Рішення № 107449557, 21.01.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2020 року Справа№200/13207/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м. Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

за участю

секретаря судового засідання Дьяченка Є.І.

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Пономарьова Р.О.,

представника відповідача Вовченка С.П.,

розглянув в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні адміністративну справу № 200/13207/19-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

14 листопада 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі відповідач, ГУ ДФС у Донецькій області), в якому позивач просила:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 липня 2019 року № 0005901405 про застосування штрафних санкцій у розмірі 17000,00 грн за результатами перевірки, про яку посадовцями фіскальної служби 03 липня 2019 року складено акт (довідку) фактичної перевірки (а.с. 1-9).

І. Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.

18 листопада 2019 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі № 200/13207/19-а; вирішив розглядати справу за правилами загального позовного провадження; розпочав підготовче провадження; призначив підготовче засідання на 16 грудня 2019 року; встановив строки подання заяв по суті справи (а.с. 75-76).

В підготовчому засіданні 16 грудня 2019 року оголошена перерва до 24 грудня 2019 року.

В підготовчому засіданні 24 грудня 2019 року суд задовольнив клопотання представника позивача про виклик свідка ОСОБА_2

24 грудня 2019 року суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 13 січня 2020 року (а.с. 123-124).

В судовому засіданні 13 січня 2020 року оголошена перерва до 21 січня 2020 року для надавання відповідачем додаткових доказів.

21 січня 2020 року суд постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні заяви відповідача про залишення позову без розгляду.

Справа розглянута по суті 21 січня 2020 року в судовому засіданні за участю позивача, її представника та представника відповідача.

В судовому засіданні позивач, її представник та представник відповідача надали пояснення, аналогічні тим, що викладені в поданих ними заявах по суті справи.

На підставі ч. 1 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) під час розгляду справи здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

ІІ. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що податкове повідомлення-рішення від 24 липня 2019 року № 0005901405 є протиправним та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Позивач вважає, що фактична перевірка та оформлення її результатів здійснені з порушенням вимог чинного законодавства та її прав як платника податків.

Так, позивач зазначає, що разом із супровідним листом ГУ ДФС у Донецькій області від 24 липня 2019 року № 59037/10/05-99-14-05-16 вона не отримала розрахунок штрафних санкцій, який є додатком до податкового повідомлення-рішення, тобто відповідач обмежив її право на отримання цієї інформації.

Позивач вказує на те, що їй не були роз`яснені її права під час перевірки; в акті від 03 липня 2019 року посадові особи ГУ ДФС у Донецькій області не вказали повні назви своїх посад, через це їй не було відомо, працівники якого саме структурного підрозділу проводили перевірку, що ускладнило процедуру адміністративного оскарження.

Позивач стверджує, що її не ознайомили з матеріалами фактичної перевірки; не надали примірник акта від 03 липня 2019 року, натомість вручили копію, зміст якої встановити неможливо.

Позивач наголошує, що перевірка проведена у закусочній з літнім майданчиком, що розташована у нежитловому приміщенні, яке їй не належить.

Позивач заперечує твердження контролюючого органу про те, що вона зберігала за місцем здійснення підприємницької діяльності алкогольні напої без марок акцизного податку встановленого зразка. Стверджує, що на пляшках, які оглядали посадові особи відповідача, такі марки були. Посадові особи відповідача під час перевірки не врахували її пояснень, зокрема щодо походження пляшок з-під алкогольних напоїв. Посадові особи відповідача не залучили фахівця чи експерта для встановлення, чи є рідина, яка міститься у пляшках, алкогольним напоєм; не дослідили, чи відповідають марки акцизного податку на пляшках встановленому зразку.

Позивач наголошує, що виявлені посадовими особами відповідача пляшки муляж престижних марок алкогольних напоїв, що мав надати іміджевих переваг закусочній. Зберігання пляшок з-під алкогольних напоїв за відсутності в них таких напоїв законодавством не заборонено. Розкрити пляшку алкогольного напою, на якій наявна марка акцизного податку встановленого зразка, без пошкодження марки акцизного податку неможливо. Маючи відповідну ліцензію, вона здійснювала продаж алкогольних напоїв на розлив.

До копії акта, яку отримала позивач, не додані фотографії, на які міститься посилання в акті.

