Постанова № 10748037, 30.07.2010, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2010 р. м. ЧернівціСправа № 2а-597/10/2470

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Дембіцького П.Д.,

при секретарі судового засідання Маркуц Х.М.,

за участю :

представника позивача: Муляр Т.В. (за довіреністю) ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомДержавної податкової інспекції у м. Чернівцідоколективного підприємства «Вест - А»про припинення юридичної особи,-

СУТЬ СПОРУ:

Державна податкова інспекція у м. Чернівці (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом про припинення юридичної особи Колективного підприємства «Вест - А» (далі - відповідач).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протягом пяти останніх років не подає до органу податкової служби податкових декларацій звітності, відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), документів фінансової звітності, що є підставою для припинення юридичної особи.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідачу неодноразово за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та за наданою інформацією податкового органу щодо місць проживання посадових осіб було надіслано рекомендовані листи з повідомленням із зазначенням часу, дати та місця проведення судового розгляду справи.

Статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Продержавну реєстрацію юридичнихосіб та фізичних осіб - підприємців" відомості внесені до Єдиного державного реєстру вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Стаття 19 вказаного Закону регламентує положення про обов'язок виконавчого органу юридичної особи повідомляти державного реєстратора про внесення змін до відомостей про юридичну особу.

Згідно до ч. 8 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено особі, якщо вона доставлена за адресою внесеною до відповідного реєстру.

Відповідно до вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе розглянути справу без представника відповідача, на підставі наявних у ній доказів.

Відповідач в судове засідання не з'явився, однак це не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки у справі наявні поштові повідомлення, які засвідчують повідомлення відповідача про час і місце слухання справи.

Відповідач заперечень на позовну заяву суду не надав, повноважного представника у судове засідання не направив.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд, -

ВСТАНОВИВ:

До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекцією у м. Чернівці про припинення юридичної особи Колективного підприємства «Вест - А» (58000, м. Чернівці, пров. Складський, 1, ід. код 21421958).

Ухвалою суду від 20 січня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі та зобовязано позивача надати докази по справі.

Ухвалою суду від 11.03.10 року зобовязано сторони виконати вимоги ухвали суду від 20.01.10 року.

Ухвалою суду від 19 березня 2010 року зупинено провадження у справі для встановлення фактичного місця перебування відповідача, зобовязано позивача надати докази по справі.

Ухвалою суду від 09 квітня 2010 року оголошено перерву у судовому засіданні у звязку із необхідністю одержання додаткових доказів по справі та зобовязано позивача надати докази.

Однак позивачем не надано належних письмових доказів, на підставі яких можливо було б надати всебічний, повний аналіз, з метою прийняття рішення у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України субєкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обовязку суд витребовує названі документи та матеріали.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 11, ст. ст. 69-71 Кодексу адміністративного судочинства України позивачу направлено запит щодо надання доказів у справі, а саме надання переліку податкових декларацій по їх виду та кількості, які необхідно надавати до податкового органу та з інших питань. Однак позивач не надав суду підтвердження щодо переліку податкових декларацій по їх виду та кількості, які необхідно надавати до податкового органу, а також з якого саме часу та які саме види податкової звітності не подавалось до податкового органу та інших органів, перевірку платника податку не проводив, матеріалів перевірки суду не надав, а також належних доказів, які б довели правомірність його дій повязаних із прийняттям рішення про припинення юридичної особи Колективного підприємства «Вест - А».

У ході судового розгляду встановлено, що Колективного підприємства «Вест - А» зареєстроване Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 25 вересня 1996 року за № 21421958, видано Свідоцтво про державну реєстрацію підприємницької діяльності - юридичної особи, зареєстровано м. Чернівці, пров. Складський, буд.1.

Згідно довідки Головного управління статистики у Чернівецькій області вбачається, що Колективного підприємства «Вест - А» включене до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 23.09.96 року, ідентифікаційний код - № 21421958 за видами діяльності КВЕД, а саме:

- 71250 Роздрібна торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації;

- 71.130 Оптова торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації;

- 71.330 Громадське харчування недержавних організацій, крім споживчої кооперації;

- 15.230 Виробництво будівельних деталей з деревини і плит на деревинній основі.

23 вересня 1996 року місцезнаходження юридичної особи Колективного підприємства «Вест - А», а саме зареєстровано за адресою м. Чернівці (58000), пров. Складський,1.

Згідно довідки № б/н від 04.08.2009 року, та довідки б/н від 15.09.2009 року виданої ДПІ м. Чернівці вбачається, що 09.10.1996 року Колективне підприємство «Вест - А», яке знаходилось за юридичною адресою: 58000, м. Чернівці, пров. Складський, 1, взяте на податковий облік в ДПІ м. Чернівці, як платник податків.

