Рішення № 107465750, 23.11.2022, Великомихайлівський районний суд Одеської області

Справа №498/141/21

Провадження по справі №2/498/10/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2022 року смт. Велика Михайлівка Одеської області

Великомихайлівський районний суд Одеської області в складі:

головуючої судді - Чернецької Н.С.

за участю секретаря судового засідання - Гонтаренко О.В.

представника позивачів - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Велика Михайлівка Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про визнання частково незаконним рішення і недійсним свідоцтва про право власності, визнання права власності на житловий будинок,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі у лютому 2021 року звернулись до суду із зазначеним позовом, вимоги за яким редакційно уточнили у квітні 2021 року (а.с. 107-108), і просять визнати незаконним і скасувати в частині 4/5 права власності рішення виконавчого комітету Полезненської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області № 25 від 15 грудня 1996 року, яким вирішено оформити у частці 1/1 право приватної власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 за ОСОБА_8 ; визнати недійсним та скасувати в частині 4/5 права власності свідоцтво про право власності на бланку НОМЕР_1 , видане 04.06.2008 року Полезненською сільською радою Великомихайлівського району Одеської області, за яким вказане домоволодіння дійсно належить ОСОБА_8 на праві приватної власності у частці 1/1 та зареєстроване 04.06.2008 року за реєстраційним номером майна 23508820 у Реєстрі прав власності на нерухоме майно; а також визнати за кожним із позивачів право на 1/5 частку у праві приватної спільної часткової власності на домоволодіння (житловий будинок) по АДРЕСА_1 (далі - спірний будинок).

Свої вимоги обґрунтовують тим, що спірний будинок був побудований у 1978 році їхніми батьками, які були працюючими членами колгоспу, і тому за фактом перебування у неповнолітньому віці у складі колгоспного двору вони станом на 15.04.1991 року разом з батьками мали у рівних частках по 1/6 за кожним право власності на цей будинок, як на сумісне майно колгоспного двору.

Після смерті матері ОСОБА_9 , що настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , вони разом з батьком прийняли її спадщину за фактом безпосереднього перед її смертю проживання з нею та успадкували у рівних частках по 1/30 кожен належне матері право на 1/6 частку у праві власності на спірний будинок і кожен з них разом з батьком набули право власності на 1/5 частку у праві власності на спірний будинок.

Після смерті батька позивачі дізналися, що він залишив на користь відповідачки заповіт на спірний будинок, який виявився документально оформленим за батьком на праві власності з часткою 1/1, що вважають незаконним та таким, що порушує належне їм право власності на спірний будинок.

Відповідачка ОСОБА_2 у своєму відзиві просить відмовити у задоволені позову у зв`язку з пропуском позовної давності посилаючись на те, що у позивачів право на витребування часток майна виникло з моменту вибуття з колгоспного двору, тобто з 15 квітня 1991 року, а положеннями ст.ст. 71, 75, 80 чинного на той час ЦК УРСР загальний строк позовної давності був встановлений у три роки і підлягав застосуванню судом незалежно від заяви сторін, а закінчення цього строку до пред`явлення позову було підставою для відмови в позові.

У своїх поясненнях щодо застосування позовної давності позивачі вказують на те, що станом на 15 квітня 1991 року не відбулося порушення їхніх майнових прав, оскільки вони продовжували проживати у складі двору і користуватися належним їм спірним житловим будинком, а також разом з батьком успадкували належну матері частку у праві власності на будинок. Зазначають, що загроза порушення їхніх майнових прав на належну їм частку у спільній власності членів колишнього колгоспного двору на спірний будинок була виявлена ними після заведення спадкової справи до майна померлого батька, коли вони ознайомилися із заповітом батька на користь відповідачки, а також виданим батьку з часткою 1/1 свідоцтвом про право власності на спірний будинок. Стверджують, що вони не знали і не могли знати про наявність зазначених вище обставин, оскільки рішення сільради про видачу цього свідоцтва в архіві відсутнє, а вони на час видачі свідоцтва і пізніше з батьком не проживали і не підтримували з ним постійних та довірливих родинних стосунків.

У судовому засіданні представник позивачів позовні вимоги підтримав і просить задовольнити їх повністю.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник позов не визнали і просять відмовити у його задоволенні посилаючись на те, що позивачі знали про оформлення спірного будинку на батька і пропустили строк позовної давності для звернення до суду. Під час хвороби батька позивачі їй не допомагали його утримувати.

Відповідач Великомихайлівська селищна рада Роздільнянського району Одеської області 22.04.2021 року надала до суду клопотання (а.с. 123) про розгляд справи без участі її представника, позовні вимоги визнає у повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення.