Посадові особи відповідача не врахували, що відповідно до п. 21 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1251 (далі Порядок № 1251), для прикріплення марок використовується клей (дисперсійний, дескрин тощо), який не дає змоги зняти їх з виробів без пошкодження, в тому числі під час відкупорювання (розривання) товару, і змивається в разі потреби в митті пляшок для повторного їх використання. Позивач не є виробником алкогольних напоїв, а тому не має відношення до прикріплення марок акцизного податку на пляшки.

Посадові особи відповідача не надали можливості позивачу висловити свої зауваження до акта передвіки, самі написали «не надано», після чого сказали поставити підпис.

Акт складений на неналежному бланку, оскільки у ньому в порушення вимог Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року № 55.

Покликаючись на пп. 14.1.109 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі ПК України), позивач доводила, що маркування алкогольних напоїв це наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

За правилами п. 226.1 ст. 226 ПК України, у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов`язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

В п. 226.9 ст. 226 ПК України наведений перелік ознак, за якими алкогольні напої вважаються немаркованими, що не містить ознак протиправних дій позивача, оскільки вона не виготовляла таких напоїв.

Відповідно до абз. 15 ч. 2 ст. 17 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі Закон № 481/95-ВР) у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

При цьому контролюючий орган в оскаржуваному податковому повідомлені-рішенні покликався на абз. 19 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР, норми якого не стосуються спірних правовідносин.

Також позивач стверджує, що в порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України посадові особи ГУ ДФС у Донецькій області під час перевірки не надали жодного доказу, що в одній пляшці віскі «Джек Деніелс», 1 л, 40% обр. вміст спирту, за ціною 1600,00 грн, в одній пляшці горілки «Finlandia», 1 л, 40% обр. вміст спирту, за ціною 850,00 грн, перебували саме алкогольні напої, а наявні на них марки акцизного податку були підроблені.

З огляду на викладене позивач просила задовольнити позов (а.с. 1-9).

Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву.

Відповідач зазначає, що під час призначення, проведення та оформлення результатів фактичної перевірки посадові особи ГУ ДФС у Донецькій області діяли в межах повноважень, в порядку та у спосіб, що передбачені законодавством, з дотриманням вимог пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п. 81.1 ст. 81 ПК України.

За результатами перевірки встановлені порушення п. п. 226.9, 226.1 ст. 226 ПК України, ст. 11 Закону № 481/95-ВР в частині зберігання в реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка.

Відповідач доводить, що в ході перевірки встановлено факт зберігання на полицях закусочної для реалізації 1 пляшки віскі «Джек Деніелс» 1 л, 40% об. вмісту спирту за ціною 1600,00 грн, та 1 пляшки горілки «Finlandia» 1 л 40% об. вмісту спирту за ціною 850,00 грн без марок акцизного податку встановленого зразка, що є порушенням вимог п. п. 226.1, 226.9 ст. 226 ПК України.

Зазначає, що згідно з п. 215.1 ст. 215 ПК України до підакцизних товарів віднесені, зокрема, спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво.

Вказує на те, що п. п. 226.1., 226.9 ст. 226, п. 228.2 ст. 228 ПК України передбачено, що у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов`язані забезпечити їх маркуванням марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Наявність наклеєної у встановленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

Маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об`ємних одиниць. (п. 226.6 ст. 226 ПК України).

Відповідно до вимог п. 226.11 ст. 226 ПК України ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України немаркованих в установленому порядку алкогольних напоїв забороняється.

Контроль за наявністю марок акцизного податку на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв під час їх транспортування, зберігання та продажу здійснюють органи державної фіскальної служби України.

Відповідно до ст. 1 Закону № 481/95-ВР алкогольні напої продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлена на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об`ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206, 2208 УКТ ЗЕД, а також вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об`ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД.

Згідно зі ст. 11 Закону № 481/95-ВР алкогольні напої, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону № 481/95-ВР маркування виноробної продукції, передбачає, що на лицьовій стороні етикетки кожної пляшки або самої пляшки (іншого посуду) виноробної продукції, у тому числі сидру і перрі (без додавання спирту), зброджених напоїв, одержаних виключно в результаті природного (натурального) бродіння фруктових, ягідних та фруктово-ягідних соків, з вмістом спирту не більше 8,5 відсотка об`ємних одиниць (без додавання спирту), яка реалізується через торгівельну мережу, в доступній для споживача формі згідно з чинним законодавством про мови вказуються: назва держави, найменування суб`єкта господарювання та його місцезнаходження, знак для товарів і послуг, назва продукції, місткість посуду, вміст спирту (% об.), вміст цукру (крім сухих вин, шампанського, ігристого вина та коньяку) (% мас.), позначення нормативного документа (для продукції вітчизняного виробництва, призначеної для реалізації на території України), наявність ароматизаторів, барвників (при їх використанні).

