Ухвала суду № 107473745, 26.09.2022, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/10338/20

4-с/760/61/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2022 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Усатової І.А.,

за участю секретаря Омелько Г.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Лановенко Л.А., заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус», -

ВСТАНОВИВ:

04 травня 2020 року на адресу суду надійшла вищевказана скарга, в якій заявник просить:

- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Лановенко Л.О. щодо накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться на рахунку НОМЕР_1 в АБ «Укргазбанк», постановою про арешт коштів боржника від 16 березня 2020 року у виконавчому провадженні №61564225;

- скасувати постанову про накладення арешту на грошові кошти від 16 березня 2020 poкy y виконавчому провадженні №61564225 в частині накладення арешту на грошові ОСОБА_1 , що містяться на рахунку НОМЕР_1 в АБ «Укргазбанк»;

- визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Лановенко Л.О. щодо невинесення постанови про зняття арешту з грошових коштів ОСОБА_1 , що містяться на рахунку НОМЕР_1 в АБ «Укргазбанк»;

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Лановенко Л.О. у виконавчому провадженні №61564225 прийняти постанову про зняття арешту з коштів ОСОБА_1 , що містяться на рахунку в АБ «Укргазбанк» IBAN: НОМЕР_1 ; та зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Лановенко Л.О. надіслати постанову про зняття арешту у ВП №61564225 з коштів ОСОБА_1 , що містяться на рахунку в АБ «Укргазбанк» IBAN: НОМЕР_1 , в той самий день на адресу АБ «Укргазбанк».

В обґрунтування скарги посилається на те, що на примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Лановенко Л.О. перебуває виконавче провадження №61564225 відносно боржника ОСОБА_1 .

Виконавче провадження було відкрито з виконання виконавчого листа №2-1045/10, виданого 19 жовтня 2017 року Солом`янським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

Постановою від 16 березня 2020 року про арешт коштів боржника у ВП №61564225 було накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , в тому числі накладено арешт на рахунки, які відкриті в АБ «Укргазбанк».

Зазначає, що в АБ «Укргазбанк» на ім`я ОСОБА_1 відкрито рахунок НОМЕР_1 , що використовується для отримання заробітної плати. Інших надходжень на такий рахунок не відбувається. Грошові кошти, які надходять на такий рахунок, є єдиним джерелом доходу для ОСОБА_1 і можливістю для утримання себе та дітей.

Вказує, що 07 квітня 2020 року звернувся електронним листом до приватного виконавця з проханням зняти арешт з банківського рахунку, який використовується для зарахування заробітної плати.

Листом від 14 квітня 2020 року приватний виконавець повідомила, що арешт буде знятий у разі надходження від банків документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунках, заборонено звертати стягнення.

17 квітня 2020 року на адресу приватного виконавця було направлено клопотання про скасування арешту із надання довідки із банку АБ «Укргазбанк» на підтвердження, що вказаний рахунок ОСОБА_1 використовується для виплати заробітної плати. Однак, як зазначає скаржник, приватний виконавець Лановенко Л.О., повністю ігноруючи вимоги закону, постанову про зняття арешту не винесла, в усній розмові повідомила, що відповідь не зобов`язана надавати і знімати арешт із банківського рахунку, на який надходить виключно заробітна платника, не збирається.

За таких обставин, вважає дії державного виконавця Мороз Л.Є. неправомірними та такими, що обмежують його законні права на користування зарплатними грошовими коштами та порушують його конституційні права на своєчасне отримання винагороди за працю, а також ставлять його і його сім`ю в скрутне матеріальне становище.

Вищенаведене стало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду зі скаргою на дії та бездіяльність приватного виконавця.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2020 вищевказана скарга надійшла в провадження судді Усатової І.А.

В судове засідання заявник не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового засідання.

Заінтересована особа в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про час та місце судового засідання, про причини неявки суду не повідомляла. 28.08.2020 до суду надано пояснення заінтересованої особи щодо скарги на дії приватного виконавця та належним чином засвідчену копію матеріалів виконавчого провадження № 61564225від 16.03.2020.

Згідно наданих суду пояснень, приватний виконавець зазначає, що винесла постанову про арешт коштів боржника від 16.03.2020 у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження». У постанові про накладення арешту зазначено накласти арешт на кошти, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику. Тобто вказаною постановою виконавець визначила банківським установам, які виконують постанови виконавця порядк виконання зазначених постанов з урахуванням обмежень, визначених законодавством. Водночас визначено обов`язок банку повернути постанову, якщо рахунок має спеціальний режим використання або на грошові кошти, на які законом заборонено звертати стягнення. У зв`язку з прийняттям АБ «Укргазбанк» постанови про арешт коштів боржника, в рамках виконавчого провадження №61564225, картковий рахунок НОМЕР_1 не відноситься до рахунків зі спеціальним режимом використання або інших рахунків, звернення стягнення на які заборонено законом. Вважає, що постанову про арешт коштів боржника приватним виконавцем винесено у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» задля забезпечення реального виконання боржником рiшення, якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках у банках та всіх інших рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника. Враховуючи наведене, просить відмовити у задоволенні скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали справи, матеріли виконавчого провадження, суд прийшов до висновку про те, що скарга на дії державного виконавця підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.10.2017 Солом`янським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист у справі № 2-1045/10 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованість в сумі 56630,14 грн., судовий збір в розмірі 566,30 грн., 420 грн. витрат на оголошення у пресі та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

Постановою приватного виконавця виконавчого кругу м.Києва Лановенко Л.О. від 16.03.2020 відкрито виконавче провадження №61564225 з виконання виконавчого листа, виданого 19.10.2017 Солом`янським районним судом м. Києва у справі № 2-1045/10.

