Єдиний державний реєстр судових рішень
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2022 року Справа № 280/4700/22 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Духневича О.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбакор» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Альбакор» (далі позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Львівської митниці (далі відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2022/210080/1 від 11.02.2022 відповідача; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2022/000228 від 11.02.2022 відповідача.
На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що оскаржуване рішення щодо коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації прийняті відповідачем неправомірно. Стверджує, що підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів стало неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товарів, у зв`язку із тим, що подані документи містять розбіжності та неточності, однак звертає увагу суду на те, що митним органом не зазначено, які ж саме відмінності про митну вартість товару залишилися неповними та недостовірними, адже на кожний пункт запиту додаткових документів відповідні документи були надані. Більш того, вважає, що ним були надані усі документи, які дозволяють чітко визначити митну вартість за основним (першим) методом без жодних суперечностей та неузгодженостей у числових значеннях контрактної вартості продукції, а посадові особи відповідача не обґрунтували того, що документи, подані ним для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумніви у достовірності наданої інформації. З огляду на викладене, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 15.08.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України). Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 30.08.2022 на адресу суду надіслав відзив (вх. № 33180), у якому, зокрема пояснює, що під час здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, що стало підставою для витребування додаткових документів, однак позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу. Вказує, що у зв`язку із неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України, відповідач не визнає заявлену митну вартість. Звертає увагу суду на те, що з причин відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості товару ним застосовано метод передбачений статтею 64 Митного кодексу України. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала декларація країни відправлення, де вартість товару становить 1,62 євро за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось. З огляду на наведене просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою суду від 21.10.2022 у задоволенні заяви Львівської митниці про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін відмовлено.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Альбакор» зареєстровано юридичною особою 02.06.2010, Номер запису: 11031020000027346. Видами діяльності підприємства є: 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний); 46.17 Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.; 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (а.с. 33-37).
13.03.2017 між позивачем, як «покупцем» та Iceland Seafood EHF, що є юридичною особою за законодавством Ісландії, як «продавцем» укладено контракт № 26А/2017І, предметом якого є продаж замороженої або охолодженої риби різних видів та морепродуктів (а.с. 11-15).
На підставі даного контракту позивачем на митну територію України був ввезений вантаж морожена майва ціла, 30-40 шт/кг, що підтверджується наявним в матеріалах справи інвойсом постачальника від 31.12.2021 № SR038000-6 (а.с. 16).
Згідно вказаного інвойсу товар постачався на умовах FCA Клайпеда, Литва за ціною 0,6 доларів США за кг (а.с. 16).
Для здійснення митного оформлення товару, позивачем 11.02.2022, через електронну систему, було подано митну декларацію по формі МД-2 (реєстраційний номер митниці UA209140/2022/011771) довідковий № 3670 (згідно графи 7 МД), відповідно до якої була заявлена митна вартість товару у розмірі 350656,85 грн. (а.с. 10).
Визначення митної вартості товару здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Заявлена позивачем митна вартість згідно частини 10 статті 58 Митного кодексу України включає вартість товару згідно рахунків 329656,85 грн. (11826, 00 доларів США х 27,8756 курс) та вартість витрат на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України 21000,00 грн., інших витрат, які підлягають включенню в митну вартість товару, у позивача не було (а.с. 10, 16, 23).
Відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України разом з митною декларацією позивачем був наданий пакет документів та додаткових документів:
- контракт від 13.03.2017 № 26А/2017І (а.с. 11-15);
- інвойс від 31.12.2021 № SR038000-6 (а.с. 16).
- сертифікат якості № 38000-6 від 31.01.2022 (а.с. 17);
- міжнародна автотранспортна накладна CMR № А361 від 08.02.2022 (а.с. 18);
- договір міжнародного транспортного експедитування № 42/19МЕ від 27.12.2019 (а.с. 19-21);
- рахунок на оплату транспортних витрат № 25 від 09.02.2022 (а.с. 22);
- довідка про транспортні витрати № 22 від 09.02.2022 (а.с. 23);
- експортна декларація постачальника № 22LTLC0100EK046E41 від 08.02.2022 (а.с. 24);
- сертифікат походження № ІS-046668-1 від 07.02.2022 (а.с. 25).
