Рішення № 107449491, 18.11.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2022 року Справа№200/4146/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Волгіної Н.П., розглянувши в письмовому порядку в спрощеному позовному провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

доПетрівської сільської ради

провизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , через свого представника, адвоката Заматова Романа Валерійовича, звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Петрівської сільської ради, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Петрівської сільської ради від 18 лютого 2022 року № 1064 в частині відмови в надані їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приблизною площею 0,12 гектара для ведення індивідуального садівництва, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 3221887800:03:048:0130, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти;

- зобов`язати Петрівську сільську раду надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приблизною прощею 0,12 гектара для ведення індивідуального садівництва, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221887800:03:048:0130, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

22 грудня 2021 року позивачем поштою було направлено відповідачеві клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приблизною прощею 0,12 гектара для ведення індивідуального садівництва, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 3221887800:03:048:0130, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти.

Згодом на поштову адресу позивача від відповідача надійшло рішення 20 сесії 8 скликання Петрівської сільської ради від 18 лютого 2022 року № 1064, згідно якого позивачу відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв`язку із невідповідністю місця розташування земельної ділянки генеральному плату села Старі Петрівці.

Позивач зазначає, що така підстава як невідповідність місця розташування земельної ділянки Генеральному плану не є належним обґрунтуванням відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, відповідач не надав належних доказів на підтвердження зазначеного - графічних матеріалів, які підтверджували б підстави відмови, також відповідач не виходив на бажану позивачем земельну ділянку, не проводив виміри, не робив креслення.

Посилається при цьому на правову позицію, викладену у п. 73 постанови Верховного суду від 17 грудня 2018 року по справі № 509/4156/15-а, де вказано, що невідповідність місця розташування земельної ділянки має бути пояснена у рішенні щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць.

Також у позові зазначено, що визначення конкретної площі та меж земельної ділянки, запланованої до відведення, обмеження використання, здійснюється під час розроблення проекту землеустрою, який у подальшому підлягає погодженню та затвердженню. Вказано, що Рада може відмовити у затвердженні проекту та наданні земельної ділянки у власність з підстав, визначених законом, зокрема, у разі невідповідності місця розташування ділянки вимогам Генеральних планів населених пунктів. Отже, визначення конкретної площі та меж земельної ділянки, запланованої до відведення, здійснюється під час розроблення проекту землеустрою, який у подальшому підлягає погодженню та затвердженню. Посилається при цьому на постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 826/5737/16 та постанову Верховного Суду від 3 квітня 2019 року у справі № 509/4722/16.

Крім цього, позивач вказує у позові, що захист її порушеного права має бути здійснений у формі саме зобов`язання відповідача надати їй дозвіл на розробку проекту землеустрою, так як наявні всі належні умови для цього та надані всі необхідні документи, отже відсутня дискреція при розгляді відповідачем її заяви.

Посилається при цьому на постанови Верховного Суду від 16 вересня 2015 року у справі № 826/4418/14, від 27 травня 2021 року у справі № 442/3936/17 (а.с. 1-7).

У відзиві на позов відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог позивача та зазначає, що на адресу Петрівської сільської ради 29 грудня 2021 року надійшло клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приблизною площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва, яка у відповідності до викопіювання з кадастрової карти межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 3221887800:03:048:0130.

Згідно ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

На час розгляду клопотання ОСОБА_2 було встановлено, що місце розташування бажаної заявником земельної ділянки не відповідає місцю розташування об`єкта вимогам містобудівної документації села Старі Петрівці Вишгородського району Київської області та бажана земельна ділянка знаходиться в зоні транспортної інфраструктури.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання про вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

У зв`язку із зазначеним на двадцятій сесії VIII скликання Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, яка відбулась 18 лютого 2022 року, за результатом розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221887800:03:048:0130, керуючись ст.ст. 12, 118 Земельного Кодексу України, ст. 26 Земельного кодексу України «Про місцеве самоврядування в Україні», було прийнято рішення № 1064 «Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки».

Враховуючи, що Петрівською сільською радою клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою приблизною прощею 0,12 гектара для ведення індивідуального садівництва, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221887800:03:048:0130, розглянуто належним чином та прийнято відповідне рішення, відповідач заперечує також і проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання ради надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки.

Щодо клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн, відповідач зазначив, що позивачем не подано докази (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки) на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, у зв`язку із чим підстави для задоволення клопотання про стягнення відшкодування на правничу допомогу відсутні.