Згідно довідки-висновку від 07.12.2005 року вбачається, що Колективне підприємство «Вест - А» не подає на адресу ДПІ у м. Чернівці податкову звітність із 2003 року.

Разом з тим слід зазначити, що статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України «Про державну податкову службу в Україні» (далі-Закон). Державна податкова служба у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України „Про систему оподаткування”, Законом України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та іншими, а також відомчими Наказами.

Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Частиною 1 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування” передбачено обов'язок платників податків і зборів (обов'язкових платежів) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Статтею 9 Закону України „Про систему оподаткування” передбачено, що обовязок платників податків і зборів (обовязкових платежів), а саме: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, повязані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обовязкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ) передбачено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

В порушення зазначених норм Закону Відповідач не звітує до ДПІ у м. Чернівці з 19 листопада 2008 року (остання звітність розрахунок комунального податку та декларація по ПДВ подані до ДПІ у м. Чернівці 18.11.08 р.), що підтверджується довідкою позивача від 24.02.10 року.

Пунктом 4.2.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України № 2181, податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

У відповідності до п.п. 5.3.1. п.5.3. ст.5 Закону № 2181, яка регулює строки погашення податкового зобов'язання, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4. платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Згідно з п.п. 5.4.1. п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно пункту 17.1 статті 17 Закону (№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 року) податковий орган застосовує штрафні санкції за порушення податкового законодавства, а саме накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

Пунктом 17.1.1 статті 17 Закону (№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 року) передбачено, що платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Згідно пункту 17.1.2 Закону (№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 року) передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "а" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 17.1.7 Закону (№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 року) передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірах визначених законом.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України № 2181 передбачено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Статтею 9 Закону України «Про систему оподаткування» (далі Закону № 1251-ХІІ від 25.0691 року)передбачено,що платники податків і зборів(обов'язкових платежів) зобов'язані:

1)вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами;

2)подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів;

3) сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи під час перевірки,що проводиться державними податковими органами,зобов'язані давати пояснення з питань оподаткування у випадках, передбачених законами, виконувати вимоги державних податкових органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування.

Пунктом 3 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (далі Закону № 509-ХІІ від 04 грудня 1990 року) передбачено, що до функцій податкових інспекцій входить контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів. Пунктом 6 статті 10 (Закону № 509-ХІІ від 04 грудня 1990 року) передбачено, що податкові інспекції забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами.

Відповідно до пункту 11 статті 11 далі Закону (№ 509-ХІІ від 04 грудня 1990 року) вбачається, що на податкову інспекцію покладено обовязок застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірі, встановлених законодавством.

Пунктом 8.2.1 розділу 8 Наказу ДПА України № 80 від 19.02.1998 року «Про затвердження порядку обліку платників податків, зборів (обовязкових платежів)» передбачено, що у разі прийняття рішення про припинення юридичної особи призначається та одночасно проводиться перевірка юридичної особи та її не знятих з обліку відокремлених підрозділів. У разі прийняття рішення про закриття відокремленого підрозділу призначається і проводиться перевірка підрозділу, який закривається, та може бути призначена перевірка юридичної особи в установленому законодавством порядку. Якщо у таких випадках юридична особа та її відокремлений підрозділ (відокремлені підрозділи) перебувають на обліку в різних органах державної податкової служби, організацію взаємодії відповідних органів щодо проведення перевірки здійснює той орган державної податкової служби, у якому перебуває на обліку юридична особа.

Пунктом 11.2 розділу 11 Наказу ДПА України № 80 від 19.02.1998 року передбачено, що підрозділи органу державної податкової служби - стосовно платників податків, якими не подано в зазначені терміни звіти, декларації, у порядку, передбаченому законодавством, самостійно визначають суму податкового зобов'язання, проводять роботу з узгодження податкового зобов'язання та інші заходи.

У рамках проведення цих заходів, а також при призначенні чи проведенні документальної перевірки платника податків чи при виконанні інших службових обов'язків працівниками органів ДПС здійснюється перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, відповідальних та афілійованих осіб.

Пунктом 11.4 розділу 11 Наказу ДПА України № 80 від 19.02.1998 року передбачено, що до кожного платника податків, за яким виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ органу державної податкової служби, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за формою, що затверджується центральним органом державної податкової служби. До Єдиного банку даних юридичних осіб та Реєстру фізичних осіб вносяться дані про подання запиту.

