямо кореспондує визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV та п. 5 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Отже, згідно з наведеними законодавчими нормами споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивачем.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води становить 20092,99 грн., заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води становить 23643,06 грн.

З наданого у судовому засіданні 13 вересня 2022 року представником позивача розрахунку у період з 01 травня 2018 року до 30 червня 2022 року, вбачається, що позивачем здійснено перерахунок заборгованості, з урахуванням проведених відповідачем повірок лічильників гарячого водопостачання, та проведено коригування заборгованості відповідача на суму 19640,66 грн. Заборгованість, яка утворилася з 01 травня 2018 року, в межах заявлених позовних вимог, становить - 4002,40 грн.(23643,06 грн. -19640,66 грн.).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У поданому стороною відповідача відзиві, представник ОСОБА_1 зробила заяву про застосування до вимог позивача, які стосуються стягнення заборгованості у період до 01 травня 2018 року, наслідків пропуску строку позовної давності (а.с. 48-51).

Відповідно до положень статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Відповідно до ч. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушення, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 264 ЦПК України встановила, що під час ухвалення рішення, суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 вказала про те, що підстави для нарахування заборгованості відсутні, розрахунки позивача здійснені неправильно, без врахування наданих нею показів лічильника та взагалі без урахування наявності в неї лічильника гарячої води. Послугами з гарячого водопостачання вона не користується, оскільки у неї встановлений з 2015 року бойлер, а покази лічильника майже незмінні з часу його улаштування у 2016 році та взяття на облік ПАТ «Київенерго».

Згідно пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку (у разі обладнання всіх квартир квартирними засобами обліку - споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю), оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями всіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, та споживачами, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку води виконавцю, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.

Отже, навіть якщо у споживача встановлений бойлер, і він користуєтесь лише ним, але при цьому в будинку є система гарячого водопостачання, то необхідно щомісяця протягом останнього тижня передавати показання лічильника гарячої води. В іншому випадку в рахунках за гарячу воду будуть відображені нарахування за середнім обсягом споживанням у попередні періоди.

ОСОБА_1 надала відомості про те, що вона здійснювала зняття та передачу показів квартирного засобу обліку виконавцю КК Центр комунального сервісу, що підтверджується копіями витягів з електронної пошти з квітня 2020 року по грудень 2021 року (а.с.58-63).

Одночасно відповідач надала суду докази звернення до ПАТ «Київенерго» з приводу проведення перерахунку за показами лічильника та наявності свідоцтва про проведення повірки лічильника.

Також матеріалами справи підтверджено, що відповідач зверталася до КК Центр комунального сервісу з листом, в якому повідомляла про відсутність заборгованості з оплати централізованого постачання гарячої води, оскільки не користується нею у зв`язку з наявністю бойлера. Крім того вказувала, що покази лічильника гарячої води лишаються незмінними з 2016 року.

Зазначене підтверджується, крім іншого актом № 024635 зняття контрольних показань з вузла розподільного обліку гарячої води від 18 квітня 2022 року. У зазначеному акті зафіксовані наступні покази лічильника № 235068 - 4,437 м3.

В судовому засіданні представник позивача не змогла пояснити суду яким чином утворилася заборгованість відповідно до наданого розрахунку заборгованості за період з 01 травня 2018 року до 30 червня 2022 року з урахуванням списання боргу у розмірі 19640,66 грн. та залишку боргу в сумі 4000,02 грн. Пояснивши, що розрахунок проведений з часу звернення споживача зі заявою.

Проте, як досліджено зі звернення у грудні 2019 року споживач при наданні акту повірки лічильника вже наполягала на проведенні перерахунку на увесь період, з урахуванням показів лічильника при його повірки 4м3 (а.с.57). У відповіді на звернення КП «Київтеплоенернго» повідомило, що відомості про наявність квартирного обліку (лічильника) у постачальника відсутні.

На підставі досліджених судом доказів, приходжу до переконання, що відсутність у позивача інформації про наявний квартирний лічильник обліку гарячої води у споживача, яку не було передано попереднім постачальником послуг ПАТ «Київенерго» не може покладати на споживача надмірний тягар та обов`язок сплати за послугу, яку не споживає.