На пляшки з усіма видами виноробної продукції можуть наклеюватися контр етикетки, які містять додаткову інформацію про напої.

Згідно з п. 24 Положення № 1251 ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України маркованих з порушенням вимог цього Порядку алкогольних напоїв забороняється.

Відповідно до ст. 17 Закону № 481/95-ВР за порушення норм Закону щодо торгівлі алкогольними напоями посадові особи і громадяни притягуються до відповідальності згідно з чинним законодавством. До суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів. Рішення про стягнення штрафів приймаються органами доходів і зборів, та іншими органами виконавчої влади у межах їхньої компетенції, визначеної законами України.

З огляду на викладене ГУ ДФС у Донецькій області стверджує, що здійснювало повноваження щодо контролю за додержанням платниками податків вимог податкового законодавства України в межах та засобами, що передбачені чинним законодавством України.

Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, а тому просив відмовити в позові (а.с. 83-86).

Позивач надала відповідь на відзив, в якій навела аргументи, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві (а.с. 103-105).

Правом на подання заперечення відповідач не скористався.

ІІІ. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

На виконання вимог ст. 90 КАС України суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС України кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 5 ст. 77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних документів.

З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Слов`янським РВ УМВС України в Донецькій області 12 березня 1999 року (а.с. 10-11), реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 (а.с. 12).

17 серпня 2016 року проведена державна реєстрація ОСОБА_1 у якості фізичної особи-підприємця, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі ЄДР) внесений запис за номером 22770000000 029220.

ОСОБА_1 здійснювала господарську діяльність за кодами КВЕД 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний).

З 17 серпня 2016 року як платник податків ОСОБА_1 перебувала на обліку в Слов`янській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі Слов`янська ОДПІ).

01 листопада 2019 року проведена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за її власним рішенням, про що до ЄДР внесений запис за номером 2277006 0003 029220.

Ці обставини підтверджені Витягами з ЄДР від 26 жовтня 2016 року № 1001598406 та від 05 листопада 2019 року № 24898515 (а.с. 13-15, 19-28), описами документів, що надаються фізичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії «Внесення рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності» від 31 жовтня 2019 року та від 05 листопада 2019 року (а.с. 16, 18), описом справи про реєстрацію адміністративної послуги від 31 жовтня 2019 року (а.с. 17), а також відомостями з ЄДР (а.с. 73-74).

ФОП ОСОБА_1 використовувала у своїй економічній діяльності нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 площею 28,00 кв. м. на підставі договору оренди нежилого приміщення від 01 січня 2019 року (а.с. 52-55).

Як свідчить довідка Управління Держпродспоживслужби в Слов`янському районі Головного управління Держпродспоживслужби в Донецькій області від 08 лютого 2017 року № 01-17/45, потужність, яка знаходиться за адресою: 84130, Донецька обл., м. Святогірськ, вул. Івана Мазепи, буд. 7, отримала державну реєстрацію за номером r-UA-05-05-177 заклад громадського харчування (а.с. 51).

ФОП ОСОБА_1 мала ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями з терміном дії з 11 жовтня 2018 року до 11 жовтня 2019 року.

Ліцензія видана 18 вересня 2018 року ГУ ДФС у Донецькій області та зареєстрована за № 0522/03/08/2018/00400.

Ця ліценція надавала ФОП ОСОБА_1 право на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями у місці торгівлі, що знаходилось за адресою: АДРЕСА_2 (закусочна, 28,00 кв. м).

Ліцензія зареєстрована за місцем торгівлі, а саме у Слов`янській ОДПІ 01 жовтня 2018 року за № 573 (а.с. 29).

Відповідач Головне управління ДФС у Донецькій області (ідентифікаційний код: 39406028, місцезнаходження: 87526, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, буд. 114) зареєстроване як юридична особа 23 вересня 2014 року, про що до ЄДР внесений запис за номером 1274102 0000 010933; з 07 серпня 2019 року перебуває в стані припинення.