Судом встановлено, що під час здійснення відповідачем контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом, у митного органу виникли сумніви щодо правильності визначення митної вартості, а саме:
1) митна вартість повинна грунтуватись на дійсній вартості товарів. Згідно декларації країни відправлення № 21LTLU9000IMGH0002 від 24.03.2021 (зазначений товар № 4), де вартість становить на рівні 1,62 євро за кг;
2) відповідно до підпунктів 4.2 зовнішньоекономічного контракту від 13.03.2017 № 26А/2017І ціна договору складається з вартості продукції, включаючи вартість тари, упаковки, маркування та встановлюється в інших товаросупровідних документах, зокрема в комерційному інвойсі від 31.12.2021 № SR038000-6 відсутні дані щодо складових вартості товару, таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу України;
3) відповідно до пункту 1.5.9 зовнішньоекономічного контракту від 13.03.2017 № 26А/2017І на вимогу покупця можуть надаватися документи прайс-листи та калькуляція ціни, проте дані документи до митного оформлення не надавалися;
4) в комерційному інвойсі від 31.12.2021 № SR038000-6 та сертифікаті якості № 38000-6 від 31.01.2022 заявлений виробник товару, проте в електронному інвойсі митної декларації заявлений інший виробник;
5) рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 09.02.2022 № 25 не містить відомостей щодо сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів. Заявка на перевезення до митного оформлення не подана.
6) міжнародній автотранспортній накладній № А361 від 08.02.2022 у графі 16 та графі 23 зазначений перевізник ФОП ОСОБА_1 , а у рахунку на перевезення ФОП ОСОБА_2 , документ, що визначає договірні відносини між цими суб`єктами відсутній.
У зв`язку із наявністю розбіжностей в поданих документах декларанту надійшло повідомлення від митниці, в якому зазначено про необхідність надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язані з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам, на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеним договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію декларації країни відправника; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; переклади документів відповідно до вимог статті 254 Митного кодексу України. Також зазначено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними вартості товару (а.с. 90).
На виконання вищевказаного повідомлення позивач надав відповідачу наявні додаткові документи, а саме:
- лист позивача № 06/02-50 від 10.02.2022 (а.с. 26);
- лист постачальника від 10.02.2022 про виписку з бухгалтерської документації, про відсутність каталогів та про оплату (а.с. 27);
- прайс-лист від 29.12.2021 (а.с. 28);
- калькуляція від 31.12.2021 (а.с. 29);
- експертний висновок Запорізької торгово-промислової палати № ОИ-870 від 02.02.2022 (а.с. 30-31);
- лист відправника від 08.02.2022 з поясненнями щодо заповнення митних декларацій (а.с. 32).
У зв`язку з тим, що наданих документів недостатньо для підтвердження митної вартості товару 11.02.2022 відповідач, прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2022/210080/1. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала декларація країни відправника № 21LTLU9000IMGH0002 від 24.03.2021, де вартість такого товару становить 1,62 євро за кг.
На підставі даного рішення відповідач оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2022/000228 від 11.02.2022 (а.с. 8).
Не погодившись з обґрунтованістю прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 1 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі МК України) передбачено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відповідно до частини 1 статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною 1 статті 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина 1 статті 257 МК України).
Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Частинами 4 та 5 статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
У відповідності до положень статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:
1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;
3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;
4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Частинами 2 та 3 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Виходячи із системного аналізу вищезазначених правових норм, суд дійшов висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Верховний Суд у постанові від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18 зазначив, що єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Отже, для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю у митного органу повинні бути наявні обґрунтовані причини, якими б обумовлювалась неможливість визначення митної вартості товару, що ввозиться, за визначеним декларантом методом, у спірному випадку за ціною договору (основний метод) відповідно до статті 58 МК України.