Судом за результатами дослідження наданих сторонами доказів встановлено наступне.

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу, виданого на підставі запису № 18 складеного 07 липня 1972 року Полезненською сільською радою Великомихайлівського району Одеської області, був зареєстрований шлюб між ОСОБА_8 і ОСОБА_10 , яким після укладення шлюбу було присвоєне прізвище ОСОБА_11 (а.с. 12).

Щодо родинних відносин позивачів з вказаним подружжям наявні свідоцтва про їх народження, видані на підставі записів зроблених Полезненською сільською радою Великомихайлівського району Одеської області, у яких їх батьками вказані ОСОБА_9 та ОСОБА_8 :

ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_2 , запис № 24 від 10 липня 1972 року (а.с. 27), яка змінила своє родове прізвище на ОСОБА_13 згідно свідоцтва про шлюб, виданого на підставі запису за № 1064 складеного 02 липня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції (а.с. 28);

ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_3 , запис № 32 від 01 листопада 1974 року (а.с. 29), яка змінила своє родове прізвище на ОСОБА_15 згідно свідоцтва про одруження, виданого на підставі запису за № 52 зробленого 26 жовтня 1996 року відділом реєстрації актів громадянського стану Великомихайлівського району Одеської області (а.с. 30);

ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 , запис № 2 від 28 лютого 1981 року (а.с. 31);

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 , запис № 8 від 04 травня 1984 року (а.с. 32).

Щодо сім`ї позивачів та їх батьків і спірного будинку у погосподарських книгах по селу Гіржовезазначені наступні відомості:

у книзі № 4за 1986-1988 роки за особистим рахунком № НОМЕР_2 обліковувалося господарство суспільної групи колгоспників, головою якого вказаний ОСОБА_8 - тракторист колгоспу «Іскра», а членами господарства зазначені:

дружина ОСОБА_9 , 1949 р.н., доярка колгоспу « ОСОБА_16 »;

дочка ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , учениця 8 класу Гіржовської школи;

дочка ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , учениця 7 класу Гіржовської школи;

син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , учень 1 класу Гіржовської школи;

син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ..

У розділі III «Будівлі, що є власністю господарства» вказаний житловий будинок 1978 року побудови, літня кухня і погріб 1980 року побудови (а.с. 51-52);

у книзі за 1991-1994 роки за особистим рахунком 225 обліковувалося господарство, головою якого вказаний ОСОБА_8 - тракторист колгоспу «Іскра», а членами господарства зазначені ті ж особи, але зі зміною місця роботи деяких з них: щодо ОСОБА_9 вказано, що вона пенсіонерка, а ОСОБА_12 і ОСОБА_14 - швачки Великомихайлівського побуткомбінату. Щодо будинку зазначені такі ж відомості (а.с. 53-54).

Щодо членство та праці в колгоспі батьків позивачів наявні наступні документи:

трудова книжка колгоспника, заповнена щодо ОСОБА_9 10.08.1983 року колгоспом «Іскра» Великомихайлівського району Одеської області, за якою вона була прийнята у члени вказаного колгоспу 15.03.1973 року за протоколом № 4 від 18.03.1973 року та працювала у ньому з 1973 по 1988 рік (а.с. 18);

архівна довідка від 10.02.2021 року КУ «Трудовий архів Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району», за якою колгоспник колгоспу «Іскра» ОСОБА_9 працювала у цьому колгоспі з 1984 по 1991 рік (а.с. 19);

витяг з Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Великомихайлівською районною державною адміністрацією, в якій за № 247 вказана видача ОСОБА_9 , що проживає в с. Гіржове, вказаного сертифіката серії ОД № 0148702 щодо земель КСП «Іскра» (а.с. 20-23);

витяг з трудової книжки колгоспника, заповненої щодо ОСОБА_8 13.03.1968 року колгоспом «Іскра» Великомихайлівського району Одеської області, в якій зазначена його робота в КСП «Іскра» з 1996 по 2000 рік (а.с. 24);

архівна довідка від 02.09.2010 року архівного відділуВеликомихайлівської районної державної адміністрації Одеської області, за якою ОСОБА_8 працював у КСП «Іскра» з 1965 по 1999 рік (а.с. 25);

витяг з Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Великомихайлівською районною державною адміністрацією, в якій за № 464 вказана видача ОСОБА_8 , що проживає в с. Гіржове, вказаного сертифіката серії ОД № 0148937 щодо земель КСП «Іскра» (а.с. 20-23).

