Рішення № 107458565, 21.11.2022, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2022м. ДніпроСправа № 904/2790/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Косметикс Груп", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д", м. Дніпро

про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 486 600 грн., пені у розмірі 69 057,21 грн., 3% річних у розмірі 5 319,27 грн. та інфляційної складової у розмірі 28 612,08 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

Без участі представників сторін.

РУХ СПРАВИ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аква Косметикс Груп" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 486 600 грн., пені у розмірі 69 057,21 грн., 3% річних у розмірі 5 319,27 грн. та інфляційної складової у розмірі 28612,08 грн.

Ухвалою суду від 07.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити спрощене провадження у справі. Справу № 904/2790/22 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Позивач зазначив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аква Косметикс Груп" (надалі постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" (надалі - покупець) було укладено договір поставки № 788 від 11.07.2019 (надалі - договір).

Пунктом 1.1 договору передбачено, що постачальник зобов`язується протягом строку дії цього договору поставити та передати у власність покупцеві товар (надалі товар), а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити товарна умовах цього договору.

Позивач стверджує, що на виконання умов цього договору ним було поставлено відповідачу товар. У якості доказів поставки відповідачу товару позивачем надано до суду видатковими накладними № 2599 від 19.11.2021, № 2678 від 29.11.2021, № 2717 від 03.12.2021, № 2765 від 10.12.2021, № 2786 від 13.12.2021, № 2817 від 17.12.2021, № 2836 від 20.12.2021, № 2866 від 24.12.2021, № 2886 від 28.12.2021, № 0035 від 10.01.2022, № 52 від 14.01.2022, № 61 від 17.01.2022, № 99 від 21.01.2022, № 150 від 28.01.2022, № 164 від 31.01.2022, № 212 від 04.02.2022, № 232 від 07.02.2022, № 274 від 14.02.2022, № 3113 від 18.02.2022, № 329 від 21.02.2022.

Позивач наполягає на тому, що поставлений товар мав бути оплачений відповідачем у строк, встановлений додатковою угодою від 19.11.2019 до договору, - через 45 календарних днів з моменту поставки.

Однак відповідач, за твердженням позивача, порушив свої зобов`язання та не оплатив поставлений товар у встановлені строки.

За розрахунком позивача, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" обліковується заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Аква Косметикс Груп" у розмірі 486 600 грн.

Позивач вважає, що наявність такої заборгованості підтверджується актами звірки взаєморозрахунків.

За порушення відповідачем строків виконання грошових зобов`язань, позивач заявив до стягнення пеню у розмірі 69 057,21 грн., 3% річних у розмірі 5 319,27 грн. та інфляційну складову у розмірі 28612,08 грн.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач відзиву на позов не надав.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості за договором поставки № 788 від 11.07.2019 у розмірі 486 600 грн., пені у розмірі 69 057,21 грн., 3% річних у розмірі 5 319,27 грн. та інфляційної складової у розмірі 28612,08 грн.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (чи був поставлений позивачем товар, на яку суму; в які строки і якому розмірі поставлений товар мав бути оплачений), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи був оплачений відповідачем поставлений товар), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.

За видатковими накладними № 2599 від 19.11.2021, № 2678 від 29.11.2021, № 2717 від 03.12.2021, № 2765 від 10.12.2021, № 2786 від 13.12.2021, № 2817 від 17.12.2021, № 2836 від 20.12.2021, № 2866 від 24.12.2021, № 2886 від 28.12.2021, № 0035 від 10.01.2022, № 52 від 14.01.2022, № 61 від 17.01.2022, № 99 від 21.01.2022, № 150 від 28.01.2022, № 164 від 31.01.2022, № 212 від 04.02.2022, № 232 від 07.02.2022, № 274 від 14.02.2022, № 3113 від 18.02.2022, № 329 від 21.02.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Аква Косметикс Груп" було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" товар на загальну суму 482 755,20 грн.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що товар за вказаними накладними постачався на виконання будь-якого договору, укладеного в письмовій формі.

Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аква Косметикс Груп" (надалі постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" (надалі - покупець) дійсно укладався договір поставки № 788 від 11.07.2019 (надалі - договір).

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з п. 10.1 договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Відповідно до додатку № 2 від 11.07.2019 до договору, термін дії договору до 31.12.2019.

В матеріалах справи відсутні, докази укладання між сторонами додаткової угоди про продовження строку дії такого договору.

А отже, станом на момент поставки спірного товару (2021 2022 рік), строк дії договору №788 закінчився 31.12.2019.

Крім того, пунктом 1.1 договору передбачено, що постачальник зобов`язується протягом строку дії цього договору поставити та передати у власність покупцеві товар (надалі товар), а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити товарна умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору, асортимент і ціна товару, що поставляється за цим договором, відображаються сторонами у специфікації. Специфікація є невід`ємною частиною договору Додаток № 1.

Специфікації до договору № 788 від 11.07.2019 позивачем до суду не надано.

Також, в спірних видаткових накладних відсутнє будь-яке посилання на договір поставки №788 від 11.07.2019.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, позивачем не доведено факт того, що товар за видатковими накладними № 2599 від 19.11.2021, № 2678 від 29.11.2021, № 2717 від 03.12.2021, № 2765 від 10.12.2021, №2786 від 13.12.2021, № 2817 від 17.12.2021, № 2836 від 20.12.2021, № 2866 від 24.12.2021, №2886 від 28.12.2021, № 0035 від 10.01.2022, № 52 від 14.01.2022, № 61 від 17.01.2022, № 99 від 21.01.2022, № 150 від 28.01.2022, № 164 від 31.01.2022, № 212 від 04.02.2022, № 232 від 07.02.2022, № 274 від 14.02.2022, № 3113 від 18.02.2022, № 329 від 21.02.2022 був поставлений на виконання умов договору поставки № 788 від 11.07.2019.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Здійснивши аналіз вищевикладеного, суд дійшов висновку, що в цьому випадку між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аква Косметикс Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" договір поставки товару укладено в спрощений спосіб, за яким позивач зобов`язався поставити Товариству з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" товар, а відповідач зобов`язався такий товар прийняти та оплатити.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умови відсутності на момент здійснення спірних поставок між сторонами чинного письмового договору купівлі продажу такого товару, покупець був зобов`язаний оплатити поставлений товар у день його поставки.

А отже, строк виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати поставленого товару є таким, що настав.

Однак, відповідач порушив свої зобов`язання та не оплатив поставлений товар у встановлені строки.

За таких обставин, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Аква Косметикс Груп" у розмірі 482 755,20 грн.

У постанові Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17 та від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 викладено правову позицію, згідно з якою відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Так, первинними документами підтверджена тільки поставка товару на суму 482 755,20 грн. Доказів поставки товару на суму 3 844,80 грн., як то актів приймання-передачі товару, видаткових накладних позивачем до позову долучено не було.

А отже, вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості є обґрунтованими у розмірі 482 755,20 грн.

За порушення відповідачем строків виконання грошових зобов`язань, позивач заявив до стягнення пеню у розмірі 69 057,21 грн.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Оскільки ані договором між сторонами, ані актом цивільного законодавства не визначено розмір пені, який має стягуватись за невиконання покупцем зобов`язань з оплати поставленого товару, вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Косметикс Груп" про стягнення пені у розмірі 69 057,21 грн. є не обґрунтованою.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу до сплати інфляційну складову за загальний період з квітня 2022 по травень 2022 року у розмірі 28 612,08 грн. та 3% річних за загальний період з 15.04.2022 по 25.08.2022 у розмірі 5 319,27 грн. Нарахування плати за користування чужими грошовими коштами здійснено на суму боргу 486 600 грн.

Перевіривши наданий розрахунок інфляційної складової судом було встановлено, що такий розрахунок містить помилки.

Так, як встановлено судом вище, первинними документами позивачем підтверджена тільки поставка товару на суму 482 755,20 грн.

За розрахунком суду: інфляційна складова на суму боргу 482 755,20 грн. за період з квітня 2022 по травень 2022 року становить 28 403,87 грн.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення інфляційної складової є обґрунтованими у розмірі 28 403,87 грн.

Перевіривши наданий розрахунок 3% річних судом було встановлено, що такий розрахунок містить помилки.

За розрахунком суду: 3% річних на суму боргу 482 755,20 грн. за період з 15.04.2022 по 25.08.2022 становить 5 277,24 грн.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення 3% річних є обґрунтованими у розмірі 5 277,24 грн.

ЩОДО КЛОПОТАННЯ ПОЗИВАЧА ПРО ЗАЗНАЧЕННЯ У РЕЗОЛЮТИВНІЙ ЧАСТИНІ РІШЕННЯ ПРО НАРАХУВАННЯ ПЕНІ, 3% РІЧНИХ ТА ІНФЛЯЦІЙНОЇ СКЛАДОВОЇ ДО МОМЕНТУ ФАКТИЧНОГО ВИКОНАННЯ РІШЕННЯ СУДУ.

У прохальній частині позову позивач заявив клопотання про зазначення в резолютивній частині рішення про нарахування пені, 3% річних та інфляційної складової до моменту виконання відповідачем такого рішення.

Так, ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Аналіз приписів вказаної статті свідчить про те, що суд може зазначити у рішенні лише про подальше (до виконання рішення) нарахування відсотків або пені.

Натомість, позивач просить встановити в рішенні зазначений механізм нарахування, в тому числі, і по відношенню до стягуваної суми інфляційних втрат.

Разом з цим, інфляційні втрати за своєю сутністю до відсотків віднести не можна. А отже, інфляційні втрати не підпадають під предмет правового регулювання ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо нарахування пені до моменту виконання рішення, то як зазначено вище, судом встановлено безпідставність нарахування у даному випадку позивачем пені на суму заборгованості.

За таких обставин, суд вважає за можливе застосувати механізм нарахування, визначений ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, виключно щодо нарахування 3% річних.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором № 788 від 11.07.2019 з додатками та додатковими угодами (том 1 а.с. 16 - 31), актами звірки взаєморозрахунків (том 1 а.с. 32, 44), претензією (том 1 а.с. 33 - 36), видатковими накладними (том 1 а.с. 45 - 64).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 482 755,20 грн., 3% річних у розмірі 5 277,24 грн. та інфляційної складової у розмірі 28 403,87 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 3 844,80 грн., пені у розмірі 69 057,21 грн., 3% річних у розмірі 42,03 грн. та інфляційної складової у розмірі 208,21 грн. слід відмовити.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання позову слід розподілити пропорційно задоволених позовних вимог.

ЩОДО ПОКЛАДЕННЯ НА ВІДПОВІДАЧА ВИТРАТ ПОЗИВАЧА НА ПРАВОВУ ДОПОМОГУ АДВОКАТА.

У позові позивач просить суд покласти на відповідача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 50 000 грн.

На підтвердження надання Адвокатським бюро «Володимира Чеботарьова» адвокатських послуг Товариству з обмеженою відповідальністю "Аква Косметикс Груп" під час розгляду справи № 904/2790/22 позивачем було долучено до позову: договір про надання правової допомоги № б/н від 03.08.2022, додаткову угоду № 1 від 03.08.2022 до договору, ордер № 1270579 від 25.08.2022, акт прийому передачі наданих послуг № 3 за серпень 2022 листопад 2022, рахунок № 1 від 09.11.2022, платіжне доручення № 3027 від 16.11.2022.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268) (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У даному випадку, відповідно до акту прийому передачі наданих послуг № 3 за серпень 2022 листопад 2022 та рахунку № 1 від 09.11.2022, адвокатом були надані юридичні послуги на загальну суму 25 000 грн., які складаються з:

- ознайомлення з документами, пов`язаними з договором поставки № 788 від 11.07.2019 5 000 грн.;

- надання консультацій щодо стягнення боргу у судовому порядку 2 500 грн.;

- складання та направлення претензії до ТОВ «Стиль Д» - 5 000 грн.;

- підготовка позову до суду 7 500 грн.

Щодо покладення на відповідача витрат зі складання та направлення претензії у розмірі 5 000 грн. слід зазначити про таке.

Великою Палати Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц викладено правовий висновок про те, що адвокат, виходячи із конкретних обставин справи, самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту. Незважаючи на те, що складання та подання певних документів може бути прямо не передбачено процесуальним законодавством.

В матеріалах справи (том 1 а.с. 33 36) наявна претензія позивача від 04.08.2022 про неоплату відповідачем заборгованості за поставлений товар.

Разом з тим, докази направлення такої претензії відповідачу до матеріалів справи не долучено.

Фіскальний чек від 04.08.2022 (том 1 а.с. 33), який надрукований на 1й сторінці претензії, сам по собі таким доказом бути не може. Оскільки за відсутності опису вкладеного неможливо встановити, які саме документи направлялись на адресу відповідача; чи були направлені такі документи на офіційну (дійсну) адресу ТОВ «Стиль Д».

За відсутності доказів фактичного пред`явлення відповідачу претензії від 04.08.2022, вимоги позивача про покладення відповідача витрат на складення та направлення такої претензії є необґрунтованими.

А отже, фактично Адвокатським бюро «Володимира Чеботарьова» під час розгляду справи № 904/2790/22 було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Аква Косметикс Груп" юридичні послуги на загальну суму 20 000 грн.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначене загальне правило розподілу судових витрат. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, суду надано право з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/445/19 від 03.10.2019.

У даному випадку, розмір витрат на правову допомогу адвоката 20 000 грн. явно непропорційний до предмета спору, з урахуванням ціни позову та кількості поданих доказів.

В ухвалі про відкриття провадження у справі судом було встановлено, що ця справа є малозначною, оскільки, зокрема, позовні вимоги не вимагають здійснення жодних складних розрахунків. Результат вирішення даної справи не впливає на репутацію сторін та не викликав публічного інтересу.

Також судом враховано часткову необґрунтованість позовних вимог позивача внаслідок ненадання останнім доказів на підтвердження правової позиції, викладеної у позові.

За таких обставин, клопотання позивача про відшкодування витрат на правову допомогу адвоката слід задовольнити частково. А саме покласти на відповідача витрати позивача на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

У задоволенні клопотання позивача у частині покладення на відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 40 000 грн. слід відмовити.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" (місцезнаходження: бул. Слави, буд. 7К, м. Дніпро, 49100; ідентифікаційний код: 32014082) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Косметикс Груп" (ідентифікаційний код: 30310081; місцезнаходження: 03049, м. Київ, вул. Тополева, 6) суму основної заборгованості у розмірі 482 755,20 грн., 3% річних у розмірі 5 277,24 грн., інфляційну складову у розмірі 28 403,87 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 746,55 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 3 844,80 грн., пені у розмірі 69 057,21 грн., 3% річних у розмірі 42,03 грн. та інфляційної складової у розмірі 208,21 грн.

Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2022 у справі № 904/2790/22 починаючи з 26.08.2022 здійснювати нарахування 3% річних на суму боргу в розмірі 482 755,20 грн. до моменту виконання рішення суду у даній справі за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - сума непогашеної заборгованості; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 21.11.2022.

Суддя М.О. Ніколенко