На час судового розгляду державна реєстрація припинення ГУ ДФС у Донецькій області як юридичної особи не проведена, про що свідчать відомості з ЄДР (а.с. 71-72).

25 червня 2019 року на підставі ст. 19-1, ст. 20, ст. 75, пп. 80.2.4 п. 80.2 ст. 80 ПК України в. о. начальника ГУ ДФС у Донецькій області Долозіна І. видала наказ за № 1210 «Про проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ».

Наказ передбачав проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 з 25 червня 2019 року тривалістю не більше 10 діб.

Перевірка мала бути проведена за період діяльності з 01 липня 2017 року по 04 липня 2019 року з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального та контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності відповідних дозвільних документів і ліценцій, вимог інших законодавчих актів, контроль за якими покладено на органи фіскальної служби (а.с. 31, 87).

25 червня 2019 року заступник начальника ГУ ДФС у Донецькій області Дарменко В. видав направлення на перевірку № № 1574, 1575.

Зі змісту цих направлень слідує, що на підставі пп. 80.2.4 п. 80.2 ст. 80 ПК України та наказу від 25 червня 2019 року № 1210 ГУ ДФС у Донецькій області проводить з 25 червня 2019 року фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 тривалістю 10 робочих днів.

З метою здійснення контролю за дотриманням порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) тощо.

На проведення фактичної перевірки уповноважені заступник начальника відділу Кухаров О.І. та головний державний ревізор-інспектор Балабко І.В.

Направлення на перевірку містять записи про те, що 02 липня 2019 року о 15:20 ФОП ОСОБА_1 були пред`явлені службові посвідчення та направлення від 25 червня 2019 року №№ 1574, 1575, а також вручено копію наказу від 25 червня 2019 року № 1210, які засвідчені підписом позивача (а.с. 88-89).

Відповідно до вимог п. 7 Порядку ведення Журналу реєстрації перевірок, затвердженого наказом Державного комітету України з питань розвитку підприємництва від 10 серпня 1998 року № 18, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 1998 року за № 619/3059, (далі Порядок № 18) представники контролюючого органу перед початком перевірки зробили записи у Журналі реєстрації перевірок, заповнивши всі передбачені графи, та поставивши свої підписи (а.с. 32).

Фактична перевірка господарської одиниці закусочна з літним майданчиком, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , розпочата 02 липня 2019 року о 15:20 та завершена 03 липня 2019 року о 14:40.

За результатами перевірки складений акт фактичної перевірки щодо дотримання суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявності відповідних дозвільних документів і ліцензій від 03 липня 2019 року, зареєстрований в ГУ ДФС у Донецькій області 03 липня 2019 року за № 178/05/99/14/05/ НОМЕР_2 (а.с. 33-34, 90-98).

Як свідчить п. 1.6. 1. Вступної частини акта, перевірка проводилась в присутності ФОП ОСОБА_1 (а.с. 90).

Зі змісту пп. 2.2.12 п. 2.2. описової частини акта слідує, що перевіркою встановлений факт зберігання на полицях закусочної для реалізації однієї пляшки віскі «Джек Деніелс», 1 л, 40% об`ємних одиниць вмісту спирту за ціною 1600,00 грн та однієї пляшки горілки «Finlandia», 1 л, 40% об`ємних одиниць вмісту спирту за ціною 850,00 грн без марок акцизного податку встановленого зразка, а саме в порушення п. п. 226.1, 226.9 ст. 226 ПК України унеможливлено розрив марки встановленого зразка під час відкупорювання (розкриття) товару (фотокопії, які, за висновком посадових осіб контролюючого органу, підтверджують порушення додані до акта) (а.с. 97-98).

В реалізації знаходилась одна пляшка віскі «Джек Деніелс», 1 л, 40% об`ємних одиниць вмісту спирту за ціною 1600,00 грн та одна пляшка горілки «Finlandia», 1 л, 40% об`ємних одиниць вмісту спирту за ціною 850,00 грн.

На цій підставі посадові особи контролюючого органу дійшли висновку, що ФОП ОСОБА_1 порушені вимоги Положення № 1251 (а.с. 92).

Відповідно до п. 3.1. акта під час перевірки встановлено порушення ст. 11 Закону № 481/95-ВР, п. п. 226.1, 226.9 ст. 226 ПК України (а.с. 93).

