Ухвала суду № 107473577, 05.10.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/2439/22-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2022 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Батрин О.В.,

при секретарі судових засідань Габрись О.М.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої неконституційним рішенням Верховної Ради України,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої неконституційним рішенням Верховної Ради України.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 має статус особи з інвалідністю III групи, перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсійні виплати відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Так, постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 01.07.2011 року по справі № 2-а-3854/11р. за результатами розгляду позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області про перерахунок основної та додаткової пенсії відповідно до норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області здійснити перерахунок основної та додаткової пенсії ОСОБА_1 по інвалідності з 15.12.2010 року відповідно до ст. 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із загальновстановленого розміру мінімальної пенсії за віком, який визначається з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік з урахуванням сум проведених виплат. Відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції на час ухвалення судом вказаної постанови, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою по ІІІ групі інвалідності не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком.

Певний час ОСОБА_1 отримував пенсійні виплати в розмірах, визначених ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до внесення змін до нього Законом України від 28.12.2014 року №76-УІІІ, яким було суттєво зменшено розмір пенсії позивача.

07.04.2021 року Конституційним Судом України ухвалено рішення №1-р(ІІ)/2021, яким визнано неконституційними положення Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року №76-УІІІ щодо установлення мінімального розміру пенсій для осіб, які отримали інвалідність унаслідок Чорнобильської катастрофи, та пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за рішенням Кабінету Міністрів України. Відповідно до частини четвертої резолютивної частини означеного рішення громадяни України, на яких поширюється дія статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії частини третьої статті 54 цього закону в редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-УІІІ.

Разом з цим, звернення позивача до Верховної ради України про відшкодування завданої йому матеріальної шкоди направлено для розгляду до Пенсійного фонду України. Однак на даний час вказана шкода позивачу не відшкодована, у заявку з чим ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом за захистом свого порушеного права.

Ухвалою суду від 25.01.2022 року відкрито провадження у справі за правилами позовного (спрощеного) провадження з повідомленням сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі, виходячи з такого.

Згідно із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно з ч.1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 цього Кодексу).

З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

При цьому, визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Як неодноразово вказувала Велика Палата Верховного Суду в своїх рішеннях, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин (зокрема, постанова від 3 липня 2018 року в справі № 826/27224/15).

Однією з категорій адміністративних справ, як це випливає зі змісту п. 3 ч. 6 ст. 12 та п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Законодавець урегулював питання, пов`язані, зокрема, з виплатою державної пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, спеціальним нормативно-правовим актом - Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у преамбулі якого зазначено, що цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Відповідно до ст. 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» врегульовано розмір виплати основної та додаткової пенсії по інвалідності особам, віднесеним до категорії 1.

Законом України від 28.12.2014 року №76-УІІІ внесено зміни до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», чим суттєво зменшено розмір пенсії позивача.

07.04.2021 року Конституційним Судом України ухвалено рішення №1-р(ІІ)/2021, яким визнано неконституційними положення Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року №76-УІІІ щодо установлення мінімального розміру пенсій для осіб, які отримали інвалідність унаслідок Чорнобильської катастрофи, та пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за рішенням Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частини четвертої резолютивної частини означеного рішення громадяни України, на яких поширюється дія статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії частини третьої статті 54 цього закону в редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-УІІІ.

Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач у позовній заяві зазначив, що майнова шкода була йому завдана законом, який було визнано неконституційним, у розмірі 508 419 грн. 88 коп. у вигляді недоотриманої пенсії відповідно до норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яку він би реально міг одержати, якби Закон України від 28.12.2014 року №76-УІІІ, яким внесено зміни до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не діяв на момент виплати йому цієї пенсії.

Тому позивач просить стягнути на його користь майнову шкоду, завдану Законом України від 28.12.2014 року №76-УІІІ, яким внесено зміни до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Враховуючи викладене, спір, який виник між сторонами у справі, стосується права позивача на отримання пенсійних виплат відповідно до норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Спори щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат є публічно-правовими, виникли з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, тому повинні розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду по справах №757/63985/16 від 4 березня 2020 року, №520/17342/18 від 9 лютого 2021 року), №686/23445/17 від 5 червня 2019 року, а також у постанові Верховного Суд по справі № 400/4436/20 від 10 червня 2021 року та відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі з урахуванням положень п. 1 ч. 1 ст. 2- ЦПК України та постанов Великої Палати Верховного Суду по справах №757/63985/16 від 4 березня 2020 року, №520/17342/18 від 9 лютого 2021 року), №686/23445/17 від 5 червня 2019 року, а також у постанові Верховного Суд по справі № 400/4436/20 від 10 червня 2021 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

На підставі викладеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255, 206, 353-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої неконституційним рішенням Верховної Ради України - закрити.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Суддя О.В. Батрин