Посилається при цьому на постанови Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

Враховуючи вищевикладене, просить суд відмовити задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі (а.с. 29-31).

Ухвалою суду від 25 серпня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с. 23).

Ухвалою суду від 25 серпня 2022 року зобов`язано Петрівську сільську раду надати суду: копію рішення Старопетрівської сільської ради від 16 травня 2017 року № 185-17-7, яким затверджено План зонування території села Старі Петрівці Вишгородського району Київської області; фото/ксерокопію загального виду Плану зонування території села Старі Петрівці Вишгородського району Київської області, затвердженого рішенням Старопетрівської сільської ради від 16 травня 2017 року № 185-17-7; витяг з Державного земельного кадастру з графічним зображенням зазначеної позивачем у клопотанні від 22 грудня 2021 року земельної ділянки та прилеглими земельними ділянками (в тому числі із земельною ділянкою з кадастровим номером 3221887800:03:048:0130) - у масштабі, який дозволить зіставити місце розташування бажаної позивачем земельної ділянки із земельною ділянкою, визначеною відповідачем на наданій суду «Схема розташування земельної ділянки» (а.с. 41-42).

25 жовтня 2022 року судом отримано від відповідача копію рішення Старопетрівської сільської ради від 16 травня 2017 року № 185-17-7, яким затверджено План зонування території села Старі Петрівці Вишгородського району Київської області, та викопіюкопію загального виду Плану зонування території села Старі Петрівці Вишгородського району Київської області, затвердженого рішенням Старопетрівської сільської ради від 16 травня 2017 року № 185-17-7 та пояснення з приводу неможливості надати витяг з Державного земельного кадастру (а.с. 46-52).

10 листопада 2022 року судом отримано від відповідача додаткові докази по справі (а.с. 55-60).

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , є громадянкою України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 15, 1, 21).

Відповідач, Петрівська сільська рада, код ЄДРПОУ 04359620, зареєстроване місцезнаходження: 07354, Київська область, Вишгородський р-н, с. Нові Петрівці, вул. Свято-Покровська, буд. 171, є органом місцевого самоврядування та належним відповідачем по справі (а.с. 36).

Як встановлено судом на підставі пояснень сторін, позивач через представника, адвоката Заматова Р.В., поштою звернулась до Петрівської сільської ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, площею 0,12 га, для ведення індивідуального садівництва, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 3221887800:03:048:0130, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти, яке отримано відповідачем 29 грудня 2021 року (а.с. 12, 1-2, 29-30).

До клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою позивачем було додано: копію паспорта, графічне розташування ділянки (графічне зображення бажаної земельної ділянки, що межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221887800:03:048:0130), копію договору про надання адвокатом правової допомоги та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката (а.с. 12, 13).

Рішенням двадцятої сесії VIII скликання Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, яка відбулась 18 лютого 2022 року, за результатом розгляду клопотання ОСОБА_1 , відмовлено останній у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва площею 0,12 га в селі Старі Петрівці - у зв`язку із невідповідністю розташування об`єкта вимогам містобудівної документації села Старі Петрівці Вишгородського району Київської області (а.с. 35).

За поясненням відповідача, наданим у відзиві на позов, бажана позивачем земельна ділянка фактично знаходиться у зоні транспортної інфраструктури, визначеною містобудівною документацією (а.с. 30).

В матеріалах справи наявна копія витягу з містобудівної документації, копія Схеми зонування території села Старі Петрівці Вишгородського району Київської області, затвердженої рішенням Старопетрівської сільської ради від 16 травня 2017 року № 185-17-7, а також копія зазначеного рішення (а.с. 49, 56-60).

Будучи не згодною із відмовою відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою на бажану земельну ділянку позивач звернулась до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Ст. 14 Конституції Українигарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державною виключно відповідно до закону.

Згідно з ч. 1ст. 2 Земельного кодексу України(далі -ЗК України) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Ч. 1ст. 3 ЗК Українивизначено, що земельні відносини регулюютьсяКонституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до пп. «б» ч. 1ст. 81 ЗК Україниоднією з підставі набуття громадянами України права власності на земельні ділянки є безоплатна передача із земель […] комунальної власності.

Підстави набуття права на землю із земель комунальної власності визначаєст. 116 ЗК України.