Одним із додатків до акта є пояснення ФОП ОСОБА_1 від 03 липня 2019 року, сутність яких полягає у тому, що «в процесі відкривання пляшки акцизна марка не зберігає свою цілісність і відривається від пляшки, оскільки виробник неякісно приклеїв акцизну марку» (а.с. 96).

03 липня 2019 року ФОП ОСОБА_1 ознайомлена з актом перевірки та отримала його примірник, що засвідчила власним підписом у відповідному рядку акта (а.с. 33-34).

Податковим повідомленням-рішенням від 24 липня 2019 року № 0005901405 (Форма «С») ГУ ДФС у Донецькій області повідомило ФОП ОСОБА_1 про те, що на підставі акта перевірки від 03 липня 2019 року № 178/05/99/14/05/ НОМЕР_2 встановлено порушення п. 226.9, п. 226.1 ст. 226 ПК України, ст. 11 Закону № 481/95-ВР в частині зберігання в реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка та на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України і згідно із абз. 19 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР застосовано суму штрафних санкцій 17000,00 грн (код платежу 21081500).

Сума грошового зобов`язання, що визначена у податковому повідомленні-рішенні, підлягала сплаті протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання цього податкового повідомлення-рішення (при проведенні адміністративного або судового оскарження протягом десяти календарних днів, що настають за днем узгодження) відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України (а.с. 35, 117).

Зі змісту Розрахунку штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) до податкового повідомлення-рішення від 24 липня 2019 року № 00059001405 слідує, що за виявлене податковим органом порушення вимог п. п. 226.1, 226.9 ст. 226 ПК України, ст. 11 Закону № 481/95-ВР до ФОП ОСОБА_1 на підставі абз. 16 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР застосована штрафна (фінансова) санкція (штраф) у розмірі 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 грн, у сумі 17000 грн (а.с. 118).

Податкове повідомлення-рішення від 24 липня 2019 року № 0005901405 (Форма «С») та розрахунок штрафних (фінансових) санкцій надіслані на адресу ФОП ОСОБА_1 разом із супровідним листом від 24 липня 2019 року № 59037/10/05-99-14-05-16.

В супровідному листі зазначеного, що в додатку до нього адресату направляються два аркуші (а.с. 36, 119), тобто податкове повідомлення-рішення та розрахунок штрафної санкції, чим спростовуються доводи позивача про те, що податковий орган не направив їй розрахунок штрафної санкції.

ФОП ОСОБА_1 отримала податкове повідомлення-рішення від 24 липня 2019 року № 0005901405 (Форма «С») засобами поштового зв`язку 01 серпня 2019 року, що підтверджено фіскальним чеком та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 120).

05 серпня 2019 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до ГУ ДФС у Донецькій області зі скаргою, в якій просила скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 липня 2019 року № 0005901405 (Форма «С») (а.с. 37-39).

19 серпня 2019 року ГУ ДФС у Донецькій області прийняло рішення № 67498/10/05-99-10-01-09, яким скарга ФОП ОСОБА_1 залишена без розгляду у зв`язку з тим, що скарга на таке рішення має подаватися до Державної фіскальної служби України (а.с. 40-41, 138-139).

Рішення про результати розгляду скарги ФОП ОСОБА_1 отримала 23 серпня 2019 року, що підтверджено конвертом, в якому здійснено поштове підправлення, фіскальним чеком та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 132, 140).

У відповідь на адвокатський запит представника позивача від 08 серпня 2019 року (а.с. 42-43) ГУ ДФС у Донецькій області листом від 15 серпня 2019 року № 66649/10/05-99-14-05-18 повідомило, що заступник начальника відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту ГУ ДФС у Донецькій області Кухаров О.І. та головний державний ревізор-інспектор відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту ГУ ДФС у Донецькій області ОСОБА_3 з метою здійснення контролю за дотриманням порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, дотримання роботодавцями законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів тощо з 02 вересня 2019 року по 03 липня 2019 року провели фактичну перевірку господарської одиниці закусочної з літнім майданчиком за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ФОП ОСОБА_1 .

Перевірка проведена на підставі направлень на перевірку від 25 червня 2019 року №№ 1574, 1575 та наказу від 25 червня 2019 року № 1210, копія якого була вручена платнику податків ФОП ОСОБА_1 особисто, про що свідчить її підпис у направленнях на перевірку.

