Постанова № 10747481, 05.08.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-2375/10/1770

05 серпня 2010 року 15год. 19хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Шевчук С.М. за участю секретаря судового засідання Бєлкіної Д.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

прокурор: <Текст >

позивача: ОСОБА_1, представник ОСОБА_2

відповідача: представник Троянчук Д.М. третьої особи позивача: представник <Текст >третьої особи відповідача: представник <Текст >

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватний підприємець ОСОБА_1 <Список ><в особі >третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача< 3-тя особа >

доДержавна податкова інспекція у м. Рівне третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача <3-тя особа >

про скасування податкового повідомлення-рішення , -

ВСТАНОВИВ :

Позивач субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001501742/0 від 20.05.2010 року.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали з підстав, наведених в позовній заяві, а зокрема пояснили, що податковим органом безпідставно виключено зі складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені в ціні придбаних ноутбуків, які використовуються позивачем у власній господарській діяльності. Вказали, що позивач не вчиняв порушень пп. 7.4.3 та пп.. 7.4.4 Закону України «Про податок на додану вартість», в звязку з чим вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення неправомірним. Просили позов задоволити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив та надав пояснення, які співпадають з позицією, що викладена в письмових запереченнях, а зокрема пояснив, що сума ПДВ, яка включена позивачем до складу податкового кредиту, сплачена ним при придбанні товарів, які не дату перевірки не використовувалися в господарській діяльності позивача. Відповідно до пп.. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. У зв'язку із встановленням в ході перевірки порушення позивачем пп. 7.4.3, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чиста сума зобов'язань за період з жовтня 2007 року по 16 січня 2009 року правомірно збільшена на 4166 грн., донараховано ПДВ в сумі 4166 грн. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення.

При цьому, суд виходив з наступного.

Відповідачем в період з 27.04.2010 року по 13.05.2010 року проведена планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового законодавства позивача за період з 01.10.2007 року по 31.12.2009 року, про що складено акт від 17.05.2010 року № 80/07-119/НОМЕР_1 (а.с.7-20).

Перевіркою встановлено завищення позивачем податкового кредиту на суму 4166 грн. через порушення позивачем пп.. 7.4.3, пп.. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.05.2010 року № 0001501742/0 (а.с.5), яким позивачу визначено податкові зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 6249 грн., в тому числі за основним платежем 4166,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2083,00 грн.

Підставою для винесення спірного рішення стали висновки ревізорів, викладені в названому акті перевірки. А зокрема в ході перевірки встановлено, що із загальної суми ПДВ, сплаченого при придбанні товарів (робіт, послуг), яка включена до складу податкового кредиту в грудні 2008 року, витрачено на придбання товарів (робіт, послуг), (ноутбуки в кількості 5 шт.), яке було включено до податкового кредиту відповідно до податкового накладної № 700008005 від 04.09.2008 року, виписаної ТОВ «Астеліт» 22859846 (факт отримання продукції підтверджений податковими накладними), але згідно наданих для перевірки виданих податкових накладних, накладних на реалізацію товару та інвентаризації залишків, встановлено, що вищезгаданий товар на суму 24995 грн., в т.ч. ПДВ 4165,83 грн. не реалізований та відсутній в залишку платника (а.с.16).

Підпункти 7.4.3, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону “Про податок на додану вартість” (за порушення яких винесено спірне рішення) передбачають, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду. Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість», позивач зареєстрований платником ПДВ із звітним періодом, що дорівнює 1 місяцю.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем було придбано у ТОВ «Астеліт» 5 ноутбуків Лептоп Impression, загальною вартістю 24995,00 грн., в т.ч. ПДВ 4165,83 грн. У звязку з вказаним придбанням, ТОВ «Астеліт» видано для позивача податкову накладну № 700008005 від 04.09.2008 року (а.с.59).

На підставі зазначеної накладної позивачем суму ПДВ 4166 було включено до складу податкового кредиту за грудень 2008 року.

Згідно акта перевірки, в перевіряємому періоді позивач здійснював роздрібну торгівельну діяльність з реалізації продовольчих і непродовольчих товарів, а саме здійснював роздрібно-торгівельну діяльність з реалізації фарб, шпаклівок та аксесуарів для легкових автомобілів.

В ході проведення перевірки позивача використано залишки ТМЦ відповідно до матеріалів попередньої перевірки станом на 23.01.2008 року на суму 287444,34 грн. (без ПДВ), надано інвентаризацію залишків нереалізованих товарів станом на 12.01.2009 року на суму 54995,9 грн. (без ПДВ) та залишки ТМЦ станом на 12.05.2010 року на суму 4866,98 грн. Вказані обставини представниками сторін не заперечуються.

Згідно наданих для перевірки виданих податкових накладних, накладних на реалізацію товару та інвентаризації залишків встановлено, що ноутбуки в кількості 5 шт. на суму 24995 грн., в т.ч. ПДВ 4165,83 грн. не реалізовані та відсутні у залишку позивача.

А відтак, в ході перевірки перевіряючими не було встановлено обставин щодо використання позивачем придбаних 5 ноутбуків в його господарській діяльності.

Судом відхиляються покликання позивача на трудові договори (а.с.41-44), довідки про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку (а.с.45-49), накази про поставлення на баланс позивача ноутбуків від 10.09.2008 року (а.с.50), накази про видачу ноутбуків працівникам під повну матеріальну відповідальність (а.с.51-55) як на докази використання зазначених ноутбуків в господарській діяльності позивача, оскільки як вбачається з матеріалів справи позивач ні в ході перевірки, ні безпосередньо після ознайомлення з актом перевірки не надав відповідачу первинних документів, що підтверджують використання ноутбуків в господарській діяльності. Про наявність таких документів позивач повідомив лише в ході судового розгляду справи, що вказує на їх зібрання позивачем по завершенню перевірки та не спростовує виявлених порушень щодо неправомірного включення до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої в ціні за придбані ноутбуків, які позивач не використовує у своїй господарській діяльності.

Відповідно до абз. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 зазначеного вище закону, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

А відтак, відповідачем правомірно визначено спірним рішенням позивачу податкове зобов'язання та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

За таких обставин, у суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

У суду відсутні підстави для застосування ст. 94 КАС України. <Текст >

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Рівне про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001501742/0 від 20.05.2010 року відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя <Підпис >Шевчук С.М.

Постанова складена в повному обсязі 06.08.10р.