Відповідно до повторного свідоцтва про смерть, виданого на підставі актового запису № 13 складеного 30 травня 2000 року виконавчим комітетом Полезненської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області, ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 в селі Гіржове Великомихайлівського району Одеської області (а.с. 26).

Згідно витягу з погосподарської книги № 1Полезненської сільської ради по селу Гіржове за 1996-2000 роки, за особовим рахунком № НОМЕР_3 обліковувалося господарство, головою якого вказаний ОСОБА_8 , тракторист колгоспу «Іскра», а членами господарства зазначені його дружина ОСОБА_9 , 1949 р.н., та діти - позивачі у справі (а.с. 49-50).

У свідоцтві про право власності на бланку НОМЕР_1 , виданому 04.06.2008 року Полезненською сільською радою Великомихайлівського району Одеської області на підставі рішення власного виконкому № 25 від 15 грудня 1996 року, зазначено, що домоволодіння по АДРЕСА_1 дійсно належить ОСОБА_8 на праві приватної власності і складається з житлового будинку, веранди і господарських будівель та споруд (а.с. 110).

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 04.06.2008 року Великомихайлівського бюро технічної інвентаризації, вказане домоволодіння за реєстраційним номером 23508820 на підставі зазначеного вище свідоцтва зареєстроване за ОСОБА_8 у частці 1/1 за номером запису 23 в книзі 14-б (а.с. 111).

Правонаступником Полезненської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області є відповідач Великомихайлівська селищна рада Роздільнянського району Одеської області на підставі рішення Одеської обласної ради від 12.08.2015 року № 1416-VI «Про утворення Великомихайлівської об`єднаної територіальної громади та призначення перших місцевих виборів депутатів Великомихайлівської селищної ради об`єднаної територіальної громади та відповідного селищного голови», за яким була утворена Великомихайлівська об`єднана територіальна громада, до складу якої увійшла і колишня Полезненська сільська рада (згідно офіційного веб-сайту обласної ради).

За пунктом 6 рішення Великомихайлівської селищної ради Великомихайлівського району Одеської області від 27.05.2016 року№ 249 - VII«Про перейменування вулиць в населених пунктах Великомихайлівської селищної ради», було вирішено перейменувати в с. Гіржове вулиці: Леніна - Центральна (згідно офіційного веб-сайту селищної ради).

Згідно п. 1 п.п. 15 і п. 3 п.п. 15 постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року№ 807-IX, в Одеській області було утворено Роздільнянський район (з адміністративним центром у місті Роздільна) у складі територій, зокрема, Великомихайлівської селищної територіальної громади, а також ліквідовано, зокрема, і Великомихайлівський район.

За інформацією від 17.02.2021 року Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області, архівним відділом були переглянуті справи виконавчого комітету Полезненської сільської ради, де рішення № 25 від 15 грудня 1996 року «Про оформлення приватної власності на ОСОБА_8 відсутнє (а.с. 112).

Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого на підставі актового запису № 251 складеного 13 серпня 2020 року Великомихайлівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_8 (далі - спадкодавець) помер ІНФОРМАЦІЯ_7 в смт. Велика Михайлівка Великомихайлівського району Одеської області (а.с. 8).

У матеріалах спадкової справи № 312/2020, заведеної до майна спадкодавця 21.08.2020 року Великомихайлівською районною державною нотаріальною конторою Одеської області та зареєстрованою у Спадковому реєстрі за номером 66300369 (а.с. 79-105), крім описаних вище свідоцтва про смерть спадкодавця, свідоцтва про народження і шлюб позивачів, наявні наступні документи:

свідоцтво про шлюб, видане на підставі актового запису за № 07 зробленого 14.11.2006 року виконкомом Полезненської сільради Великомихайлівського району Одеської області, за яким спадкодавець і відповідачка зареєстрували шлюб, після чого його прізвище ОСОБА_11 та її прізвище - ОСОБА_17 (а.с. 87);

заповіт спадкодавця, посвідчений 28.07.2008 року за реєстром № 79 Полезненської сільрадиВеликомихайлівського району Одеської області, за яким він заповідав позивачці ОСОБА_6 належні йому державні акти на право приватної власності на землю, видані 31.01.2008 року серії ЯГ №№ 935085, 935086 (а.с. 94);

заповіт спадкодавця, посвідчений 20.12.2018 року за реєстром № 1-3116 цієї нотаріальної контори, за яким він заповідав відповідачці належне йому нерухоме майно у вигляді спірного будинку, а також інформаційна довідка зі Спадкового реєстру про реєстрацію цього заповіту за номером 63531437 (а.с. 83, 85);

довідка № 746 від 21.08.2020 року Великомихайлівської селищної ради Великомихайлівського району Одеської області, за якою спадкодавець на день своєї смерті постійно проживав у спірному будинку разом з відповідачкою (а.с. 82);

паспорт відповідачки, в якому наявна відмітка про реєстрацію 29.08.2008 року її місця проживання у спірному будинку (а.с. 88);

заяви про прийняття спадщини спадкодавця відповідачкою ОСОБА_2 від 21.08.2020 року (а.с. 80), позивачами від 19.09.2020 року (а.с. 89-92).