За результатами перевірки та відповідно до Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 12 серпня 2008 року № 534, складений акт фактичної перевірки у двох примірниках, який був зареєстрований 03 липня 2019 року за № 178/05/99/14/05/ НОМЕР_2 . Один примірник цього акта ФОП ОСОБА_1 отримала після ознайомлення з матеріалами перевірки, про що свідчить її підпис та відсутність зауважень у відповідних розділах акта.

Також ГУ ДФС у Донецькій області повідомило, що приміщення за адресою: АДРЕСА_3 є частиною комплексу будівель ГУ ДФС у Донецькій області. Запис відвідування ФОП ОСОБА_1 податкового органу за цією адресою не проводився. Юридична адреса ГУ ДФС у Донецькій області: Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114 (а.с. 44).

Щодо придбання алкогольних напоїв ФОП ОСОБА_1 суд встановив такі обставини.

Як вбачається з видаткової накладної № Ф1-4040 від 05 серпня 2017 року та товарно-транспортної накладної на переміщення алкогольних напоїв № Ф1-4040 від 05 серпня 2017 року, ОСОБА_1 придбала у постачальника товариства з обмеженою відповідальністю «ВІСЛЕНД» такі товари: текіла «Olmeca Голд», 1л*12 38% у кількості 1 шт вартістю 602,55 грн з ПДВ; текіла «Sauza Сільвер» 1л*6 у кількості 1 шт вартістю 640,32 грн; горілка «Фінляндія Біла» 1л*12 40% у кількості 1 шт вартістю 289,91 грн.

Місце доставки: АДРЕСА_1 , кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (а.с. 45-46).

Як свідчать видаткова накладна № ЛЦ00-001417 від 15 січня 2019 року, товарно-транспортна накладна на переміщення алкогольних напоїв від 15 січня 2019 року серії Л00 ААА № 001205 та фіскальний чек від 29 квітня 2019 року, ОСОБА_1 придбала у постачальника приватного малого підприємства «ЛОЦМЕН» такі товари: Арагвелі Коньяк 0,5 3 роки у кількості 2 пляшки, вартістю 145,00 грн з ПДВ; віскі Джек Дениелс 1 л у кількості 1 пляшка вартістю 651,14 грн з ПДВ, горілка Фінляндія 1 л у кількості 1 пляшка вартістю 323,42 грн з ПДВ.

Місце доставки: АДРЕСА_1 , кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (а.с. 47-50).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 , яка працювала в закладі громадського харчування, що належить позивачу, пояснила, що виявлені посадовими особами податкового органу під час фактичної перевірки пляшки з-під алкогольних напоїв є муляжем, що використовувався в оздобленні вітрини.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, що містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 73 КАС України).

Суд не бере до розгляду як неналежні надані позивачем письмові докази, а саме: громадську характеристику ОСОБА_1 , надану депутатом Святогірської міської ради VІІ скликання Морозом В.С. (а.с. 30).

Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.

IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Норми права, на які посилалися сторони, які не застосував суд, та мотиви їх незастосування. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку. Висновки суду по суті позовних вимог.

Щодо дотримання процедури проведення фактичної перевірки та оформлення її результатів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з абз. 1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі ПК України) контролюючі органи, крім іншого, мають право проводити фактичні перевірки.

Пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Суд відхиляє аргументи позивача про те, що вона не є власницею приміщення, в якому проводилась фактична перевірка, оскільки така перевірка може проводитись за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, а наявні у справі письмові докази свідчать, що ФОП ОСОБА_1 здійснювала таку діяльність в закладі громадського харчування, що розташований в нежитловому приміщенні, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , і яке позивач використовувала на умовах оренди.

Порядок проведення фактичної перевірки визначений ст. 80 ПК України.

Згідно з п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема у разі неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (пп. 80.2.4 п. 80.2 ст. 80 ПК України).

Суд встановив, що фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 проводилась на підставі наказу ГУ ДФС у Донецькій області від 25 червня 2019 року № 1210 «Про проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 », а підставою для її призначення слугували обставини, визначені пп. 80.2.4 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Відповідно до п. 80.4 ст. 80 ПК України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі пп. 20.1.10 п. 20.1 ст. 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

П. 80.5 ст. 80 ПК України визначено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із ст. 81 цього Кодексу.