Постановою приватного виконавця виконавчого кругу м.Києва Лановенко Л.О. від 16.03.2020 про про арешт коштів боржника накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, в тому числі, в ПАТ АБ «Укргазбанк», а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 , в межах суми звернення стягнення, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 63510,08 грн..

Згідно листа ПАТ АБ «Укргазбанк» від 08.04.2020 на адресу приватного виконавця виконавчого кругу м.Києва Лановенко Л.О. банк повідомив, що 27.03.2020 прийнято до виконання постанову №61564225 від 16.03.2020 про арешт коштів боржника ОСОБА_1 та станом на вказану дату залишок коштів на рахунках становить 0.00, 40.24 грн.

Також встановлено, що 07 квітня 2020 року заявник звернувся до приватного виконавця з проханням зняти арешт з банківського рахунку, який використовується для зарахування заробітної плати. Однак, листом від 14 квітня 2020 року приватний виконавець повідомила, що арешт буде знятий у разі надходження від банків документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунках, заборонено звертати стягнення.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Загальний порядок звернення стягнення на кошти боржника визначено у розділі VII Закону.

Відповідно до ч.1 ст. 48 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах (ч. 2 ст. 48 Закону). При цьому, ст. 48 Закону встановлює перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Частинами 1-3 ст. 56 Закону встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Статтею 59 Закону передбачено підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. При цьому, у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до п. 1 ч. 4 статі 59 Закону підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Статтями 68-70 Закону передбачений окремий порядок звернення стягнення на заробітну плату, пенсії та інші доходи боржника.

Так, ст. 68 Закону встановлено умови звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Відповідно до ст. 68 Закону стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах (ч. 2 ст. 48 Закону), відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Згідно з ч.1 ст. 69 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

За ч. 1 ст. 70 Закону розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до ч.2 ст. 70 Закону із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами (ч. 3 ст. 70 Закону).

Норми статті 41 Конституції України встановлюють принцип непорушності права приватної власності.

Статтею 43 Конституцією України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У той же час, приписами ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї. Заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого, в тому числі, стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю, статтях 15, 22, 24 Закону України «Про працю».

Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю, а відтак, має захищати такі рахунки, виокремлення яких належить до повноважень виконавчої служби, правовою основою діяльності яких, є, зокрема, Конституція України, цей Закон, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений для виплати заробітної плати, унеможливлює своєчасне отримання таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадянина на оплату праці.

З наданої суду довідки АБ «Укргазбанк» №5-50/822/2020 вд 10.04.2020 вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) відкрито поточний рахунок в гривнях № НОМЕР_3 , IBAN: НОМЕР_1 в АБ «Укргазбанк», який використовується для отримання заробітної плати.

Таким чином, накладення державним виконавцем арешту на весь рахунок заявника, на який надходять зарплатні кошти є безпідставним, оскільки, чинним законодавством передбачений окремий порядок здійснення відрахувань із заробітної плати, тоді як, арешт зарплатних коштів особи, що залишаються після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, після вирахування з неї сум заборгованості за виконавчим документом, позбавляє заявника та членів його сім`ї джерел до існування та порушує право на своєчасне одержання винагороди за працю.

Отже, підстави для накладення арешту на залишок зарплатних коштів заявника відсутні. Доказів зворотного не надано.

Однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно положень ст.ст. 77-79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, зважаючи на встановлені обставини справи, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд вважає, що скарга ОСОБА_1 на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Лановенко Л.А. в частині визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Лановенко Л.О. щодо накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться на рахунку НОМЕР_1 в АБ «Укргазбанк», постановою про арешт коштів боржника від 16 березня 2020 року у виконавчому провадженні №61564225; скасування постанови про накладення арешту на грошові кошти від 16 березня 2020 poкy y виконавчому провадженні №61564225 в частині накладення арешту на грошові ОСОБА_1 , що містяться на рахунку НОМЕР_1 в АБ «Укргазбанк», підлягає задоволенню.

Щодо інших вимог заявника, суд зазначає наступне.

Виходячи з норм чинного законодавства України у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов`язує усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому, суд не вправі зобов`язувати зазначених осіб, до вчинення тих дій, які згідно із Законом №606-ХІV можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби (Постанова Пленуму Верховного суду України, від 26.12.2003, №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»).