Щодо реєстрації місця проживання та роботи позивачів досліджені документи, в яких зазначено про наступне: ОСОБА_6 з 25.06.2007 року зареєстрована за місцем проживання в смт. Велика Михайлівка Одеської області (а.с. 42); ОСОБА_4 знятий з місця проживання в селі Гіржове 08.06.2006 року і 25.04.2007 року зареєстрований за місцем проживання у місті Одесі (а.с. 46 зв.); ОСОБА_7 зареєстрований за місцем проживання в селі Гіржове з 03.03.2018 року (а.с. 44); ОСОБА_5 з 01.11.2005 року і по теперішній час працює у місті Одесі, знята з місця проживання в селі Гіржове 30.07.2014 року (38).

Допитані у судовому засіданні свідки показали наступне:

ОСОБА_18 , що є односельчанкою сторін і знає, що відповідачка проживала з батьком позивачів 22 роки і доглядала його, а він літом перед своєю смертю зробив на будинокна неї заповіт, про який позивачі знали;

ОСОБА_19 , що з 01.03.2016 року є старостою с. Полезне і знає позивачів та їхнього покійного батька, відповідачку, яка літом 2020 року разом з батьком позивачів зверталась до нього для оформлення на її користь заповіту щодо будинку та іншого майна, але він порадив їм звернутися до нотаріуса. Батько позивачів за життя скаржився йому, що діти його не провідують, після чого він поговорив з ОСОБА_20 і позивачі приїхали до свого батька.

Оцінюючи описані вище обставини, суд виходить з наступних положень законодавства.

У період існування спірних відносин сторін були чинними положення статей 120, 123 Цивільного кодексу Української РСР, за якими майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності, до складу якого входить і жилий будинок;розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних, а частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено в зв`язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.

Зазначені вище положення статей 120, 123 Цивільного кодексу Української РСР втратили свою чинність з 15 квітня 1991 року з дня набрання чинності статями 17, 18 Закону "Про власність" щодо спільної сумісної власності.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5 (далі - Вказівки № 112/5), а згодом - аналогічними Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року за № 5-24/26, та Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69 (далі - Вказівки № 69).

Згідно зі змістом Вказівок № 112/5 і АДРЕСА_2 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.

Відповідно до абзацу 2 пункту 20 Вказівок № 112/5, виключенням із загального порядку були лише господарства, в яких проживали працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять голови господарства, відносилися до господарств колгоспників.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Виходячи з наведених положень та обставин справи, суд вважає встановленим, що з дня побудови спірного будинку у 1978 році і до 15.04.1991 року господарство у складі позивачів та їхніх батьків відносилось до суспільної групи колгоспників, оскільки у його складі перебували двоє працюючих членів колгоспу «Іскра» Великомихайлівського району Одеської області - батько з 1965 року і мати з 1973 року.

Станом на 15 квітня 1991 року у складі господарства колгоспників, члени якого проживали у спірному будинку, було шестеро осіб - позивачі та їхні батьки, кожен з яких набув право на рівну частку у розмірі 1/6 на спільне майно двору у вигляді спірного домоволодіння, оскільки позивачі з дня народження перебували у його складі і не втратили права на частку в його майні, а також відсутні підстави длязменшення або відмови у її виділенніповнолітній ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а всі інші позивачі ще були неповнолітніми.

Зазначене надає підстави для висновку і про те, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері позивачів ОСОБА_9 відкрилася спадщина на належну їй частку у розмірі 1/6 у праві власності на спірне домоволодіння, щодо якого вона заповіт не залишала, а положеннями чинної на той час статті 524 ЦК УРСР було визначено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом . Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Стаття 529 цього Кодексу визначала, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Статтями 548 і 549 цього Кодексу було встановлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв і прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, зокрема, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном і ці дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Пункт 113 чинної на той час Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14.06.1994 р. № 18/5 зареєстрованим 07.07.1994 року за № 152/361, передбачав, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути, зокрема, довідка виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним.

