Ухвала суду № 107486160, 21.11.2022, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

21 листопада 2022 року м. Кропивницький справа № 340/5011/22

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Р.В. Жук, розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 )до Благовіщенської міської ради Кіровоградської області (26400, Кіровоградська область, м.Благовіщенське , вул. Промислова, 23/54, код ЄДРПОУ 05402697)пророзірвання договору оренди та визнання права власності на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 через свого представника звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить:

- визнати протиправним щодо ненадання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва громадянці ОСОБА_1 (Паспорт серії та номер: НОМЕР_1 ) від 05.10.2021 року;

- зобов`язати Благовіщенську міську раду Кіровоградської області (Код ЄДРПОУ 05402697) розірвати договір оренди земельної ділянки площею 4,38 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який належить ОСОБА_1 (Паспорт серії та номер: НОМЕР_1 ) та визначений у сертифікаті на право на земельну частку (пай) серія КР №0219478;

- визнати право власності на земельну ділянку, визначену у сертифікаті на право на земельну частку (пай) серія КР № 0219478 площею 4,38 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за ОСОБА_1 (Паспорт серії та номер: НОМЕР_1 ).

Ухвалою суду від 02.11.2022 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення виявлених недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, у якій вказати підстави для поновлення строку, додати докази поважності причин його пропуску, а також, документально підтверджену письмову інформацію щодо розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 17.08.2021 року за рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.01.2022 року у справі №340/7850/21

16.11.2022 року до суду від позивачки надійшла уточнена позовна заява у якій вона просить суд:

- зобов`язати Благовіщенську міську раду Кіровоградської області (Код ЄДРПОУ 05402697) розірвати договір оренди земельної ділянки площею 4,38 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який належить ОСОБА_1 (Паспорт серії та номер: НОМЕР_1 ) та визначений у сертифікаті на право на земельну частку (пай) серія КР №0219478;

- визнати право власності на земельну ділянку, визначену у сертифікаті на право на земельну частку (пай) серія КР № 0219478 площею 4,38 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за ОСОБА_1 (Паспорт серії та номер: НОМЕР_1 ).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви, крім іншого, з`ясовує чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.01.2022 року у справі №340/7850/21 Благовіщенську міську раду Кіровоградської області зобов`язано у передбачений Земельним кодексом України строк, розглянути клопотання ОСОБА_1 від 17.08.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 4,38 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яке належить позивачці на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серія КР № 0219478, яка знаходиться за адресою: с.Кам`яний Брід Благовіщенської міської територіальної громади Голованівського району Кіровоградської області, колишні землі колективної власності КСП Нива та видати за наслідками його розгляду рішення по суті порушеного у клопотанні питання у відповідності з вимогами статті 118 Земельного кодексу України.

Наразі, земельна ділянка, на яку претендує Позивач знаходиться в оренді. Звернувшись до Відповідача з проханням щодо надання можливості ознайомлення, отримання належним чином засвідченої копії договору оренди та пропозиції щодо розірвання такого договору на земельну ділянку, визначену сертифікатом на право на земельну частку (пай) серія КР №0219478, була отримана негативна відповідь, але усно підтверджено, що нібито всі земельні ділянки зайняті та здані в оренду. Також зазначає, що сертифікат на право на земельну частку (пай) серії КР №0219478 Відповідачем не оскаржувався або не був визнаний недійсним.

Вирішуючи питання юрисдикційності цього спору, суд зазначає наступне.

Вважаючи, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Однак, у контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між його суб`єктами, суд вважає, що даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно із частиною першою ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі п.7 ч.1 ст. 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої ст.19 КАС України, визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Позивачка звернулася до адміністративного суду, вважаючи, що на підставі наявного в неї сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КР№0219478, має право на відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 4,38 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Проте, відповідачем відмовлено посилаючись на те, що дана земельна ділянка вже перебуває у оренді, тому вважає укладений договір порушує її права на користування, володіння та розпорядження даною земельною ділянкою.

