Рішення № 107481428, 23.11.2022, Куликівський районний суд Чернігівської області

Справа № 737/266/22

Провадження № 2/737/152/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2022 року смт Куликівка

Куликівський районний суд Чернігівської області у складі головуючого судді Рубаненко Н.Ю., за участі секретаря Решітько А.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Куликівської селищної ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Пономаренко Є.П., державний нотаріус Чернігівської районної державної нотаріальної контори Завалієва В. В.,

про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами,

учасники справи не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_5 . Після його смерті спадщину прийняла його дружина - ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача - ОСОБА_6 . Після її смерті спадщину прийняв позивач.

До спадкового майна входить, зокрема, житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на який померлі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за життя не оформили відповідних правовстановлюючих документів, що стало причиною відмови у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину.

Просить суд визнати за ним в порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері - ОСОБА_6 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: будинок АДРЕСА_1 .

Позовна заява надійшла до суду 09 вересня 2022 року.

Головуючий суддя своєю ухвалою від 12 вересня 2022 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у даній справі, підготовче судове засідання призначено на 10 жовтня 2022 року, судовий розгляд справи по суті призначений на 23 листопада 2022 року.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Куликівською селищною радою надано до суду відзив на позовну заяву, в якій селищний голова Постернак Ю. О. повідомляє про визнання позову в повному обсязі та просить розглядати справу за відсутності представника селищної ради.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, надали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги визнають у повному обсязі та не заперечують проти їх задоволення.

Від в. о. завідувача Куликівською районною державною нотаріальною конторою Завалієвої В. В. надійшла заява про розгляд справи без участі представника нотаріальної контори.

Від приватного нотаріуса Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Пономаренка Є. П. надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, в якій він не заперечує проти задоволення позовних вимог.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Безпосередньо дослідивши письмові докази у справі та матеріали спадкових справ № 92/2014 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 та № 53/2017 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , суд приходить до наступного.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 після смерті якого відкрилася спадщина (а.с.6).

Згідно з довідкою виконкому Орлівської сільської ради Куликівського району Чернігівської області № 360 від 23 жовтня 2014 року, ОСОБА_5 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , разом з дружиною ОСОБА_6 (а.с.10).

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебували в зареєстрованому шлюбі з 14 серпня 1951 року (а.с.8).

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01.01.2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми Сімейного кодексу України застосовуються в частині лише тих прав та обов`язків, що виникли після набрання ними чинності. Отже, правовий режим майна подружжя регулюється нормативними актами, які були чинними на момент створення або придбання такого майна.

З наявних у справі доказів, судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1 було побудовано в 1957 році, тобто під час перебування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в зареєстрованому шлюбі. Майнові відносини, які виникли між ними після реєстрації шлюбу на момент побудови даного житлового будинку регулювались "Кодексом законів про родину, опіку, шлюб та акти громадянського стану УРСР" від 31.05.1926 року з наступними змінами. Статтею 125 вказаного Кодексу передбачалось, що майно, набуте подружжям роботою в період зареєстрованого шлюбу, вважається таким, що належить обом членам подружжя на засадах спільної власності. З 01.01.1970 року по 01.01.2004 рік майнові відносини подружжя регулювались Кодексом про шлюб та сім`ю Української РСР, статтею 22 якого передбачалося, що майно нажите подружжям за час шлюбу визнавалось спільною сумісною власністю.

Таким чином, житловий будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст.ст. 370, 372 ЦК України, ст. 70 СК України у випадку виділу частки або поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

У абз. 2, 3 п. 1 Постанови Пленуму ВС України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року зазначено, що відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються ЦК України.

Згідно зі ст. 524 ЦК УРСР (який діяв на день смерті ОСОБА_5 ) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Згідно зі ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

З матеріалів спадкової справи № 92/2014 вбачається, що за життя ОСОБА_5 залишив заповіт, яким все своє майно заповів своїм дітям: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 . Заповіт складений 08 лютого 2001 року, посвідчений виконавчим комітетом Орлівської сільської ради народних депутатів Куликівського району Чернігівської області, зареєстрований у реєстрі за № 15.

23 жовтня 2014 року ОСОБА_6 звернулася до Куликівської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка - ОСОБА_5 .

Інші особи із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталися, інформація про прийняття ними спадщини в матеріалах справи відсутня.