Статтею 55 МК України встановлено порядок коригування митної вартості товарів.
Відповідно до частини 2 вказаної статті, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Статтею 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
При цьому, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Таким чином, аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Крім того суд враховує правові висновки, зазначені Верховним Судом у постанові від 12.07.2022 у справі № 814/2172/16, в яких зазначено, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, в розумінні наведених статей сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, в силу частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Судом встановлено, що декларантом (позивачем у справі) для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару були подані документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України.
Митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом (позивачем), упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих позивачем, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення позивачем митної вартості імпортованого товару за першим методом).
Слід зазначити, що такі документи як декларація виробника, пакувальний лист, прайс-лист, калькуляція, заявка на перевезення товару до митного оформлення не є обов`язковими для підтвердження митної вартості імпортованого товару, вичерпний перелік яких визначений в частині 2 статті 53 МК України, тому посилання відповідача на них у спірному рішенні, не можуть бути підставою для відмови декларанту у погодженні митної вартості за ціною договору за відсутності належних і допустимих доказів того, що відомості про митну вартість подані ним згідно вказаної норми Кодексу не відповідають дійсності.
Даний висновок узгоджується із висновком, зазначеним у постанові Верховного Суду від 16.08.2022 у справі № 240/10401/19, в якому вказано, що декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Більш того суд звертає увагу на те, що позивачем відповідачу додатково для підтвердження заявленої ним митної вартості товару надавався лист відправника від 08.02.2022 (а.с. 32) з поясненнями щодо заповнення митної декларацій № 22LTLC0100EK046E41 від 24.03.2021, а тому суд не приймає до уваги доводи відповідача у цій частині.
Також, суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо не зазначення в комерційному інвойсі від 31.12.2021 № SR038000-6 даних про вартість тари, упаковки, маркування товару, оскільки зі змісту пункту 5.1 контракту від 13.03.2017 № 26А/2017І встановлено, що вартість товару включає вартість упаковки, маркування, доставку відповідно до умов Інкотермс, оформлення товаросупровідних документів, податки та збори у країні продавця, а тому суд вважає, що дані критерії додатково зазначатись не повинні.
До того ж, позивачем відповідачу додатково для підтвердження заявленої ним митної вартості товару надавалася калькуляція від 31.12.2021 з зазначенням складових ціни товару, зазначеної в інвойсі від 31.12.2021 № SR038000-6 (а.с. 29).
Доводи відповідача щодо наявності розбіжностей в поданих позивачем документах, а саме в комерційному інвойсі від 31.12.2021 № SR038000-6 та сертифікаті якості № 38000-6 від 31.01.2022 заявлений виробник товару, проте в електронному інвойсі митної декларації заявлений інший виробник є необґрунтованими, оскільки з наявних матеріалів справи судом вказаних розбіжностей не встановлено.
Твердження відповідача в частині відсутності в рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 09.02.2022 № 25 відомостей щодо сторін, суми та умови платежу, інших відомостей, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, судом до уваги не приймаються, оскільки з вказаного рахунку-фактури можна встановити, що на підставі договору № 42/19МЕ від 27.12.2019 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 були надані позивачу ряд послуг щодо організації та перевезення вантажу, загальна сума яких склала 27000,00 грн. (а.с. 22).
Крім того, договір № 42/19МЕ від 27.12.2019 був наданий позивачем відповідачу при поданні митної декларації (а.с. 19-21).
Також, суд не приймає до уваги доводи відповідача в частині відсутності документів, що підтверджують договірні відносини між фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки зі змісту оскаржуваного рішення не видно, яким чином вказані обставини вплинули на достовірність визначення декларантом задекларованої митної вартості.