Частиною 5 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельне законодавство базується, зокрема, на таких принципах: поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; забезпечення раціонального використання та охорони земель; забезпечення гарантій прав на землю; пріоритету вимог екологічної безпеки.

Відповідно до ч.ч.1, 8 ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи або особи, які використовують земельні ділянки на праві емфітевзису.

Частиною 1 ст.116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до ч.1 ст.83 Земельного кодексу України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до ч.1 ст.60 закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Статтею 16 Закону України «Про оренду землі» установлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування» Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Між тим, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу (ч.1 ст.124 Земельного кодексу України).

Аналіз вище вказаних положень свідчить про те, що у випадку, якщо суб`єкт у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції щодо іншого суб`єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції та, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Отже, предметом спору у даній справі є захист, зокрема, речового права, порушеного на думку позивачки, відповідачем, який уклав договір про оренду землі. По своїй суті, доведення позивачкою протиправності дій чи бездіяльності відповідача є спором про доведення права на земельну ділянку. Тому, щоб вирішити наявний спір, має бути розв`язано конкуренцію підстав виникнення права оренди на спірну земельну ділянку.

Звертаючись до суду із цим позовом позивачка має намір усунути допущені, на її думку, органом виконавчої влади порушення свого переважного права на земельну ділянку, яка перебуває у користуванні третіх осіб

Предметом позову у цій справі є не оскарження рішення суб`єктом владних повноважень щодо укладеного договору оренди, а забезпечення можливості набуття речового права на земельну ділянку, яка перебуває у користуванні на праві оренди у третіх осіб, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 року (справа №661/3925/16-а) та від 12.12.2018 року (справа №809/48/18).

У постанові від 20.09.2018 року (справа №816/389/15-а) Велика Палата Верховного Суду вказала, що неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Суд зауважує, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясувати також характер спірних правовідносин за захистом яких прав звернулась особа.

Пиватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

В той же час, суд звертає увагу, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін.

Верховний Суд у постанові від 04.04.2018 р. дійшов висновку, що в подібних справах спір стосується не законності чи незаконності дій суб`єкта владних повноважень, а права на земельну ділянку, а тому подібні спори є спорами про право та мають розглядатись в господарських чи цивільних судах. При цьому, Суд зазначив, що подібна позиція висловлювалась раніше Верховним Судом України у постановах від 14.06.2016 р. та від 11.04.2017 р., і суд не знаходить підстав для відступу від неї.

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження, фактично рішення про відмову у внесенні змін до відомостей Державного земельного кадастру про власника земельної ділянки безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо цього ж нерухомого майна з іншою особою. Такий спір має приватно-правовий характер. З огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Вищенаведені висновки відповідають висновку, викладеному у постанові Великої палати Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі №823/2042/16, а тому суд, у відповідності до вимог ч.5 ст.242 КАС України, враховує такий при вирішенні даної справи.

Ураховуючи суть спірних правовідносин, приватно-правовий характер та суб`єктний склад сторін у справі, суд приходить висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів. Оскільки такий виник із цивільних відносин, його вирішення віднесено до компетенції суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства, відповідно до підсудності, визначеної Цивільним процесуальним кодексом України.

У свою чергу, Велика палата Верховного Суду, у постанові від 26.06.2018 під час розгляду справи №902/517/17 дійшла такого висновку, що згідно зі статтями 1, 12 ГПК України, з урахуванням приписів статті 17 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень) розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення порушено право особи на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору".

За практикою Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України») суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому, суд відмічає, що спори предметом яких є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав на неї, не підлягають розгляду за правилами КАС України.

Враховуючи викладене, цей спір не є публічно-правовим те не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно ч.5, 6 ст.170 КАС України, повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

На виконання вищенаведеної вимоги, суд зазначає, що спір з приводу розірвання договору оренди належить в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.2, 4, 19, 170, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Благовіщенської міської ради Кіровоградської області про розірвання договору оренди та визнання права власності на земельну ділянку.

Роз`яснити позивачеві, що розгляд даного спору підлягає в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору

Копію ухвали надіслати позивачеві, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити позивачеві, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, однак апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук