Рішення № 107489457, 09.11.2022, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 листопада 2022 року Справа № 903/643/22

Господарський суд Волинської області в складі судді Дем`як В. М., за участю секретаря судового засідання Кошового В.А., розглянувши справу

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 13/10, оф.201, код ЄДРПОУ 41427817)

до відповідача: Комунального підприємства «Володимирводоконал «Володимирської міської ради»(44700, м. Володимир, вул. Луцька, будинок 211, код ЄДРПОУ 05391703)

про стягнення 1 619 606,21 грн.

Представники сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: Лесик Сергій Ігорович, адвокат, ордер серія АС №1048029 від 08 листопада 2022, Луцюк Сергій Іванович, паспорт серія НОМЕР_1 від 25.05.1996;

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до комунального підприємства «Володимирводоконал «Володимирської міської ради» у якому просить стягнути 1 619 606,21 грн. в т.ч: 1484792,22 грн. основного боргу, 21 454,50 грн. - 3% річних, 26102,97 грн. - 0,01% штрафу, 87256,52 грн. - інфляційних витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу №РВ-123121 від 04.01.2022, в частині своєчасної оплати.

Ухвалою суду від 05.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.10.2022 .

Ухвалою суду від 17.10.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.11.2022.

Представник позивача через відділ діловодства суду подав заяву за вх.№01-57/6234/22 від 09.11.2022, у якій просить проводити розгляд справи без його участі.

Відповідач через відділ діловодства суду подав клопотання за вх.№01-57/6241/22 від 09.11.2022, яким долучив докази оплати основного боргу та клопотання про зменшення штрафних санкцій, оскільки звертає увагу суду на скрутний матеріальний стан підприємства та його належність до критичної інфраструктури міста в умовах воєнного стану. Крім того, останній доводить, що постановою КМУ від 05.03.2022 за №206 встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне або неповне внесення населенням плати за житлово комунальні послуги. Припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі, а тому просить зменшити штрафні санкції на 90%.

В судовому засіданні представники відповідача просить суд закрити провадження у частинні стягнення основного боргу у зв`язку з його оплатою та просять зменшити штрафні санкції до 90 % з підстав викладених у клопотанні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:

04 січня 2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» (постачальник) та Комунальним підприємством «Володимирводоканал» Володимирської міської ради (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № РВ-123121, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити відповідачу електричну енергію, а відповідач зобов`язується оплатити її на умовах договору.

Відповідно до п.2.1. договору сторонами визначено, що постачальник продає електричну енергію за «Код ДК 021:2015:09310000-5- Електрична енергія (Електрична енергія)» «Code DK021:2015:09310000-5 Electricity (Electricity) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії (п. 2.2. договору).

Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року становить 1 800 000 кВт*год. та відповідає очікуваному обсягу електричної енергії, заявленому операторам систем розподілу та зазначений у відомостях про очікуваний обсяг, що є додатком 3 до договору (п.2.3. договору).

Відповідно до п.3.1. договору сторонами визначено, що початком постачання електричної енергії споживачу є 01 січня 2022 року ( зазначений в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до договору). Термін постачання з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року.

Згідно з п.3.4. договору встановлено, що факт постачання товару підтверджується підписаним обома сторонами актом (-ами) прийняття-передавання товарної продукції.

Загальна вартість договору становить 5 651 998, 33 грн., крім того ПДВ 1 130 399, 67 грн., разом з ПДВ 6 782 398, 00 грн. (п.5.2. договору).

Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни (п.5.7. договору).

У п.5.16. договору вказано, що споживач здійснює плату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії безпосередньо оператору системи, що зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком №2 до договору.

Комерційна пропозиція, яка є додатком № 2 до договору, має містити наступну інформацію: 1. Ціну за одиницю електричної енергії; 2. Спосіб оплати; 3. Термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати; 4. Визначення способу оплати послуг з розподілу (через постачальника та/або напряму з оператором системи; 5. Відсутність або наявність штрафних санкцій за дострокове розірвання договору у випадках не передбачених умовами договору; 6. Термін дії договору та умови пролонгації (п.5.19. договору).

Відповідно до п.9.4 договору за невиконання або несвоєчасне виконання зобов`язань за договором постачальник сплачує споживачу штрафні санкції пеню у розмірі 1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов`язання (строків поставки товару) за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі 10 відсотків вказаної загальної вартості договору.

У п.13.1. договору вказано, що укладається на строк, зазначений в пункті 3.1 договору ( та зазначений у комерційній пропозиції яка є додатком 2 до договору), яку обрав споживач та набирає чинності з моменту підписання та діє до 31 грудня 2022 року, а в частині розрахунків до повного їх виконання.

Даний договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорено, не розірвано та не визнано недійсним, а отже є дійсним, укладеними належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Надаючи правову оцінку даним спірним правовідносинам судом враховано наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії". Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначає Закон України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 № 2019-VIII (далі - Закон № 2019-VIII).

Згідно з п.14 ч.1 ст.4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до ч.1-2 ст.56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Відповідно до п. 3.1.1. Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - ПРРЕЕ) постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії". Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до Законів України "Про ліцензування видів господарської діяльності", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" та "Про ринок електричної енергії" Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр газ ресурс" (позивач) є постачальником електричної енергії споживачам на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, згідно з постановою НКРЕКП №2594 від 03.12.2019.

Частинами 1 - 6 ст.56 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

За умовами п. 4.3 ПРРЕЕ дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Судом встановлено, що у період з січня 2022 по 29 червня 2022 року на об`єкти відповідача було поставлено електричну енергію обсягом 725 403, 000 кВт/год на загальну суму 2 733 317, 82 грн., що підтверджується акти приймання-передачі електричної енергії (а.с. 31, 33, 35, 38, 39, 41), які надісланні на адресу відповідача для погодження та підписання.