Більш того, вказані обставини жодним чином не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, або наявність ознак не автентичності поданих до митного оформлення документів.
Суд звертає увагу, що 27.12.2019 між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі експедитор) був укладений договір № 42/19МЕ міжнародного транспортного експедитування, за умовами якого фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зобов`язується виконувати комплекс послуг щодо організації автомобільних транспортних перевезень, на умовах визначених позивачем (пункт 1.2 Договору, а.с 19-21).
Пунктами 3.2.1 та 3.2.3 вказаного договору передбачено, що експедитор зобов`язаний: підібрати транспорт для перевезення вантажу; укладати від свого імені договори перевезення з власниками транспортних засобів, контролювати їх виконання та здійснювати розрахунки за такими договорами.
Відтак, суд приходить до висновку, що у позивача не можуть бути в наявності документи, що підтверджують договірні відносини між фізичними особами-підприємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , оскільки позивач не є стороною договорів перевезення, які укладаються фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з власниками транспортних засобів.
З вищевикладеного вбачається, що митним органом за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів не були виявлені розбіжності, що стосуються числового значення оцінюваного товару. Тобто, не виявлено жодної з підстав, яка відповідно до статті 53 МК України дозволяє вимагати додаткові документи і відмовляти у визначенні митної вартості за ціною договору.
Митним органом не спростовано та не надано належних доказів неможливості застосування для визначення митної вартості основного методу, а також необґрунтовано застосовано до визначення митної вартості другорядний метод.
Слід також зауважити, що митний орган, встановивши вищевказані розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином зазначені обставини, позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару.
Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийняте рішення про визначення митної вартості задекларованого позивачем товару за другорядним методом визначення митної вартості - резервний метод, оскільки відповідачем, всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару, які, що було встановлено судом під час розгляду даної справи під час вивчення письмових доказів, підтверджують митну вартість товарів та відповідають характеру угоди, тоді як позивачем у справі, як декларантом, під час митного оформлення спірної партії товарів було надано митниці усі документи на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною договору, за яким вони імпортуються, які дозволяли визначити усі складові частини митної вартості цього товару.
Суд відхиляє посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Митний орган безпідставно поставив під сумнів наданий перелік документів та застосував резервний метод визначення митної вартості товарів.
Відповідно до статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Верховний Суд проаналізувавши наведені норми права у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а дійшов висновку, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною 2 статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним митним органом за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Однак, рішення про коригування митної вартості товарів не містить порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Крім того, жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність ввезених товарів в оскаржуваному рішенні також не зазначено та не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалось на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.
Пунктом 2 частини 6 статті 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
На думку суду, позивачем було надано для митного оформлення імпортованого товару необхідні документи, які ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товарів.
В свою чергу, відповідачем не надано до суду доказів, які б свідчили про наявність у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжностей чи ознак підробки, а також не доведено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинною митною декларацією документів та наведених в ній відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.
Оцінюючи оскаржуване рішення у сукупності з обставинами справи, суд приходить переконання, що загальні посилання на норми Митного кодексу України, зроблені без конкретизації підстав щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, не можуть вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення.
Відтак, рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2022/210080/1 від 11.02.2022 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2022/000228 від 11.02.2022 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі 4962,00 грн., які підтверджуються квитанцією № 2872222 від 28.07.2022, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці.
Керуючись статтями 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбакор» (69106, м. Запоріжжя, вул. Скворцова, буд. 236, ЄДРПОУ 37129163) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1, код ЄДРПОУ ВП 43971343) про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2022/210080/1 від 11.02.2022, винесене Львівською митницею.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2022/000228 від 11.02.2022, винесену Львівською митницею.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбакор» 4962,00 грн. (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві гривні) судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
СуддяО.С. Духневич
Судове рішення № 107450591, Запорізький окружний адміністративний суд було прийнято 21.11.2022. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 280/4700/22. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: