Ухвала суду № 107464990, 22.11.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1У Х В А Л А

22 листопада 2022 року м. Київ № 640/14184/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мамедової Ю.Т., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати пенсії за віком позивачу та зобов`язати відновити виплату пенсії за віком з 01.01.2017 р.

Ухвалою суду від 05.08.2019 р. відкрито провадження в адміністративній справі №640/14184/19 (далі - справа), яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2021 року в адміністративній справі №640/14184/19 позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задоволено частково.

Вказаним вище судовим рішенням вирішено:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої, пенсії за період з 01 січня 2017 року по 01 липня 2019 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену, пенсію за період з 01 січня 2017 року по 01 липня 2019 року;

- стягнути на користь ОСОБА_1 частину сплаченого нею судового збору у розмірі 600,00 грн. (шістсот гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, - повернуто особі, яка її подала.

08 грудня 2021 року представником позивача подано до суду письмову заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в м. Києві подати звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у адміністративній справі №640/14184/19.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 частково задоволено, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2021 року скасовано та направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Розглянувши в порядку письмового провадження заявлене клопотання суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства, (також далі - КАС України), суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Згідно зі ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З вищевикладеного вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 № 3 "Про огляд застосування адміністративними судами статті 267 КАС України", вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов`язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття постанови у справі.

Пленум Вищого адміністративного суду України наголосив, що вказаною статтею Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Слід зауважити, що судовий контроль не встановлювався при ухваленні рішення від 26 лютого 2021 року судом першої інстанції та постанови від 14 липня 2021 року судом апеляційної інстанції у справі №640/14184/19.

Водночас, суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").

При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

В той же час, як вбачається з матеріалів справ, позивачем не надано суду доказів того, що державним виконавцем в межах виконавчого провадження 67500953 вжито всіх заходів для досягнення мети виконавчого провадження, а також, що застосовані, заходи примусового виконання рішення суду від 26 лютого 2021 року не дали очікуваного позитивного для позивача результату.

Надаючи оцінку доводам позивача в частині невиконання судового рішення від 26.02.2021 року, суд зазначає, що з листа заступника начальника ГУ ПФУ у м. Києві Бойко О. вбачається, що на виконання рішення суду кошти за період з 01.01.2017 року по 01.07.2019 року позивачу нараховані, водночас станом на 29 листопада 2021 року не виплачені.

Таким чином, суд зазначає, що встановлення судового контролю у справі, яка наразі перебуває на виконанні та по якій не вчинені всі дії, спрямовані на виконання судового рішення, є передчасним.

Суд зазначає, що позивачем не доведено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також, оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого клопотання та як наслідок відсутність підстав для його задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 241-243, 248, 256, 382 України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у адміністративній справі №640/14184/19.

Ухвалу може бути оскаржено.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Ю.Т. Мамедова