Рішення № 107466162, 14.11.2022, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/13350/22

Провадження № 2/161/4185/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2022 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого судді Філюк Т.М.,

за участі секретаря судового засідання Октисюк С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Клехо Анатолій Євгенович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ліпкевич Іван Володимирович звернувся до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Клехо Анатолій Євгенович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 08 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем вчинено виконавчий напис, який зареєстрований за №112431, відповідно до якого запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс"заборгованість, що виникла по кредитному договору № 011-02000-180214 від 18 лютого 2014 року, якому ТОВ «Фінпром Маркет» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 250521-ФК від 25.05.2021 року, якому в свою чергу ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 20/ФК від 09.07.2020 року, якому свою чергу ТОВ «Фінансова компанія « Європейська агенція з повернення боргів» відступлено право вимоги на підставі Договору про відступлення прав вимоги № 20/01/20-1/1 від 20.01.2020 року, якому ПАТ «Дельта Банк» на підставі Договору відступлення прав вимоги № 194/К від 09.02.2018 року відступлено право вимоги за Кредитним договором № 011-02000-180214 від 18 лютого 2014 року, укладеного між ПАТ «Дельта банк» та ОСОБА_1

27 серпня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Волинської області Клехо А.Є. в межах виконавчого провадження № 61777084 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Еліт Фінанс» загальної суми заборгованості в розмірі 50124,95грн.

Позивач вважає вищевказаний виконавчий напис нотаріуса таким, що порушує його права, оскільки він вчинений з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, адже обов`язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису про стягнення заборгованості є безспірність такої заборгованості, а також відсутнідокументи,що підтверджуютьбезспірність грошовоївимоги. Крім того, нотаріус не мав правових підстав для вчинення цього виконавчого напису з огляду на те, що наразі чинна редакція Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

З огляду на наведене, позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 08 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем та зареєстрований в реєстрі за №112431 про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс"заборгованості, що виникла по кредитному договору № 011-02000-180214 від 18 лютого 2014 року, якому ТОВ «Фінпром Маркет» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 250521-ФК від 25.05.2021 року, якому в свою чергу ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 20/ФК від 09.07.2020 року, якому свою чергу ТОВ «Фінансова компанія « Європейська агенція з повернення боргів» відступлено право вимоги на підставі Договору про відступлення прав вимоги № 20/01/20-1/1 від 20.01.2020 року, якому ПАТ «Дельта Банк» на підставі Договору відступлення прав вимоги № 194/К від 09.02.2018 року відступлено право вимоги за Кредитним договором № 011-02000-180214 від 18 лютого 2014 року, укладеного між ПАТ «Дельта банк» та ОСОБА_1 , загальна сума стягнення становить 50124,95 грн та стягнути судові витрати з відповідача.

Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 листопада 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ліпкевича І.В. надійшла заява про розгляд справи без його участі та участі позивача, позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити в повному обсязі. Також в поданій заяві просить стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 грн.

Представник відповідача Товариства зобмеженою відповідальністю"Фінансовакомпанія "ЕлітФінанс", в судове засідання не з`явився, 17 жовтня 2022 року на електронну пошту суду від директора Товариства зобмеженою відповідальністю"Фінансовакомпанія "ЕлітФінанс"Наваренко В.Г. надійшла заява про визнання позову, просить розгляд справи проводити за відсутності представників відповідача та повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору,сплаченого при зверненні із даною позовною заявою. Також надіслав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвокату, зокрема вважає, що відшкодування відповідачем витрат можливе в обсязі 1000 грн.

Треті особи, приватний нотаріусКиївського міськогонотаріального округуОстапенко Є.М.,приватний виконавецьвиконавчого округуВолинської областіКлехо А.Є. в судове засідання не з`явились з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

За змістом частини 3, 4статті 200 Цивільного процесуального кодексу України(даліЦПК України) у випадку визнання відповідачем позову, суд ухвалює рішення в порядку встановленомустаттею 206 цього кодексу.

Відповідно до положень частини 4статті 206 ЦПК України,у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Встановивши, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд приходить до висновку про необхідність його задоволення.

Відповідно до ч.3 п.24постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно до ч. 1ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом статті 12 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору, що виник між сторонами, є виконавчий напис, вчинений 08 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем та зареєстрований в реєстрі за №112431, відповідно до якого запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс"заборгованість, що виникла по кредитному договору № 011-02000-180214 від 18 лютого 2014 року, якому ТОВ «Фінпром Маркет» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 250521-ФК від 25.05.2021 року, якому в свою чергу ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 20/ФК від 09.07.2020 року, якому свою чергу ТОВ «Фінансова компанія « Європейська агенція з повернення боргів» відступлено право вимоги на підставі Договору про відступлення прав вимоги № 20/01/20-1/1 від 20.01.2020 року, якому ПАТ «Дельта Банк» на підставі Договору відступлення прав вимоги № 194/К від 09.02.2018 року відступлено право вимоги за Кредитним договором № 011-02000-180214 від 18 лютого 2014 року, укладеного між ПАТ «Дельта банк» та ОСОБА_1 . Загальна сума заборгованості становить 50124,95 грн.

Судом встановлено, що 27 серпня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Волинської області Клехо А.Є. в межах виконавчого провадження № 61777084 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Еліт Фінанс» загальної суми заборгованості в розмірі 50124,95 грн.