Виходячи з наведеного, позивачі разом з батьком, як спадкоємці за законом першої черги до майна померлої ОСОБА_9 , прийняли її спадщину за фактом безпосереднього проживання разом з нею і набули у рівних частках право на її спадщину у вигляді права власності на 1/6 частку у праві власності на спірне домоволодіння, тобто кожен по 1/30 частки (1/6 : 5), а з урахуванням наявного у них права на частку у розмірі по 1/6, частки у праві власності на спірне домоволодіння після смерті ОСОБА_9 становили станом на 28.05.2000 року у позивачів та їхнього батька у кожного по 1/5 (1/6 + 1/30 = 6/30 або 1/5).

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частина 1 статті 393 цього Кодексу визначає, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Зазначені вище обставини надають підстави визнати частково незаконним і скасувати у частці 4/5 рішення виконавчого комітету Полезненської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області № 25 від 15 грудня 1996 року та визнати частково недійсним у частці 4/5 видане на його підставі 04.06.2008 року цією сільрадою свідоцтво про право власності НОМЕР_1 , за яким власником спірного будинку у частці 1/1 був батько позивачів ОСОБА_8 , оскільки ними не враховане та порушене належне кожному із позивачів право на 1/5 частку у праві спільної часткової власності на спірний будинок.

Належним способом захисту права власності позивачів на спірний будинок суд вважає також визнання за кожним з них права на 1/5 частку у праві приватної спільної часткової власності на спірний будинок.

Суд вважає необґрунтованими і відхиляє посилання відповідачки ОСОБА_2 на пропуск позивачами строку позовної давності, оскільки 15 квітня 1991 року є визначеною законом датою припинення такого режиму спільної сумісної власності, як майно колгоспного двору, у зв`язку з тим, що положення статей 120-126 Цивільного кодексу Української РСР втратили свою чинність з 15 квітня 1991 року з дня набрання чинності статями 17, 18 Закону "Про власність" щодо спільної сумісної власності, які не передбачали законодавчого регулювання спільної власності членів колгоспного двору.

Відповідно, будь-якого порушення майнових прав позивачів станом на 15 квітня 1991 року не відбулося, вони продовжували проживати у складі цього двору і користуватися належним їм спірним житловим будинком, а також разом з батьком успадкували частку у праві власності на будинок, яка належала їхній матері ОСОБА_9 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Суд погоджується з доводами позивачів про те, що загроза порушення їхніх майнових прав на належну кожному з них частку у спільній власності членів колишнього колгоспного двору на спірний будинок виникла та була виявлена ними після смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 їхнього батька ОСОБА_8 , коли було розкрито зміст його заповітів, за одним з яких він заповів на користь відповідачки ОСОБА_2 спірний будинок, який за свідоцтвом про право власності був оформлений на нього у 2008 році у частці 1/1, тобто без врахування наявного у кожного з них права на 1/5 частку у праві власності на будинок.

Судом приймаються до уваги посилання позивачів на те, що вони не знали і не могли знати про наявність зазначених вище обставин, оскільки рішення виконкому сільради від 15 грудня 1996 року про видачу вказаного свідоцтва в архіві відсутнє, а на час видачі свідоцтва про право власності 04.06.2008 року і пізніше вони з батьком не проживали і не підтримували з ним постійних та довірливих родинних стосунків, що підтверджено допитаними в суді свідками, а також документами щодо реєстрації місця проживання позивачів.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про визнання частково незаконним рішення і недійсним свідоцтва про право власності, визнання права власності на житловий будинок задовольнити.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про визнання частково незаконним рішення і недійсним свідоцтва про право власності, визнання права власності на житловий будинок - задовольнити.

Визнати незаконним і скасувати в частині 4/5 права власності рішення виконавчого комітету Полезненської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області № 25 від 15 грудня 1996 року, яким вирішено оформити у частці 1/1 право приватної власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 за ОСОБА_8 .

Визнати недійсним та скасувати в частині 4/5 права власності свідоцтво про право власності на бланку НОМЕР_1 , видане 04.06.2008 року Полезненською сільською радою Великомихайлівського району Одеської області, за яким домоволодіння по АДРЕСА_1 дійсно належить ОСОБА_8 на праві приватної власності у частці 1/1 та зареєстроване 04.06.2008 року за реєстраційним номером майна 23508820 у Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Визнати за ОСОБА_20 , РНОКПП НОМЕР_4 , ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_6 , ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_7 , за кожним право на 1/5 частку у праві приватної спільної часткової власності на домоволодіння (житловий будинок) по АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повнтий текст рішення складено 23 листопада 2022 року.

Суддя Н.С Чернецька