Згідно з абз. 1 ч. 1ст. 116 ЗК Українигромадяни […] набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель […] комунальної власності за рішенням […] органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до п. «в» ч. 3ст. 116 ЗК Українибезоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами регламентуєст. 118 ЗК України.

Частиною 6ст. 118 ЗК Українивизначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно абз. 1 ч. 7ст. 118 ЗК Українивідповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, обов`язковим є прийняття відповідним органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 8 листопада 2019 року у справі № 420/914/19, від 9 жовтня 2020 року у справі № 1840/3664/18.

Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК Українисільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"від 21 травня 1997 року№280/97-ВР (далі Закон №280/97-ВР) передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесеніКонституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону №280/97-ВРвиключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин (п. 34).

Частинами 1 та 5ст. 46 Закону №280/97-ВР передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону №280/97-ВР України рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

У відповідності до ч. 15 ст. 46 Закону №280/97-ВР порядок проведення першої сесії ради, порядок обрання голови та заступника (заступників) голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради з урахуванням вимогЗакону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". До прийняття регламенту ради чергового скликання застосовується регламент ради, що діяв у попередньому скликанні.

Отже, чинним законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.

Судом установлено, що позивач звернулася до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, маючи намір отримати безоплатно у приватну власність земельну ділянку для ведення індивідуального садівництва, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 3221887800:03:048:0130, розташованою на території Вишгородської територіальної громади Київської області, - яка отримана відповідачем 29 грудня 2021 року (а.с. 12, 1-2, 29-30).

Рішенням двадцятої сесії VIII скликання Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, яка відбулась 18 лютого 2022 року, за результатом розгляду клопотання ОСОБА_1 , відмовлено останній у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва площею 0,12 га в селі Старі Петрівці - у зв`язку із невідповідністю розташування об`єкта вимогам містобудівної документації села Старі Петрівці Вишгородського району Київської області (а.с. 35).

Таким чином, відповідачем допущено порушення місячного строку розгляду відповідного клопотання позивачів, тому мала місце протиправна бездіяльність відповідача у даних правовідносинах.

Суд вважає за необхідне зауважити, що строк розгляду клопотання є строком виконання органом місцевого самоврядування своїх повноважень (компетенції). Цей строк разом з іншими елементами (складовими) утворюють структуру повноважень суб`єкта владних повноважень. Недотримання строку виконання обов`язку є свідченням формального порушення реалізації повноважень, проте, таке недотримання не означає припинення повноважень органу місцевого самоврядування і втрату ним правоможності на ухвалення відповідного рішення.

Отже, сам по собі пропуск цього строку не свідчить про протиправність ухваленого рішення.

Як вбачається зі спірного рішення, підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки визначено невідповідність місця розташування об`єкта вимогам Генерального плану с. Старі Петрівці (а.с. 35).

Статтею 118 ЗК Україниобумовлені вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За поясненням відповідача відповідно до Плану зонування бажана позивачем земельна ділянка розміщена на землях транспортної інфраструктури.

Як наголосив Верховний Суд у постанові від 24 січня 2019 року у справі № 806/2978/17, відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI(далі - Закон № 3038-VI) під Генеральним планом населеного пункту розуміють одночасно містобудівну документацію на місцевому рівні та землевпорядну документацію, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; а згідно п. 9 ч. 1 цієї є статті планом зонування території (зонінг) є документація, що є складовою комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади або генерального плану населеного пункту і визначає умови та обмеження використання території у межах визначених функціональних зон.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону № 3038-VI план зонування території розробляється у складі комплексного плану, генерального плану населеного пункту з метою визначення умов та обмежень використання території у межах визначених функціональних зон. До затвердження генерального плану населеного пункту в межах території територіальної громади, щодо якої затверджено комплексний план (якщо обов`язковість розроблення генерального плану населеного пункту визначена рішенням про затвердження комплексного плану), межі функціональних зон та функціональне призначення територій у такому населеному пункті визначаються комплексним планом.

План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.

Відповідно до ч. 3ст. 18 Закону № 3038-VI передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним або юридичним особам для містобудівних потреб допускається за умови, що відповідні земельні ділянки розташовані в межах території, щодо якої затверджено принаймні один із таких видів містобудівної документації на місцевому рівні: генеральний план населеного пункту, складовою якого є план зонування території.

