Рішення № 107450783, 22.11.2022, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2022 року м.Кропивницький Справа № 340/4693/22

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., розглянув за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 40, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, код ЄДРПОУ 26241445), третя особа Ленінський районний суд м.Кіровограда (вул. Велика Перспективна, 40, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, код ЄДРПОУ 02896905) про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

11.10.2022 до Кіровоградського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , далі - позивач) з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України (вул. Велика Перспективна, 40, м. Кропивницький, далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Ленінський районний суд м. Кіровограда (вул. Велика Перспективна, 40, м. Кропивницький, 25006, далі - третя особа), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області щодо не нарахування та невиплати, ОСОБА_1 , частини суддівської винагороди за липень 2022 року;

- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 частину невиплаченої суддівську винагороди за липень 2022 року в сумі 44 122 грн. 50 коп.;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць в сумі 44 122 грн. 50 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він працює на посаді судді Ленінського районного суду м. Кіровограда з 02.03.2014. На підставі наказу голови суду від 28.03.2022 №43/к його увільнено від виконання службових обов`язків у зв`язку з прийняттям на військову службу із збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП України. З 27.02.2022 він перебуває у складі Збройних сил України зв`язку з мобілізацією. В середині липня 2022 дізнався, що йому припинено нарахування та виплату суддівської винагороди відповідно до Закону України від 01.07.2022 №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким внесено зміни до ст. 119 КЗпП України, згідно яких припиняється нарахування середнього заробітку у період проходження військової служби за призовом під час мобілізації з 19.07.2022, про що в.о. голови Ленінського районного суду м. Кіровограда видано відповідний наказ від 19.07.2022 №100/к.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплату суддівської винагороди позивач вказує, що зміни внесені до ст. 119 КЗпП України Законом від 01.07.2022 №2352-ІХ, суперечать положенням ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» яка є імперативною нормою щодо визначення суддівської винагороди та не може визначатись іншими нормативно-правовими актами.

Позивач вказує, що відповідач без наявних правових підстав «переніс» питання щодо регулювання виплати суддівської винагороди зі ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» на ст. 119 КЗпП України.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 17.10.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач позов не визнає, надав суду відзив на позов у якому зазначив, що питання проходження військової служби суддями під час мобілізації та виплати грошового забезпечення, встановлення гарантій для суддів на час виконання військового обов`язку, призначення на військові посади не є предметом регулювання Законом України «Про судоустрій і статус суддів». При цьому, відповідач зазначає, що враховуючи положення Конституції України, КЗпП України, Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зміст наказів Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28.02.2022 №43/к та від 19.07.2022 №100/к, відповідач не допустив протиправної бездіяльності та діяв відповідно до вимог чинного законодавства та в межах наданих повноважень.

Третя особа правом надати подати пояснення щодо позову не скористалась.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді судді Ленінського районного суду м. Кіровограда.

Наказом голови Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28.03.2022 №43/к позивача увільнено від виконання службових обов`язків у зв`язку з прийняттям на військову службу із збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку до дня фактичної демобілізації відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП України (а.с.8).

Факт перебування позивача на військовій службі підтверджується довідкою №3033 від 04.10.2022 (а.с.6).

19.07.2022 в.о. голови Ленінського районного суду м. Кіровограда видано наказ №100/к «Про внесення змін до наказу від 28.02.2022 №43-к», яким слова «із збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку до дня фактичної демобілізації» замінено словами «із збереженням місця роботи та посади до дня фактичної демобілізації», а також припинено виплату середнього заробітку з 19.07.2022 на період проходження військової служби (а.с.7).

Підставою для видання наказу став Закон України від 01.07.2022 №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин».

Позивач зазначає, що до видання наказу №100/к від 19.07.2022 йому було нараховано та виплачено суддівську винагороду за травень та червень 2022 в розмірі 97069,50 грн. щомісяця.

Після видання наказу №100/к від 19.07.2022 суддівська винагорода була обмежена на 44122,50 грн., що підтверджується довідкою відповідача від 29.09.2022 (а.с.9).