Відповідно до п. 80.7 ст. 80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок визначає ст. 81 ПК України.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Доводи позивача про порушення цих норм посадовими особами відповідача суд відхиляє, оскільки направлення на перевірку містять записи про те, що 02 липня 2019 року ФОП ОСОБА_1 були пред`явлені службові посвідчення та направлення від 25 червня 2019 року №№ 1574, 1575, а також вручено копію наказу від 25 червня 2019 року № 1210, які засвідчені підписом позивача, тобто посадові особи контролюючого органу виконали вимоги ПК України в цій частині.

Згідно з абз. 1 п. 81.3 ст. 81 ПК України під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

П. 80.9 ст. 80 ПК України визначено, що строки проведення фактичної перевірки встановлені ст. 82 цього Кодексу.

Згідно з абз. 1 п. 82.3 ст. 83 ПК України тривалість перевірок, визначених ст. 80 цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб.

За приписами п. 80.10 ст. 80 ПК України порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено ст. 86 цього Кодексу.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно з п. 86.5 ст. 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених ст. 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному ст. 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

Відповідно до п. 86.7 ст. 86 ПК України, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному п. 44.7 ст.44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному ст. 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 цього Кодексу.

У разі якщо платник податків виявив бажання брати участь у розгляді його заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів, зазначивши про це в запереченні та/або листі про надання додаткових документів у порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний повідомити такому платнику податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень та/або листа про надання додаткових документів у порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 цього Кодексу, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Повідомлення має бути надіслано у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу.

Участь керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов`язковою. Такі заперечення є невід`ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому ст. цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Доводи позивача про те, що посадові особи відповідача не надали їй можливості висловити свої зауваження до акта передвіки, суд відхиляє, оскільки одним із додатків до акта є пояснення ФОП ОСОБА_1 від 03 липня 2019 року; а 03 липня 2019 року ФОП ОСОБА_1 ознайомлена з актом перевірки та отримала його примірник, що засвідчила власним підписом у відповідному рядку акта.

Так само суд відхиляє аргументи позивача щодо формальної невідповідності акта перевірки вимогам Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року № 55, Інструкції з діловодства, тощо.

Також суд не приймає аргументи позивача про те, що вона не отримала розрахунок штрафної санкції, оскільки податкове повідомлення-рішення від 24 липня 2019 року № 0005901405 (Форма «С») та розрахунок штрафних (фінансових) санкцій були надіслані на адресу ФОП ОСОБА_1 разом із супровідним листом від 24 липня 2019 року № 59037/10/05-99-14-05-16. В супровідному листі зазначеного, що в додатку до нього адресату направляються два аркуші, тобто податкове повідомлення-рішення та розрахунок штрафної санкції, чим спростовуються доводи позивача про те, що податковий орган не направив їй розрахунок штрафної санкції. При цьому ПК України не покладає на податковий орган обов`язку надсилати податкові повідомлення-рішення поштовою кореспонденцією з описом вкладення до листа. ФОП ОСОБА_1 отримала податкове повідомлення-рішення від 24 липня 2019 року № 0005901405 (Форма «С») засобами поштового зв`язку 01 серпня 2019 року, що підтверджено фіскальним чеком та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, як того вимагає ПК України.

Перевіряючи податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Донецькій області від 24 липня 2019 року № 0005901405 (Форма «С») на відповідність критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС, суд виходить з такого.

Закон України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі Закон № 481/95-ВР) визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.

Дія цього Закону не поширюється на роздрібну торгівлю винами столовими, крім випадків, передбачених цим Законом, а також на виробництво вин виноградних і плодово-ягідних, напоїв медових, наливок і настоянок, виготовлених громадянами в домашніх умовах для власного споживання.

Відповідно до ст. 1 Закону № 481/95-ВР алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об`ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу "живого" бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об`ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД.

Роздрібна торгівля діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання громадського харчування.

Місце торгівлі місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

Маркування алкогольних напоїв регламентує ст. 11 Закону № 481/95-ВР.

Так, згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону № 481/95-ВР алкогольні напої, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

За визначенням, наведеним в пп. 14.1.107 п. 14.1 ст. 14 ПК України, марка акцизного податку спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Відповідно до пп. 14.1.109 п. 14.1 ст. 14 ПК України маркування алкогольних напоїв наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і регламентує ст. 226 ПК України.