Зонінг населеного пункту створюється з метою:

- регулювання планування та забудови територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів;

- раціонального використання території населеного пункту;

- забезпечення умов для реалізації планів і програм сталого розвитку населених пунктів, збереження природного середовища та охорони культурної спадщини

- встановлення правових гарантій з використання і будівельної зміни нерухомості для власників і осіб, що мають намір придбати права володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, іншими об`єктами нерухомості;

- створення сприятливих умов для залучення інвестицій у будівництво шляхом забезпечення можливості вибору інвестором найбільш ефективного виду використання земельної ділянки для містобудівних потреб у відповідності з містобудівними регламентами;

- забезпечення вільного доступу громадян до інформації стосовно розвитку населеного пункту, взаємоузгодження державних інтересів, громади та інвесторів;

- забезпечення сумісності забудови окремих земельних ділянок з оточуючою забудовою та землекористуванням;

- сприяння реалізації завдань довгострокового розвитку міста, іншого населеного пункту з урахуванням його містобудівних особливостей, наявності об`єктів культурної спадщини, природно-заповідного фонду, соціального, економічного та екологічного стану.

Основною задачею зонінгу є визначення меж зон (підзон) однорідних видів та умов використання на території населеного пункту і встановлення, диференційовано по зонах (підзонах), містобудівних регламентів.

Зміст зонінгу повинен конкретизуватись з урахуванням місцевих особливостей та рішень органів місцевого самоврядування у сфері містобудування, будівництва, благоустрою території.

Відповідно до п. 4.1 Державних будівельних норм України Б.1.1.-22:2017 (далі - ДБН Б.1.1.-22:2017) «Склад та зміст плану зонування території» планом зонування (зонінгом) на території населеного пункту визначаються межі зон (підзон) з однорідними видами та умовами використання та встановлюються містобудівні регламенти, що діють у межах цих зон (підзон), а згідно п.п. 4.2, 4.3 ДБН Б.1.1.-22:2017 зонінг розробляється на основі генерального плану населеного пункту та з урахуванням детальних планів території, зонінг може розроблятися в складі генерального плану або як окремий документ після затвердження генерального плану.

Згідно п. 4.7 ДБН Б.1.1.-22:2017 зонінг містить дві невід`ємні частини: текстову та графічну.

Розділом 5 ДБН Б.1.1.-22:2017 визначені вимоги щодо графічних матеріалів плану зонування території (зонінгу).

Зокрема, відповідно до п. 5.8 ДБН Б.1.1.-22:2017 на схемі зонування, як правило, відображаються такі основні типи зон, що мають кодові позначки: Г - громадські (розробляються у разі відсутності цих креслень у складі генерального плану населеного пункту або з метою їх актуалізації відповідно до завдання на проектування за окремим договором); Ж - житлові; Р - ландшафтно-рекреаційні; К - курортні; ТР - транспортної інфраструктури; ІН - інженерної інфраструктури; В - виробничі; КС - комунально-складські; СВ - сільськогосподарського призначення; С - спеціальні; ІК - історико-культурного призначення.

Згідно п. 6.10 ДБН Б.1.1.-22:2017 до зон транспортної інфраструктури (ТР) відносяться: зона транспортної інфраструктури ТР-1 […]; зона транспортної інфраструктури ТР-2 - території вулиць, майданів (в межах червоних ліній), доріг, в залежності від ситуації, що склалася, можна виділити зону пішохідних вулиць (ТР-2-1).

План зонування села Старі Петрівці затверджено рішенням сімнадцятої сесії VII скликання Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 16 травня 2017 року № 185-ХVII-VII (а.с. 49).

Як вбачається зі співставлення наданого позивачем витягу з Публічної кадастрової карти України та Плану зонування території села Старі Петрівці, бажана позивачем земельна ділянка дійсно розташовується на земельній ділянці, що віднесена до зони «ТР-2» Плану зонування території села Старі Петрівці (а.с. 56-60).

Відповідно до приписів ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей, а за визначенням, наведеним уч.ч. 1, 3 ст. 35 зазначеного кодексугромадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва. Земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо.

Згідно ст. 1 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» , цей Закон регулює відносини, що виникають у процесі добровільного об`єднання територіальних громад сіл, селищ, міст, а також добровільного приєднання до об`єднаних територіальних громад,

Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.

Згідно п.п. «а», «б» ч. 4ст. 83 ЗК Українине можуть передаватись у приватну власність землі комунальної власності: а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); б) землі під залізницями, автомобільними дорогами, об`єктами повітряного і трубопровідного транспорту.

Оскільки земельна ділянка, на яку позивач просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, згідно Плану зонування с. Старі Петрівці віднесена до земель транспортної інфраструктури, то вона не може бути надана у власність як земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення індивідуального садівництва.

Викладене узгоджується із позицією Верховного Суду, що наведена, зокрема, у постанові від 15 січня 2019 року у справі № 522/14444/15-а.

Надаючи оцінку посиланням позивача на те, що земельна ділянку, що межує з тією, на яку претендує позивачка, передана у власність іншій особі саме для ведення для ведення індивідуального садівництва, суд звертає увагу на те, що зі співставлення Плану зонування с. Старі Петрівці та викопіювання з кадастрової карти вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221887800:03:048:0130 розташована на території, що Зонінгом віднесена до земель садибної забудови.

Бажана позивачем земельна ділянки розташована навпроти земельної ділянки з кадастровим номером 3221887800:03:048:0130 (через позначене на кадастровій карті та зонінгу лінійне розмежування, яке на схемі Генерального плану визначене як ділянка транспортної інфраструктури) (а.с. 13, 56-60).

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку про те, що відмова відповідача щодо надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою на визначену нею земельну ділянку є правомірною.

Щодо зауваження позивача про те, що така підстава як невідповідність місця розташування земельної ділянки Генеральному плану не є належним обґрунтуванням відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, із посиланням на п. 73 постанови Верховного суду від 17 грудня 2018 року по справі № 509/4156/15-а, суд зазначає наступне.

У п. 73 вказаної постанови, на який посилається позивач, Верховний Суд зазначив, що «…Оцінюючи підстави ненадання дозволу, які наведені у оскарженому рішенні Авангардівської селищної ради № 1338-V від 18 червня 2015 року, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача про наявність вмотивованої відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки невідповідність місця розташування земельної ділянки має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо.».

Як вбачається п. 16 рішення Верховного Суду, у спірному в межах адміністративної справи № 509/4156/15 рішенні Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з формулюванням: «…у зв`язку з невідповідністю місць розташувань, обраних ОСОБА_2 об`єктів вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, Генерального плану смт. Авангард, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтовувань використання та охорони земель смт. Авангард, як адміністративно-територіальної одиниці, проекту землеустрою щодо впорядкування території.».

В оспорюваному ОСОБА_1 рішенні Петрівської сільської ради від 18 лютого 2022 року № 1064 не конкретизовано в чому саме полягала невідповідність розташування об`єкта вимогам містобудівної документації села Старі Петрівці Вишгородського району Київської області - у рішенні фактично процитована частина ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Про невідповідність розташування бажаної позивачем земельної ділянки вимогам містобудівної документації села Старі Петрівці Вишгородського району Київської області у зв`язку із розташуванням цієї земельної ділянки на землі, віднесеної згідно Містобудівної документації до земель транспортної інфраструктури, відповідач зазначив лише у відзиві на позов.

Отже, суд погоджується із посиланням позивача на те, що спірне рішення не містить належного обґрунтування, а саме не містить чіткого та конкретного визначення невідповідності місця розташування земельної ділянки містобудівній документації села Старі Петрівці Вишгородського району Київської області, зокрема не містить пояснень про віднесення земельної ділянки, щодо якої подана заява позивача, до земельної ділянки, яка визначена Планом зонування територій (зонінгом) села Старі Петрівці земельною ділянкою транспортної інфраструктури, що, в свою чергу, згідно ч. 4 ст. 83 ЗК України є підставою для відмови у передані земельної ділянки у приватну власність громадянам.

Разом із цим суд зазначає наступне.

Ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Матеріалами справи підтверджено, що бажана позивачем земельна ділянка, щодо якої ОСОБА_1 у грудні 2021 року подано до відповідача заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, розташована на земельній ділянці, яка згідно із Планом зонування територій села Старі Петрівці віднесена до земель транспортної інфраструктури, що є підставою для прийняття рішення про відмову в наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою згідно ч. 4 ст. 83 ЗК України.

Суд вважає за необхідне зауважити, що за встановлених фактичних обставин визнання протиправним спірного рішення через його недоліки, а саме - недостатнє обґрунтування причин відмови, - не призведе до захисту прав позивача, в тому числі шляхом зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою стосовно цієї земельної ділянки.

Як наслідок, позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Петрівської сільської ради від 18 лютого 2022 року № 1064 про відмову в надані їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приблизною площею 0,12 гектара для ведення індивідуального садівництва, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 3221887800:03:048:0130, - задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приблизною прощею 0,12 гектара для ведення індивідуального садівництва, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221887800:03:048:0130, суд зазначає, що вказані вимоги є похідними від позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення, а тому ці вимоги також не підлягають задоволенню.

При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача судових витрат позивача, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1ст. 132 КАС Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, при цьому згідно п. 1 ч. 3 цієї ж статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витратина професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1ст. 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Разом із цим відповідно до ч. 8 цієї ж статті якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Судом встановлено факт неналежного обґрунтування відповідачем спірного рішення.

Відсутність належного обґрунтування, на переконання суду, спричинило невизначеніть та незрозумілість для позивача конкретних підстав, з яких їй було відмовлено у задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, що, в свою чергу, спричинило звернення ОСОБА_1 до суду із даним позовом.

Враховуючи зазначене, керуючись ч. 8 ст. 139 КАС України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.

При вирішенні розміру витрат, що підлягають стягненню з відповідача, суд виходить з такого.

Як вбачається з матеріалів справи при зверненні до суду із даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн (а.с. 21).

Отже, понесення позивачем судових витрат на сплату судового збору є підтвердженим, а тому такі витрати мають бути стягнуті із відповідача.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача витрат позивача на правничу допомогу адвоката, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1-4ст. 134 КАС Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами […]. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 5 цієї ж статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 6 та 7ст. 134 КАС Україниу разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, суд перш за все має встановити, що заявлені позивачем до стягнення судові витрати на правничу допомогу, по-перше, пов`язані із наданням послуг, перелічених в п. 1 ч. 3ст. 134 КАС України, по-друге, надані позивачу юридичні послуги мають бути відображені у договорі про надання правничої допомоги, по-третє, факт надання адвокатом зазначених у договорі послуг має бути доведеним відповідно до умов договору.

Лише після встановлення судом наведених вище обставин суд, за наявності заперечень відповідача проти задоволення клопотання про стягнення витрат на правову допомогу (або клопотання про зменшення таких витрат), суд розглядає питання співмірності понесених позивачем витрат на правову допомогу.

Як вбачається з ч. 7ст. 139 КАС Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). […]

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу суду надано:

1) копію договору про надання правової допомоги від 5 травня 2021 року № 25, укладеного між позивачем (Клієнтом) та Адвокатським об`єднанням «Октопус» (Адвокатське об`єднання), згідно умов якого:

- Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надати комплекс юридичних послуг, пов`язаних із захистом прав та охоронюваних законом інтересів Клієнта у зв`язку з неправомірними діями (бездіяльністю) органів місцевого самоврядування […], які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею Земельного кодексу України, які полягають у: неприйнятті рішення або у відмові відносно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення […] садівництва […] у межах норм безоплатної приватизації (п. 1); Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання з надання наступної юридичної допомоги: представляє у встановленому порядку інтереси Клієнта в судах (п. 2.1.1), формує правову позицію Клієнта та готує відповідні процесуальні документи від імені Клієнта при розгляді судових справ (п. 2.1.3), надає консультації (п. 2.1.5);

- види послуг, які надаються позивачу: здійснення правового аналізу документів, а також документів, наданих замовником, необхідних для з`ясування фактичних обставин справи, збір матеріалів, первинної документації, тощо; здійснення правового аналізу судової практики, в питаннях предмету договору; складання і подання позовної заяви; участь у судових засіданнях першої інстанції; підготовка і подання відзиву або відповіді на відзив […] (п. 7.1);

- ціна за один час роботи складає 1500 грн (п. 4.1.1);

- оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з дня складання повного тексту судового рішення (п. 4.2);

- юридичну допомогу, що надається Адвокатським об`єднанням, Клієнт оплачує в гривнях шляхом перерахування суми, що визначена в актах виконаних робіт, що складається з розрахунку фактичне витраченого часу осіб, призначених для надання правової допомог […] (п. 4.1) (а.с. 9-10);

2) попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат від 15 серпня 2021 року, згідно якого:

- здійснення правового аналізу документів, а також документів, наданих замовником, необхідних для з`ясування фактичних обставин справи, збір матеріалів, первинної документації тощо 2 години, 3000,00 гр;