Вважаючи вказані дії відповідача такими, що суперечать положенням ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано, що ст. 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначено Законом України «Про судоустрій і статус судців» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 2 ст. 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3)науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII встановлено базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року

Згідно ч. ч. 4, 5 ст. 135 Закону №1402-VIII до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років 15 відсотків, більше 5 років 20 відсотків, більше 10 років ЗО відсотків, більше 15 років 40 відсотків, більше 20 років 50 відсотків, більше 25 років 60 відсотків, більше 30 років 70 відсотків, більше 35 років 80 відсотків посадового окладу.

Відповідно до ч. 6 ст. 135 Закону №1402-VIII суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря, голови судової палати, секретаря Пленуму Верховного Суду, секретаря Великої Палати Верховного Суду, виплачується щомісячна доплата в розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

З аналізу ч. 2 ст. 130 Конституції України та ч. 1 ст. 135 Закону №1402 вбачається, що розмір суддівської винагороди встановлюється виключно Законом України «Про судоустрій і статус судців», що узгоджується з принципом незалежності судді, який відповідно до пунктів 7, 8 частини 5 статті 48 Закону №1402 забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом і належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

Відповідно до ч. 9 ст. 135 Закону №1402 обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

У рішенні від 08.04.2016 №4-рп/2016 у справі №1-8/2016 Конституційний Суд України вкотре зазначив, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності судців, яка є невід`ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов`язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності судців як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя.

Гарантії незалежності суддів встановлено у статтях 48, 52 розділу III, статті 117 розділу VII, розділах IX, X Закону №2453 у редакції Закону №192, зі змісту яких вбачається, що однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди, а судцям у відставці -щомісячного довічного грошового утримання або пенсії за вибором. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.

У Рішенні від 03.06.2013 №3-рп/2013 у справі №1-2/2013 Конституційний Суд України зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України.

У Рішенні від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) Конституційний Суд України вказав, що обов`язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у статті 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. Системний аналіз положень Конституції України свідчить про те, що ними встановлено обов`язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність. Така позиція Конституційного Суду України збігається з приписами Європейської хартії щодо статусу суддів від 10 липня 1998 року, у підпункті 6.1 пункту 6 якої зазначено, що суддям, які здійснюють суддівські функції на професійній основі, надається винагорода, рівень якої встановлюється з тим, щоб захистити їх від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність. Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згідно з Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Згідно з Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Згідно з Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Крім того, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 оголошено провести загальну мобілізацію.

Як вже встановлено судом у зв`язку з оголошеною мобілізацією та на підставі наказу голови Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28.03.2022 №43/к позивача увільнено від виконання службових обов`язків у зв`язку з прийняттям на військову службу із збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку до дня фактичної демобілізації відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП України.

Станом на час прийняття позивача на військову службу ч. 3 ст. 119 КЗпП України передбачала, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» внесено зміни до ч. 3 ст. 119 КЗпП України, згідно яких припиняється нарахування середнього заробітку у період проходження військової служби за призовом під час мобілізації з 19.07.2022.

Як вбачається з довідки відповідача від 29.09.2022 за липень 2022 суддівська винагорода позивача обмежена, на підставі Закону України від 01.07.2022 №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин».

Разом з цим, суд наголошує, що питання обрахунку та розміру суддівської винагороди регламентовано виключно статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що, в свою чергу, виключає можливість застосовувати до правовідносин стосовно суддівської винагороди інші Закони, в т.ч. Закон України від 01.07.2022 №2352-ІХ.

Отже, в силу приписів ч. 3 ст. 7 КАС України до спірних правовідносин суд застосовує ч. 2 ст. 130 Конституції України, а тому розмір суддівської винагороди належить визначати відповідно до ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII без застосування будь-яких обмежень, що не передбачені цим Законом та не застосовує до спірних правовідносин Закон України від 01.07.2022 №2352-ІХ.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги є обґрунтованим, а тому позов належить задовольнити.

Згідно пункту 2 та пункту 3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Отже, рішення суду в частині присудження позивачеві суддівської винагороди у межах суми за липень 2022 в розмірі 44122,50 грн., підлягає негайному виконанню.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області щодо ненарахування та невиплати, ОСОБА_1 , частини суддівської винагороди за липень 2022 року.

Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 частину невиплаченої суддівську винагороди за липень 2022 року в сумі 44 122 грн. 50 коп.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 суддівської винагороди за липень 2022 р. в розмірі 44122,50 грн.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. Пасічник