Згідно з п. 226.1 ст. 226 ПК України у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов`язані забезпечувати їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Відповідно до п. 226.5 ст. 226 ПК України маркування алкогольних напоїв здійснюється марками акцизного податку, зразки яких встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об`ємних одиниць (п. 226.6 ст. 226 ПК України).

Згідно з п. 226.9 ст. 226 ПК України вважаються такими, що не марковані:

алкогольні напої вироби з підробленими марками акцизного податку;

алкогольні напої, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;

вироблені в Україні алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари;

алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки.

При цьому зберігання та реалізація алкогольних напоїв за наявності марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці або на іншій тарі згідно із законодавством розповсюджується на продаж повної (невідкоркованої) пляшки або іншої тари з алкогольним напоєм, натомість у разі реалізації у закладах алкогольних напоїв на розлив чинним законодавством не вимагається збереження марки акцизного податку на такій плішці або іншій тарі.

Законодавством не покладено на платника податку обов`язку зберігати розірвані марки акцизного податку після відкупорювання (розкривання) товару, адже очевидно, що в силу мети маркування і технології наклеювання марок акцизного податку відкривання відповідної пляшки або іншої тари для реалізації алкогольних напоїв на розлив виключає збереження марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці або на іншій тарі.

Саме таких висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 821/1144/16.

Суд встановив, що основним видом господарської діяльності позивача був код КВЕД 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний); позивач мала ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями з терміном дії з 11 жовтня 2018 року до 11 жовтня 2019 року, яка надавало право на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями у місці торгівлі, що знаходилось за адресою: АДРЕСА_2 (закусочна, 28,00 кв. м). Реалізація позивачем алкогольних напоїв на розлив виключає можливість збереження цілісності марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці або на іншій тарі.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідач не довів належними та допустимими доказами факт того, що ФОП ОСОБА_1 зберігала в реалізації алкогольні напої без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку.

З огляду на встановлені фактичні обставини суд дійшов висновку, що податковий орган не довів належними та допустимими доказами факт порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п. п. 226.1, 226.9 ст. 226 ПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону № 481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Зокрема, ч. 2 ст. 17 Закону У 481/95-ВР передбачено, що до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Донецькій області від 24 липня 2019 року № 0005901405 (Форма «С»), яким на підставі акта перевірки від 03 липня 2019 року № 178/05/99/14/05/ НОМЕР_2 за порушення п. 226.9, п. 226.1 ст. 226 ПК України, ст. 11 Закону № 481/95-ВР в частині зберігання в реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка та на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України і згідно із абз. 19 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР до ФОП ОСОБА_1 застосовано суму штрафних санкцій 17000,00 грн (код платежу 21081500), підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Суд відхиляє аргументи позивача щодо неправильного визначення контролюючим органом абзацу ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР (абзац 19 в податковому повідомленні-рішенні, абзац 16 в розрахунку штрафної санкції), оскільки податковий орган чітко визначив, яке саме порушення, на його думку, було допущено позивачем, а саме зберігання в реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка, а ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР неодноразово зазнавала змін, в тому числі шляхом виключення певних абзаців та доповнення її новими абзацами, що вплинуло на їх нумерацію і могло призвести до помилки у визначенні відповідного абзацу. Однак така помилка не змінює суті та підстав прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Враховуючи встановлені фактичні обставини та зміст правових норм, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

VI. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2711,00 грн, про що свідчить договір про надання правової допомоги від 12 листопада 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Пономарьовим Р.О. (а.с. 56-65).

Витрати по сплаті судового збору у сумі 787,00 грн, про що свідчить квитанція від 13 листопада 2019 року № 0.0.1521172204.1 (а.с. 69).

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а тому судові витрати підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255, 257, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) до Головного управління ДФС у Донецькій області (ідентифікаційний код: 39406028, місце знаходження: 87526, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області форми «С» від 24 липня 2019 року № 0005901405.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області (ідентифікаційний код: 39406028, місце знаходження: 87526, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 787 (сімсот вісімдесят сім) грн 00 коп та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2711 (дві тисячі сімсот одинадцять) грн 00 коп.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

6. Повне судове рішення складено 30 січня 2020 року.

Суддя Т.О. Кравченко