Пунктом 11.5 розділу 11 Наказу ДПА України № 80 від 19.02.1998 року передбачено, якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою N 18-ОПП (додаток 17) для вжиття заходів, передбачених частиною восьмою статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Пунктом 8.6 розділу 8 Наказу ДПА України № 552 від 17.11.1998 року «Інструкції про порядок обліку платників податків» передбачено, якщо платник податків не має заборгованості перед бюджетом, та у разі неподання протягом одного року в органи державної податкової служби податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, то керівник органу державної податкової служби приймає рішення у вигляді розпорядження про звернення до суду про скасування державної реєстрації такого платника податків і закриття банківських рахунків.

Пунктом 11.4 розділу 11 Наказу ДПА України № 552 від 17.11.1998 року передбачено, якщо взятий на облік платник податків не надав у встановлений термін податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, то підрозділи з оподаткування юридичних/фізичних осіб та примусового стягнення податків негайно зупиняють операції на всіх рахунках платників податків у банках, встановлюють факт відсутності платника податків за місцезнаходженням (фізичної особи - за місцем проживання) та передають матеріали в підрозділи податкової міліції на розшук керівників та засновників підприємств.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", з метою урегулювання окремих питань взяття на облік та зняття з обліку платників податків Наказом ДПА України від 24 липня 2006 року N 428 Затверджено зміни до Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 19.02.98 N 80, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 16.03.1998р. за № 172/2612 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 17.11.1998р. № 552).

Відповідно до порядку 15 пункт 8.2 розділу 8 Наказу ДПА України від 24 липня 2006 року N 428 передбачено, що у зв'язку з проведенням реорганізації чи ліквідації юридичної особи органом державної податкової служби приймається рішення про проведення позапланової виїзної перевірки платника податків, який перебуває на обліку в такому органі, у разі одержання хоча б одного з таких документів (відомостей): судових рішень або відомостей з Єдиного державного реєстру, іншої інформації щодо прийняття судом рішень про порушення провадження у справі про банкрутство чи визнання банкрутом платника податків, порушення справи або прийняття рішення судом про припинення юридичної особи.

Пунктом 8.2.1 розділу 8 вказаного Наказу ДПА України від 24 липня 2006 року N 428 передбачено, що у разі прийняття рішення про припинення юридичної особи призначається та одночасно проводиться перевірка юридичної особи та її не знятих з обліку відокремлених підрозділів.

Відповідно до пункту 6.1.1 розділу 6 Наказу ДПА України від 17 березня 2001 року № 110 «Про затвердження Інструкції про порядок застосування та стягнення штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби» вбачається, що у разі неподання податкової декларації у строки, визначені законодавством, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання.

Згідно пункту 6.1.1 розділу 6 Наказу ДПА України від 17.03.2001 року № 110 передбачено, якщо платник податків не подає у встановлені терміни податкову декларацію і контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобовязання платника податків, то додатково за кожний звітний податковий період, в якому виникає податкове зобовязання, до штрафу, установленого п.6.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобовязання за кожний повний, або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше пятдесяти відсотків суми нарахованого податкового зобовязання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно пункту 9 Наказу ДПА України від 17.03.2001 року № 110 передбачено, що зазначені в п.п. 6.1.1-6.1.6 цієї Інструкції штрафні санкції застосовуються щодо податків, інших платежів і внесків, за якими встановлено обовязкове подання органам державної податкової служби податкових декларацій.

Пунктом 6.2 розділу 6 Наказу ДПА України від 28 лютого 2007 року № 110 «Про затвердження Порядку взаємодії між структурними підрозділами органів державної податкової служби з питань реєстрації та обліку платників податків» щодо організації роботи щодо зняття з обліку платника податків за рішенням суду (господарського суду) щодо припинення платника податків передбачено, що прийняттю рішення про подання позову до суду має передувати відповідна робота, зокрема, вжиття заходів для подання податкових декларацій, встановлення фактів наявності/відсутності ведення господарської діяльності, зокрема, отримання інформації від фінансових установ про відсутність руху коштів по рахунках платника, повноти сплати податків, встановлення фактичного місцезнаходження та фактичного місцезнаходження проживання посадових осіб юридичної особи, тощо.

Пунктом 6.1.8 розділу 6 Наказу ДПА України від 28 лютого 2007 року № 110 передбачено, що разі прийняття рішення про припинення юридичної особи призначається та одночасно проводиться перевірка юридичної особи та її не знятих з обліку відокремлених підрозділів.