- здійснення правового аналізу судової практики, в питаннях предмету договору 2 години, 3000,00 грн;

- складання і подання позовної заяви - 2 години, 3000,00 грн;

- участь приблизно у 3 судових засіданнях першої інстанції 3 години, 4500,00 грн;

- підготовка і подання відповіді на відзив, 2 години, 3000,00 грн […] (а.с. 18);

3) розрахунок адвокатських послуг від 15 серпня 2021 року, згідно якого: складання і подання позовної заяви - 2 години, 3000,00 грн (а.с. 19);

4) копію акта виконаних послуг від 15 серпня 2021 року за договором про надання правової допомоги № 25 від 5 травня 2021 року, згідно якого Адвокатське об`єднання надало Клієнтові послуги зі складання і подання позовної заяви, 2 години, ціна 3000,00 грн (а.с. 20).

Проаналізувавши наведені документи, суд дійшов висновку про доведеність позивачем отриманих ним послуг від Адвокатського об`єднання «Октопус» у визначеному в акті виконаних робіт обсязі - складання і подання позовної заяви, яке згідно розрахунку витрат, що є додатком до договору № 25 від 5 травня 2021 року, складає 3000,00 грн.

За висновком суду вказані витрати позивача пов`язані із даною справою, є обґрунтованими і їх розмір є розумним із урахуванням складності справи, час, витрачений на складання і подання позовної заяви, є не завищеним.

Щодо посилань відповідача на неспівмірність цих витрат, суд зазначає, що згідно ч.ч. 6 та 7ст. 134 КАС Українисуд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами у випадку встановлення їх неспівмірності, при цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У відзиві на позов відповідач, вказуючи на неспівмірність пронесених позивачем витрат на правничу допомогу, не наводить обґрунтувань такої не співмірності (не зазначає, наприклад, про завищення ціни послуги, завищення витратного часу на підготування та складання позову та т.і.).

Отже, відповідачем не доведено неспівмірність заявлених позивачем витрат на правничу допомогу.

Також в якості обґрунтувань прохання про відмову у задоволенні клопотання позивача про стягнення судових витрат на правову допомогу відповідач покликається на відсутність доказу сплати ОСОБА_1 заявлених до стягнення витрат.

Посилається при цьому на постанови Верховного Суду від 27 червня 2018 року № 826/1216/16, від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18, від 31 березня 2020 року № 726/549/19.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставіст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено впостанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Суд зауважує, що КАС Україниу редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

У постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 813/481/18 зроблено такий висновок: "Зважаючи на положення частини сьомої статті 139 КАС України, суд касаційної інстанції констатує помилковість посилання суду апеляційної інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, адже у пункті 2 вищенаведеного додатку від 11 лютого 2019 року до договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року N 01/2019-02 сторони узгодили, що клієнт (позивач) зобов`язаний сплатити гонорар протягом шести місяців після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті."

На зазначеному наголошено і у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20, у постановах від 22 жовтня 2021 року у справі № 160/7922/20, від 28 жовтня 2021 року у справі № 160/15983/20, від 2 грудня 2021 року у справі № 420/2381/21, - які прийняті пізніше у часі, ніж наведені відповідачем постанови Верховного Суду.

Як вбачається зі змісту договору про надання правової допомоги № 25 від 5 травня 2021 року, оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з дня складання повного тексту судового рішення (п. 4.2) (а.с. 9-10).

Отже, відтермінування оплати витрат на правничу допомогу на інший час після розгляду справи за умови наявності такої домовленості між стороною по справі (позивачем) та адвокатом (Адвокатським об`єднанням) не є підставою для відмови у задоволенні клопотання про стягнення судових витрат на правничу допомогу адвоката за умови встановлення судом реальності наданих адвокатом послуг та відсутності доказів щодо неспівмірності заявлених витрат.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі в розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 72-77, 94, 139, 192-193, 242-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Петрівської сільської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Стягнути з Петрівської сільської ради (код ЄДРПОУ 04359620, зареєстроване місцезнаходження: 07354, Київська область, Вишгородський р-н, с. Нові Петрівці, вул. Свято-Покровська, буд. 171) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн 40 коп.

Стягнути з Петрівської сільської ради (код ЄДРПОУ 04359620, зареєстроване місцезнаходження: 07354, Київська область, Вишгородський р-н, с. Нові Петрівці, вул. Свято-Покровська, буд. 171) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.П. Волгіна