Позивач виставив рахунки на загальну оплату на суму 2 733 317, 82 грн. (а.с. 32,34,36,37,40,42), однак відповідач оплатив позивачу лише частково на суму 1 248 525,60 грн, що підтверджується платіжними дорученнями. (а.с. 51-52)

ТзОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» на адресу відповідача було надіслано претензію №169-Ю1 від 04.08.2022, в якій просило оплати заборгованість та повернути підписані зі сторони відповідача акти -приймання передачі позивачу на виконання п.3.4 договору.

18.08.2022 від відповідача надійшла відповідь на претензію за №178 якою останній скерував позивачу акти прийому передачі електричної енергії погодженні та підписані зі сторони КП «Володимирводоканал» та визнав заборгованість у сумі 1 484 792,22 грн.

Отже, заборгованість на день подачі позову до суду становила 1 484 792,22 грн.

Разом з тим, що в процесі розгляду справи відповідач оплатив основний борг за договором в розмірі 1 484 792,22 грн., який є предметом спору, що підтверджується платіжним дорученням за №3 від 20.10.2022 .

Приписами п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України унормовано, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акту державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного та враховуючи, що відповідач сплатив основний борг суми, що підтверджується відповідними доказами, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в цій частині стягнення основного боргу 1 484 792,22 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Згідно з ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач звернувся із клопотанням про зменшення штрафних санкцій до 90%.

Щодо нарахованих позивачем інфляційних втрат в розмірі 87 256,52 грн. за період з 01.03.2022 по 31.10.2022, 3% річних в сумі 21 454,50 грн. за період 20.02.2022 по 22.08.2022, та штрафу 0,01% в сумі 26 102,97 грн. суд зазначає таке.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Оскільки, відповідачем не виконано умови договору поставки, він зобов`язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стосовно інфляційних втрат, то відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2018 у справі №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і зі будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Що до нарахованих 3% річних, то приписи ст.625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки, сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних, то стягненню підлягають три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що позивач станом на дату розгляду справи по суті відповідач оплатив суму основного боргу 1 484 792,22 грн. під час розгляду справи у суді.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, процентів річних і інфляційних втрат суд дійшов висновку, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання,

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №902/417/18 від 18.03.2020.

За змістом постанови КМУ від 05.03.2022 за №206 визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне або неповне внесення населенням плати за житлово комунальні послуги. Припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною шостою статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п.9.4 договору за невиконання або несвоєчасне виконання зобов`язань за договором постачальник сплачує споживачу штрафні санкції пеню у розмірі 1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов`язання (строків поставки товару) за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі 10 відсотків вказаної загальної вартості договору.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Дана норма кореспондується із частиною третьою статті 551 ЦК України відповідно до змісту, якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Судом досліджено та матеріалами справи підтверджено про те, що відповідач повністю виконав зобов`язання по договору, на день розгляду справи заборгованість відсутня. Докази завдання позивачу збитків таким простроченням оплати відсутні. Крім того, не може залишитись поза увагою суду, що невиконання умов договору поставки забезпечене 3% річних та інфляційними втратами.

Крім того, суд взяв до уваги обставини щодо відсутності ознак навмисного ухилення відповідача від оплати за договором поставки, оскільки невчасність оплати було спричинено запровадженням дії воєнного стану, що негативно вплинуло на здійснення господарської діяльності відповідача.

Разом з тим, листом Торгово-промислова палата України від 28.02.2022р. №2024/02.0-7.1 про визнання форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24 лютого 2022, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними. Це означає, що війна є форс-мажором, тобто обставиною непереборної сили, яка звільняє від відповідальності у випадку несвоєчасної сплати за зобов`язання.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та штрафу, суд зазначає, що він є правильним. Разом з тим, відповідач подав до суду клопотання про зменшення нарахованих позивачем штрафних санкцій до 90 %.

При розгляді клопотання про зменшення розміру судом враховано вище викладенні правові норми, а тому суд дійшов висновку зменшити штрафні санкції та стягнути 3% річних в сумі 466,56 грн., штраф у розмірі 859,12 грн., в решті стягнення 3% річних, інфляційних втрат та штрафу слід відмовити.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, з покладенням судового збору на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 26 250,00 грн.

Частинами 2-6 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд, з урахуванням вимог ст.ст. 123, 124, 126, 129 ГПК України дослідивши надані заявником докази на підтвердження об`єму наданих послуг, встановив, що надання позивачу правничої допомоги підтверджується доданими до заяви доказами, а саме:

- Договором про надання правничої допомоги № 13/5 від 20.05.2019;

- Додатковою угодою № 31/22 від 04.05.2022 до договору;

- Детальним описом наданої професійної правничої допомоги;

- Актом про прийняття-передачі наданих послуг № 1/31/22 від 19.08.2022 на суму 26 250 грн.;

- Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 4409/10 від 23.12.2010;

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

За вказаних обставин суд дійшов висновку про зменшення витрат на правову допомогу та стягнення їх з відповідача з урахуванням категорії справи, рівня її складності, тривалості розгляду справи підлягають задоволенню частково у розмірі 2652 грн., які можуть вважатись розумними і співмірними по даній справі.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Володимирводоконал «Володимирської міської ради»(44700, м. Володимир, вул. Луцька, будинок 211, код ЄДРПОУ 05391703) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 13/10, оф.201, код ЄДРПОУ 41427817) 1325,68 грн., з них: 3% річних в сумі 466,56 грн., штраф у розмірі 859,12 грн., 252 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору, та витрати на правову допомогу в суму 2 652,00 грн.

3. В решті позову відмовити.

4. Провадження у справі на суму 1 484 792,22 грн. закрити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повний текст рішення складено

23.11.2022

СуддяВ. М. Дем`як