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за гаряче водопостачання період з травня 2018 року по 01 червня 2021року, тому що матеріалами справи доведений факт звернення споживача задля проведення перерахунку за фактично спожиті послуги після контрольного зняття представником позивача показів лічильника, за якими встановлено улаштування лічильника, проведення його повірки та відсутність користування споживачем централізованою гарячою водою.

Що стосується позовних вимог КП «Київтеплоенернго» про стягнення заборгованості з послуги централізованого постачання гарячої води до 01 травня 2018 року, приходжу до переконання, що обсяг цих вимог не доведений позивачем.

За розрахунком заборгованості, що наданий позивачем за період з липня 2015 року по липень 2018 року зазначена інформація про відсутність в квартирі відповідача квартирного обліку гарячого водопостачання (лічильника), тому нарахування проводилось за нормою споживання на кількість зареєстрованих осіб (а.с.70). Дана інформація не відповідає встановленим фактичним обставина, взяття на абонентський облік квартирного засобу вимірювання обліку гарячої води з 6 жовтня 2016 року в квартирі відповідача (а.с.97-99).

Заперечення представника відповідача, що відповідачем не доведено факту передання показів лічильника до травня 2018 року постачальнику послуг, як підставу нарахування заборгованості за нормою споживання, суд вважає неприйнятними з тих підстав, що споживач не має обов`язку зберігати документи та інформацію передання показів лічильника поза межами строку позовної давності з метою доведеності правомірності своїх дій, саме на позивача покладений обов`язок довести заявлені позовні вимоги.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людині основоположних свобод від 4 листопада 1950 року передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. ЄСПЛ зауважує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли б бути ущемлені у разі, якщо було б передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, пункт 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, пункт 51).

З огляду на те, що представник відповідача стверджувала, що споживач покази лічильника передавала, лічильник улаштований в квартирі та опломбований з 06 жовтня 2016 року, проходив повірку, нею в повному обсязі сплачено кошти за спожиті послуги. Довести документально передання показів поза межами строку позовної давності не може, через відсутність відомостей в паперовому вигляді. Але з часу дії електронного сервісу передання показів, ця інформація зберігалась в електронному вигляді, тому нею долучено до відзиву.

Позивач посилається на наявність визначеної суми заборгованості в договорі № 602-18 про відступлення права вимоги, укладеного між позивачем та ПАТ «Київенерго» 11 жовтня 2018 року, за яким позивач набув право вимоги, зокрема, до відповідача з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг гарячого водопостачання у розмірі 20092,99 грн. Проте вказаний договір не звільняє від обов`язку кредитора доведення обставин правомірності нарахування заборгованості. З урахуванням встановлених судом обставин в матеріалах справи відсутні докази правомірності нарахування заборгованості за наявності у квартирі позивача бойлера та лічильника, покази якого залишаються незмінними з 2016 року.

Через відсутність доказів правомірності нарахування заборгованості за комунальні послуги з централізованого водопостачання після улаштування в квартирі відповідача лічильника, тобто з 06 жовтня 2016 року за спожитий обсяг гарячої води до показників 4м3 відповідачем сплачено, суд відмовляє в їх задоволенні за недоведеністю.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні вимог про стягнення з відповідача заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з підстав їх недоведеності, то питання застосування наслідків строку позовної давності до цих вимог судом не вирішується.

В задоволенні позовних вимог за період з липня 2015 року по 06 жовтня 2016 року суд відмовляє через пропуск позивачем строку позовної давності звернення до суду.

Згідно штампу вхідної кореспонденції суду із позовом КП «Київтеплоенерго» звернулось 28 липня 2021 року.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на подану представником відповідача заяви про застосування наслідків пропуску позивачем позовної давності, вважаю необхідним відмовити КП «Київтеплоенерго» в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за гаряче водопостачання за період з 01 липня 2015 року по 06 жовтня 2016 року.

За наведених обставин, приходжу до переконання про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води.

Через відмову позивачу в задоволенні позовних вимог, підстави для стягнення з відповідача судові витрати зі сплати судового збору відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 81, 83, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 22 листопада 2022 року.

Суддя І.С. Шролик