Таким чином, спадщину після смерті ОСОБА_5 шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном прийняла його дружина ОСОБА_6 , яка проживала разом зі спадкодавцем на день його смерті в будинку, що частково належав ОСОБА_5 та продовжувала проживати в цьому будинку після його смерті.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 (а.с.7).

Після її смерті відкрилася спадщина.

Згідно з довідкою Орлівського старостинського округу № 622 від 20 грудня 2021 року, ОСОБА_6 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 була зареєстрована та проживала одна за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11).

ОСОБА_1 є сином ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про його народження (а.с.9).

Згідно з ч.1, ч.2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1262 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст. 1270 ЦК України).

З матеріалів спадкової справи № 53/2017 вбачається, що за життя ОСОБА_6 залишила заповіт, яким все своє майно заповіла своєму сину - ОСОБА_1 . Заповіт складений 21 жовтня 2014 року, посвідчений секретарем виконавчого комітету Орлівської сільської ради Бусел В. Я., зареєстрований у реєстрі за № 34 (а.с.99).

27 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Куликівської районної нотаріальної контори Чернігівської області Пономаренка Є. П. із заявою про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилася після смерті матері - ОСОБА_6 (а.с.97).

27 лютого 2017 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Куликівської районної нотаріальної контори Чернігівської області Пономаренка Є. П. із заявою в якій відмовилася від прийняття обов`язкової частки у спадщині після померлої матері - ОСОБА_6 (а.с.97).

07 липня 2017 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 звернулися до приватного нотаріуса Куликівської районної нотаріальної контори Чернігівської області Пономаренка Є. П. із заявами, в яких відмовилися від прийняття обов`язкової частки у спадщині після померлої матері - ОСОБА_6 .

ОСОБА_1 отримав свідоцтва про право на спадщину за заповітом на чотири земельні ділянки та на 1/5 частку у праві власності на квартиру, які належали померлій ОСОБА_6 (а.с.112-114).

Таким чином, єдиним спадкоємцем за заповітом, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6 був її син - ОСОБА_1 .

Інших спадкоємців які претендують на спадщину судом не виявлено.

Згідно з інформаційною довідкою КП „Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" ЧОР № 695 від 15.11.2021 року станом на 31 грудня 2012 року (згідно з даними інвентаризаційної справи) на будинок АДРЕСА_1 право власності не зареєстровано (а.с. 19).

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, підлягають з`ясуванню та оцінюються судом записи у погосподарських книгах, ухвалені органами місцевого самоврядування рішення про оформлення права власності громадян на будинки, технічний паспорт на будівлі, документи про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

У технічному паспорту на даний будинок вказано, що він має наступну характеристику літерами: житловий будинок А-1, прибудова а-1, веранда а1-1, ганок а2-1, сараї Б-1, В-1, Д-1, погріб Г-1, рік побудови - 1957 (а.с. 21-23).

У витягах з погосподарських книг Орлівської сільської ради на 1996-2005 роки, вказано, що головою домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_5 (а.с.51-52).

У витягах з погосподарських книг Орлівської сільської ради на 2006-2020 роки, вказано, що головою домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_6 (а.с.53-55).

Відомості щодо самочинного будівництва відсутні.

Надані суду докази суперечностей не містять та оцінюються судом як достовірні.

Положеннями ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту не заборонений законом, зокрема такий, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Згідно п. 23 постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Аналізуючи зібрані по справі докази, враховуючи що будинок за адресою: АДРЕСА_1 , був побудований батьками позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під час зареєстрованого між ними шлюбу, тобто був об`єктом їхньої спільної сумісної власності, кожен з них мав право на 1/2 частину вказаного будинку, спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняла його дружина - ОСОБА_6 , спадкоємцем якої є позивач, однак не може оформити свої спадкові права у позасудовому порядку у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок, право власності на який належним чином не зареєстровано, що є підставою для визнання за позивачем права власності в порядку спадкування на вказане майно.

На підставі викладеного, згідно ст.ст. 15, 16, 1261, 1269, 1270 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 4, 12, 13, 19, 81, 247, 258, 259, 265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 70,5 кв.м, житловою площею 23,5 кв.м, з господарськими будівлями та спорудами (житловий будинок А-1, прибудова а-1, веранда а1-1, ганок а2-1, сараї Б-1, В-1, Д-1, погріб Г-1) в порядку спадкування за заповітом за померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н. Ю. Рубаненко