З огляду на викладене, заявлені скаржником вимоги в скарзі щодо визнання неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Лановенко Л.О. щодо невинесення постанови про зняття арешту з грошових коштів ОСОБА_1 , що містяться на рахунку НОМЕР_1 в АБ «Укргазбанк»; зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Лановенко Л.О. у виконавчому провадженні №61564225 прийняти постанову про зняття арешту з коштів ОСОБА_1 , що містяться на рахунку в АБ «Укргазбанк» IBAN: НОМЕР_1 та надіслати її на адресу АБ «Укргазбанк», не підлягають задоволенню, оскільки прийняття відповідних постанов та вчинення вищезазначених дій в межах виконавчого провадження відноситься до виключної компетенції державного виконавця, якому надані такі повноваження відповідно до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», і тому у суду відсутні підстави для зобов`язання державного виконавця прийняти відповідне рішення.

Що стосується вимоги про стягненя судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 59 Конституції закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до п.п.6, 9 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно зі ст.19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову.

З точки зору ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та\або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та\або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі №923/726/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Згідно ч.4 ст. 263 ЦПУ України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги №9 від 14.04.2020, копію додатку №1 від 14.04.2020 до Договору про надання правової допомоги №9 від 14.04.2020, копію платіжного доручення №37219102.1 від 16.04.2020 на суму 500 грн.

Відповідно до п.1.1 договору про надання правової допомоги №9 від 14.04.2020, Адвокатське бюро приймає доручення ОСОБА_1 (клієнта) та бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу щодо:

- надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності в будь-якому статусі. Складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення;

- представництво інтересів клієнта у судах України;

- представництво інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, перед фізичними та юридичними особами, органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, органами Національної поліції України, прокуратури, органами Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України тощо з будь-яких питань;

- надання юридичних послуг з проведення адвокатського розслідування, в рамках повноважень, що наданi адвокатам відповідно до норм Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», зокрема: проведення опитувань зацікавлених осіб, направлення адвокатських запитів на витребування інформації або документів, та інші дії, які можна використати для підтвердження своєї правової позиції в ході розгляду кримінальних справ.

Відповідно до п. 4.1. договору за надання юридичних послуг за цим договором клієнт сплачує бюрот гонорар, який складається з вартості наданих протягом дії договору послуг, погодженої сторонами в додатках до цього договору.

Відповідно до п.5.1 договору сторони протягом 5 банківських днів з моменту завершення надання послуг складають акт приймання передачі- наданих послуг, в якому відображають коротко перелік наданих послуг, претензії клієнта щод наданих послуг у разі їх наявності.

Згідно п.2 додатку №1 від 14.04.2020 до Договору про надання правової допомоги №9 від 14.04.2020, послуги складаються з вивчення матеріалів, складання скарги до суду на рішення, дії та/або бездіяльність приватного виконавця щодо накладення арешту на кошти клієнта та/або незняття арешту з коштів та направлення такої скарги до суду.

Згідно п.3.1 додатку до договору, за надання послуг, визначених в п.2 цього додатку, вартість послуг Бюро становить 5000 грн, без ПДВ.

Окрім того, в п.4 додатку сторони погодили порядок оплати гонорару:

-аванс в розмірі 500,00 грн. протягом 3-х днів від дати укладення цього договору;

-оплата в розмірі 4500 грн. протягом 3-х днів з дня зняття арешту з банківського рахунку клієнта.

Таким чином, всупереч наведеного, відповідачем до матеріалів справи надано лише копію договору про надання правової допомоги та додаткову до нього, у якому визначено розмір гонорару сталою сумою; та копію платіжного доручення про сплату авансу.

Із наданих позивачем документів неможливо визначити зміст наданих послуг та відповідно їхню вартість, через що суд позбавлений можливості встановити обґрунтованість та співрозмірність заявлених витрат.

Окрім того, позивачем також не було надано передбачений договором про надання правової допомоги акт приймання-передачі наданих послуг. У свою чергу, оплата ОСОБА_1 авансу у розмірі 500 грн., який за своєю правовою природою не виконує забезпечувальної функції, не свідчить про прийняття зазначених послуг. Доказів на підтвердження сплати позивачем ОСОБА_1 коштів в розмірі 5000,00 грн. не надано.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відтак, зважаючи на встановлені обставини у взаємозв`язку з нормами процесуального закону, вимога позивача щодо відшкодування витрат на правничу допомогу є необґрунтованою та безпідставною, у зв`язку з чим задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 43, 129 Конституції України, 60-79, 89, 447-451 ЦПК України, ст.ст. 68-70, 74 Закону України «Про виконавче провадження», суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Лановенко Л.А., заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Лановенко Л.О. щодо накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться на відкритому рахунку НОМЕР_1 в АБ «Укргазбанк», постановою про арешт коштів боржника від 16 березня 2020 року у виконавчому провадженні №61564225.

Скасувати постанову приватного виконавця виконавчого кругу м.Києва Лановенко Л.О. №61564225 від 16.03.2020 про арешт коштів боржника - ОСОБА_1 , що містяться на відкритому рахунку НОМЕР_1 в АБ «Укргазбанк».

В іншій частині - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Суддя: І.А.Усатова