За загальним правилом статей15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною другоюстатті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадах.

При цьому, відповідно достатті 18 ЦК Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першоїст.1 Закону України «Про нотаріат»,нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюєтьсяЗаконом «Про нотаріат»та іншими актами законодавства України (частина першастатті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженийнаказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядку вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого написуце нотаріальна дія (пункт 19статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.

Частиною 1статті 88 Закону України «Про нотаріат»передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року в справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознакаминаданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій,шляхом надіслання іпотекодержателем повідомленьписьмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість, нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороноюстягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.Тобто, в даному випадку, суд повинен перевірити доводи боржника та встановити чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомленьписьмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17 (провадження № 44380св18).

Так, згідно зістаттею 87 Закону України «Про нотаріат»для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат»визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієїстатті Законунотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису, нотаріус, повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому, цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені вЗаконі України «Про нотаріат»та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат»передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив вказану норму закону. Розрахунок розміру невиконаних зобов`язань за кредитним договором зроблено відповідачем одноособово без урахування думки та позиції позивача.

Крім цього, із матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримував від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості є безспірним.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази про отримання позивачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором, що об`єктивно позбавило боржника можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

З урахуванням вимогЗакону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій, сама по собі процедура стягнення боргу за кредитним договором на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етапучинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).

Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за кредитним договором на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Отже, нотаріус при вчиненні такого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, чим порушив норми ст. 88 Закону України «Про нотаріат».

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88Закону України«Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88Закону України«Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Саме така правова позиція сформульована в постанові ВСУ від 05 липня 2017 року за результатами касаційного перегляду цивільної справи №754/9711/14-ц.

Суд також враховує, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, про визнання нечинним і скасування п. 1 та п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014р., визнано незаконним та нечинним розділ "Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин", а відтак Перелік діє в попередній редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріусу на нотаріально не посвідченому кредитному договорі, зазначена постанова набула законної сили, при цьому в мотивувальній частині постанови апеляційної інстанції зазначено: "Оскільки оскаржувані положення Змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, можуть бути застосовані до необмеженого кола фізичних осіб у зв`язку із укладенням ними кредитних договорів та існуванням у них простроченої заборгованості, суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальникам, вважає за необхідне визнати не чинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, з моменту її прийняття".

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що при винесенні спірного виконавчого напису не було дотримано умову для винесення напису, а саме вимогу щодо безспірності заборгованості, та вимогу щодо права вчинення виконавчого напису лише на кредитному договорі, який посвідчений нотаріально. З наведених мотивів суд дійшов висновку про задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною першоюстатті 141 ЦПК Українивизначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Устатті 1 Закону України «Про судовий збір»визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Частиною першоюстатті 142 ЦПК Українивизначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позовувідповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи визнання позову відповідачемдо початку розгляду справи по суті, суд приходить до висновку про можливість стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 496 (чотириста дев`яносто шість) грн. 20 коп. судового збору.

На підставі ч.1 ст. 142 ЦПК України слід повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що складає 496 (чотириста дев`яносто шість) грн. 20 коп.

Щодо компенсації позивачу витрат на правничу допомогу адвоката, яка була заявлена ним в сумі 6000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3ст.137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4ст.137 ЦПК Українипередбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із п. 2 ч.3ст.141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Зважаючи на наведені норми процесуального закону, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», «Данілов проти України»).

Аналогічні висновки містяться у додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17.

Частиною 5 ст.137 ЦПК Українивстановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Встановлено, що правнича допомога надавалась позивачу адвокатом Ліпкевичем І.В. на підставі договору про надання правової допомоги від 21 вересня 2022 року.

Дослідивши докази надані на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд вважає, що сума таких витрат є необґрунтовано завищеною, оскільки неспівмірна складності справи та фактично виконаними адвокатом робіт (наданих послуг), часові витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягу наданих робіт (послуг) тощо.

Виходячи із часу, який був витрачений адвокатом, його участі в розгляді справи із встановлених в п.6 ч.3ст.2 ЦПК України принципів пропорційності, розумності і співмірності, враховуючи визнання відповідачем позову до розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 5000 грн. та саме цю суму стягує з відповідача в користь позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 89, 263, 265 ЦПК України, на підставі ст.ст. 525, 526, 530, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 08 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем і зареєстрований в реєстрі за №112431 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" заборгованість, що виникла по кредитному договору № 011-02000-180214 від 18 лютого 2014 року у загальному розмірі 50124,95 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 496 (чотириста дев`яносто шість) грн. 20 коп.

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України 50 % сплаченого судового збору згідно квитанції (фіскальний чек) № 1016871684 від 30 вересня 2022 року, що становить 496 (чотириста дев`яносто шість) грн. 20 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" в користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з наданням правової допомоги в сумі 5000 ( п`ять тисяч) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" (місцезнаходження: 03035, м. Київ, площа Солом`янська, буд. 2; код ЄДРПОУ 40340222);

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача:

- приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович (адреса робочого місця: АДРЕСА_2 );

- приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Клехо Анатолій Євгенович (43006, Волинська обл., м. Луцьк,вул. Авіаторів, буд. 1).

Дата складання повного тексту рішення 18 листопада 2022 року.

Суддя

Луцького міськрайонного суду Т.М. Філюк