Згідно із пунктом 5.2.3 розділу 5 Наказу ДПА України від 28 лютого 2007 року № 110 передбачено, що працівниками органу ДПС при виконанні службових обов'язків, визначених пунктом 11.2 розділу 11 Порядку обліку, здійснюється або може здійснюватись перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків. Якщо за наслідками перевірки встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то складається акт перевірки місцезнаходження платника податків та проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, відповідальних та афілійованих осіб.

Відповідно до пункту 5.2.8. розділу 5 Наказу ДПА України від 28 лютого 2007 року № 110 вбачається, що структурні підрозділи органу податкової служби при прийнятті рішення про припинення надають документи (довідки) інформацію від фінансових установ, митних органів та інших контролюючих органів, яка підтверджує відсутність здійснення господарської діяльності тощо).

У пункті 5.2.9 розділу 5 Наказу ДПА України від 28 лютого 2007 року № 110 зазначено, що з метою забезпечення достовірності реєстраційних даних платників податків підрозділи органу ДПС, які здійснюють перевірки платників податків, зобов'язані протягом 5 днів після закінчення перевірки надати до підрозділу реєстрації та обліку платників податків інформацію про виявлені в процесі перевірки розбіжності облікових відомостей з інформацією Єдиного банку даних юридичних осіб у вигляді довідки, сформованої засобами АІС "Аудит" після внесенні фактичних даних про платника податків, установлених в ході перевірки.

30.07.2010 року у судовому засіданні досліджено облікову справу платника податків. Отже дослідженням матеріалів наданих відповідачем та облікової справи платника податків КП «Вест-А» встановлено, що позивач самостійно не визначив суму податкового зобов'язання платника податків за неподання звітних документів, податкових декларацій, бухгалтерських документів, не зупинив рух коштів по рахунках відповідача, рух коштів не перевірив, перевірку підприємства не організував та не провів, штрафних фінансові санкції не застосував, не вжив заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи, а також встановлення фактичного місце знаходження-проживання посадових осіб та засновників, до адміністративної відповідальності не притягнув.

Згідно пункту 17.1 статті 17 Закону (№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 року) податковий орган самостійно не визначив суму податкового зобов'язання платнику податків за не подачу у встановлені строки податкових декларацій; не застосував штрафні санкції за порушення податкового законодавства, Інформацію стосовно діяльності платника податку-юридичної особи щодо якої прийнято рішення про припинення юридичної особина не витребовував від фінансових установ, митних органів та інших контролюючих органів, яка підтверджує відсутність здійснення господарської діяльності з моменту подання останньої звітності, рух коштів по рахунках не зупиняв, перевірка не призначалась та не проводилась, заходи щодо встановлення фактичного місцезнаходження платника податку та встановлення фактичного місце проживання його посадових осіб та засновників не здійснювалось, як передбачено Наказом ДПА України від 17.05.2010 року № 336, який видано відповідно вимог абзацу четвертого статті 2 та пункту 2 статті 8 Закону України від 4 грудня 1990 року N 509-XII "Про державну податкову службу в Україні", статті 5 Закону України від 25 червня 1991 року N 1251-XII "Про систему оподаткування", розділу 11 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації Українивід19.02.98N 80 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 17.11.98 N 552), із змінами, з метою поліпшення організації роботи із встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків.

Відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (п. 17, ч. 1 ст. 11) передбачено. що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до частини десятої ст. 38, частини 8 ст. 36 Закону за відсутності підстав для залишення документів, які подані для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, без розгляду державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи.

Проаналізувавши чинне законодавство, нормативно правові акти пов'язані з припиненням підприємницької діяльності юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за рішенням суду, що не пов'язане з банкрутством, можна дійти висновку, що позивач не довів правомірності своїх дій щодо припинення юридичної особи.

З урахуванням досліджених доказів, встановлених на підставі них фактів та правовідносин, аналізу приведених норм Закону, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не відповідають вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та порушують вимоги ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ході судового розгляду справи Позивач, як суб'єкт владних повноважень не довів належним чином правомірність вчинених ним дій та не надав суду доказів правомірності припинення юридичної особи Колективного підприємства «Вест - А».

Водночас, суд вважає за необхідне констатувати, що за змістом пункту 1 частини 1 статті Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юстиції (адміністративна справа) - публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування чи їхня посадова чи службова особа

Разом з цим слід зазначити, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

За наведених вище обставин, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 8, 9, 69-71, 94, 86, 100, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апе ляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає закон ної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-третьої, пятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд.

Заява про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня її складання. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для її подання.

Постанову складено в повному обсязі 04 липня 2010 р.

СуддяП.Д. Дембіцький